Рішення № 57521929, 21.01.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/29810/15-ц

Провадження №2/761/2005/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

21 січня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Романишеної І.П.

при секретарі Дігтяр М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення дітям проїзного документу для виїзду за кордон та на тимчасовий виїзд дітей за кордон без згоди другого з батьків, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до відповідача - ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, без дозволу (згоди) батька до повноліття дітей та дозволити позивачу або її офіційному представникові без згоди батька оформляти документи для тимчасового виїзду або супроводу неповнолітніх дітей до країн ближнього та дальнього зарубіжжя до досягнення ними повноліття.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що з 29.06.2002 року по 20.11.2007 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем. У шлюбі у них народились троє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. З 28.11.2012 року відповідач знаходиться в державному розшуку як безвісти відсутній, а його місцезнаходження не встановлено, що унеможливлює отримання дозволу відповідача на виїзд на кордон дітей та обумовило необхідність звернення позивача до суду.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечував, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що з 29.06.2002 року по 20.11.2007 року сторони перебували у шлюбі, від якого мають трьох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

З 28.11.2012 року відповідач знаходиться в державному розшуку як безвісти відсутній, а його місцезнаходження не встановлено, що підтверджується довідкою Євпаторійського МВ Головного управління МВС України в АР Крим № 5/52/7954 від 27.02.2013 року (а.с. 6).

Відповідно до рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 27.08.2014 року ОСОБА_2 визнано безвісно відсутнім з 01.12.2012 року.

В судовому засіданні позивач зазначила, що місцезнаходження відповідача їй на даний час невідоме, ніяких відносин ні з нею, ні з дітьми, він не підтримує. Відсутність батька не дає можливості отримати нотаріально завірену заяву про його згоду на виїзд дітей за кордон, що на її думку є порушенням інтересів дітей та позбавленням їх можливості повноцінного розвитку, спілкування з родичами (зокрема, бабусею та дідусем), що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом. Також, позивач повідомила, що наприкінці березня 2014 року в зв'язку з загрозою військових протистоянь з окупаційними військами в Автономній Республіці Крим, рятуючи життя та здоров'я дітей, вона змушена була покинути своє житло та терміново виїхати з окупованої території в центральний регіон України, а з 04.11.2014 року взята на облік в с. Нова Гребля Калинівського району Вінницької області, де проживає з дітьми і до тепер.

Відповідно до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Правилами перетинання державного кордону громадянами України, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року за № 57, передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку,здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

При цьому згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Статями 3,6 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; держави - учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України», за відсутності згоди одного з батьків на виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Як вже зазначалось вище, відповідача з 28.11.2012 року оголошено у розшук і на даний час його місце знаходження не встановлено.

Тобто, наявна обставина, що виключає можливість надання відповідачем згоди на отримання його дітьми проїзного документа для виїзду за кордон та на тимчасовий виїзд дітей, внаслідок чого права та інтереси неповнолітніх дітей сторін порушуються.

Таким чином, для якнайкращого забезпечення інтересів дітей та їх потреб в реалізації соціального та духовного розвитку, суд приходить до висновку про можливість надання дозволу на неодноразові виїзди за межі України, без згоди та супроводу батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, до досягнення ними повноліття та надання дозволу на виготовлення та оформлення проїзного документу для виїзду дітей за кордон без згоди батька.

При цьому, суд вважає, що надання дозволу на виїзд дітей у вказаний спосіб буде цілком та повністю відповідати їх інтересам, оскільки зазначення конкретного періоду виїзду та конкретних країн навпаки буде їх порушувати, так як батько дітей 2012 року знаходиться у розшуку як безвісті зниклий, проте на даний час його місцезнаходження так і не встановлено, а тому підстави вважати, що найближчим часом дана обставина зміниться, відсутні.

Будь-яких обставин того, що позивачка порушуватиме права та інтереси дітей при їх виїзді за кордон, не встановлено.

Також слід зазначити, що в даному випадку інтереси батька, відповідача, не порушуються, оскільки при зміні вищевказаних обставин та за умов не згоди з даним рішенням суду, він не позбавлений права захистити свої інтереси у встановлений законом спосіб відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність позивачем обґрунтованості позовних вимог, в зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 209, 226 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення дітям проїзного документу для виїзду за кордон та на тимчасовий виїзд дітей за кордон без згоди другого з батьків задовольнити.

Надати ОСОБА_1 дозвіл на неодноразові виїзди за межі України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу його батька ОСОБА_2, до досягнення ОСОБА_4, повноліття.

Надати ОСОБА_1 або її офіційному представникові на виготовлення та оформлення документу для тимчасового виїзду за межі України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди його батька ОСОБА_2 до досягнення дитиною повноліття.

Надати ОСОБА_1 дозвіл на неодноразові виїзди за межі України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, без згоди та супроводу його батька ОСОБА_2, до досягнення ОСОБА_4, повноліття.

Надати ОСОБА_1 або її офіційному представникові на виготовлення та оформлення документу для тимчасового виїзду за межі України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, без згоди його батька ОСОБА_2 до досягнення дитиною повноліття.

Надати ОСОБА_1 дозвіл на неодноразові виїзди за межі України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, без згоди та супроводу його батька ОСОБА_2, до досягнення ОСОБА_4, повноліття.

Надати ОСОБА_1 або її офіційному представникові на виготовлення та оформлення документу для тимчасового виїзду за межі України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, без згоди його батька ОСОБА_2 до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход державного бюджету судовий збір у розмірі 2 923 (дві тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.П. Романишена