Рішення № 57514532, 28.04.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"28" квітня 2016 р. Справа № 911/884/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м.Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6

до Комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа", 07700, Київська обл., Яготинський район, місто Яготин, вул. 1 Травня, будинок 1

про стягнення 81542, 43 грн.

Суддя Шевчук Н.Г.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №14-89 від 18.04.2014);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. №16 від 20.01.2016).

суть спору:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулась з позовом до Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» про стягнення нарахованих за прострочення оплати отриманого по договору №13/2898-ТЕ-17 від 28.12.2012 природного газу 3% річних за період з 25.11.2014 по 25.11.2015 у сумі 3209,63грн і інфляційних втрат за період з листопада 2014 року по вересень 2015 року у сумі 78332,80грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Київської області від 03.03.2015 у справі №911/121/15 з відповідача була стягнута заборгованість, пеня, інфляційні та 3% річних, яке відповідачем не виконане.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки, на його думку, їх розрахунок здійснений позивачем арифметично невірно та з порушенням норм чинного законодавства.

Також у відзиві на позов відповідач пояснив, що заборгованість виникла у зв'язку з несвоєчасним відшкодування з державного бюджету субвенцій на погашення заборгованості по різниці в тарифах.

В судових засіданнях 07.04.2016 та 21.04.2016 оголошувались перерви, про що представники сторін повідомлені особисто під розпис в бланках перерв судових засідань.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд

встановив:

28.12.2012 між сторонами у справі - Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - продавець) та КПТМ "Яготинтепломережа" (далі - покупець) укладено договір № 13/2898-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

За умовами договору позивач (продавець) взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідачу (покупцеві) у 2013 році природний газ, а покупець - зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах договору (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає з 01.01.2013 по 31.12.2013 природний газ у обсязі до 1 230 тис. куб.м.

Як визначено пункті 5.1 договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ теплопостачальних підприємств встановлюється НКРЕ. Ціна 1000 куб.м. природного газу, відповідно до пункту 5.2, становить 1 091,00грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без врахування ПДВ; до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00грн, крім того ПДВ 20% - 218,20грн, всього з ПДВ - 1309,20грн.

Пунктом 5.3 визначено, що у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

Договором встановлено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив протягом січня-квітня, жовтня-грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ у загальному обсязі 587,102 тис.м3 на загальну суму 768 633,95грн, проте, зобов'язання з оплати природного газу виконанні лише частково, а саме на суму 661 407,38грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.03.2015 у справі №911/121/15 вищевказані обставини встановлені та підтверджені, а позовні вимоги задоволені частково, а саме: стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 107226,57грн. основного боргу, 45973,80 грн. пені, 18124,49 грн. процентів, 88212,82 грн. втрат від інфляції, а також 5 190,73 грн. витрат, понесених на оплату судового збору.

Враховуючи, що рішення господарського суду Київської області від 03.03.2015 у справі №911/121/15 станом на сьогоднішній день не виконано, природний газ поставлений на підставі договору №13/2898-ТЕ-17 від 28.12.2012 не оплачений, позивач здійснив нарахування 3% річних за період з 25.11.2014 по 25.11.2015 у сумі 3209,63 грн. і інфляційних втрат за період з листопада 2014 року по вересень 2015 року у сумі 78332,80 грн. та звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі статтею 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільниго кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в пункті 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013, господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Окрім того, пунктом 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

В пункті 2 листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" вказується, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 N 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Як встановлено рішенням господарського суду Київської області від 03.03.2015 у справі №911/121/15, за період з 14.01.2014 по 27.10.2014 сума боргу відповідача перед позивачем становила 136116,22грн, а з 28.10.2014 з урахуванням часткової оплати 28.10.2014 у розмірі 28899,65грн сума боргу становить 107226,57грн.

Позивачем у справі №911/121/15 були заявлені до стягнення 3% річних, які нараховані на вказану вище заборгованість за період з 14.01.2014 по 24.11.2014.

У рішенні по вказаній справі судом зазначено, що за період з 14.01.2014 по 27.10.2014 на суму боргу у розмірі 136116,22грн і на залишок боргу у розмірі 107226,57грн вимоги про стягнення втрат від інфляції позивачем не заявлялись.

Відповідачем 23.11.2015 здійснена оплата у сумі 97200,00грн.

Залишок заборгованості становить 10026,57грн.

Зазначені обставини підтверджені відповідачем у відзиві на позов (арк. с. 61-62).

Таким чином, за період з 14.01.2014 по 27.10.2014 прострочена заборгованість становила 136116,22грн, з 28.10.2014 по 22.11.2015 прострочена заборгованість становила 107226,57грн, а з 23.11.2015 (день часткової оплати) заборгованість становить 10026,57грн.

З урахуванням зазначеного, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних і інфляційних втрат суд дійшов висновку, що вони виконані невірно, оскільки позивачем у період прострочення включені дні оплати, а при нарахуванні інфляційних невірно визначена сума заборгованості.

За розрахунком суду сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 3201,64 грн., а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів107226.5725.11.2014 - 22.11.20153633 %3199.1710026.5723.11.2015 - 25.11.201533 %2.47

Сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, за розрахунком суду становить 51897,66грн, а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.11.2014 - 30.09.2015107226.571.48451897.66159124.23

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 51897,66 грн. інфляційних втрат та 3201,64 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» (код 24223294) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код 20077720) 55099,30грн. (пятдесят пять тисяч девяносто девять грн. 30коп), з яких: 3% річних у сумі 3201,64 грн., інфляційні у сумі 51897,66грн; та витрати по сплаті судового збору у сумі 826,49грн (вісімсот двадцять шість грн. 49коп).

3. В іншій частині вимог у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 04.05.2016