Рішення № 57514611, 25.04.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2016р. Справа№ 914/537/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача : Комунального підприємства «Сколетеплоенерго» Сколівської міської ради, м.Сколе Львівської області

про: стягнення інфляційних втраті, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов»язання.. Ціна позову: 1 937,07 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання Децик С.Я.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність №14-127 від 13 травня 2014 року);

від відповідача: ОСОБА_2 представник ( довіреність від 22.03.2016 року);

Права та обов'язки , передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України, суд роз'яснив представникам сторін. Заяви про відвід судді, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходили.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до відповідача, Комунального підприємства «Сколетеплоенерго» Сколівської міської ради, м.Сколе Львівської області, про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, та штрафних санкцій за неналежне виконання грошових зобов»язань. Ціна позову визначена позивачем в сумі 1 937,07 грн.

Ухвалою суду від 26.02.2016р. за даним позовом порушено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 23.03.2016р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду у судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

21.03.2016 року за вх.№11847/16 в суді зареєстровано поступлення від відповідача ОСОБА_3 №24 від 16.03.2016 р. на позовну заяву №14/2-176 за позовом ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з документами, які судом прийнято та приєднано до матеріалів справи.

В судовому засіданні 23.03.2016 року оголошувалась перерва до 13.04.2016 року, про що до відома представників сторін доводилось у письмовій формі (під розписку).

За вх.№15638/16 в господарському суді 11.04.2016 року зареєстровано клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи , зокрема, балансу відповідача станом на 31.12.2015 р. Звіт про фінансові результати за 2015 р.

З підстав, зазначених в ухвалі від 13.04.2016 року, розгляд справи відкладався на 25.04.2016 року.

25.04.2016 року за вх.№17977/16 в суді зареєстровано подане представником позивача клопотання про долучення до матеріалів справи копії звіту про фінансові результати роботи позивача за 6 місяців 2015 року та копію балансу.

В судове засідання 25.04.2016 року представник позивача прибув. Позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві та наданих суду поясненнях підтримав та просить задоволити у повному обсязі; в усній формі висловив заперечення проти задоволення клопотання відповідача , висловленого у відзиві ( вх.№11847/16 від 21.03.16р. )

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив. Представник відповідача підтримав клопотання, висловлене у відзиві на позовну заяву за вх.№ 11847/16 від 21.03.2016 р. та просить суд (дослівно):

« 1. Зменшити суми позовних вимог за порушення зобов»язання по термінах оплати в період січень-вересень 2014 року згідно договору №2304/14-КП-21 про купівлю-продаж природного газу;

2. Звільнити від відповідальності за порушення зобов»язання по термінах оплати за період жовтень-грудень 2014 року.».

Клопотання мотивовано посиланням на п.3 ст.83 ГПК України, ч.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін , оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, суд встановив наступне.

28 січня 2014 року між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та КП «Сколетеплоенерго» Сколівської міської ради (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №2304/14-КП-21, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов»язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб»єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 36,5 тис.куб.м.(тридцять шість тисяч п»ятсот куб.м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.) та в кількості, зазначеній в цьому пункті договору (п.2.1).

У п.3.1 сторонами погоджено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця у пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальністю, пов»язану з правом власності на газ.

Згідно п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов»язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов»язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженими представниками та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4).

Відповідно до п.5.1 договору ціна (граничний рівень цін) на газ і тарифи на його транспортування установлюється НКРЕ.

Згідно п.5.2 договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 3 113,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою -20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287,00 грн., крім того ПДВ-20%- 57,40 грн., всього з ПДВ -344,40 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 462,26 грн., крім того ПДВ-20%- 692,45 грн., всього з ПДВ -4154,71 грн.

Відповідно до п.5.5, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п.6.1. договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу . Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов»язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до п.7.2, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він зобов»язується сплачувати продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяв у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.9.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п»ять) років.

Відповідно до розділу 11, Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

24.04.2014р., 23.05.2014 р. 10.06.2014р., 05.09.2014р.,10.11.2014 року сторонами було укладено додаткові угоди №№1,2,3,4,5 до договору купівлі-продажу природного газу від 28 січня 2014 року №2304/14-КП-21 ,якими пункт 5.2 статті 5 «Ціна газу» Договору викладався у відповідній редакції.

Так, зокрема , додаткового угодою №5 від 10.11.2014 р. з 01 листопада 2014 року пункт 5.2 статті 5 «Ціна газу» Договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 року №2304/14-КП-21 викладений у наступній редакції: «п.5.2. Ціна за 1000 куб.м. газу становить 5 100,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою -20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами-366,70 грн., крім того ПДВ-20%- 73,34 грн., всього з ПДВ -440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 5 568,70 грн., крім того ПДВ-20%- 1113,74грн., всього з ПДВ -6 682,44 грн.». Решта умов цього договору залишається незмінною і обов»язковою для виконання сторонами ( п.2 Додаткової угоди №7).

На виконання умов договору позивач поставив у 2014 році, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 32 979,35 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме : актом від 31.01.2014 р. б/н (поставка у січні 2014р.) на суму 6 502,13 грн.; актом від 28.02.2014 року б/н (поставка у лютому 2014р.) на суму 5 704,42 грн.; актом від 31.03.2014 р. б/н ( поставка у березні 2014 р.) на суму 2 447,13 грн.; актом від 30.04.2014р.б/н ( поставка у квітня 2014 р.) на суму 868,71 грн.; актом від 30.11.2014р.б/н ( поставка у листопаді 2014р. ) на суму 3 007,10 грн.; актом від 31.12.2014 р. б/н (поставка у грудні 2014 р.) на суму 14 449,86 грн.

Покупець (відповідач у справі) взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого газу виконав у повному обсязі, однак з порушенням встановленого договором строку виконання, а відтак, у відповідності з п.7.2 договору, за порушення строків виконання грошового зобов»язання за договором, позивачем було здійснено нарахування пені, сума якої згідно розрахунку позивача, становить 412,34 грн.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості за період прострочення , яка згідно розрахунку позивача складає 75,12 грн., та інфляційні втрати в сумі 1 449,61 грн. (розрахунки додаються до позовної заяви).

Відповідач своїх контррозрахунків до проведених позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат не надав.

У поданому відзиві ( вх.№11847/16 від 21.03.16р. ) відповідач посилається на те, що за отриманий від позивача природний газ він розрахувався у повному обсязі. Не заперечує, що мала місце прострочка виконання грошових зобов»язань, оскільки оплати за отриманий газ проведені з порушенням строків, встановлених договором купівлі-продажу. При цьому, відповідач розділяє заборгованість за отриманий природний газ на дві частини:

1.Заборгованість, що виникла за період січень вересень 2014 року -15522,39 грн. Стверджує, що це ті кошти, що були ним сплачені з порушенням термінів в силу об»єктивних, як вважає, причин на які підприємство не могло вплинути. До таких об»єктивних причин відносить те, що основна маса поступлень грошей є плата послуг КП «Сколетеплоенерго» бюджетними установами та організаціями, фінансування яких проводиться з державного бюджету підприємствами, організаціями та іншими суб»єктами господарювання, платоспроможність яких напряму залежить від економічної фінансової та політичної стабільності держави. Посилається на фінансову кризу, яку переживає відповідач . Вважає, що існує пряма залежність між платоспроможністю підприємств та організацій і причиною виникнення заборгованості КП «Сколетеплоренерго» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України». Та що ці обставини є для нього ( відповідача) обставинами непереборної сили. Посилається на постанову КМУ від 18.06.2014 р. №217 про порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, яким є позивач.

2. Заборгованість за період жовтень-грудень 2014 року - 17456,96 грн., час коли почала діяти постанова КМУ №217 від 18.06.2014р. згідно якої визначено порядок розподілу коштів , що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, згідно якого кошти за спожиту теплову енергію поступають від кінцевих споживачів (як зазначає відповідач у його випадку від бюджетних установ та організацій та інших споживачів) на спеціальні розподільчі рахунки , а звідти напряму поступають ПАТ «НАК «Нафтогаз України» без прямої участі КП «Сколетеплоенерго». Відповідач вважає, що оскільки він не є розпорядником цих коштів, то не може нести прямої відповідальності за несвоєчасну оплату грошей за спожитий газ, механізм розподілу коштів виключає зі схеми оплати безпосередньо участь підприємства, що унеможливлює будь-які додаткові платежі чи їх утримання з боку КП «Сколетеплоенерго». Відтак, відповідач вважає, що заборгованість за жовтень-грудень 2014 року не можна розглядати як порушення п.6.1 договору №2304/14-КП-21 про купівлю-продаж природного газі від 28 січня 2014 року на який посилається позивач у позовній заяві.

Із врахуванням наведеного у відзиві відповідач, посилаючись на п.3 ст.83 ГПК України, ч.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України, просить суд :

1.Зменшити суми позовних вимог за порушення зобов»язання по термінах оплати в період січень-вересень 2014 року згідно договору №2304/14-КП-21 про купівлю-продаж природного газу ;

2. Звільнити від відповідальності за порушення зобов»язання по термінах оплати за період жовтень- грудень 2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні в усній формі заперечив проти задоволення клопотання відповідача, ствердив , що в силу чинного договору купівлі-продажу відповідач не звільнений від відповідальності за порушення строків виконання грошових зобові»язань, які цим договором встановлені.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ст.11 ЦК України).

Правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору купівлі-продажу природного газу №2252/14-БО-21 від 27 грудня 2013 року, за змістом якого позивач взяв на себе зобов»язання поставляти природний газ відповідачу, а останній взяв на себе обов»язок прийняти та оплатити отриманий природний газ на умовах та в строки встановлені договором.

Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до п.6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст.611 ЦК України та ст.230 ГК України у разі порушення зобов»язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами першою і третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору, він зобов»язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Якщо у договорі виконання грошового зобов»язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року ( частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов»язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов»язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов»язання буде 1 серпня 2014 року», - зазначено у п.1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» (надалі- Постанова №14).

Таким чином, враховуючи умови в п.6.1 договору, відповідач мав обов»язок провести розрахунок з позивачем за отриманий від позивача природний газ включно по 14 число місяця наступного за місяцем поставки. (наприклад : за отриманий у січні 2014 року природний газ відповідач повинен був провести остаточний розрахунок включно по 14 лютого 2014 року).

Однак, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення , інфляційних нарахувань, 3 % річних та пені ( п.1.9 Постанови №14).

Перевіривши розрахунок пені проведений позивачем, суд встановив, що при розрахунку пені позивач неправомірно включає дні фактичної сплати суми заборгованості у період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Судом здійснено перерахунок пені , виключено з періоду за який проводиться стягнення дні фактичної сплати заборгованості. Відтак, здійснивши перерахунок суми пені, заявленої до стягнення, судом встановлено, що вимога позивача про стягнення пені підлягає до задоволення в розмірі 395,37 грн.

В задоволенні вимоги про стягнення 16,97 грн. пені (412,34 395,37 грн.) позивачу слід відмовити, оскільки в цій сумі пеня нарахована та заявлена до стягнення безпідставно.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п.4 (п.п.4.1) Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» ,- сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд встановив, що при розрахунку 3% річних позивач неправомірно включає дні фактичної сплати суми заборгованості у період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.

Судом здійснено перерахунок 3% річних , виключено з періоду за який проводиться стягнення дні фактичної сплати заборгованості. Згідно проведеного судом розрахунку сума 3% річних складає 72,53 грн.

В задоволенні вимоги про стягнення 2,59 грн. 3% річних (75,12 грн. 72,53 грн.) позивачу слід відмовити, оскільки в цій сумі 3% річних нараховано та заявлено до стягнення безпідставно.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням даного місяця ( див. Постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 №52/30).

Суд розглядає справу в межах заявлених вимог.

Інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в заявленій сумі, тобто в сумі 1449,61 грн.

Отже заявлені позивачем вимоги слід вважати обґрунтованими: по вимозі про стягнення пені в сумі 395,37 грн., по вимозі про стягнення 3% річних в сумі 72,53 грн., по вимозі про стягнення інфляційних втрат в сумі 1 449,61 грн. В загальному: в сумі 1 917,51 грн.

Щодо клопотання відповідача, наведеного у відзиві, то суд зазначає наступне.

Розглянувши доводи та заперечення відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву про те, що прострочення оплати за поставлений природний газ за жовтень-грудень 2014 року не можна розглядати як порушення умов в п.6.1 договору №2304/14-КП-21 про закупівлю-продаж природного газу від 28 січня 2014 року на який посилається позивач, оскільки відбулося таке прострочення з незалежних від підприємства відповідача причин, а відповідач не несе відповідальність за несвоєчасність виконання державою взятих на себе зобовязань щодо оплати заборгованості за спожитий природний газ, суд вважає за необхідне зазначити, що наведені у відзиві обставини не звільняють відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу за вказаний період, оскільки відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за двостороннім договором купівлі-продажу природного газу №2304/14-КП-21 від 28 січня 2014 року і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб (аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 26.12.2011р. у справі № 3-138гс11).

Відносини, повязані з порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу яким є позивач, згідно із постановою КМУ №217 від 18.06.14р. , не врегульовують питання двосторонніх договірних відносин з постачання природного газу між позивачем та відповідачем та не містять жодних вказівок щодо зміни умов договору про постачання природного газу у звязку з застосуванням визначеного порядком механізму. Прийнята Постанова №217 не дає підстав відповідачу в односторонньому порядку змінювати умови укладеного між сторонами договору в частині здійснення оплати за поставлений природний газ чи змінювати організацію розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу №2304/14-КП-21 від 28 січня 2014 року

Окрім цього, згідно п.10.3 укладеного між сторонами договору №2304/14-КП-21 від 28 січня 2014 року усі зміни та доповнення до цього договору оформляються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін. Однак, в даному випадку, Комунальне підприємство «Сколетеплоенерго» не ініціювало внесення змін в укладений між сторонами договір купівлі-продажу природного газу №2304/14-КП-21 від 28 січня 2014 року та не укладало з позивачем жодних договорів про організацію взаєморозрахунків.

Крім того, Постанова КМУ №217 від 18.06.2014 р., на яку посилається відповідач, за жодних умов не може розцінюватися як правочин, що спрямований на зміну умов договору, в тому числі, в частині порядку і строків розрахунку за поставлений природний газ.

Таким чином, наявність Постанови КМУ №217 від 18.06.2014 не припиняє зобовязальних правовідносин сторін відповідно до договору купівлі-продажу природного газу №2304/14-КП-21 від 28 січня 2014 року, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання і не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, ч.1 ст. 230 ГК України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» та п.7.2 договору.

За наведеного, вимога відповідача про звільнення його від відповідальності за порушення зобов»язання по термінах оплати за період жовтень-грудень 2014 року є безпідставною, та такою , що не підлягає до задоволення.

Щодо другої вимоги , заявленої відповідачем , а саме: «зменшити суми позовних вимог за порушення зобов»язання по термінах оплати в період січень-вересень 2014 року згідно договору №2304/14-КП-21 про купівлю-продаж природного газу», то суд зазначає наступне.

Згідно із ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового порядку врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції органи державної ( в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина четверта статті 22 ГПК України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов»язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог ( за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Таким чином, наведене у відзиві відповідачем клопотання «зменшити суми позовних вимог за порушення зобов»язання по термінах оплати в період січень-вересень 2014 року згідно договору №2304/14-КП-21 про купівлю-продаж природного газу»,- є безпідставним та таким що не підлягає задоволенню.

Поряд з цим, суд вбачає за необхідне вказати відповідачу, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Крім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 зазначено, що положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Однак, відповідач у клопотанні не просить зменшити розмір пені, а з огляду на суму пені, яка підлягає до стягнення (395,37 грн.), суд не вбачає підстав з власної ініціативи зменшувати її розмір . Крім того суд враховує, що відповідно до умов у п.1.1 Договору №2304/14-КП-21 купівлі-продажу природного газу відповідачу за цим договором передавався у власність природний газ, ввезений на митну територію України.

Відтак, клопотання відповідача у відзиві «зменшити суми позовних вимог за порушення зобов»язання по термінах оплати в період січень-вересень 2014 року згідно договору №2304/14-КП-21 про купівлю-продаж природного газу» є необґрунтованим та таким , що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84,85, 116 ГПК України, суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Сколетеплоенерго» Сколівської міської ради (82600, Львівська область,м.Сколе, вул. Стрийська,29а, ідентифікаційний код 22391024) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720): 395,37 грн. пені, 3% річних в сумі 72,53 грн., 1449,61 грн. інфляційних втрат, та 1 364,08 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

В засіданні 25.04.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення , враховуючи вихідні та святкові дні з 30.04.2015р по 03.05.2016р., підписано 04.05.2016р.

Суддя Кітаєва С.Б.