Рішення № 57525549, 27.04.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Скочій Г.Д.

Доповідач - Романченко В.О.

Справа № 428/3906/15-ц

Провадження № 22ц/782/152/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого судді: Романченка В.О.

суддів: Заіки В.В., Лісіциної А.І.

за участю секретаря: Коротенка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до автогаражного товариства «Супутник» про звільнення з роботи та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а:

12 травня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до автогаражного товариства «Супутник», третя особа ОСОБА_3про зобов'язання звільнити з роботи на підставі п.1 ч.1 ст 40 КЗпП України, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 12.09.2012 року по день ухвалення судом рішення у розмірі 108000 грн., грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період з 01.06.2012 р. по 31.05.2012 р. у розмірі 5662,71 грн., посилаючись на те, що вона перебувала із відповідачем у трудових відносинах.

В обґрунтування позову позивач посилалась на те, що наказом по автогаражному кооперативу «Супутник», правонаступником якого є автогаражне товариство «Супутник» від 01.06.1991 р. її було прийнято на роботу до кооперативу на посаду старшого бухгалтера, а наказом по кооперативу від 03.09.1997р. №6 було переведено на посаду головного бухгалтера, що підтверджується записами у її трудовій книжці, також інформацією із Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку, щодо перерахування відповідачем з нарахованої їй зарплати відповідних внесків до Пенсійного фонду.

13.05.2012 року конференцією автогаражного кооперативу «Супутник» головою правління був обраний ОСОБА_3 Після переобрання його головою правління товариства, питання щодо її подальшої трудової діяльності вирішено не було, вона не була звільнена з роботи та фактично її до роботи не допускали і заробітну плату не виплачували. Позивач зверталась до голови правління товариства з заявою щодо вирішення питання її подальшої роботи та просила або вирішити питання щодо її зайнятості або звільнити її з роботи, на що головою правління була повідомлена про те, що в товаристві вона не значиться, а тому немає підстав для звільнення з роботи.

На її думку твердження відповідача, що вона не значиться в товаристві, а також відсутність в штатному розкладі посади, яку вона раніше займала, свідчить про те, що відповідач провів скорочення чисельності штату працівників, тому просить зобов'язати відповідача звільнити її з роботи з вищезазначених підстав.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 лютого 2016 року в задоволенні позовних вимог позивача до автогаражного товариства «Супутник», про звільнення з роботи та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін; скасувати рішення суду 1 інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог; змінити рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення є обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідно до Протоколу № 1 Конференції делегатів АГК «Супутник» від 13.05.2012 року, на посаду голови АГК «Супутник» обрано ОСОБА_3 та прийнято нову редакцію статуту АГК «Супутник».

Відповідно до копії статуту, затвердженого засіданням конференції АГК «Супутник», протоколом № 1 від 13.05.2012 року авто гаражний кооператив «Супутник» є громадською організацією, створеною за загальними інтересами громадян, які є членами товариства, для забезпечення місцями для будівництва типових гаражів та господарських споруд (п.1.1.).

Рішенням Виконкому Сєвєродонецької міської ради № 778 від 12.06.2012 року внесено зміни до рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 27.01.1998 року № 118 та зареєстровано нову редакцію статуту автогаражного кооперативу «Супутник» з новою назвою - автогаражне товариство «Супутник»; попередню редакцію Статуту громадської організації автогаражний кооператив «Супутник» скасовано; видано свідоцтво про реєстрацію автогаражного товариства «Супутник» за № 55 від 27.01.1998 року нового зразку, у зв'язку зі зміною назви організації.

Згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 26.06.2012 року: повне найменування юридичної особи: Автогаражне товариство «Супутник»; місце знаходження: 93491, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, смт Метьолкіне, вул. Зелений Гай; дата державної реєстрації юридичної особи: 27.01.1998 року; керівник юридичної особи: ОСОБА_3

Відповідно до виписки з протоколу № 4 від 30.06.2012 року члени правління АГ «Супутник» постановили письмово повідомити ОСОБА_2 про те, ще після проведення конференції автогаражного кооперативу «Супутник» 13.05.2012 року новому правлінню не передана документація та штатний розпис, і відповідно вона не є штатним працівником AT «Супутник».

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем з ОСОБА_2 трудовий договір не укладався, на посаду головного бухгалтера в автогаражному товаристві «Супутник» вона не призначалась та переведена не була, наявності заборгованості по заробітній платі перед позивачем не існує.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи

Відповідно до положень ст. 309 ЦК України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як вбачається з матеріалів справи наказом по автогаражному кооперативу «Супутник», правонаступником якого є автогаражне товариство «Супутник» від 01.06.1991 р. ОСОБА_2 було прийнято на роботу до кооперативу на посаду старшого бухгалтера, а наказом по кооперативу від 03.09.1997р. №6 позивача було переведено на роботу на посаду головного бухгалтера, що підтверджується записами у її трудовій книжці та особовій картці (т. 1, а.с. 4-8).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як вбачається зі штатного розпису від 14.05.2015 року, затвердженого головою правління автогаражного кооперативу «Супутник» ОСОБА_3, в організації було дійсно скорочено посаду головного бухгалтера (т.1, а.с. 14).

Отже зазначене свідчить про скорочення чисельності штату працівників у відповідача. Доказів на підтвердження того, що скорочення не було відповідач суду не надав.

При цьому в порушенням ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення ОСОБА_2 персонально попереджено не було.

Після затвердження штатного розпису від 14.05.2014 року ОСОБА_2 намагалась приступити до роботи, однак відповідач не забезпечив її належними умовами для праці та не платив заробітню плату, тому позивачем було подано заяви від 11.09.2012р., 19.12.2012 р. про вирішення питання щодо її повної зайнятості на робочому місці або звільнення з роботи на підставі п.1ч.1 ст.40 КЗпП (т.1, а.с. 9,10).

На заяви позивача голова правління автогаражного товариства повідомляв, що вона в товаристві не значиться, так як для цього немає ніяких підстав (т.1, а.с. 13).

До моменту звернення до суду з позовом відповідач не звільнив ОСОБА_2 з роботи, не здійснив усі відповідні виплати.

Позивач в судовому засіданні наполягала на її звільненні з наведених в позові підстав.

Таким чином, колегія суддів вважає встановленим та підтвердженим судовою преюдицією факт того, що відповідач при наявності зазначених підстав повинен був відповідно до закону вирішити питання щодо розірвання з ОСОБА_2 трудового договору, укладеного на невизначений строк.

Колегія суддів вважає, що позивач з поважних причин пропустила строк звернення з позовом до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України, оскільки вона неодноразово зверталася з заявами до відповідача про звільнення та сподівалася на позитивне вирішення цього питання. На підставі наведеного колегія суддів вважає за необхідне поновити строк звернення ОСОБА_2 до суду із вищезазначеним позовом

При вирішенні зазначеного трудового спору колегія суддів виходить ізправового висновку зробленого Верховним Судом України у справі № 6-40цс16 від 06 квітня 2016 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач останню заробітну плату отримала за квітень 2012 року і відповідач цього не заперечував.

Оскільки позивачці не надавався доступ до роботи, враховуючи її позовні вимоги та відповідний розрахунок, на користь ОСОБА_2 стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 травня 2012 року до 27 квітня 2016 року (дати ухвалення рішення по справі).

Розрахунок середнього заробітку здійснюється виходячи з довідки наданої позивачем за постановою № 100 Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» із відповідними змінами станом на 25 січня 2012 року.

Враховуючи докази, які були надані суду відповідачем та позивачем з відповідача підлягає стягненню на користь позивача нарахований середній заробіток заперіод з 01 травня 2012 року до 27 квітня 2016 року за вимушений прогул який складатиме 1002 робочі дні х 144 грн. 34 коп. (середньоденна заробітна плата).

В цій частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, то вони задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано належних доказів для здійснення відповідних розрахунків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303,307, 309, 314,316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 лютого 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Поновити позивачу ОСОБА_2 строк звернення до суду з позовом до автогаражного товариства «Супутник» про звільнення з роботи та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Зобов'язати автогаражне товариства «Супутник» видати наказ про звільнення з роботи ОСОБА_2, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Стягнути з автогаражного товариства «Супутник» ( код 20187851, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, смт Метьолкино, вул. Зелений Гай, 93491) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 143 571 грн. 42 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з автогаражного товариства «Супутник» ( код 20187851, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, смт Метьолкино, вул. Зелений Гай, 93491) судовий збір в сумі - 3 015 грн. на рахунок Апеляційного суду Луганської області за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: УК у м. Сєвєродонецьк/Апеляційний суд Луганської області/ 22030101 ;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37944909;

Банк отримувача: ГУДКСУ у Луганській області;

Код банку отримувача (МФО): 804013;

Рахунок отримувача: 31211206780080;

Код класифікації доходів бюджету: Судовий збір;

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: