Ухвала суду № 57520834, 20.04.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/947/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 23 Кравчук В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Подорога В. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПодороги В. М.суддівДемченка В. А. , Василенко Л. І. при секретаріНаконечній М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 26 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ-Агро" про визнання договору оренди землі недійсним, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до СТОВ "ЛНЗ-Агро" про визнання договору оренди землі недійсним.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що згідно рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2015 року за нею визнано право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 3,91 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Буртівської сільської ради Шполянського району, яка належала померлій ОСОБА_7.

В Буртівській сільській раді вона дізналася, що успадкована нею після смерті ОСОБА_7 земельна ділянка перебуває в оренді відповідно до договору, укладеного між ОСОБА_7 і СТОВ «ЛНЗ-Агро».

Зазначала, що достовірно знала, що ОСОБА_7 не підписувала договір оренди, тому вона звернулася в СТОВ «ЛНЗ-Агро», де їй надали ксерокопію договору, акту приймання-передачі земельної ділянки та акту приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Зі змісту акта прийому-передачі земельної ділянки в оренду вбачається, що вона була передана ще в 2012 році, тобто задовго до договору оренди землі від 26 липня 2014 року.

Ознайомившись із наданим їй договором оренди земельної ділянки від 26 серпня 2014 року, укладеним на 10 років між ОСОБА_7 та СТОВ «ЛНЗ-Агро», виявила, що у вказаних документах підпис вчинений не її тіткою ОСОБА_7, а іншою особою, оскільки протягом останніх місяців життя вона хворіла і не могла підписати вказаний договір без її відому.

Крім того, ОСОБА_7 нікого не уповноважувала на оформлення договору оренди.

Тому просила визнати договір оренди земельної ділянки від 26 серпня 2014 року, площею 3,9074 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений між орендодавцем ОСОБА_7 та орендарем СТОВ «ЛНЗ-Агро», зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційною службою Шполянського районного управління юстиції Черкаської області 26 серпня 2014 року, недійсним з моменту його укладення, зобов'язати СТОВ «ЛНЗ-Агро» повернути ОСОБА_6 земельну ділянку площею 3,9074 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Буртівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, та стягнути з відповідача на її користь судові витрати,

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 26 лютого 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 оскаржила його в апеляційному порядку.

Вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи.

Зазначала, що висновок експертизи, як відповідачем, так і судом спростовано не було, а також не заявлялось клопотання про призначення додаткової або повторної експертизи.

Просила рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 26 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону зазначене судове рішення відповідає.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року у редакції, чинній на час укладенні спірного договору.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, належала земельна ділянка площею 3,91 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Буртівської сільської ради Шполянського району Черкаської області(а.с.7).

26 серпня 2014 року ОСОБА_7 уклала з відповідачем СТОВ «ЛНЗ-Агро» договір оренди земельної ділянки площею 3,9074 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Буртівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, який 26 серпня 2014 року був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 6795612, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер 26033881 від 27 серпня 2014 року (а.с. 10-12).

Згідно рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2015 року визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 3,91 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Буртівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, яка належала померлій ОСОБА_7 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, який є втрачений( газета Шполянські вісті від 17 квітня 2015 року)(а.с.7).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 40924581 від 21 липня 2015 року, на підставі рішення суду було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 3,9074 га, номер запису про право власності 10481785 від 15 липня 2015 року (а.с.8).

21 грудня 2015 року представник позивачки - ОСОБА_8 подав клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи (а.с.38).

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2015 року призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу(а.с.40-41).

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи від 29 січня 2016 року №9/52/16-23, підпис від імені ОСОБА_7 в графі «Орендодавець» пункту 16 «Реквізити сторін, та підписи сторін» договору оренди землі від 26 серпня 2014 року між ОСОБА_7 та СТОВ «ЛНЗ-Агро» виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів.

Підпис від імені ОСОБА_7 в графі «Орендодавець» пункту 16 «Реквізити сторін, та підписи сторін» договору оренди землі від 26 серпня 2014 року між ОСОБА_7 та СТОВ «ЛНЗ-Агро» виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою(а.с. 48-52).

Відповідно до п.1.3, 1.4.,1.8 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року N 53/5, для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (буквені та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження в справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов'язані з обставинами цієї справи, або виконані після відкриття провадження у справі, але не в зв'язку з її обставинами; експериментальні зразки почерку - це такі, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв'язку з призначенням даної експертизи.

У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (смерть виконавця, від'їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма N 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо).

Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів.

З висновку комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи від 29 січня 2016 року №9/52/16-23, вбачається, що для її проведення було надано лише чотири документи, включаючи спірний договір, які містили вільний зразок підпису, а щодо зошиту з молитвами, то текст в ньому не можна вважати вільним зразком підпису ОСОБА_7, оскільки він не є документом та неможливо встановити, що даний текст вчинений саме ОСОБА_7 Крім того, для проведення експертизи було надано лише документи із зразками підпису, вчинені набагато раніше ніж підпис на досліджуваному договорі оренди землі.

Висновок експерта не є актом, що встановлює, змінює чи припиняє правовідношення, а є лише думкою особи, яка має знання, що їх не мають інші. У розумінні ст. 27 ЦПК України висновок експерта є засобом доказування у справі. Водночас він не має пріоритетної сили щодо інших доказів, які є у справі, оскільки ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді під час судового засідання всіх обставин справи в їхній сукупності.

Тобто, сам висновок експертизи, що була проведена по справі, не може бути доказом порушення прав позивача.

Згідно довідки №563 від 21 грудня 2015 року виданої СТОВ «ЛНЗ-Агро», що громадянка ОСОБА_7, згідно договору оренди укладеного з СТОВ «ЛНЗ-Агро» від 26 серпня 2014 року, передбачена сума орендної плати 4803,52 грн., нараховано за 2014 р. 4803,52 грн., а фактично отримано за 2014 рік 4082,99 грн.(а.с.35).

Відповідно до видаткового касового ордеру №1145 від 08 вересня 2015 року, ОСОБА_6 08 вересня 2015 року отримала від СТОВ «ЛНЗ-Агро» 5009 грн. орендної плати, згідно договору № 6795612 від 26 серпня 2014 року(а.с.37).

Факт отримання ОСОБА_6 орендної плати згідно договору оренди землі від 26 серпня 2014 року, укладеного між укладеного ОСОБА_7 з СТОВ «ЛНЗ-Агро» не заперечувався нею, як при розгляді справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначала, що на прохання ОСОБА_7 їй в сільській раді просто віддавали суму грошей, тому їй не відомо, що вона отримала кошти саме за оренду землі по договору, який оспорюється нею в суді..

Однак, дані пояснення суперечать обставинам справи, оскільки ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тоді як кошти ОСОБА_6 отримувала вже після її смерті, а за життя ОСОБА_7 не оскажувала спірний договір.

Крім того, кошти за 2015 рік нею отримані 08 вересня 2015 року, тоді як власником даної земельної ділянки ОСОБА_6 вже стала на підставі рішення суду від 24 квітня 2015 року та зареєструвала таке право 15 липня 2015 року.

Отже, отримуючи кошти 08 вересня 2015 року ОСОБА_6 вже була власником даної земельної ділянки, тому їй було відомо за що саме вона отримує кошти.

Так, згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

ЗУ «Про оренду землі» визначає істотні умови договору оренди землі, яких необхідно дотримуватись при його укладанні.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався.

Відповідно до правової позиції ВСУ висловленій під час розгляду справи № 6-94 цс 13 від 23 грудня 2013 року, зазначив, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі", визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав..

Таким чином, правова позиція ВСУ вказує, що однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову. Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що сторонами по укладеному договору оренди землі від 26 серпня 2014 року є СТОВ «ЛНЗ-Агро» та ОСОБА_7, яка відповідно до вимог чинного законодавства могла звернутись до суду з позовом про визнання договору недійсним, за наявності для цього підстав, але цього не зробила, оскільки її влаштовували умови договору і права її не порушувались. Зазначене підтвердила і позивачка ОСОБА_6 в суді першої інстанції, даючи пояснення про те, що вона двічі отримувала орендну плату за орендовану відповідачем земельну ділянку. Крім того, позивачка ОСОБА_6 не являється стороною договору оренди землі і відповідно до вимог ст. 215 ЦК України не вправі звертатись до суду з позовом про визнання недійсним договору, який вона не укладала та обравши також невірним спосіб захисту своїх прав, як повернення їй земельної ділянки, оскільки, відповідно до правової позиції ВСУ висловленій під час розгляду справи за №6-107 цс 12 від 7 листопада 2012 року саме стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння. А з цих підстав ОСОБА_6 до суду не зверталась.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, апелянтом не надано доказів, в чому ж саме виявилось порушення її прав та охоронюваних законом інтересів укладеним договором оренди земельної ділянки.

Отже, колегія суддів, враховуючи норми чинного законодавства та правовий висновок ВСУ щодо розгляду справ про визнання договору недійсним вважає, що рішення районного суду є законним і підстав для його скасування немає.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження та вивчення суду, суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 26 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ-Агро" про визнання договору оренди землі недійсним - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :