Рішення № 57524486, 26.04.2016, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2170/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі головуючого судді Турянського І.Є., з секретарем Лазорик Л.В., розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Косові справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_6, Кобаківська сільська рада, відділ опіки та піклування Косівської районної державної адміністрації про визнання недійсними правочинів,

в с т а н о в и в :

позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 07.12.2015 року звернулись до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в судовому засіданні позивачі свої уточнені позовні вимоги підтримали повністю, суду пояснили, що їх рідна мама, відповідачка по справі, ОСОБА_3 без їх відома, шляхом обману та зловживання довірою, після смерті тата ОСОБА_7 в 1998 році оформила на себе незаконно все спадкове майно, що залишилось після батька, а саме: житловий будинок в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,45 га. Їх тато, ОСОБА_7, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно, зокрема на житловий будинок в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,45 га, яка складається з 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 0,20 га для ведення особистого селянського господарства. Оскільки тато на залишив після себе заповіт, то спадкування мало здійснюватись за законом. Спадкоємцями першої черги були: дружина померлого, їх мама ОСОБА_3 та діти померлого, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і їх сестра ОСОБА_6 (третя особа по справі). Однак відповідач по справі, ОСОБА_3, 09.12.1996 року отримала свідоцтво про право власності на 1/2 житлового будинку в АДРЕСА_1 на підставі рішення № 67 від 20.11.1996 року, та на підставі даного свідоцтва про право власності, виготовила інші правовстановлюючі документи щодо даного житлового будинку та земельних ділянок. Тобто вже після смерті тата ОСОБА_7, в час, коли вже відкрилась спадщина на все належне йому майно. Про такі дії матері і про наявність оскаржуваних правочинів позивачам стало відомо в серпні 2014 року із об?яви Косівської районної газети «Гуцульський край» про втрату ОСОБА_3 свідоцтва на право власності на житловий будинок. Вважають такі дії матері та правочини незаконними, оскільки після смерті батька мати казала, що збере всіх дітей, тобто ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 для узгодження питання щодо спадкового майна, тобто вони надіялись, що будуть мати частку в даному майні. На даний час ОСОБА_1 з сім?єю проживає у спірному будинку і іншого житла немає. ОСОБА_2 проживає окремо, однак, позивачі вважають, що після смерті батька вступили у володіння спадковим майном, шляхом догляду за господарством та допомогою матері у веденні домашнього господарства. Просять позов задоволити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, суду пояснили, що даний будинок вони збудували з покійним чоловіком без допомоги дітей. На момент смерті чоловіка були прописані тільки чоловік і вона. В 1998 році викупила у держави чоловікову половину хати і тоді оформила всі документи на себе. Про даний факт позивачі знали. Після 1998 року ОСОБА_1 почав проживати в даному будинку, однак він часто вчиняв скандали та сварки і будь-якої допомоги по господарству їй не надавав. Навпаки, розібрав у хаті печі, повибирав міжкімнатні двері і не довів то до ряду. Про оформлення спадщини на себе, позивачка повідомила сина ОСОБА_2 і він будь-яких заперечень щодо цього не виявляв. Для здійснення оформлення спадщини в грудні 1996 року нікого не уповноважувала, по всі документи ходила особисто. Будь-якої довідки із сільської Ради про наявність та перелік спадкоємців на дане майно, не отримувала. Свою хату подарувала внучці, яку виховала особисто і яка буде її доглядати, а сини їй будь-якої допомоги не надавали. Просить в позові відмовити.

Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по дорученню, ОСОБА_8, в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що всі правовстановлюючі документи на спірне майно відповідачкою ОСОБА_3 було оформлено правомірно, тобто ? частина по закону, а ? частина по рішенню суду. Під час складання договору дарування нотаріуси робили запити щодо дарованого майна на наявність будь-яких заборон. Так як жодних заборон не було, і було укладено договір дарування. Дитина, на користь якої складено договір дарування зареєстрована в даному ж будинку, хоча на даний час проживає з батьками в АДРЕСА_2.

Третя особа ОСОБА_6 позов не визнала, суду пояснила, що позивачі матері по господарству не допомагали, а тільки користали з того господарства, тобто приходили брати городину чи інші речі (шифер). Про звертання матері до нотаріальної контори за виготовленням документів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 знали і з їх боку ніяких заперечень не поступало, за документами мама ходила особисто про написання чи не написання мамою заяви про прийняття справи ні ствердити, ні заперечити не може.

Представник Кобаківської сільської Ради, в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою, в якій сільська Рада позовні вимоги визнає, а справу просить розглядати без участі представника сільської Ради.

Представник відділу опіки та піклування Косівської районної державної адміністрації, Книщук Р.М., в судовому засіданні позовні вимоги вважає безпідставними, а справу просить розглядати без його участі, про що подав до суду письмову заяву.

Вислухавши сторони, їх представників, свідків та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно до Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

А також у відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 524, 529 ЦК УРСР, чинного на час відкритті оформлення спадщини після смерті ОСОБА_7, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Як вбачається із копії свідоцтва про смерть, виданого 26.03.1997 року (а.с.38 Т.1), ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що стверджує факт відкриття спадщини.

Спадкоємцями першої черги відповідно до діючого на той час законодавства, були: ОСОБА_3 - дружина померлого, що стверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу 18.06.1996 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а.с.39 Т.1), а також його діти ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6.

Даний факт підтверджується також довідкою Кобаківської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області № 1247 від 14.08.2014 року (а.с.10 Т.1), відповідно до якої, після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у жилому будинку АДРЕСА_1, залишилися спадкоємці першої черги: ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідно волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

У відповідності до положень ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. А згідно ст. 554 ЦК УРСР, в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Отже, для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і вчинення ним певних дій.

Як було встановлено в судовому засіданні, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виявили бажання прийняти спадщину, що виразилось у фактичному вступі у володіння спадковим майном, що передбачено ст. 549 ЦК УРСР, а також стверджується показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які в судовому засіданні ствердили, що є близькими сусідами померлого ОСОБА_7. Відповідач ОСОБА_1 приблизно з 1995-1996 років господарює в даному будинковолодінні, тобто виконує різні господарські роботи по утриманню будинку, а саме, перекрив дах будинку, чистив криницю, зробив кам?яні доріжки біля будинку.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні суду пояснила, що протягом 30 років до 2011 року працювала на сільській пошті, відповідач ОСОБА_1 після батькової смерті проживає в АДРЕСА_1. Коли його мати ОСОБА_3 протягом 2005-2011 років проживала в АДРЕСА_2, він там господарював. Даний факт також підтвердила свідок ОСОБА_12, сказавши, що до свого одруження та після розлучення, ОСОБА_1 проживає у спірному будинковолодінні та веде домашнє господарство.

Таким чином, задовольняючи позов частково та визнаючи за позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/8 спадкового майна, суд бере до уваги те, що після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7, у позивачів виникло право спадкування за законом лише по 1/8 частки спадкового майна, оскільки на момент смерті, ОСОБА_7 належала 1/2 частка у спільній сумісній власності подружжя.

Згідно до ст. 12 ЗУ «Про власність» від 07.02.1991 року № 697-VІІ, праця громадян є основою створення і примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Тобто, суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї), а в даному випадку, суспільна група господарства визначалась як колгоспний двір, що стверджується довідкою виданою виконкомом Кобаківської сільської ради за № 92 (а.с.41 Т.1).

Відповідно до роз'яснень, що викладені в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Як було встановлено судом та вбачається з інформації наданої виконкомом Кобаківської сільської ради від 04.12.2015 року за № 292 (а.с.239 Т.1), господарство за адресою АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 року відносилось до суспільної групи «колгоспний двір».

Станом на 15.04.1991 року в даному господарстві були зареєстровані: ОСОБА_7, 1930 р.н., ОСОБА_3 1935 р.н., ОСОБА_1, 1965р.н.(який згідно до погосподарської книги був прописаний там з 19.12.1985 року).

Відповідно до ст. 112 ЦК УРСР, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Згідно довідки-характеристики виданої Коломийським МБТІ від березня 1997 року за № 2365 (а.с.40 Т.1), за ОСОБА_7 та ОСОБА_3 зареєстровано по ? частки права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1. Свідоцтво про право власності видане Кобаківською сільською Радою 09.12.1996 року згідно рішення Кобаківської сільської Ради за № 67 від 20.11.1996 року.

Отже, ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, отримав свідоцтво про право власності (набув право власності) 09 грудня 1996 року, тобто вже після своєї смерті, що суперечить будь-яким вимогам законодавства.

У відповідності до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки спадкодавцем право власності на майно набуто не у відповідності до закону, то і спадщина, яка відкрилась на належне йому дане майно, спадкоємцем ОСОБА_3 набута неправомірно, тобто із порушенням чинних на той час вимог закону.

Крім того, згідно оглянутої та дослідженої в судовому засіданні копії спадкової справи № 25, наданої Косівською Державною нотаріальною конторою (а.с.37-47 Т.1), ОСОБА_3 не було подано в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_7

Відповідно до ст. 105 Земельного Кодексу УРСР від 18.12.1990 року № 561-ХІІ, спори між громадянами, яким належить жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка на праві спільної власності, щодо порядку використання і розпорядження земельною ділянкою вирішуються судом.

А тому за позивачами слід визнати право власності і на 1/8 частки земельної ділянки площею 0,25, яка була виділена ОСОБА_7 для обслуговування житлового будинку.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Беручи до уваги те, що про порушення своїх прав позивачі довідались із випуску № 31 районної газети «Гуцульський Край» від 01.08.2014 року, суд вважає за необхідне поновити їм строк звернення до суду, як пропущений з поважних причин, який відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

На підставі наведеного, ст.ст. 524, 529, 549 ЦК УРСР, ст.112 ЗУ «Про власність» від 07.02.1991 року, ст. 105 Земельного Кодексу УРСР, ст.ст. 215, 256, 257, 261 ЦК України та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Поновити строк позовної давності звернення до суду.

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 січня 1998 року за реєстровим №119-Д про отримання у спадок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, жителькою АДРЕСА_1, 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, посвідчене державним нотаріусом Косівської державної нотаріальної контори Кабин Зоряною Романівною.

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 січня 1998 року за реєстровим № 120-Д про отримання у спадок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., жителькою АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 0,45 га за адресою: АДРЕСА_1, посвідчене державним нотаріусом Косівської державної нотаріальної контори Кабин Зоряною Романівною.

Визнати незаконним та скасувати рішення № 15617157 державного реєстратора -приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Тонюк Марини Миколаївни від 06 вересня 2014 року «Про державну реєстрацію права власності в зв?язку із втратою свідоцтва ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., жительки АДРЕСА_1, на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1».

Визнати незаконним та скасувати договір дарування житлового будинку від 15 жовтня 2014 року за реєстром № 1431, посвідчений приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Тонюк Мариною Миколаївною «Про перехід права власності від ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н., житлового будинку в цілому за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати незаконним та скасувати рішення № 16508022 державного реєстратора -приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Тонюк Марини Миколаївни від 15 жовтня 2014 року «Про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н., жительки АДРЕСА_2, на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1».

Визнати незаконним та скасувати договір дарування земельної ділянки від 15 жовтня 2014 року за реєстром № 1432, посвідчений приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Тонюк Мариною Миколаївною «Про перехід права власності від ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н., земельної ділянки площею 0,25 га кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати незаконним та скасувати рішення № 16508170 державного реєстратора -приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Тонюк Марини Миколаївни від 15 жовтня 2014 року «Про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н., жительки АДРЕСА_2 на земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1».

Визнати незаконним та скасувати договір дарування житлового будинку від 16 листопада 2015 року за реєстром № 1578, посвідчений приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Тонюк Мариною Миколаївною «Про перехід права власності від ОСОБА_4 до ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н., в особі її законного представника - батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 р.н., житлового будинку в цілому за адресою: АДРЕСА_1».

Визнати незаконним та скасувати рішення № 26178747 державного реєстратора -приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Тонюк Марини Миколаївни від 16 листопада 2015 року «Про державну реєстрацію права власності ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н., в особі її законного представника - батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 р.н., на житловий будинок в цілому за адресою: АДРЕСА_1».

Визнати незаконним та скасувати договір дарування земельної ділянки від 16 листопада 2015 року за реєстром № 1579, посвідчений приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Тонюк Мариною Миколаївною «Про перехід права власності від ОСОБА_4 до ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н., в особі її законного представника - батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 р.н., на земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1».

Визнати незаконним та скасувати рішення № 26180153 державного реєстратора - приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Тонюк Марини Миколаївни від 16 листопада 2015 року « Про державну реєстрацію права власності ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н., в особі її законного представника - батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 р.н., на земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1».

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 року народження, право власності на 1/8 частину спадкового майна, а саме: будинку за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,25 га кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за цією ж адресою.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження, право власності на 1/8 частину спадкового майна, а саме: будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,25 га кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за цією ж адресою.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Турянський І.Є.