Ухвала суду № 57514798, 04.05.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"04" травня 2016 р.Справа № 922/3961/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

без виклику представників сторін,

розглянувши заяву ТОВ "Техноком" про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 14552 від 29.04.2016р.) по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків про зобов'язання виконати вимоги.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком» звернувся до суду з позовом, в якому просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) зобовязати Публічне акціонерне товариство «Харківміськгаз» виконати вимоги п. 3.2 Технічної угоди про порядок обліку природного газу при його транспортуванні газорозподільними мережами від 27.01.2014 року, укладеної між Публічним акціонерним товариством «Харківміськгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноком», з метою чого визнати кількість спожитого Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноком» у травні та червні 2015 року природного газу за показами комерційного вузла обліку газу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» в обсязі 725 725 кубічних метрів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.08.2015р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2015р., позовні вимоги задоволено. Зобовязано Публічне акціонерне товариство «Харківміськгаз» виконати вимоги п. 3.2 Технічної угоди про порядок обліку природного газу при його транспортуванні газорозподільними мережами від 27.01.2014 року, укладеної між Публічним акціонерним товариством «ХАРКІВМІСЬКГАЗ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноком», з метою чого визнано кількість спожитого Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноком» у травні та червні 2015 року природного газу в обсязі 725 725 кубічних метрів. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» 1218,00 грн. сплаченого судового збору за подання позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2015р. касаційну скаргу ПАТ «Харківміськгаз» задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2015р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2015р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

26.04.2016р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Аюповій Р.М.

Ухвалою господарського суду від 28.04.2016р. справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.05.2016р. об 11:00 год.

Позивачем 29.04.2016р. подано через канцелярію господарського суду Харківської області заяву про вжиття заходів забезпечення позову, у якій позивач просить суд: 1) заборонити Публічному акціонерному товариству «Харківміськгаз» (код ЄДРПОУ 03359552) безпосередньо та/або в особі будь-яких відокремлених підрозділів Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» (код ЄДРПОУ 03359552) та/або в особі будь-яких посадових осіб, працівників, представників, інших контрагентів та правонаступників Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» припиняти чи обмежувати будь-яким чином газопостачання Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком», здійснювати відключення Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» від газових мереж газоспоживання; 2) заборонити Публічному акціонерному товариству «Харківміськгаз» вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення чи обмеження будь-яким чином газопостачання, здійснення відключення від газових мереж газоспоживання Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком», в тому числі, але виключно направляти відповідні вимоги, повідомлення чи інші звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» та інших фізичних та/або юридичних осіб.

В обґрунтування поданої заяви, заявник (позивач) зазначив, що листом № 77/16 від 28.04.2016р. ПАТ «Харківміськгаз» повідомив ТОВ «Техноком» про відключення від газових мереж газоспоживання з 09:00 годин 05 травня 2016 року у звязку з наявністю заборгованості в ТОВ «Техноком» за природний газ та послуги за його транспортування. При цьому заявник вказує, що на його думку, вказані дії ПАТ «Харківміськгаз» є незаконними та не відповідають зобовязанням ПАТ «Харківміськгаз» щодо забезпечення транспортування для ТОВ «Техноком» природного газу, згідно діючого договору № 2015/Т-ПР-1195 на розподіл природного газу. Дії відповідача, на думку заявника, не тільки створюють загрозу заподіяння збитків ТОВ «Техноком», внаслідок припинення виробництва на обєктах позивача, який є великим промисловим підприємством з безперервним циклом виробництва, що забезпечує працевлаштування більш як півтори тисячі громадян України та багатомільйонні іноземні інвестиції, а й безпосередньо повязані з предметом спору по справі № 922/3961/15, оскільки свідчать про невизнання вимог ТОВ «Техноком» та небажання виконувати рішення суду, у випадку задоволення позову ТОВ «Техноком», щодо визначення кількості спожитого ТОВ «Техноком» природного газу за показами комерційного вузла обліку газу. На думку позивача, фактичне відключення ТОВ «Техноком» від мереж газопостачання дасть можливість відповідачеві не враховувати рішення суду щодо визнання кількості спожитого позивачем природного газу.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач посилається на ст. ст.66, 67 ГПК України, п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» та зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобовязання.

Фактичні обставини, з якими позивач пов'язує застосування заходів до забезпечення позову, позивач обґрунтовує тим, що відповідач намагається уникнути виконання укладеного з позивачем договору № 2015/Т-ПР-1195 на розподіл природного газу.

Дослідивши подані позивачем матеріали, враховуючи підтверджені ними обставини справи, проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову, керуючись вимогами ст. 66, 67 ГПК України, а також Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», суд вважає, що заява ТОВ "Техноком" про забезпечення позову підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 65 ГПК України передбачено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: зобовязує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи. їх посадових осіб виконати певні дії (звіряти розрахунки, провести огляд доказів у місті їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомитись з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи.

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р., застосування заходів до забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи розяснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Забезпечення позову, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись, як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобовязання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, вжиття таких заходів є правом господарського суду. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд діє за внутрішнім переконанням на підставі та у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому розділ Х ГПК України не містить чіткого переліку спорів або обставин, за яких вживаються заходи до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За загальним правилом, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, в силу вимог статті 33 ГПК України, повинна довести його необхідність та адекватність.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 17.12.2013р. було укладено договір № 2014/ТП-ПР-195 на постачання природного газу за регульованим тарифом. Крім того, 27 січня 2014 року між сторонами було укладено Технічну угоду про порядок обліку природного газу при його транспортуванні газорозподільними мережами.

В подальшому 23.07.2015р. між позивачем та ТОВ «Енергогазрезерв» було укладено договір № 230715 про постачання природного газу. Крім того, 01.09.2015 р. між ПАТ «Харківміськгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноком» було укладено № 2015/Т-ПР-1195 на розподіл природного газу, а з 01.01.2016 р. шляхом подання заяви про приєднання № 09420UE7LOAP016 позивач приєднався до типових умов договору розподілу природного газу.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим твердження позивача, що правовідносини з постачання природного газу між ПАТ «Харківміськгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноком» на поточний момент відсутні, а наявні лише правовідносини з розподілу природного газу. Зазначене призводить суд до висновку, що зазначаючи у повідомленні № 77/16 від 28.04.2016 р. про припинення (обмеження) газопостачання ТОВ «Техноком», у звязку із заборгованістю за природний газ та послуги з його транспортування, відповідач має намір вчинити відповідні дії саме з огляду на існування (на думку відповідача) заборгованості позивача за договором про постачання природного газу № 2014/ТП-ПР-195 від 17.12.2013 р. Вказане підтверджується й рахунком ПАТ «Харківміськгаз» від 29.04.2016 р. № 00005039, виставленим на адресу ТОВ «Техноком», у якому вказується про заборгованість ТОВ «Техноком» саме за договором про постачання природного газу № 2014/ТП-ПР-195. Водночас, саме правовідносини з вказаного договору про постачання природного газу № 2014/ТП-ПР-195 від 17.12.2013 р. є спірними у справі, що розглядається судом.

Отже, суд вважає достатніми подані позивачем докази того, що дії ПАТ «Харківміськгаз» щодо ініціювання припинення газопостачання безпосередньо повязані із предметом спору спірними правовідносинами за договором про постачання природного газу № 2014/ТП-ПР-195 від 17.12.2013 р.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд враховує, що Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" № 475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до конвенції.

Згідно із ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором.

Натомість відповідач, направивши на адресу позивача повідомлення № 77/16 від 28.04.2016 р. про припинення (обмеження) газопостачання ТОВ «Техноком», повністю ігнорує ту обставину, що спір між сторонами, який виник з правовідносин за договором про постачання природного газу № 2014/ТП-ПР-195 від 17.12.2013 р., до цього часу судом ще не вирішений, через що вжиття односторонніх заходів впливу на позивача (оперативно-господарських санкцій) у вигляді обмеження чи припинення газопостачання є очевидно передчасним і на даному етапі розвитку існуючих між сторонами правовідносин не буде адекватним: моральним засадам суспільства, змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням (ч. 2 ст. 19 ЦК України).

Суд підкреслює, що на поточний момент постачання природного газу позивачу відбувається не відповідачем, а ТОВ «Енергогазрезерв», причому здійснюється таке постачання природного газу у складній системі договірних правовідносин позивача з низкою самостійних субєктів щодо постачання, транспортування та розподілу природного газу. Отже, якщо фактично відбудеться припинення газопостачання позивача за одностороннім рішенням одного лише відповідача позивач, у разі постановлення судом рішення на його користь, матиме істотні труднощі з відновленням функціонування вказаної складної системи господарських договірних звязків щодо здійснення газопостачання. Зазначене на переконання суду свідчить про те, що у випадку постановлення рішення у справі на користь позивача його виконання в умовах фактичного відключення позивача від газопостачання буде істотно утруднене.

Суд враховує, що відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Господарський суд, за змістом ст. 43 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши підстави, викладені в заяві про забезпечення позову в її обґрунтування, та додані до позовної заяви матеріали, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суд роз'ясняє, що відповідно до статті 68 ГПК України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справ, із зазначенням про це вирішенні чи ухвалі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 43, 65, 66, 67, 68, 86 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» (код ЄДРПОУ 30511780) про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 14552 від 29.04.2016р.) - задовольнити.

З метою забезпечення позову:

1) заборонити Публічному акціонерному товариству «Харківміськгаз» (код ЄДРПОУ 03359552) безпосередньо та/або в особі будь-яких відокремлених підрозділів Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» (код ЄДРПОУ 03359552) та/або в особі будь-яких посадових осіб, працівників, представників, інших контрагентів та правонаступників Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» (код ЄДРПОУ 03359552) припиняти чи обмежувати будь-яким чином газопостачання Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» (код ЄДРПОУ 30511780), здійснювати відключення Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» (код ЄДРПОУ 30511780) від газових мереж газоспоживання;

2) заборонити Публічному акціонерному товариству «Харківміськгаз» (код ЄДРПОУ 03359552) вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення чи обмеження будь-яким чином газопостачання, здійснення відключення від газових мереж газоспоживання Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» (код ЄДРПОУ 30511780), в тому числі, але виключно направляти відповідні вимоги, повідомлення чи інші звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» (код ЄДРПОУ 39590621) та інших фізичних та/або юридичних осіб.

Ухвала набирає чинності 04.05.2016р., підлягає негайному виконанню та є виконавчим документом згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Строк предявлення ухвали до виконання один рік до 05.05.2017р.

Стягувачем за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком» (61105, м. Харків, просп. Героїв Сталінграду, 45; код ЄДРПОУ 30511780).

Боржником за цією ухвалою є Публічне акціонерне товариство «Харківміськгаз» (61004, м. Харків, вул. Жовтневої Революції (Москалівська), 57/59; код ЄДРПОУ 03359552).

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1справа № 922/3961/15