Постанова № 57515906, 30.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2011 року 13:44 № 2а-11597/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (директор, діє на підставі установчих документів), ОСОБА_2 (на підставі договору від 15.02.2011 р. та додатку № 1 від 28.03.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 02.08.2011 р. № 3572-10-009)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Есенол»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 21.02.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Есенол»з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.02.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 12208 грн. за основним платежем та 3052 грн. за штрафними санкціями, а також про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 21.02.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем на суму 15260 грн. та 3815 грн. штрафних санкцій, які (зобовязання) збільшено за результатами перевірки взаємовідносин позивача за операціями з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за період вересня 2008 року.

Позивач зазначає, що із зазначеним контрагентом був укладений договір на виконання ремонтно-будівельних робіт. За цими операціями проведено розрахунки, складено необхідні первинні документи, у т.ч. отримані податкові накладні, на підставі яких та відповідно до положень законодавства було сформовано спірну суму податкового кредиту та валових витрат.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що особа, яка формально рахувалася директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(ОСОБА_4В.), була допитана в рамках кримінальної справи № 69-107, порушеної 27.09.2010 року відносно цієї особи та інших невстановлених осіб за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «С.Дж.Р.Груп», та надала покази, що зазначене підприємство створено с метою надання послуг з «конвертації»та «обналічки», створення умов для інших підприємств для ухилення від сплати податків та фактично будь-яких реальних господарських операцій не проводило. Ця особа, яка рахувалася засновником, директором та бухгалтером зазначеного товариства, також дала покази, що будь-яких фінансово-господарських документів від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не підписував та будь-яких осіб на це не уповноважував. Відповідач (за актом перевірки цього підприємства) також зазначає, що загалом при перевірці ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не підтверджено поставок, сума ПДВ за якими складає більше 685 млн. грн.

Відповідач зазначає, що за результатами перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп»встановлено відсутність у цього підприємства трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для виконання вищевказаних договорів з позивачем, що в сукупності свідчить проте, що фактично операції з позивачем не виконувались, а отже податковий кредит сформований в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

З метою повного і всебічного зясування всіх обставин у справі, а також перевірки фактичного виконання спірних операцій, ухвалою суду від 15.08.2011 року від ТОВ «С.Дж.Р.Груп»витребувані документи за взаємовідносинами з позивачем. Поштове відправлення повернуто суду з відміткою пошти про неможливість вручення.

Крім того, на запит суду ДПІ у Печерському районі м. Києва надіслано матеріали перевірок ТОВ «С.Дж.Р.Груп», звітність з ПДФО за спірний період щодо кількості працюючих, акти про відсутність за фактичною адресою та зареєстрованою адресою, а також процесуальні документи по кримінальній справі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Есенол»(код з ЄДР 21458453; АДРЕСА_1) з питань взаємовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код з ЄДР 34981754) за період вересня 2008 року.

За результатами перевірки складено ОСОБА_4 № 46/1-23-70-21458453 від 03.02.2011 року (далі ОСОБА_4 перевірки).

Перевіркою встановлено порушення п/п.5.3.9. Закону України Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартал 2008 року на суму 15260 грн., а також встановлено порушення п/п. 7.4.1., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, на суму 12208 грн. за вересень 2008 року. Наведені порушення встановлені за результатами перевірки операцій позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за договором від 05.08.2008 р. № 03-05/08-08 з ремонту огорожі АКБ «Укрсоцбанк».

На підставі ОСОБА_4 перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які були оскаржені позивачем в адміністративному порядку та за його результатами залишено без змін.

Висновки щодо порушення податкового законодавства, зроблені, як зазначено вище, виходячи з того, що між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було підписано договір про виконання робіт, які фактично ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не виконувались та не могли бути виконані ТОВ «С.Дж.Р.Груп». Зокрема, за результатами перевірки цього контрагенту встановлено, що він не знаходиться за зареєстрованим місцем знаходження, не має ані людських (трудових, фахових), ані матеріальних (виробничих) ресурсів для виконання цих операцій, наявність яких може підтверджувати відповідні адміністративно-господарські можливості для здійснення спірних операцій. Первинні документи та податкові первинні документи за цими операціями підписані невідомими (не уповноваженими особами), що підтверджується показами особи, яка рахувалася керівником зазначеного підприємства, про те, що він жодних документів по фінансово-господарській діяльності цього підприємства не підписував та не уповноважував інших осіб вчиняти такі дії, а відтак зазначені документи не мають правого значення, не можуть вважатися первинними документами, з огляду на що в сукупності, відповідач по суті вважає, що позивач не довів наявності обставин та підстав з якими законодавство повязує можливість виникнення у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Щодо суті взаємовідносин позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», під час розгляду справи встановлено, що зазначені вище суми ПДВ та валових сформовані позивачем на підставі наступних документів.

Так, 05 серпня 2008 року між ТОВ «Есенол»(замовник) та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(виконавець) було підписано договір № 03-05/08-08.

Відповідно до цього договору, виконавець виконує роботи з ремонту огорожі на обєкті реконструкції АКБ «Укрсоцбанк» за адресою м. Київ, вул. Ковпака, 29. Роботи виконуються з матеріалів виконавця. Вартість робіт 61039,00 грн., крім того ПДВ 12207,80 грн., а всього 73246,80 грн. Сторонами складено «Договірна ціна», «Локальний кошторис № 2-1-1», «Підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на загально-будівельні роботи».

Відповідно до зазначених документів з метою виконання робіт передбачалась експлуатація виконавцем будівельних машин та механізмів, придбання матеріальних ресурсів, протравлювання, ґрунтування, фарбування, навантаження сміття вручну, перевезення сміття до 25 км. у кількості більше 7 тон.

Кошторисна трудомісткість люд.-годин 1752. При виконанні робіт згідно з підсумковою відомістю передбачалось використання автомобілів бортових до 3-х тн., крану на автомобільному ходу, навантажувачів одноковшевих, агрегатів зварювальних, компресорів пересувних, апарату для газового зварювання та різання і т.і.

Між сторонами підписано акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року (без дати) на суму 73246,80 грн. та складено довідку ф. № КБ-3 на зазначену суму. Позивачу виставлено рахунок № СФ-00131 від 05.09.2008 року на суму 73246,80 грн., який оплачено 12.09.2008 р. платіжним дорученням № 45. Позивачу видано податкову накладну № 110 від 12.09.2008 року на суму 73246,80 грн. з ПДВ 12207,80 грн.

Як зазначає позивач, наведені роботи на обєкті банку виконувались саме ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

В контексті наведеного позивачем надано договір з АКБ «Укрсоцбанк»від 14.05.2008 року № 011/1-160, підписаний з позивачем.

Відповідно до цього договору позивач, зокрема, зобовязувався виконати роботи з пофарбування огорожі та облицювання плиткою фундаменту огорожі на обєкті реконструкції за адресою м. Київ, вул. Ковпака, 29. Договором передбачено виконання робіт з матеріалів виконавця. Між банком та позивачем складено акт виконаних робіт за вересень 2008 року від 03.09.2008 р.

Пунктом 4.2.1. цього договору визначено, що підрядник має право залучати при виконанні робіт третіх осіб, за умови письмового погодження із замовником.

Під час розгляду справи позивачем не надано доказів того, що він звертався до банку за дозволом про залучення до виконання робіт ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та банк дозволяв цій компанії виконувати роботи, як і доказів виконання цих робіт на обєктах банку цією компанією.

При цьому, позивачем надано довідку начальника департаменту нерухомості та обладнання банку від 25.08.2011 року № 04.3-16/79-521 про те, що металевий паркан навколо банку обліковується на балансі банку.

Дана довідка не містить інформації, що виконання ТОВ «С.Дж.Р.Груп»або позивачем робіт щодо цієї огорожі.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У взаємозвязку з вищенаведеним та в контексті доводів сторін щодо наявності/відсутності у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту, суд зазначає, що в період вчинення спірних операцій та проведення перевірки, правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат, правомірність формування яких безпосередньо впливає на правильність формування податкового кредиту з ПДВ, регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вищезгаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується формуванням податкового кредиту з ПДВ, зазначені правовідносини регулювалися з урахуванням вищенаведеного наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, за змістом Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону). При цьому, виходячи зі змісту пункту 7.4. Закону про ПДВ в цілому та у взаємозвязку з положеннями п/п. 3.1.1, п. 7.2. та п. 7.5. цього закону, а також з урахуванням наведених вище норм Закону про прибуток та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та валові витрати наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Наявність податкових накладних при цьому є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими Закон про прибуток та Закон про ПДВ повязують можливість формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, у т.ч. недоведеність фактичного (реального) виконання операцій, відсутність звязку витрат платника податків з господарською діяльністю, відсутність наміру використовувати придбані товари (роботи, послуги) у власній господарській діяльності, відсутність розумних економічних причин для вчинення певних операцій, виключає можливість формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару (роботи/послуги) з ПДВ.

У взаємозвязку з вищенаведеним та у звязку з перевіркою фактичного (реального) виконання операцій, за якими сформовано спірну суму податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Пунктом 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 р. № 327, визначено, що ОСОБА_4 перевірки, це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно акту від 14.10.2010 року № 823/23-10/34981754 про результати перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року, тобто за період, що включає період виконання спірних операцій, проведеною ДПІ у Печерському районі м. Києва, встановлено (пункти 2.5., п.2.9., 2.10., стор. 6, 9, 11 акту), що підприємство відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням. Перевіркою також встановлено, що кількість працюючих на підприємстві 1 особа, а також, за аналізом податкової звітності за період перевірки, - відсутність у зазначеного підприємства основних засобів, нарахування амортизаційних відрахувань, адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності, у т.ч. складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, кваліфікованих працівників у будівельній сфері, устаткування, виробниче обладнання, сировина, матеріали, які в сукупності необхідні для провадження фінансово-господарської діяльності за заявленими цим підприємством видами діяльності, зокрема, у сфері будівництва. Під час перевірки (стор. 10) не підтверджено наявність поставок товарів (робіт/послуг) від ТОВ «С.Дж.Р.Груп»підприємствам покупцям, за операціями з якими загальна сума податкового кредиту з ПДВ складає 685 625 926 грн. за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року (стор. 5 акту).

Крім того, згідно наданого ДПІ у Печерському районі Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них доходу за 3 квартал 2008 року, на підприємці у штаті рахувалася 1 особа директор ОСОБА_4 Працівників за сумісництвом не має.

Доказів на спростування викладених у наведеному акті перевірки висновків податкового органу в адміністративному або в судовому порядку під час розгляду справи не надано. В даному випадку суд не знаходить підстав для сумніву у достовірності наведеного та не вбачає підстав для неврахування висновків податкового органу під час розгляду даної справи у звязку з чим оцінює наведені обставини нарівні та в сукупності з іншими доказами по справі.

В контексті перевірки фактичного виконання спірних операцій та виявлення документів, які в сукупності прямо та опосередковано можуть підтверджувати або спростовувати фактичне виконання робіт, суд також зазначає, що під час розгляду справи не надано доказів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та в сукупності підтверджують фактичне вчинення вищезгаданих господарських операцій, а саме: (1) доказів укладання договорів субпідряду, який би міг прямо або опосередковано підтверджувати виконання робіт субпідрядником у разі його залучення з боку ТОВ «С.Дж.Р.Груп»; (2) наявності у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»: будівельних машин та механізмів, які визначені у супроводжуючих договір документах, які такі, що повинні використовуватись при роботах; (3) трудових ресурсів для виконання передбачених договором робіт у відповідності до кошторисної трудомісткості люд.-годин 1752, а саме: робіт з протравлювання, ґрунтування, фарбування, навантаження сміття вручну, перевезення сміття до 25 км. у кількості у кількості більше 7 тон. (4) наявності у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(як то передбачено договором) - автомобілів бортових до 3-х тн., крану на автомобільному ходу, навантажувачів одноковшевих, агрегатів зварювальних, компресорів пересувних, апарату для газового зварювання та різання і т.і.; (5) сировини, матеріалів, технологічного, енергетичного, електротехнічного та іншого устаткування, складських та інших виробничих потужностей, які є необхідними для виконання спірної операції (6) передачі йому майданчика для виконання ремонтних робіт, як-то зазвичай прийнято; (7) підключення контрагента до комунікацій та іншої інфраструктури банку, що забезпечує у звичайних умовах ремонтно-будівельні роботи; (8) доказів ознайомлення працівників ТОВ «С.Дж.Р.Груп»з правилами техніки безпеки у відповідному журналі; (9) наявності у працівників ТОВ «С.Дж.Р.Груп»допусків до роботи з електрообладнанням, (10) табелів обліку робочого часу, (11) доказів здійснення контролю за виконанням робіт, як то передбачено п. 4.4.1. договору; (12) інших доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності з іншими доказами або окремо підтверджувати фактичне вчинення вищезгаданих операцій.

Крім того, як зазначено вище, позивачем не надано доказів щодо звернення його до банку та отримання письмового дозволу з банку (як то передбачено договором з банком) щодо залучення до виконання робіт ТОВ «С.Дж.Р.Груп». При цьому, як також зазначено вище, банк підтверджує перебування огорожі на балансу банку, однак зазначена інформація не містить відомостей про виконання ТОВ «С.Дж.Р.Груп»робіт на користь банку через посередництво позивача.

Аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку та вважає, що під час розгляду справи не надано належного підтвердження тих обставин та відносин, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання робіт та в сукупності підтверджують фактичне (реальне) виконання зазначеного вище роду операцій, а відтак, і не доведено позивачем того, що визначені у вищезгаданому договорі роботи були виконані саме ТОВ «С.Дж.Р.Груп», яке видало податкову накладну, як і не доведено звязку платежів позивача на користь ТОВ «С.Дж.Р.Груп»з господарською діяльністю позивача, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

У звязку з цим та враховуючи недоведеність фактичного здійснення спірних операцій саме ТОВ «С.Дж.Р.Груп», з огляду на відсутність у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»будь-яких ресурсів та можливостей для виконання вищенаведених робіт та неможливість їх виконання цим підприємством, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України «Про податок на додану вартість»у взаємозвязку з положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»повязують виникнення у позивача права на спірні суми валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для визнання недійсним оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними, обґрунтованими та вірними по суті, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Есенол»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 21.02.2011 року залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 05 вересня 2011 року.