Ухвала суду № 57514949, 19.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц /796/ 5746/2016 Головуючий у І інстанції Парамонов М.Л.

Доповідач Котула Л.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Котули Л.Г.

Суддів: Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

За участю секретаря Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу " Шовковик -14" на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2016 року в справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу " Шовковик-14" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року Житлово-будівельний кооператив" Шовковик-14" ( далі- ЖБК" Шовковик - 14" ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та є споживачами житлово-комунальних послуг, що підтверджується довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб № 61 від 18.05.2015 .

ЖБК" Шовковик - 14" є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1

Вважаючи, що відповідачі допустили заборгованість за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2015 року у розмірі 13411, 55 грн., позивач просив стягнути з них зазначену заборгованість , а також інфляційні витрати за час прострочення у розмірі 3741, 52 грн. і три проценти річних від простроченої суми у розмірі 401, 49 грн.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Житлово-будівельного кооперативу " Шовковик -14" ( код 22933531) 12724, 19 грн. , судові витрати в сумі 243, 60 грн., а всього 12967, 79 грн.

В задоволені позову Житлово- будівельного кооперативу " Шовковик -14" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та решти позову відмовлено.

У апеляційній скарзі голова правління ЖБК " Шовковик -14" Володовська Г.М. просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки судом порушені вимоги матеріального та процесуального права.

Відповідачі належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, проте в судове засідання не з'явилися і причину неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_6, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити з підстав, викладених у ній, перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно , що йому належить , якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 10 Закону України " Про приватизацію державного житлового фонду " прямо передбачено , що утримання приватизованих квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них ( ч.1 цієї статті)

Заборгованість власників квартир по укладених угодах, пов'язаних з утриманням будинку та оплатою комунальних послуг, стягується в судовому порядку. (ч.6 ст. 10 названого Закону)

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з довідкою ЖБК" Шовковик-14" від 13.01.2016 року ОСОБА_1 є співвласником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1

В зазначеній квартирі зареєстровані : ОСОБА_1, ОСОБА_2, сестра ОСОБА_1 її чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 ОСОБА_4 ( а.с.75).

Відповідачу ОСОБА_1 належить на праві власності 1/2 квартири АДРЕСА_2 а в м. Києві, співвласниками іншої Ѕ частини квартири є ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Указаний будинок знаходиться на балансі ЖБК"Шовковик - 14".

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із зазначеними нормами закону власники житла зобов'язані утримувати належне йому житло та своєчасно оплачувати за надані житлово-комунальні послуги.

З наданогопозивачем розрахунку заборгованість за житлово-комунальні послуги випливає, що на жовтень 2010 року заборгованість становила 5017,04 грн., а з 1 жовтня 2010 року по 31 березня 2015 року - 8581,18 грн., а всього 13 411,55 грн.( а.с. 8).

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Задовольняючи позов частково та стягуючи заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в сумі 8 581,18 грн., суд правильно виходив з того, що зазначений розмір заборгованості підтверджений довідкою про нарахування та сплату по квартирі № АДРЕСА_1(о/НОМЕР_2) за період з 01 .10.2010 по 31 .03.2015 КП " Головний інформаційно-обчислюваний центр" від 09.04.2015 року № 02-1993.

В той же час, зі змісту листа заступника директора з виробництва та збуту КП ГІОЦ І.Юрченка випливає, що надати інформацію щодо заборгованості за період з 01.01.2010 року 31.09.2010 року КП ГІОЦ немає можливості у зв'язку з відсутністю даних за цей період.

За таких обставин, суд обгрунтовано відмовив у задоволені позову в цій частині , за його недоведеністю.

Обгрунтовано суд відмовив і у задоволені позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , оскільки обов'язок щодо утримання майна лежить на власнику цього майна і відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів ( обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, що пов'язані із спільним майном.

Статтею 383 ЦК України, зокрема ч.1 , встановлено , що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

У статті 20 Закону України " Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" врегульовано питання розподілу витрат співвласників багатоквартирного будинку відповідно до якої частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Посилання в апеляційній скарзі на ст. 541 ЦК України про солідарне зобов'язання як на підставу задоволення вимог про солідарне стягнення з власника та осіб , які зареєстровані в належній йому частці квартири є необґрунтованими, оскільки за змістом названої статті солідарне зобов'язання виникає : у випадку , встановленому законом; у разі неподільності предмета зобов'язання , що унеможливлює виконання його частками; якщо солідарний спосіб виконання зобов'язання встановлений договором.

Разом з тим, законом не передбачено солідарного обов'язку щодо відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території і житлово-комунальних послуг між власником ( співвласником квартири ) та членами його сім'ї і іншими особами , які з дозволу власника проживають у належній йому квартирі.

За відсутності угоди між власником та колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням ( щодо плати за користування житлом і комунальні послуги ) застосовуються правила ст. 162 ЖК України.

За таких обставин, суд дійшов правильно висновку, що у випадку відсутності згоди про безоплатне користування квартирою між власником і членами його сім'ї такі спори підлягають розгляду в судовому порядку.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, а тому посилання в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду вимогам закону є безпідставним.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів не вбачає підстав до задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. 303,304,307,309,316 ЦПК України , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу " Шовковик -14" відхилити, а заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: