Рішення № 57520845, 05.05.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/52/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О. О.

з секретарем Слободенюк В.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на її користь на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановити їх в розмірі 3 000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Позовну заяву мотивувала тим, що з моменту винесення судом рішення про стягнення аліментів фінансова ситуація в країні дуже змінилася, матеріальні витрати на утримання сина збільшилися, оскільки син росте та потребує більше коштів на купівлю всього необхідного, разом з тим вона ніде не працює, перебивається тимчасовими заробітками. Однак, відповідач успішно займається підприємницькою діяльністю, крім того у його власності перебуває три квартири, які він здає в найм та отримує від цього значні кошти, а тому має можливість сплачувати аліменти у зазначеному розмірі.

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_3 пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_1, в якому просив зменшити розмір аліментів визначених рішенням Рівненського міського суду від 25 червня 2012 року, які підлягають стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 800 грн. на 600 грн. Зустрічний позов мотивував тим, що після винесення рішення суду про стягнення з нього аліментів він 21.03.2015 року одружився, від шлюбу має малолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. Крім неї на його утриманні перебуває син дружини від першого шлюбу та сама дружина, яка не працює у зв'язку із доглядом за дитиною. Також, має матір пенсійного віку, що змушує його в порядку ст. 202 СК України надавати їй матеріальну допомогу. І окрім наведеного має кредит, що був взятий ще за спільного життя із позивачем, який сплачує.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, зустрічний позов не визнала, зазначивши, що на момент винесення рішення про стягнення з ОСОБА_3 аліментів як її, так і його матеріальний стан був інший. На даний час її матеріальний стан значно погіршився, оскільки зросли ціни, вона витрачає значні кошти на утримання сина, відповідач жодної додаткової матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, хоча успішно займається підприємницькою діяльністю.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 в судовому засіданні просила задовольнити первісний позов ОСОБА_1 в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити, оскільки при визначенні розміру аліментів в 2012 році суд прийшов до висновку, що відповідач має можливість сплачувати аліменти в розмірі, що перевищує 71% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а на сьогоднішній день відповідач сплачує лише 52% від прожиткового мінімуму на дитину. Окрім того, потреби неповнолітнього сина значно зросли. В судовому засіданні позивач пояснила, що в місяць вона витрачає близько 2500 грн. на утримання сина. Натомість відповідач не подав до суду жодного доказу, який би підтверджував, що він, крім сплати аліментів, несе ще якісь витрати на купівлю одягу, взуття чи продуктів для сина ОСОБА_6. Головною підставою для звернення з позовом щодо збільшення аліментів була та обставина, що позивачу стало відомо, що відповідач дві квартири здає в оренду та отримує за це великі кошти, відповідач вже 8 років займається підприємницькою діяльність в сфері реалізації нерухомого майна і є власником агентства нерухомості. Крім того, у нього є власне нерухоме майно, яке він здає в оренду і отримує за це кошти. Також відповідач пояснив, що протягом останнього року він продав земельну ділянку, що знаходиться в м. Рівне. Враховуючи доходи відповідача в сукупності, вважає, що відповідач має матеріальні можливості сплачувати на утримання сина ОСОБА_6 аліменти в розмірі 3000 грн. щомісячно.

ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав наведених в запереченні на позов. Просив задовольнити зустрічний позов. Окрім того додав, що з часу винесення попереднього рішення суду його матеріальний стан не покращився,проте змінився сімейний стан. На даний час він отримує доходи в місяць, які не перевищують 5000 грн., проте має на утриманні дружину, її сина від першого шлюбу, дочку та матір пенсійного віку. Також вказав, що крім сплати аліментів купує сину необхідний одяг, взуття та надає іншу допомогу.

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 просив задовольнити зустрічний позов, а у первісному позові відмовити, з підстав наведених в запереченні на позовну заяву та в зустрічній позовній заяві. Також наголосив, що ч.1 ст. 192 СК України передбачає наявність певних обставин,які дають суду підстави для зміни розміру аліментів, які саме наступили для ОСОБА_3 - в нього змінився сімейний стан, що має наслідком зменшення розміру аліментів. Доказів, що в нього змінився матеріальний стан в бік покращення, чи у позивача в бік погіршення, позивач та її представник суду не надали.Крім того, батьки несуть рівні обов'язки по утриманню дитини.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 являються батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).

Відповідно до виконавчого листа виданого Рівненським міським судом 17 липня 2013 року в справі №2/5311/1 рішенням Рівненського міського суду від 25 червня 2012 року стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Рівне Рівненської області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 800 грн. щомісячно починаючи з 05 серпня 2011 року до повноліття дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно частини першої статті 184 СК України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно роз'яснень, які містяться у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, або погіршенням матеріального становища отримувача аліментів, останній може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно правової позиції, яка викладена у справі №143цс13 від 05.02.2014 року, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановила, що при розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", ст.183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", ст.184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Як встановлено в судовому засіданні, як підставу для збільшення розміру стягуваних аліментів позивач вказує, що з моменту винесення судом рішення про стягнення аліментів фінансова ситуація в країні дуже змінилася, матеріальні витрати на утримання сина збільшилися, оскільки син росте та потребує більше коштів на купівлю всього необхідного, разом з тим вона ніде не працює, перебивається тимчасовими заробітками. Однак, відповідач успішно займається підприємницькою діяльністю, крім того у його власності перебуває три квартири, які він здає в найм та отримує від цього значні кошти, а тому має можливість сплачувати аліменти у зазначеному розмірі.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку суду, фінансова ситуація в країні, яка погіршилася у зв'язку з інфляційними процесами у державі, подорожчанням продуктів харчування та товарів загального вжитку, що є загальновідомим фактом, вплинула як на ОСОБА_1, так і на ОСОБА_3 Позивач-відповідач не є особою похилого віку, працездатна, отже її доводи про те, що на даний час вона ніде не працює, її матеріальне становище погіршилося, а тому є необхідність в збільшення розміру аліментів до уваги не приймаються. Належне утримання дитини являється обов'язком не тільки батька, але й матері.

Доказів того, що відповідач-позивач успішно займається підприємницькою діяльністю, у його власності перебуває три квартири, які він здає в найм та отримує від цього значні кошти ОСОБА_1 не надала.

Відповідно до листа ДПІ у м. Рівному згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за 2015 років загальна сума доходу за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року склала 60 474 грн. 10 коп., а за 2014 рік загальна сума доходу за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року - 62 911 грн. 00 коп.

Суд погоджується із тим, що в силу свого віку дитина, природньо, потребує більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту та інше, разом з тим, на час ухвалення даного судового рішення дитина належить до категорії дітей віком від 6-ти до 18-ти років, прожитковий мінімум на дитину цього віку на місяць становить 1531 грн., а ОСОБА_3 сплачує аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 800 грн., що перевищує половину вказаного прожиткового мінімуму.

За таких обставин, підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів відсутні.

Щодо зустрічного позову про зменшення розміру аліментів суд виходить з наступного.

Так, відповідач-позивач звертаючись до суду із заявленими вимогами посилається на те, що на даний час змінилися обставини його життя, оскільки на його утриманні перебуває дружина ОСОБА_8, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною віком до трьох років, її син від першого шлюбу ОСОБА_3 та малолітня дочка ОСОБА_5, в зв'язку з обмеженням можливостей утримання дружини, її сина від першого шлюбу та малолітньої дочки, позивач просить зменшити розмір аліментів до 600 грн. щомісячно.

Таким чином, судом встановлено, що сімейний стан відповідача-позивача дійсно змінився, однак жодних доказів про те, що у відповідача-позивача суттєво змінилося майнове становище при утриманні дружини, її сина від першого шлюбу та дочки суду не надано. Також, суду не надано жодних належних та достатніх доказів в підтвердження доводів позивача про те, що він неспроможний виплачувати аліменти на дитину в розмірі зазначеному в рішенні суду.

При чому зменшення розміру аліментів до 600 грн. призведе до порушення прав дитини.

Тому зважаючи на обставини, які викладені вище, а також виходячи з того, що сторони повинні забезпечити кожному зі своїх дітей рівень життя, необхідний і достатній для їх нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку; виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини (ч. 1 ст. 141 СК України), суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів.

Керуючись статтею 27 Конвенції ООН «Про права дитини», статтями 180-184, 192 Сімейного кодексу України статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів та в зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд в апеляційний суд Рівненської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. О. Першко