Ухвала суду № 57514955, 21.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/19105/15-ц Головуючий у 1-ій інстанції - Оксюта Т.Г.

Апеляційне провадження Доповідач - Іванченко М.М.

№22-ц/796/5387/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Желепи О.В., Рубан С.М.

при секретарі: Перетятько А.К.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зміну ідеальних часток у праві власності на квартиру і встановлення порядку користування квартирою

за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 в якому просила змінити частки у праві спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, збільшивши її частку з 1/2 до 3/4, і відповідно, зменшивши частку відповідача з 1/2 до 1/4, встановити порядок користування кімнатами відповідно до визначених часток у праві спільної часткової власності на квартиру, а саме виділити позивачу та синам у користування: 1-у кімнату площею 22,1 кв., 2-у кімнату площею 8,5 кв.м., 3-у кімнату площею 10,2 кв.м., а також лоджію площею 2,1 кв.м., до якої входять кімнати 2-а і 3-а, а відповідачу виділити у користування 4-у кімнату площею 14,5 кв.м., встановити режим спільного користування нежитловою площею, а саме кухнею, ванною, вбиральнею, лоджією, коридором та вбудованою шафою.

В обґрунтування своїх вимогзазначає, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі в період якого у сторін народилось двоє синів: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, після розірвання шлюбу діти перебувають на утриманні позивача, відповідач не приймає участі у вихованні дітей та матеріально не забезпечує.

На підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 серпня 2014 року сторонам на праві спільної особистої приватної власності по 1/2 кожному належить квартира АДРЕСА_1

Позивач вважає, що вона має право на збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності на квартиру, у зв'язку з тим, що діти проживають разом з нею та знаходяться на її утриманнікрім того небажання надавати матеріальну допомогу своїм неповнолітнім дітям та відсутність у відповідача будь-якого інтересу щодо їх подальшої долі, має істотне значення та є підставою для зміни частки у праві власності на квартиру, а також встановлення порядку користування нею.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зміну ідеальних часток у праві власності на квартиру і встановлення порядку користування квартирою- відмолено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 в повному обсязі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги ту обставину, що діти проживають разом з позивачем та перебувають на її утриманні, а відповідач ухиляється від забезпечення дітей, що є підставою для зміни частки у праві власності на квартиру, а також встановлення порядку користування нею.

Представник позивача в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив їх відхилити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що з 24 лютого 2001 року по 17травня 2013 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі в період якого у сторін народилось двоє синів: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2ння.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28серпня 2015 року стягнуто з ОСОБА_3на користь ОСОБА_4аліменти на утримання сина ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6 щомісяця у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів відповідача, але не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 08 червня 2015 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

05 серпня 2014 року рішенням Солом'янського районного суду м. Києва розподілено майно, набуте ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час шлюбу.

Виділено ОСОБА_4 із спільного майна подружжя та визнано за нею право особистої приватної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1

Виділено ОСОБА_3 із спільного майна подружжя та визнано за ним право особистої приватної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_4 в частині збільшення частки позивача у спірній квартирі з 1/2 до 3/4, і відповідно, зменшення частки відповідача з 1/2 до 1/4 квартири суд першої інстанції виходив з того, що оскільки посилання позивача на проживання разом з нею у квартирі неповнолітніх дітей та несплату відповідачем аліментів на утримання дітей як на підставу збільшення її частки у спірній квартирі не може визнаватись достатнім обґрунтуванням позову в даній частині. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

У відповідності до ч.2 ст.372 ЦК України удеяких випадках частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення, за рішенням суду.

Частиною 3 ст.70 СК України визначено, що при вирішенні спору про поділ майна між подружжям суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї тощо.

Відповідно до п.30 Постанови пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч.2, 3 ст.70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК). Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні. Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.

З огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що аліменти, які сплачуються відповідачем на утримання дітейнедостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування колегія суддів вважає, що позовні вимоги про зміну ідеальних часток у праві власності на квартиру є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у задоволення позовних вимог про встановлення порядку користування кімнатами, оскільки такий порядок користування житловим приміщенням, який просить встановити позивач, не відповідає часткам сторін у праві спільної часткової власності.

У відповідності до ч.3 ст.358 ЦПК України визначено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 загальна площа якої 98,8 кв.м., житлова площа 55,2 кв.м., яка складається за 4-х кімнат площею: 1 кімната - 22,1 кв.м., 2 кімнату - 8,5 кв.м., 3кімната - 10,2 кв.м., 4 кімната - 14,5 кв.м; кухня - 13,2 кв.м., ванна кімната, 3,5 кв. м., вбиральня -1,3 кв.м., коридор - 19 кв.м., вбудована шафа 2,8 кв.м., лоджії 1,6 кв. м., 2,1 кв.м.

Судом встановлено, що сторонам на праві спільної особистої приватної власності по 1/2кожному належить квартира АДРЕСА_1

Як вбачається зі змісту позовних вимог, ОСОБА_4 просить встановити порядок користування кімнатами відповідно до визначених часток у праві спільної часткової власності на квартиру, а саме виділити позивачу та синам у користування: 1-у кімнату площею 22,1 кв., 2-у кімнату площею 8,5 кв.м., 3-у кімнату площею 10,2 кв.м., а також лоджію площею 2,1 кв.м., до якої входять кімнати 2-а і 3-а, а відповідачу виділити у користування 4-у кімнату площею 14,5 кв.м. Встановити режим спільного користування нежитловою площею, а саме кухнею, ванною, вбиральнею, лоджією, коридором та вбудованою шафою.

Отже з огляду на зміст позовних вимог суд у відповідності до ст.11 ЦПК України позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог, а заявлені вимоги позивача щодо визначення порядку користування спірною квартирою обмежує права відповідача на користування своєї частки вказаної квартири.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що судом не взято до уваги висновки перевірки Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві, якими встановлено, що ОСОБА_3 вдавався до вчинення насильства та наносив позивачеві тілесні ушкодження, з огляду на те, що дана обставина не є доказом того, що відповідачем чиняться перешкоди у користуванні власністю, а лише підтверджують обставину, що сторони мають недоброзичливі стосунки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: