Рішення № 57514430, 26.04.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2016 р.Справа № 922/758/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП "СТЕП", м. Слов'янськ; до Приватного підприємства "Будтехнологія - Н", м. Харків; про стягнення 502.151,29 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (директор); ОСОБА_2, за довіреністю № 11.04.-16/Буд від 11.04.2016 р.;

відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

15.03.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП "СТЕП" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Будтехнологія - Н", у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача за договором постачання № 1709.15-КБ від 17.09.2015:

- заборгованість за договором у сумі 122 550,00 грн.;

- пеню в сумі 21 255,97 грн.;

- штраф у сумі 352 944,00 грн.;

- 3% річних у сумі 1 450,45 грн.;

- інфляційні нарахування у сумі 3 950,86 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором постачання від 17.09.2015 р. № 1709.15-КБ, а саме в частині повної та своєчасної оплати товару, поставленого позивачем, у зв"язку із чим, окрім суми основної заборгованості, відповідачу за період з 20.10.2015 р. по 11.03.2016 р. нараховані пеня та штраф, відповідно до п. 5.1. договору, три проценти річних та інфляційні втрати, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України; в якості правових підстав вказує на норми ст. ст. 193, 230 ГК України, ст. ст. 525, 526, 527, 530, 625, 629 ЦК України.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримують в повному обсязі та наполягають на його задоволенні, з підстав вказаних у позовній заяві, звернулися з клопотанням про забезпечення позову № 2104-16/Буд від 21.04.2016 р. (вх. № 13965 від 25.04.2016 р.).

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, відзив на позов та витребувані судом докази не надав, причини неявки у судове засідання суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв"язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "НПП "СТЕП" (позивач, постачальник) та Приватним підприємством "Будтехнологія - Н" (відповідач, покупець) було укладено договір постачання від 17.09.2015 р. №1709.15 - КБ (т. І а. с. 12-14), відповідно до п.1.1. якого позивач на умовах, викладених у Договорі зобовязується передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити товар, в асортименті, у кількості та якості, зазначених у Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до Договору, і є його невідємною частиною.

На підставі Договору та Специфікації №1 до Договору постачання від 17.09.2015 №1709.15 - КБ (т. І а. с. 15) позивач поставив відповідачу товар на суму 122.550,00 грн. (т. І а. с. 16).

Згідно п.1 Специфікації оплата кожної партії товару, що поставляється за цією Специфікацією, проводиться відповідачем протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з дати, зазначеної в залізничній квитанції станції відправлення, рівними частинами щотижня.

Відповідно залізничної накладної від 19.09.2015 (т. І а. с. 17), 30-денний строк оплати поставленого позивачем товару починається з 20.09.2015 року.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач в порушення умов договору свої грошові зобовязання за договором не виконав і в установлений Договором і Специфікацією строк не здійснив оплату отриманого товару, претензія позивача (т. І а. с. 33, 34) залишена без задоволення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів оплати товару отриманого за договором постачання від 17.09.2015 р. №1709.15 - КБ позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 122.500,00грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При таких обставинах, враховуючи встановлення факту прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов"язання перед позивачем за договором постачання від 17.09.2015 р. №1709.15 - КБ, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1.450,45 грн. та інфляційних втрат в сумі 3.950,86 грн., нараховані за період з 20.10.2015 р. по 11.03.2016 р., заявлені правомірно, вірно розраховані та підлягають задоволенню як обґрунтовані.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати партії товару покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 2% за кожний день прострочення оплати партії товару та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати партії товару.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.5.1.), з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, у вигляді сплати пені, що за період з 20.10.2015 р. по 11.03.2016 р. становить 21.255,98 грн. (розрахунок т. І а. с. 35).

Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар, а тому позов про стягнення 21.255,98 грн. підлягає задоволенню.

В позові про стягнення 352.944,00 грн. штрафу суд відмовляє з наступних підстав.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

З порівняння цих законодавчих визначень «пені» і «штрафу» вбачається, що особливістю пені є те, що вона встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов'язання не буде виконане. На відміну від цього штраф це санкція, котра за своїм визначенням, не залежить від тривалості прострочки виконання зобовязання.

Тобто, санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження правопорушення є пенею. Саме пенею, а не штрафом, навіть якщо в договорі така санкція помилково названа штрафом, або іншим терміном.

Відтак, нарахований позивачем до стягнення штраф у розмірі 352.944,00 грн. за своєю правовою природою фактично є пенею. Тому одночасне стягнення з відповідача звичайної пені та пені, названої в договорі штрафом, призведе до порушення ст. 61 Конституції України, якою встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Приходячи до такого висновку суд відхиляє посилання представників позивача на правові позиції, висловлені Верховним Судом України у постановах у справах №06/5026/1052/2011 та №20/246-08. Вказані справи не є аналогічними по відношенню до даної справи. У справах переглянутих Верховним Судом України йшлося про стягнення двох різновидів одного виду юридичної відповідальності (штрафу та пені). Це було визнано судом законним, як таке, що не суперечить ст. 61 Конституції України. У даній же справі йдеться про подвійне стягнення одного виду юридичної відповідальності пені. Що є незаконним, оскільки вказаній статті 61 Конституції України прямо суперечить.

Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову № 2104-16/Буд від 21.04.2016 р. (вх. № 13965 від 25.04.2016 р.), суд відмовляє у його задоволенні, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 66 ГПК України, господарський, суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом приписів п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 16 розяснено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В контексті наведеного вбачається, що клопотання позивача не обґрунтоване належним чином та базується на припущеннях, неявка відповідача у судові засідання, залишення без відповіді звернень позивача та зобов"язання позивача перед іншими особами не обґрунтовують необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачеві.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 7.532,27 грн. за подання позову та 689,00 грн. за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову, покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 20, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 612, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Будтехнологія-Н" (61121, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32336054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Степ" (84122, Донецька область, м. Слов"янськ, вул. Леніна, буд. 36/6, код ЄДРПОУ 31582543) за договором постачання № 1709.15-КБ від 17.09.2015:

- заборгованість за Договором у сумі 122 550, 00 грн. (сто двадцять дві тисячі п"ятсот п"ятдесят гривень 00 коп.);

- пеню в сумі 21 255,98 грн. (двадцять одна тисяча двісті п"ятдесят п"ять гривень 98 коп.);

- 3% річних у сумі 1 450,45 грн. (тисяча чотириста п"ятдесят гривень 45 кол.);

- інфляційне нарахування у сумі 3 950,86 грн. (три тисячі дев"ятсот п"ятдесят гривень 86 коп.);

та 2.238,11 грн. судового збору.

2.1. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в позові про стягнення 352.944,00 грн. штрафу.

Повне рішення складено 29.04.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

/Справа № 922/758/16/