Рішення № 57521998, 27.04.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/36928/15-ц

Провадження №2/761/2725/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 квітня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Савенко О.І., Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного підприємства «Науково-технічне підприємство «Український центр нерухомого майна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року до Шевченківського районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 із позовом до відповідачів ОСОБА_2 (надалі по тексту Відповідач 1), ОСОБА_3 (надалі по тексту Відповідач 2), Приватного підприємства «Науково-технічне підприємство «Український центр нерухомого майна» (надалі по тексту Відповідач 3), в якому просила суд: стягнути солідарно з відповідачів на свою користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття квартири, у розмірі - 15798,84 грн., вартість звіту та висновку про вартість ремонтно-відновлювальних робіт у розмірі 1500,0 грн., вартість витрат на правову допомогу у розмірі 2000,0 грн. та за завдану моральну шкоду у розмірі 5000,0 грн. та суму сплаченого судового збору.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 11 жовтня 2015р. відбулось залиття квартири АДРЕСА_1, співвласницею якої є позивачка. Згідно акту «Про залиття житлової квартири» від 12.11.2015 року, складеного працівниками ПП «Науково-технічне підприємство «Український центр нерухомого майна», залиття квартири позивачки відбулось з вище розташованої квартири №25 11.10.2015 року при запуску системи центрального опалення внаслідок розриву запірного вентилю, що розташований на горизонтальному відводі стояка системи опалення, де проживають відповідачі 1 і 2. Відповідно до Звіту від 15.11.2015 року про незалежну оцінку розміру збитку, завданого внаслідок залиття квартири позивача встановлено розмір збитку в сумі - 15798,84 грн., які просить стягнути з відповідачів 1 і 2 як власників квартири, з якої відбулось залиття та з відповідача 3, оскільки завдяки діям працівників вказаного підприємства зірвало трубу в квартири відповідачів 1 і 2 та відбулось залиття.

У зв»язку з залиттям позивачка була вимушена проживати у умовах зруйнованої водою кімнати, була змушено пристосовуватись, що зумовило вимушені зміни в її житті та душевних стражданнях у зв»язку з пошкодження її власності, постійно відчувається сирість, волога та запах плісені, позивачці внаслідок даного залиття було завдану моральну шкоду, яку сторона позивача оцінює у 5000,0 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачі в добровільному порядку не відшкодовують заподіяну шкоду, позивачка вимушена була звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали в повному обсязі та з підстав викладених у ньому, просили суд його задовольнити.

Відповідачі 1 і 2 та їх представник в судовому засіданні проти позову заперечували, зазначивши, що факт залиття не оскаржують, але на спростування причин його виникнення вказали на непрофесійні дії сантехника, що перебував у трудових відносинах із Відповідачем 3, оскільки ним було подано по стояку більший ніж передбачено за нормами тиск води і тому після сильного гідроудару в їх квартири стався розрив запірного вентилю. Вказаний кран було встановлено 10 років назад замість батареї та усі роки він був у справному стані. У своїх письмових запереченнях зазначили, що розрахована сума збитків не підтверджена жодними доказами, оскільки лише з кінцевого висновку незрозуміло яким чином було визначена таку оцінки, які матеріали та роботи було враховано, тощо. Моральна шкода взагалі не доведена жодними належними та допустимими доказами.

Представник Відповідача 3 - Приватного підприємства «Науково-технічне підприємство «Український центр нерухомого майна» в судовому засіданні заперечувала проти позову та просив відмовити в його задоволенні у зв'язку з тим, що вказане підприємство є неналежним відповідачем по справі з огляду на відсутність будь-яких договірних відносин із позивачем і на те, що воно як не є балансоутримувачем та власником пошкоджених комунікацій і тому не несе відповідальності за залиття квартири позивача. Наголосив на тому, що власником пошкоджених комунікацій є Відповідач 1 і 2 у відповідності до вимог законодавства та вони самовільно зняли прилади опалення і тому повинні відшкодувати шкоду у зв»язку з залиттям. Позивачем не надано доказів причинного зв»язку між протиправними діями представників Відповідача 3 та наслідками у вигляді залиття квартири позивача. Не надано жодних доказів наявності пошкодженої стіни, стелі чи інших речей позивача саме внаслідок залиття, відсутній акт огляду такого приміщення із встановленням таких пошкоджень і не доведено, що саме визначений ним розмір збитків є таким, що заподіяний пошкодженням майна позивача.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних або юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть у ній участь. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За умовами ч.1,2 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 11.10.2015 року при запуску системи центрального опалення внаслідок розриву запірного вентилю, що розташований на горизонтальному відводі стояка системи опалення в квартирі АДРЕСА_2, відбулось залиття квартири №24 цього ж будинку.

Як вбачається зі свідоцтва про право власності на житло Позивач ОСОБА_1 є однією із співвласників вказаної квартири та володіє 1/3 її частиною (а.с.15).

Вказані обставини не заперечуються і підтверджуються сторонами та актом від 12.10.2015 року, а тому у відповідності до вимог ч.1 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

За наслідками звернення позивачки до обслуговуючої організації - Відповідача 3 було складено акт обстеження від 19.11.2015 року, а саме квартири позивача АДРЕСА_1 (а.с.13). У акті зазначено про критичні пошкодження стелі житлової кімнати.

Відповідно до п. 8 пункту 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За умовами пункту 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди, а саме втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).

Крім того, у вказаних відносинах шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом вказаної статті - завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

Також підлягають доведенню причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, і вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ) від 21.12.2005 р.)

Як зазначено позивачем за висновком звіту про незалежну оцінку з визначення вартості збитку, нанесеного власникам через пошкодження житлової кімнати квартири АДРЕСА_3 визначено суму - 15 798,84 грн. станом на 19.11.2015 року (а.с.18-20).

Крім того, за наявними у справі заперечення відповідача 3 та пояснення сантехніка ОСОБА_4 вбачається про дійне виконання робіт з запуску опалення будинку АДРЕСА_1 Внаслідок таких робіт та неякісного нижнього важелю крану з заглушками в квартирі Відповідачів 1 і 2 його було зірвано та пішов витік води.

За таких обставин, суд вважає встановленими і такими, що доведеними позивачем обставини того, що у квартирі відповідачів 1 і 2 відбувся витік воді з запірного пристрою, встановленого замість приладів опалення, що підтвердили в судовому засіданні сторони по справі.

Між тим, незважаючи на витік води саме з квартири відповідачів 1 і 2, суд не знаходить підстав для стягнення з них коштів, оскільки, погоджуючись із заперечень сторін, суд не може встановити дійний обсяг пошкодженого майна (чи це були стіни, стеля або інше майно) в квартирі позивачки. Акт про обстеження квартири позивачки (а.с.13) не доводить перелік та об»єми пошкоджень, що унеможливлює прийти до висновку про розмір шкоди, що підлягає відшкодування.

Більше того, неможливо встановити кількість матеріалів, обсяг робіт, їх вартість із висновку за звітом про незалежну оцінку з визначення вартості збитку (а.с.18-20).

Вказані обставини не обгрунтовають визначену у висновку шкоди внаслідок залиття в розмірі суми матеріальної шкоди - 15 798,84 грн.

За таких обставин, сума шкоди є недоведеною позивачем в силу ст.ст.58-60 ЦПК України, а тому звернення із цим позовом є передчасним, наслідком чого є відмова у його задоволенні.

Більше того, позивачем в судовому засіданні не було доведено, що саме діями Відповідачів 1 і 2 було заподіяно шкоди майну позивача, оскільки не надано доказів встановлення саме ними запірного вентилю, не надано доказів належності квартири, з якої відбулось залиття саме вказаним особам, не доведено причинний зв»язок між діями відповідачів 1-3 за встановленням в квартирі відповідачів запірним вентилем, його розриву внаслідок дій представника Відповідача 3 та наслідками у вигляді затоплення квартири позивачів.

Відповідно до статей 58, 59, 62, 63, 64, 212 Цивільного процесуального кодексу України, саме вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Оскільки судом не встановлено сукупності елементів складу для стягнення коштів у відповідності до ст.ст.22, 1166 ЦК України в діях Відповідачів 1-2 та представника Відповідача 3, тому підстав для стягнення коштів моральної шкоди також немає.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, усі судові витрати підлягаю понесенню позивачем.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 79, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. 16,22, 1166 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного підприємства «Науково-технічне підприємство «Український центр нерухомого майна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок залиття квартири, - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скаргипротягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: