Рішення № 57519884, 05.05.2016, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа №551/82/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" травня 2016 р. смт. Шишаки

Шишацький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Рябченка В.В., при секретарі Курінній Я.М.., з участю відповідача ОСОБА_1, представника відповідача адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Шишацького районного суду Полтавської області, в смт. Шишаки Полтавської області, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, 01.02.2016 року, звернувся в Шишацький районний суд Полтавської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, у позовній заяві вказав, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем., 02.03.2012 року було укладено кредитний договір без номера відповідно до якого, відповідач отримав кредит у позивача в розмірі 2000,00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобовязання за кредитним договором не виконував, а тому, станом на 31.12.2015 року, має заборгованість за кредитним договором на суму 18029,35 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом на суму 1865,05 гривень, заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 11829,57 гривень; заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3000,00 гривень; штрафу ( фіксована частина) в розмірі 500,00 гривень; та штрафу ( процентна складова ) в розмірі 834,73 гривень.

Оскільки відповідач заборгованість по кредитному договору в добровільному порядку не відшкодував, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати в сумі 1378,00 гривень.

В послідуючому, в звязку з перебуванням відповідача ОСОБА_1 в зоні проведення АТО з 06.08.2014 року по 11.09.2015 року, позивач зробив перерахунок заборгованості за кредитом і, згідно уточненої позовної заяви, яка надійшла до суду 20.04.2016 року, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 02.03.2012 року в сумі 5214,74 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 1865,05 гривень, заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 3249,69 гривень, заборгованості за комісією та пенею в сумі 100,00 гривень, станом на 31.03.2016 року.

В судове засідання представник позивача не зявився, звернувся до суду з клопотанням, в якому підтримав уточнені позовні вимоги позивача і просив суд розглянути справу без його участі, не заперечував проти ухвалення по справі заочного рішення у разі неявки відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позовних вимог позивача не визнали, просили суд відмовити в позові за пропуском строку позовної давності, надали письмові заперечення на позов.

Заслухавши пояснення відповідача та його представника, ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши та оцінивши наявні письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно вказаного кредитного договору відповідач ОСОБА_1 отримав у позивача кредит у розмірі 2000,00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно розрахунків, наданих позивачем ( а.с. 5-6, 71-72) відповідач ОСОБА_1 останнє погашення суми заборгованості за кредитом здійснив 17.01.2013 року, виходячи з цього, позивач, починаючи з 18.01.2013 року знав, що відповідач порушує його права і не виконує своїх кредитних зобовязань, а звернувся до суду лише 01.02.2016 року.

Відповідно до вимог ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що трирічний строк позовної давності для позивача для захисту своїх прав сплинув 18.01.2016 року, а тому вважає, що вимоги до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором заявлені позивачем з пропуском строку позовної давності.

Позивач у позові не зазначив причини пропуску строку позовної давності та не заявляв клопотання про його поновлення.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст.257, 258, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором без номера від 02.03.2012 року відмовити, у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подання на протязі 10 днів з дня його проголошення до Шишацького районного суду апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили через 10 днів, якщо не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Головуючий, суддя В.В. Рябченко