Рішення № 57514795, 26.04.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2016 р.Справа № 922/4117/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Заступника військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства оборони України, м. Київ; та позивача-2: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків; до відповідача-1: Харківської міської ради, м. Харків; та до відповідача-2: Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Харків; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Харківську гарнізонну організацію Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, м. Харків; про визнання недійсним договору за участю :

прокурора - Волика О.Г., посвідчення № 035279 від 26.08.2015 р.;

представників:

позивача-1: Пономаренка В.І., довіреність № 220/816/д від 30.12.2015 р.;

позивача-2: Сумцової Н.В., довіреність № 8 від 04.01.2016 р.;

відповідача-1: Настусенка Д.Д., довіреність № 08-11/7797/2-15 від 30.12.2015 р.;

відповідача-2: ОСОБА_6, довіреність від 20.11.2013 р.;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Харківську гарнізонну організацію Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України: не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Харківського гарнізону звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова з позовом до Харківської міської ради і Приватного підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту 15.2 додатку 2 рішення Харківської міської ради №1473/14 від 26.02.14; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1, укладеного 29.09.14 між відповідачами; та вилучення у Приватного підприємця ОСОБА_2 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова вказаної земельної ділянки. Прокурор посилався на те, що прийняття оспорюваного рішення в оскарженій частині і передача спірної земельної ділянки відповідачеві-2 в оренду відбулися з порушенням вимог закону та з перевищенням компетенції ради, позаяк спірна земельна ділянка є державною власністю та відноситься до категорії земель оборони і є військовим майном, рішення з відчуження якого приймається виключно Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Проте таке рішення зазначеними уповноваженими органами не приймалося. Оскільки вказане рішення у спірній частині є незаконним, то і договір оренди земельної ділянки, укладений на підставі цього рішення, є таким, що суперечить приписам законодавства та підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка поверненню позивачеві-2. Позов обґрунтований приписами статей 12, 20, 77, 84, 141 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", статей 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статті 1 Закону України "Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", положеннями Постанови Верховної Ради України від 04.02.94 №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", Постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.95 №18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.02 №1282, пункту 45 Тимчасового положення про порядок отримання в користування земель для потреб Збройних Сил України та основні правила користування ними, затвердженим наказом Міністерства оборони України №483 від 22.12.97.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.09.15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.15, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2016 р. у справі № 922/4117/15 скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 р. у справі № 922/4117/15 та рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2015 р., і передано справу № 922/4117/15 на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Прокурор та представники позивача позов підтримують та наполягають на його задоволенні.

22.04.2016 р. прокурор надав додаткові письмові пояснення № 3295 від 20.04.2016 р. (вх. № 13596 від 22.04.2016 р.).

Представник відповідача-1 у відзиві на позовну заяву (вх. № 12570 від 14.04.2016 р.) проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні, з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву (вх. № 12570 від 14.04.2016 р., т. ІІІ а. с. 132-144).

Представник відповідача-2 проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні, з підстав вказаних у запереченнях (вх. № 10216 від 28.03.2016 р., т. ІІІ а. с. 29-41), звернувся з клопотанням про долучення доказів наданих за супровідним листом від 20.04.2016 р. вх. № 13337.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Харківську гарнізонну організацію Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, у судове засідання не з"явився, докази витребувані ухвалою суду від 14.04.2016 р. не надав.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, враховуючи приписи постанови Вищого господарського суду України від 28.01.2016 р. у справі № 922/4117/15, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

26.02.14 Харківською міською радою було прийнято рішення №1473/14 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд". Відповідно до пункту 15.2 додатку до вказаного рішення Приватному підприємцю ОСОБА_2 надано в оренду строком до 01.02.2039 року земельну ділянку, що належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер НОМЕР_1) за рахунок земель житлової та громадської забудови (код класифікації видів цільового призначення - 03.15), площею 5,0394 га, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель стрілецько-стендового комплексу у АДРЕСА_2 (т. І а. с. 15-16, 17).

На виконання зазначеного рішення між Харківською міською радою (орендодавцем) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендарем) був укладений договір оренди землі від 29.09.14 (т. ІІ а. с. 34-38).

Предметом даного судового розгляду є вимоги Заступника військового прокурора Харківського гарнізону заявлені в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова до Харківської міської ради і Приватного підприємця ОСОБА_2 про: 1) визнання недійсним пункту 15.2 додатку 2 рішення Харківської міської ради №1473/14 від 26.02.14; 2) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1, укладеного 29.09.14 між відповідачами; 3) вилучення у Приватного підприємця ОСОБА_2 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова вказаної земельної ділянки.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215,216 Цивільного кодексу України .

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В контексті наведеного, враховуючи предмет спору даної справи та приписи постанови Вищого господарського суду України від 28.01.2016 р. у справі № 922/4117/15, вбачається, що суттєвим для правильного вирішення даного спору є встановлення правового статусу та категорії спірної земельної ділянки .

З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд приходить до висновку про те, що умовою визнання обґрунтованими позовних вимог є доведення прокурором та позивачами факту приналежності спірної земельної ділянки до земель державної власності, а саме до земель оборони. Проте цей тягар доведення ні прокурором, ні позивачами не витриманий.

Прокурором та позивачами, зокрема, не виконано вимоги ухвали від 14.04.2016 р. і не надано суду витребувані докази: письмові пояснення стосовно того, на яких підставах спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель оборони з документальним обгрунтуванням таких; докази того, що відповідачу-1 було передано саме ту ділянку, яка знаходиться у власності (користуванні) позивачів; - технічну документацію та правовстановлюючі документи, на підставі яких виникло право власності (користування) земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2, у гарнізонної ради Всеармійського військово-мисливського товариства Київського військового округу; - технічну документацію та правовстановлюючі документи, на підставі яких виникло право власності (користування) земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2, у Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України; - технічну документацію та правовстановлюючі документи, на підставі яких виникло право власності (користування) земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2, у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова; - технічну документацію та правовстановлюючі документи, на підставі яких виникло право власності (користування) земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2, у ТОВ "Хантер"; - докази невиконання/неналежного виконання відповідачем 2 обов'язків по спірному договору (акти звірки, листи, відповіді на претензії тощо).

Прокурором та позивачами не надано доказів того, що спірна земельна ділянка передавалась Міністерству оборони України, або Квартирно-експлуатаційному відділу м. Харкова, або будь-яким іншим військовим частинам або чи військовим формуванням, як юридичним особам, утвореним відповідно до законів України.

Тобто, доказів того, що спірна земельна ділянка є державною власністю та відноситься до земель оборони суду не надано та матеріалами справи не підтверджується.

Посилання прокурора та позивача на рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2013р. у справі №5023/4224/12 суд оцінює критично з підстав не відповідності їх приписам ст. 35 ГПК України та п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18.

Так, згідно названих норм не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проте наразі суб"єктний склад даної справи та справи №5023/4224/12 не співпадають (відповідачі у даній справі не брали участь у справі №5023/4224/12).

Також, у відповідності до ст.35 ГПК України та зазначеної Постанови Пленуму ВГСУ преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Натомість в даному разі прокурор та позивачі, посилаючись на рішення суду у справі №5023/4224/12, посилаються саме на оцінку обставин, а не на встановлені рішенням факти. Факт належності саме спірної земельної ділянки до земель оборони зазначеним рішенням суду не встановлено.

Натомість матеріали справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю і відноситься до земель житлової та громадської забудови, вона була сформована і зареєстрована в Державному земельному кадастрі 05.04.12, і це підтверджується витягом з Державного земельного кадастру НВ-6300891852014 від 13.02.14 (т. ІІ а. с. 44-45, 46-47); на цій земельній ділянці знаходиться належне підприємцеві (відповідачеві-2) нерухоме майно (т. ІІІ а. с. 125-127, 128-129), а отже Харківська міська рада правомірно розпорядилася спірною земельною ділянкою, надавши її в оренду підприємцеві для обслуговування нежитлових будівель, що в свою чергу є підставою для відмови в позові про визнання недійсним п. 15.2. додатку 2 рішення ХМР № 1473/14 від 26.02.2014 р.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Особа не може бути позбавлена майна лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, в такому випадку має місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Такі обставини унеможливлюють визнання прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі позивачів порушеними та, відповідно, виключають можливість задоволення заявлених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які складаються з витрат по сплаті судового збору, суд керується наступним.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 р. № 7, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

За змістом п. 2.2. постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 р. № 7, статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Згідно п. 4.6. постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 р. № 7 (в редакції, що діяла на момент звернення прокурора із даним позовом), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з урахуванням приписів п. 4.6. постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 р. № 7 (в редакції, що діяла на момент звернення прокурора із даним позовом), судові витрати у даній справі покладаються на позивачів у рівних частинах.

Загальний розмір судового збору, котрий підлягає сплаті у даній справі становить суму 227.522,40 грн., яка складається з сум судового збору:

73.080,00 грн. за подачу позовних вимог майнового характеру;

2.436,00 грн. за подачу позовних вимог майнового характеру (1.218,00 грн. х 2 = 2.436,00 грн.)

75.516,00 грн. за подачу двох апеляційних скарг (37.758,00 грн. х 2 = 75.516,00 грн.);

76.490,40 грн. за подачу двох касаційних скарг (38.245,20 грн. х 2 = 76.490,40 грн. ).

В частині фактично здійснених відповідачами витрат вказані суми підлягають стягненню на користь позивачів, в решті -- на користь державного бюджету.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82- 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) 2.009,70 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 2.192,40 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) 2.009,70 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 2.192,40 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61058, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) 2.009,71 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 2.192,50 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61058, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) 2.009,71 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 2.192,50 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 37.758,00 грн. судового збору за подання позову, 33.738,60 грн. судового збору за подання апеляційних скарг та 33.860,30 грн. судового збору за подання касаційних скарг.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 37.758,00 грн. судового збору за подання позову, 33.738,60 грн. судового збору за подання апеляційних скарг та 33.860,30 грн. судового збору за подання касаційних скарг.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.04.2016 р.

Суддя О.В. Бринцев

/Справа № 922/4117/15/