Рішення № 57518023, 05.05.2016, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6669/15-ц

Провадження № 2/362/282/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2016 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Медведєва К.В.,

при секретарі Савчук Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Васильківського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння оборони України до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, Управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області, Реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, Васильківська міська рада Київської області про витребування майна з чужого незаконного володіння та відновлення становища, що існувало до порушення речового права,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд витребувати у ОСОБА_1 на користь Васильківського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння оборони України земельну ділянку площею 0,1000 га по пров. Мисливському 3 в м. Василькові Київської області, кадастровий номер 3210700000:13:026:0013.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив те, що державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 001335-32 від 24.11.1998 року, у відповідності до якого, Васильківський спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України є користувачем 1,3 га землі по вул. Декабристів, 43, в м. Василькові Київської області. Але, незважаючи на зазначену обставину, ОСОБА_2 був виданий державний акт на право власності на вищезазначену земельну ділянку, на підставі рішення Васильківської міської ради 25 сесії 5 скликання № 07.148-25-V від 28.12.2007 року, яке було скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року по адміністративній справі № 2а-470211, а тому, земельну ділянку необхідно витребувати на користь позивача.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги позову підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнала, заперечувала щодо задоволення позову.

Третя особа Управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області листом просила розглядати справи за наявними матеріалами без участі останнього.

Представники третіх осіб - Васильківської міської ради, Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції, до суду не зявилися.

Третя особа ОСОБА_2, в судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи судом повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до положень ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З положень ст.ст. 57 і 58 ЦПК України вбачається поняття доказів в цивільному процесі та їх допустимість.

Судом встановлено, що державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001335-32 від 24.11.1998 року, «Васильківському РК Товариства сприяння оборони України» на підставі рішення Васильківської міської ради від 16.07.1998 року за № 93 надано у постійне користування 1,3 га землі в межах згідно з планом користування по вул. Декабристів, 43, в м. Василькові.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №771117 від 21 грудня 2009 року, третя особа ОСОБА_2, був (до її продажу 06.07.2010 року) власником земельної ділянки площею 0,1000 га, наданої для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в м. Василькові Київської області по пр. Мисливський, 3, кадастровий № 3210700000:13:025:0013, на підставі рішення Васильківської міської ради 25 сесії 5 скликання № 07.148-25-V від 28.12.2007.

У відповідності до договору купівлі-продажу від 06 липня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, за реєстровим № 1-1876, земельна ділянка, кадастровий № 3210700000:13:025:0013, третьою особою ОСОБА_2, була продана відповідачеві - ОСОБА_1, про що свідчить відмітка на державному акті про перехід права власності на від третьої особи до відповідача та не заперечується ані відповідачем ані позивачем.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 року було визнано нечинним та скасовано рішення Васильківської міської ради 25 сесії 5 скликання № 07.148-25-У від 28.12.2007 року в частині передачі у власність спірних земельних ділянок, в тому числі і ОСОБА_2, та встановлено, що спірні земельні ділянки накладаються на земельну ділянку, що перебуває у користуванні Васильківського РК Товариства сприяння оборони України.

Крім того, вказаним рішення суду встановлено, що Товариство сприяння охороні України вправі представляти створені первинні організації та їх керівні органи (комітети) у будь-якому державному органі та судах.

Як вбачається з положень ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, п. 1 ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства, та ст. 41 Конституції України та ст.ст. 321, 328 ЦК України, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, право власності набувається із підстав не заборонених законом, зокрема правочинів. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні крім у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім того, згідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Доказів незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння земельною ділянкою ОСОБА_1В матеріали справи не містять.

Як вбачається із статуту позивача, затвердженого наказом Київської обласної організації Товариства сприяння оборони України №15 від 06.03.2009 року, останній не є правонаступником Васильківського РК Товариства сприяння оборони України.

При цьому судом відхиляються посилання на те, що згідно додатку №1 до статуту Васильківського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння оборони України (далі Додаток № 1 до Статуту) останній є правонаступником Васильківського районного комітету товариства сприяння обороні України виходячи з наступного. Вказаний Додаток № 1 до Статуту затверджено у 1999 році, а статут позивача затвердженого у 2009 році, тобто це є різні юридичні особи.

Також згідно вказаного Додатку № 1 до Статуту вносилися відомості до статуту іншої ніж позивач організації - Васильківського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння оборони України, в той час як позивач має іншу назву - Васильківський спортивно-технічний клуб Товариства сприяння оборони України.

До посилання представника позивача на те, що під час судових розглядів саме позивач вигравав справи, суд ставиться критично, оскільки в згаданих представником позивача справах позивачем виступала інша особа Товариство сприяння обороні України, і позивач подавав до суду довіреність від імені згаданої особи, проте позов заявлено іншою особою - Васильківським спортивно-технічним клубом Товариства сприяння оборони України.

Крім того, суд звертає увагу представника позивача на те, що якщо певні відомості мали бути внесені до статуту позивача, то саме з моменту їх внесення, такі відомості можуть прийматися судом як належні, і усні посилання на такі обставини не можуть бути прийняті судом.

Отже, позивач згідно свого статуту, та наданих суду документів не є правонаступником Васильківського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння оборони України, або Васильківського РК Товариства сприяння оборони України.

Тому позивачем не доведено перед судом наявність у позивача речового права на земельну ділянку площею 1,3 га по вул. Декабристів, 43, в м. Василькові, право постійного користування на яку посвідчується державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001335-32 від 24.11.1998 року.

Положеннями ст.ст. 152 і 155 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельної ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади акта, яким порушуються права особи щодо користування належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 126 ЗК України, громадяни набувають права власності земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, та право на них підтверджується державними актами. Право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності земельної ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до положень ч.1 ст.81, ст.131 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки в тому числі на підставі придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

За змістом вказаних норм правовою підставою набуття громадянином права власності на земельну ділянку є укладення ним цивільно-правової угоди, а державний акт, що видається на підставі такої угоди, лише посвідчує право особи на земельну ділянку. Отже, без встановлення судом недійсності (невідповідності вимогам закону) правочину, як правової підстави придбання громадянином земельної ділянки, визнання недійсним державного акту, виданого на підставі цього правочину, в даному випадку є необґрунтованим.

Такі висновки відповідають приписам щодо презумпції правомірності правочину, встановленим ст. 204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, такі висновки узгоджуються із положеннями ч. 3 ст.152 ЗК України, згідно якої захист порушених прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом подання позову про визнання угоди недійсною.

Згідно правових позицій, викладених в постановах судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 3 червня 2015 р. № 6-412цс15, 6-217цс15 у разі набуття права власності на земельну ділянку за цивільно-правовою угодою воно посвідчується не державним актом, а відповідною цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1В набула права власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2010 року, який не визнаний судом недійсним.

Відмовляючи в задоволені позову суд виходить з того, що позивачем не доведена належність йому спріної земельної ділянки, оскільки його не можна визнати постійним землекористувачем, який отримав земельну ділянку у постійне користування у повній відповідності із земельним законодавством України, або правонаступником такого землекористувача.

Крім того, точне місце розташування цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості), лінії проходження її меж та координати поворотних точок не були зафіксовані у державній системі координат, а були зафіксовані в неофіційній (умовній) системі координат і не переведені в офіційно визнану систему координат, тому при передачі земельних ділянок громадянам не було виявлено перекриття із земельною ділянкою постійного користувача позивача у справі.

При цьому суд зазначає, що на проведенні відповідного експертного дослідження щодо перетинання спірних земельних ділянок з земельною ділянкою позивача, його представник не наполягав.

Крім того, як вбачається з державного акту на право постійного користування, Васильківському СТК Товариства сприяння оборони України було надано у користування земельну ділянку, що розташована по вул. Декабристів, 43, в той час, як відповідачу була надана земельна ділянка по пр. Мисливському 3.

Саме з цих підстав, суд критично ставиться до наданих представником позивача ситуаційних схем взаємного розташування земельних ділянок по вулицям Мисливська та Декабристів, провулок Мисливський.

Крім того, позивач, вимагаючи повернення земельної ділянки, вимог щодо визнання недійсним відповідного правочину, на підставі якого 06 липня 2010 року відбулося відчуження спірного майна, не предявляв і доказів визнання такого правочину недійним суду не надав.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 10, 60, 61, 74, 88, 208, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Медведєв К.В.