Рішення № 57514402, 27.04.2016, Господарський суд Миколаївської області

Дата ухвалення
27.04.2016
Номер справи
915/1612/15
Номер документу
57514402
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 915/1612/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк, вул. Щорса, 36-Б, Печерський район, м. Київ, 01133 (код ЄДРПОУ 34047020) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ Дельта Банк ОСОБА_1, вул. Дружби народів, 38, м. Київ, 01104

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю УКРМАШБУД, вул. Новозаводська, 24, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 31159585)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 України, вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01007 (код ЄДРПОУ 00032106)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк", бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133 (код ЄДРПОУ 19357325)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Армет, вул. Новозаводська, 24, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 32228916)

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Представники сторін та третіх осіб в судове засідання не зявились.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ Дельта Банк ОСОБА_1 звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю УКРМАШБУД про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 05.10.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 928, а саме: нежитловий обєкт розташований в м. Миколаїв по вул. Новозаводська, 24 та складається з: склад Літ. Б-1, загальною площею 339, 5 кв. м., склад Літ. В-1, загальною площею 361,1 кв. м., склад Літ. Г-1, загальною площею 364, 2 кв. м., склад Літ. Д-1, загальною площею 302,9 кв. м., склад Літ. Е-1, загальною площею 493, 3 кв.м., прохідна Літ. Л-1, загальною площею 6,9 кв.м., сарай Літ. М-1, склад-ангар Літ. Н-1, загальною площею 907, 6 кв.м., огорожа 2-6, 10, 13, замощення І, споруди 11, 12 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 "Армет" в розмірі 1 268 772, 00 грн. за кредитним договором № К-2004391 від 05.10.2010 року. Предмет іпотеки належить ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю УКРМАШБУД на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №351227, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради Миколаївської області 06.08.2007 року за № 1391, зареєстрованого в реєстрі прав власності КП Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації 06.08.2007 року в реєстровій книзі 6, номер запису 716, ЕРПВН №7388672, шляхом продажу предмету іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою у процесі виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.09.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 Армет. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16.09.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.09.2015 року розгляд справи відкладено на 13.10.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.10.2015 року розгляд справи відкладено на 28.10.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.10.2015 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 04.11.2015 року.

04.11.2015 року позивачем подано суду заяву про зміну предмету позову (том 1, арк. 232-233), в якій позивач просить суд:

в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Армет, вул. Новозаводська, 24, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 32228916) перед Публічним акціонерним товариством Дельта Банк, вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133 (код ЄДРПОУ 34047020) за кредитним договором № К-2004391 від 05.10.2010 року в розмірі 1 268 772, 00 грн. (один мільйон двісті шістдесят вісім тисяч сімсот сімдесят дві грн. 00 коп.) звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 05.10.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 928 шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством Дельта Банк, вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133 (код ЄДРПОУ 34047020) права власності на предмет іпотеки, а саме на: нежитловий обєкт, що розташований в м. Миколаїв по вул. Новозаводська, 24 та складається з: склад Літ. Б-1, загальною площею 339, 5 кв. м., склад Літ. В-1, загальною площею 361,1 кв. м., склад Літ. Г-1, загальною площею 364, 2 кв. м., склад Літ. Д-1, загальною площею 302,9 кв. м., склад Літ. Е-1, загальною площею 493, 3 кв.м., прохідна Літ. Л-1, загальною площею 6, 9 кв.м., сарай Літ. М-1, склад-ангар Літ. Н-1, загальною площею 907, 6 кв.м., огорожа 2-6, 10, 13, замощення І, споруди 11, 12, що належить ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Укрмашбуд, вул. Новозаводська, 24, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 34047020).

Визнати право власності за Публічним акціонерним товариством Дельта Банк, вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133 (код ЄДРПОУ 34047020) на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Укрмашбуд, вул. Новозаводська, 24, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 34047020), а саме: нежитловий обєкт, що розташований в м. Миколаїв по вул. Новозаводська, 24 та складається з: склад Літ. Б-1, загальною площею 339, 5 кв. м., склад Літ. В-1, загальною площею 361,1 кв. м., склад Літ. Г-1, загальною площею 364, 2 кв. м., склад Літ. Д-1, загальною площею 302,9 кв. м., склад Літ. Е-1, загальною площею 493, 3 кв.м., прохідна Літ. Л-1, загальною площею 6, 9 кв.м., сарай Літ. М-1, склад-ангар Літ. Н-1, загальною площею 907, 6 кв.м., огорожа 2-6, 10, 13, замощення І, споруди 11, 12.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.11.2015 року заява позивача про зміну предмета позову прийнята судом до розгляду. Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 України та ОСОБА_5 "Укрпромбанк". Призначено у даній справі № 915/1612/15 судову будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, та зупинено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.02.2016 року поновлено провадження по справі 915/1612/15 для розгляду клопотання судового експерта.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.02.2016 року задоволено клопотання судового експерта. Направлено матеріали справи для подальшого проведення судової експертизи до Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.

25.04.2016 року згідно супровідного листа № 1243-1249 від 18.04.2016 року на адресу господарського суду Миколаївської області надійшов Висновок оціночно-будівельної експертизи № 1243-1249 від 18.04.2016 року, а також матеріали справи № 915/1612/15.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.04.2016 року поновлено провадження по справі 915/1612/15. Призначено розгляд справи в судовому засіданні 27.04.2016 року.

В судовому засіданні судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сторони та треті особи не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників в судове засідання не направили, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ч. 2 ст. 122-4 ГПК України, п. 3.9.1, п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, суд дійшов висновку про вчинення усіх заходів щодо повідомлення належним чином усіх учасників процесу про дату, час та місце судового засідання та про можливість розгляду справи за наявними матеріалами, оскільки явка учасників процесу не визнавалась судом обов'язковою.

13.04.2016 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від представника ОСОБА_5 «УКРМАШБУД» надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, мотивоване тим, що станом на 12.04.2016 року заборгованість за кредитним договором № К-2004391 від 05.10.2010 року, погашено у повному обсязі (том 2, арк. 73).

Розглянувши подане клопотання, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки предметом спору у даній справі є вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нежитловий обєкт, а не стягнення заборгованості за кредитним договором. В задоволенні клопотання судом відмовлено.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

05.10.2010 року між АТ ОСОБА_6 та ОСОБА_5 «АРМЕТ» був укладений кредитний договір № К-2004391 з наступними змінами та додатками до нього.

Відповідно до п. 1.1.1 кредитного договору позичальнику надаються кредитні кошти з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1 820 000 грн. зі сплатою 18 % річних за користування кредитом та строком кредитування до 05.10.2013 року.

Додатковими угодами сторони змінювали процентну ставку за користування кредитом, ліміт користування, строк кредитування до 30.10.2015 року, графік зменшення ліміту.

На підставі п. 3.3, п. 4.1, п. 4.2 кредитного договору банком нараховано позичальнику пеню та штраф.

В звязку з неналежним виконанням боржником умов кредитного договору виникла заборгованість, яка станом на 14.08.2015 року складає 1 268 772 грн.

В якості забезпечення належного виконання умов кредитного договору між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_5 «УКРМАШБУД» був укладений іпотечний договір від 05.10.2010 року зі змінами та доповненнями до нього, за умовами якого в забезпечення виконання зобовязань позичальником перед банком передано в іпотеку нежитловий обєкт, який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 24.

Посилаючись на невиконання позичальником умов кредитного договору та керуючись п. 4.6, 7.2, 7.3 кредитного договору, ст. 12, 33, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. 16, 525, 526, 530, 610-612, 1049, 1050 ЦК України, ст. 193, 231 ГК України, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нежитловий обєкт.

Відповідачем письмового відзиву по суті спору не подано.

Третьою особою ОСОБА_3 банком України в письмових поясненнях по суті справи зазначено наступне (том 2, арк. 24-28).

В поданих суду письмових поясненнях третя особа просила суд позовні вимоги задовольнити, зазначивши, що умовами іпотечного договору від 05.10.2010 року визначено шляхи звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі на підставі рішення суду.

Враховуючи, що ОСОБА_5 «АРМЕТ», як позичальник, не виконує належним чином взятих на себе зобовязань по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором від 05.10.2010 року № К-2004391, вимоги позивача забезпечуються іпотекою нерухомого майна, що належить відповідачу, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Письмові пояснення обґрунтовано положеннями ст. 193 ГК України, 525, 526, 530, 589, 590, 610-612, 1049 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

ОСОБА_3 банком України також зазначено, що на підставі ст. 7, 25 Закону України «Про ОСОБА_3 банк України» та нормативно-правових актів ОСОБА_3 банку України, які регламентують порядок здійснення ОСОБА_3 банком України рефінансування банків, між ОСОБА_3 банком України та позивачем було укладено кредитні договори, в забезпечення за якими позивачем передано в заставу майно, зокрема, майнові права за кредитними договорами, укладеними між позивачем та його боржниками, про що між позивачем та ОСОБА_3 банком України укладено окремі договори застави майнових прав. Майнові права за кредитним договором від 05.10.2010 року № К-2004391, укладеним між позивачем та ОСОБА_5 «Армет», перебувають у заставі ОСОБА_3 банку України на підставі зазначених договорів застави майнових прав.

Відповідно до п. 2.21 глави 2 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року № 2, Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку зобовязана обліковувати на окремому аналітичному рахунку кошти, що надійшли від:

реалізації майна (майнових прав), переданого в іпотеку (заставу) НБУ;

погашення заборгованості за кредитами банку, майнові права за якими передано в заставу НБУ;

погашення цінних паперів, переданих в заставу НБУ.

Такі кошти перераховуються уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку НБУ в рахунок погашення зобовязань банку за кредитами НБУ після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки: 1) на даний час існує заборгованість позивача перед ОСОБА_3 банком України по кредитах рефінансування, яка погашається за рахунок, зокрема, погашення заборгованості за кредитами банку, майнові права за якими передано в заставу ОСОБА_3 банку України; 2) кошти, які надійдуть від подальшої реалізації позивачем майна, будуть перераховані ОСОБА_3 банку України в рахунок погашення заборгованості позивача за кредитами рефінансування.

Письмових пояснень по суті спору третіми особами ОСОБА_5 "Укрпромбанк" та ОСОБА_5 Армет суду не подано.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до Постанови Правління ОСОБА_3 банку України від 02.03.2015 року № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних (том 1, арк. 43-44).

На підставі вищевказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 про запровадження в ПАТ «Дельта Банк» строком на три місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року включно тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Банку (том 1, арк. 45,).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015 року № 71 змінено строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» з 03.03.2015 року по 02.09.2015 включно (том 1, арк. 46).

В подальшому виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.08.2015 року № 147, яким продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» до 02.10.2015 року включно (том 1, арк. 47).

Відповідно до наказу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 328 від 02.10.2015 року та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181 від 02.10.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» на 2 роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно. Призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку ОСОБА_1, делеговано останньому повноваження ліквідатора (том 1, арк. 186-187).

05.10.2010 року між ПАТ «Дельта банк» (надалі «кредитор») та ОСОБА_5 «АРМЕТ» (надалі «позичальник») був укладений кредитний договір № К-2004391 (арк. 22-28).

В подальшому до даного договору сторонами вносились зміни, про що укладались відповідні Додаткові договори № 1 від 29.12.2011 року, № 2 від 25.06.2013 року, № 3 від 31.10.2013 року, № 4 від 26.11.2014 року (арк. 29-34).

Кредитний договір та додаткові договори підписано сторонами та скріплено печатками.

Відповідно до п. 8.3 Договору цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами зобовязань за цим договором.

Доказів розірвання чи визнання недійсними вищевказаних договорів суду не подано.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникли зобовязальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки ОСОБА_3 банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Умовами кредитного договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору кредитор зобовязується надавати позичальнику грошові кошти (надалі за текстом «кредит»), у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до п. 1.1.1 Договору надання кредиту здійснюється на умовах визначених цим договором з максимальним лімітом заборгованості 1 820 000, 00 грн. з Графіком зменшення максимального ліміту заборгованості згідно Додатку № 1 до цього Договору, який є невідємною частиною цього Договору, зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 18 % річних, в порядку, визначеному цим договором, та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом «05» жовтня 2015 року на умовах, визначених цим договором.

В подальшому Додатковим договором № 3 від 31.10.2013 року сторони погодили, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (надалі за текстом кожна частина окремо «транш», а у сукупності «транші»), на умовах, визначених цим договором, в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 1 165 847, 45 грн., який зменшується у відповідності до Графіку, наведеному в Додатку № 1 до цього Договору, який є невідємною частиною цього Договору, зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 21 % річних, в порядку, визначеному цим договором, та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше «30» жовтня 2015 року на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.1.2 Договору погашення кредиту здійснюється щомісячно, до 10 числа кожного місяця включно у відповідності до Графіку на рахунок кредитора, зазначений у п. 2.1 цього Договору.

Відповідно до п. 1.1.3 Договору (в редакції додаткового договору № 3 від 31.10.2013 року) у разі прострочення кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом, який визначено в п. 1.1.1 цього договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим договором встановлюється в розмірі 41 % річних, та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) встановленим для погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення простроченої заборгованості за кредитом. При цьому сторони погодили, що встановлення зазначеного розміру річної процентної ставки є заздалегідь погодженим.

Відповідно до п. 1.2 Договору кредит надається позичальнику з метою поповнення обігових коштів.

Відповідно до п. 2.1 Договору видача кредиту на цілі, визначені в статті 1 цього договору, проводиться з позичкового рахунку № 2063_ в АТ «Дельта Банк» на поточний рахунок позичальника в гривні № 26003002004391 відкритий в АТ «Дельта Банк», МФО 380236, згідно письмових заяв позичальника відповідно до положень цього договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору моментом (днем) надання кредиту (траншу) вважається день надання кредиту (траншу) з позичкового рахунку позичальника в повній або частковій (транш) сумі кредиту.

Відповідно до п. 2.3 Договору моментом (днем) повернення кредиту (траншу) вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, процентів, комісій та можливих штрафних санкцій, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Відповідно до п. 2.5 Договору сплата процентів здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним та в день остаточного погашення кредиту на рахунок № 2068_____ в АТ «Дельта Банк», МФО 380236.

Відповідно до п. 3.3.4, п. 3.3.5 Договору позичальник зобовязаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за їх використання в порядку, визначеному цим договором; повернути кредитору у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісій кредитора, та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені цим договором.

Відповідно до п. 4.3 Договору у випадку невиконання позичальником зобовязань, визначених п. 3.3 договору, протягом більше 10 (десяти) календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на одинадцятий день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобовязаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія цього договору припиняється. Виконання позичальником даного обовязку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог до позичальника.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов кредитного договору банком було виконано взяті на себе зобов'язання щодо надання кредитних коштів та надано позичальнику ОСОБА_5 «АРМЕТ» кредит в сумі 1 800 000, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 25825567 від 05.10.2010 року, випискою про рух коштів по рахунку за період з 05.10.2010 року по 11.08.2015 року, детальним розрахунком позивача (арк. 12-16).

Станом на 11.08.2015 року відповідачем частково погашено заборгованість за кредитом в розмірі 1 223 942, 47 грн., що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку за період з 05.10.2010 року по 11.08.2015 року, детальним розрахунком позивача (арк. 5, 12-13, 15-16). Таким чином, станом на 11.08.2015 року заборгованість за кредитом становила 576 057, 53 грн., в тому числі:

- 192 019, 13 грн. сума заборгованості за кредитом строкова;

- 384 038, 40 грн. сума заборгованості за кредитом прострочена.

На виконання умов кредитного договору за користування кредитними коштами банком нараховано відповідачу проценти. Станом на 11.08.2015 року заборгованість по процентам становила 90 529, 92 грн., що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку за період з 05.10.2010 року по 11.08.2015 року, детальним розрахунком позивача (арк. 5, 12-13, 17-21), в тому числі:

- 84 785, 13 грн. сума заборгованості по процентам простроченим;

- 5 744, 79 грн. сума заборгованості по строковим процентам.

Судом встановлено, що банком при нарахуванні відсотків за користування кредитом правильно застосовано процентні ставки.

Враховуючи допущення ОСОБА_5 «АРМЕТ» порушень строку повернення кредитних коштів (з порушенням Графіку), а також процентів за користування кредитними коштами (починаючи з березня 2015 року оплата процентів не проводилась), в силу п. 3.3.4, п. 4.3 кредитного договору строк користування кредитом є таким, що закінчився 21.03.2015 року, а позичальник зобовязаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Таким чином, наявні підстави стверджувати про настання дострокового строку погашення кредитної заборгованості відповідно до п. 4.3 кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки ОСОБА_3 банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки ОСОБА_3 банку України, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу:

- 50 188, 03 грн. - пені за прострочку платежів з повернення основної суми кредиту (тіла кредиту), починаючи з 11.03.2015 року по 14.08.2015 року;

- 7 749, 91 грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів, починаючи з починаючи з 11.03.2015 року по 14.08.2015 року;

- 486 500, 77 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів, нарахованих за порушення п. 1.1.4 договору, починаючи з 13.02.3015 року по 14.08.2015 року.

Перевіривши розрахунок розміру пені, здійснений позивачем, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки при розрахунку. Керуючись п. 1.12, п. 2.5 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14, судом за допомогою ОСОБА_3 «Законодавство» здійснено перерахунок розміру пені, виходячи з періодів, зазначених позивачем, відповідно до вимог законодавства та умов кредитного договору.

Розмір пені по кредитному договору становить:

- 50 188, 03 грн. - пені за прострочку платежів з повернення основної суми кредиту (тіла кредиту), починаючи з 11.03.2015 року по 14.08.2015 року;

- 7 749, 91 грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів, починаючи з починаючи з 11.03.2015 року по 14.08.2015 року;

- 4 865, 01 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів, нарахованих за порушення п. 1.1.4 договору, починаючи з 13.02.3015 року по 14.08.2015 року.

Детальний розрахунок розміру пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (том 2, арк. 250-252).

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору у випадку порушення позичальником вимог п. 3.3 цього договору, позичальник зобовязаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1 % від суми кредиту, визначеного в п. 1.1 цього договору за кожний випадок порушення.

Пунктом 3.3.12.3 кредитного договору передбачено, що позичальник зобовязаний протягом дії цього договору, щоквартально, не пізніше 20 числа першого місяця кварталу наступного за звітним, надавати кредиторові належним чином засвідчені копії:

3.3.8.1 бухгалтерського балансу (форма 1);

3.3.8.2 звіту про фінансові результати (форма 2);

3.3.8.3 розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості за встановленою кредитором формою;

3.3.8.4 щороку, не пізніше 25 числа другого місяця року, наступного за звітним, надавати кредитору належним чином засвідчені:

3.3.8.5 бухгалтерський баланс за рік (форма 1);

3.3.8.6 звіт про фінансові результати за рік (форма 2);

3.3.8.7 надавати за вимогою кредитора інші документи.

Пунктом 3.3.12.3 кредитного договору передбачено, що позичальник зобовязаний в строк до 05 січня 2011 року включно перевести 100 % оборотів по всім поточним рахункам, що відкриті у банківських установах України, на поточні рахунки позичальника, відкриті у кредитора. Для підтвердження виконання своїх зобовязань позичальник повинен щоквартально надавати довідки про обороти в інших банках, в яких обслуговується позичальник.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору сума кредиту становить 1 820 000 грн., тобто розмір штрафу за один випадок порушення становить 18 200 грн. (1 % Х 1 820 000 грн.). Позивачем зафіксовано три випадки штрафу (невиконання позичальником умов п. 3.8, 3.3.12.3 кредитного договору) (том 1, арк. 204). Таким чином, сума штрафу в розмірі 54 600 грн. (18 200 грн. Х 3 випадки порушення умов кредитного договору) підставно нарахована позивачем. Відповідачем не спростовано нарахування штрафу, як і не подано доказів виконання умов п. 3.8, 3.3.12.3 кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14; постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу:

- 2 509, 40 грн. - 3 % річних за прострочку платежів з повернення основної суми кредиту (тіла кредиту), починаючи з 11.03.2015 року по 14.08.2015 року;

- 387, 50 грн. 3 % річних за несвоєчасне повернення процентів, починаючи з 13.02.2015 року по 14.08.2015 року;

- 248, 94 грн. 3 % річних за несвоєчасне повернення процентів, нарахованих за порушення п. 1.1.4 договору, починаючи з 13.02.3015 року по 14.08.2015 року.

Детальний розрахунок розміру 3 % річних, здійснений позивачем, наявний в матеріалах справи (арк. 12-13). Перевіривши розрахунок розміру 3 % річних, судом встановлено, що розрахунок є арифметично правильним. Враховуючи вищевикладене, нарахування позивачем 3 % відсотків річних є обґрунтованим та підставним.

Таким чином, станом на день звернення до суду із позовом заборгованість позичальника ОСОБА_5 «АРМЕТ» перед кредитором ПАТ «Дельта Банк» становила 787 136, 24 грн., в тому числі:

- 192 019, 13 грн. сума заборгованості за кредитом строкова;

- 384 038, 40 грн. сума заборгованості за кредитом прострочена.

- 84 785, 13 грн. сума заборгованості по процентам простроченим;

- 5 744, 79 грн. сума заборгованості по строковим процентам.

- 50 188, 03 грн. - пені за прострочку платежів з повернення основної суми кредиту (тіла кредиту), починаючи з 11.03.2015 року по 14.08.2015 року;

- 7 749, 91 грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів, починаючи з починаючи з 11.03.2015 року по 14.08.2015 року;

- 4 865, 01 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів, нарахованих за порушення п. 1.1.4 договору, починаючи з 13.02.3015 року по 14.08.2015 року.

- 2 509, 40 грн. - 3 % річних за прострочку платежів з повернення основної суми кредиту (тіла кредиту), починаючи з 11.03.2015 року по 14.08.2015 року;

- 387, 50 грн. 3 % річних за несвоєчасне повернення процентів, починаючи з 13.02.2015 року по 14.08.2015 року;

- 248, 94 грн. 3 % річних за несвоєчасне повернення процентів, нарахованих за порушення п. 1.1.4 договору, починаючи з 13.02.3015 року по 14.08.2015 року.

- 54 600 грн. штрафу.

Предметом спору у даній справі (в редакції уточнених позовних вимог) є вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нерухоме майно. Підставою позову банком зазначено обставини щодо невиконанням позичальником ОСОБА_5 «АРМЕТ» умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ним, а також нарахованих штрафних санкцій.

Керуючись Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року № 2, враховуючи знаходження АТ «Дельта Банк» в стадії ліквідації, а також наявність між ОСОБА_3 банком України та ПАТ «Дельта Банк» договору застави майнових прав від 06.10.2009 року № 51/64/144/39/86/ЗМП-2 (том 1, арк. 206-219), позичальником ОСОБА_5 «АРМЕТ» відповідно до платіжного доручення № 26 від 08.04.2016 року проведено оплату по кредитному договору № К-2004391 від 05.10.2010 року в розмірі 801 716, 35 грн. (том 2, арк. 75а).

Відповідно до Довідки за вих. № 05-3271182 від 12.04.2016 року, виданої АТ «Дельта банк», станом на 12.04.2016 року позичальник ОСОБА_5 «Армет» не має кредитної заборгованості перед АТ «Дельта банк» за кредитним договором № К-2004391 від 05.10.2010 року. Заборгованість за кредитним договором № К-2004391 від 05.10.2010 року погашена в повному обсязі (том 2, арк. 75).

Таким чином, станом на день розгляду даної справи заборгованість за кредитним договором № К-2004391 від 05.10.2010 року погашена в повному обсязі.

При вирішенні спору судом враховано наступне.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору забезпеченням позичальником виконання своїх зобовязань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою (іпотекою) вимоги за цим договором виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори:

- іпотека нежитлових будівель загальною площею 2 775, 5 кв. м., за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, буд. 24, заставною вартістю 3 030 000 грн., що належить ОСОБА_5 «УКРМАШБУД» (надалі майновий поручитель).

Відповідно до п. 3.2.4 кредитного договору кредитор має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобовязань за кредитом у разі невиконання позичальником умов цього договору.

Між ПАТ «Дельта банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 «Укрмашбуд» (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір від 05.10.2010 року, який підписано та скріплено печатками сторін (том 1, арк. 35-42).

Умовами іпотечного договору передбачено наступне:

Відповідно до п. 1.1 Договору кредитний договір - Договір № К-2004391, що укладений « 05» жовтня 2010 року між іпотекодержателем (кредитор) та позичальником, а також усі додаткові правочини (договори) до нього, додатки, зміни та доповнення до нього, які чинні на момент укладання цього договору та можуть бути укладені після його (цього договору) укладання.

Відповідно до п. 1.2 Договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень від 31.10.2013 року) зобов'язання - зобов'язання позичальника, що випливають з кредитного договору, а також зобов'язання іпотекодавця, що випливають з цього договору, в тому числі:

- повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 1 165 847, 45 грн. у строк по « 30» жовтня 2015 року включно або в інші строки (терміни) та на умовах, зазначених у кредитному договорі та додаткових договорах до кредитного договору, що можуть бути укладені в майбутньому;

- сплатити іпотекодержателю проценти за користування кредитом у розмірі, у строки (терміни) та на умовах, визначених у кредитному договорі та додаткових договорах до кредитного договору, що можуть бути укладені в майбутньому;

- відшкодувати Іпотекодержателю витрати, понесені в зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та інші витрати, що передбачені законодавством та кредитним договором;

- сплатити на користь іпотекодержателя штрафні санкції у випадку неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором;

- відшкодувати іпотекодержателю в повному обсязі інші витрати, пов'язані з обслуговуванням та виконанням кредитного договору та цього договору;

- сплатити комісії, та інші платежі, що передбачені в кредитному договорі та цьому договорі.

Відповідно до п. 2.1 Договору іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобовязання, що випливає з кредитного договору передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, а саме нежитловий обєкт, що складається з: склад Літ. Б-1, загальною площею 339, 5 кв. м., склад Літ. В-1, загальною площею 361,1 кв.м., склад Літ. Г-1, загальною площею 364, 2 кв.м., склад Літ. Д-1, загальною площею 302,9 кв. м., склад Літ. Е-1, загальною площею 493, 3 кв.м., прохідна Літ. Л-1, загальною площею 6,9 кв.м., сарай Літ. М-1, склад-ангар Літ. Н-1, загальною площею 907, 6 кв.м., огорожа 2-6, 10, 13, замощення І, споруди 11, 12 (предмет іпотеки). Предмет іпотеки розташований за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Новозаводська, будинок 24.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про власність на нерухоме майно на бланку серії САВ № 351227, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради Миколаївської області від 06 серпня 2007 року за № 1391, зареєстрованого в реєстрі права власності КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 06 серпня 2007 року в реєстровій книзі 6, номер запису 716, та в ЄРПВ за р.№7388672.

Вищевказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці для обслуговування майнового комплексу (виробничих будівель та споруд) по вул. Новозаводська, 24 /Ленінський район/, загальною площею 13 292 кв.м., кадастровий номер № 4810136900:05:068:0003, що передано в оренду іпотекодавцю на підставі договору оренди землі від 06.02.2007 року, який посвідчений приватний нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за номером 536, та зареєстрованого в Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.02.2007 року за № 040700100103.

Відповідно до п. 2.2 Договору предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його при належностями.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору вартість предмета іпотеки відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації « 23» вересня 2010 року за № 27421073, становить 570 927 грн.

Відповідно до п. 2.3.2 Договору загальна вартість предмету іпотеки за погодженням сторін становить 3 030 000, 00 (три мільйони тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 3.6 Договору у випадку виконання позичальником зобовязань за кредитним договором не в повному обсязі, іпотека зберігається в повному обємі.

Відповідно до п. 4.1.5 Договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобовязання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконано.

Відповідно до п. 4.1.6 Договору іпотекодержатель має право у разі порушення позичальником зобовязання за кредитним договором чи іпотекодавцем зобовязань за цим договором, а також інших обовязків іпотекодавця/позичальника, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобовязань, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.1.11 Договору іпотекодержатель має право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки на підставах, умовах і в порядку, передбаченому цим договором, кредитним договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.3.2 Договору іпотекодавець має право припинити звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом виконання зобовязань, забезпечених цим договором.

Відповідно до п. 6.2 Договору у випадку невиконання чи неналежного іпотекодавцем зобов'язання в цілому або в частині, а також в інших випадках, передбачених цим договором, кредитним договором або чинним законодавством, іпотекодержатель може задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п. 6.3. Договору іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги, передбачені кредитним договором та цим договором, у повному обсязі.

Відповідно до п. 6.4 Договору іпотека припиняється: виконанням у повному обсязі зобов'язань; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7.1 Договору іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у настання строку (терміну) виконання зобов'язань, вони не будуть виконані (виконані неналежним чином) та у випадку якщо, інформація або документи, надані іпотекодавцем при укладені цього договору, виявляться недостовірними та/або недійсними, у випадку не виконання та/або неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором та цим договором, а також у випадках передбачених кредитним договором, цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7.2 Договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязання в порядку встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" та умовами цього Договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" та умовами цього Договору.

Відповідно до п. 7.3 Договору іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в передбачених п. 7.2 цього договору.

Відповідно до п. 7.5 Договору за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, і складаються включаючи, але не обмежуються, з суми заборгованості по кредиту, що наданий згідно з кредитним договором, несплачених процентів за користування кредитом, комісій, інших платежів, що передбачені цим договором та кредитним договором, збитків, завданих прострочкою виконання, штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору та цим договором, витрат, повязаних з предявленням вимог за зобовязаннями і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, у випадку, передбаченому в розділі 5 (пять) договору, збитків, завданих внаслідок порушення умов цього договору та умов кредитного договору, витрати на здійснення оцінки предмета іпотеки субєктом оціночної діяльності, які поніс іпотекодержатель.

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами договору, скріплення його печаткою іпотекодержателя та його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником зобовязань по кредитному договору та іпотекодавцем за цим договором.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу. Зареєстрований в реєстрі за № 928.

У звязку з посвідченням цього договору іпотеки накладається заборона відчуження зазначеного в договорі нежитлового обєкту, що розташований за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Новозаводська, будинок 24, який належить ТОВ «Укрмашбуд» до припинення цього договору іпотеки. Зареєстровано в реєстрі за № 929.

Відповідно до Висновку суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_5 «Експертна компанія «Професіонал» вартість нежитлового об'єкта, що розташований в м. Миколаїв, по вул. Новозаводській, 24 станом на 21.10.2015 року становить 1 259 223 грн. без ПДВ (том 1, арк. 105).

Як вбачається з Висновку, оцінювач не був допущений до огляду активу, інформація про технічний стан прийнята за даними замовника, що є обмежувальною умовою. При невідповідності даних щодо технічного стану оцінка має бути актуалізована (том 1, арк. 112).

Звіт про оцінку наявний в матеріалах справи (том 1, арк. 105-183).

Враховуючи вищевикладене, з метою встановлення дійсної об'єктивної ринкової оцінки вартості майна, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.11.2015 року призначено у даній справі судову будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експерта поставлено наступні питання:

1) Яка ринкова вартість нежитлового обєкта, що розташований в м. Миколаїв по вул. Новозаводська, 24 та складається з: склад Літ. Б-1, загальною площею 339, 5 кв. м., склад Літ. В-1, загальною площею 361,1 кв. м., склад Літ. Г-1, загальною площею 364, 2 кв. м., склад Літ. Д-1, загальною площею 302,9 кв. м., склад Літ. Е-1, загальною площею 493, 3 кв.м., прохідна Літ. Л-1, загальною площею 6, 9 кв.м., сарай Літ. М-1, склад-ангар Літ. Н-1, загальною площею 907, 6 кв.м., огорожа 2-6, 10, 13, замощення І, споруди 11, 12 ?

2) Чи відповідає виконана оцінка нерухомого майна (Звіт про оцінку ОСОБА_5 "ЕК "Професіонал" від 21.10.2015 року) (нежитлового обєкта, що розташований в м. Миколаїв по вул. Новозаводська, 24 та складається з: склад Літ. Б-1, загальною площею 339, 5 кв. м., склад Літ. В-1, загальною площею 361,1 кв. м., склад Літ. Г-1, загальною площею 364, 2 кв. м., склад Літ. Д-1, загальною площею 302,9 кв. м., склад Літ. Е-1, загальною площею 493, 3 кв.м., прохідна Літ. Л-1, загальною площею 6, 9 кв.м., сарай Літ. М-1, склад-ангар Літ. Н-1, загальною площею 907, 6 кв.м., огорожа 2-6, 10, 13, замощення І, споруди 11, 12) вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам (арк. 105-183)?

Відповідно до висновку № 1243-1249 судової будівельно-технічної експертизи від 18.04.2016 року (том 2, арк. 81-132) судовим експертом встановлено:

По першому питанню:

Ринкова вартість нежитлового об'єкту що розташований в м. Миколаїв по вул. Новозаводська, 24 та складається з: склад Літ. Б-1, загальною площею 339, 5 кв.м., склад Літ. В-1, загальною площею 361, 1 кв.м.; склад Літ. Г-1, загальною площею 364, 2 кв.м., склад Літ. Д-1, загальною площею 302, 9 кв.м., склад Літ. Е-1, загальною площею 493,3 кв.м., прохідна Літ Л-1, загальною площею 6, 9 кв.м., сарай Літ. М-1, склад-ангар Літ. Н-1, загальною площею 907, 6 кв.м., огорожа 2-6, 10, 13, замощення І, споруди № 11,12 становить:

- з урахуванням ПДВ: 4 822 098 грн.;

- без урахування ПДВ: 4 018 415 грн.

По другому питанню:

Звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно - правових актів за оцінкою майна, які могли вплинути на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною в звіті, після виправлення вказаних недоліків.

Судом встановлено, що висновки судового експерта містять докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених запитань. Оцінивши висновки за правилами ст. 43 ГПК України, суд не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи. Зважаючи на викладене, висновки слід вважати належними та допустимими доказами у справі.

При вирішенні спору судом враховано наступне.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Положеннями ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, а солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно з п. 7 ч. 1 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Виходячи із аналізу зазначених норм законодавства, майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені іпотекою майна, що належить на праві власності майновому поручителю, відповідають перед кредитором солідарно.

За таких обставин іпотекодержатель як кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах узятих на себе зобов'язань перед іпотекодержателем.

Право кредитора на звернення з грошовими вимогами, а відповідно, - і грошовий обов'язок майнового поручителя - боржника перед Банком, передбачені також умовами кредитного договору та договору іпотеки, укладених між Банком, основним боржником і майновим поручителем, на підставі яких ОСОБА_3 і заявив свої кредиторські вимоги у цій справі.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що забезпечені іпотекою вимоги банку є грошовими та такими, що забезпечені заставою майна боржника.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частинами 1 та 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, передбачений вищевказаною нормою договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги пятої ЦК України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень».

Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом (постанови Верховного Суду України від 26.12.2011 року по справі № 3-139гс11, від 19.08.2014 року по справі № 3-43гс14). Звернення стягнення і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду може застосовуватися, якщо це передбачено договором.

Відповідно до п. 4.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» від 24.11.2014 року № 1 у застосуванні приписів статей 33, 37, 38 Закону України "Про іпотеку" господарським судам необхідно мати на увазі таке.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (частина третя статті 36 Закону України "Про іпотеку").

У разі встановлення у договорі такого способу звернення стягнення, як набуття права власності на предмет іпотеки, іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК України має право звернутися до суду з відповідним позовом.

Крім того, вирішуючи спори про звернення стягнення на предмет іпотеки, господарські суди мають враховувати приписи статті 35 Закону України "Про іпотеку", якими передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Проте ненадіслання іпотекодержателем іпотекодавцю відповідної вимоги не виключає права іпотекодержателя на звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.

Відсутність попереднього повідомлення іпотекодавця не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя статті 35 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Відповідно до п. 41 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5 при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки боржником ОСОБА_5 «АРМЕТ» в повному обсязі виконано взяте на себе зобовязання за кредитним договором (повернуто кредит, сплачено проценти, штрафні санкції тощо). Факт погашення кредитної заборгованості в повному обсязі підтверджується також самим банком (довідка АТ «Дельта Банк» від 12.04.2016 року). Звернення стягнення на предмет іпотеки, який в шість разів перевищує суму заборгованості за кредитним договором, яка існувала станом на день звернення до суду із даним позовом, фактично матиме наслідком стягнення за договором кредиту у подвійному розмірі, що суперечить законодавству.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами у справі. В позові слід відмовити.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 28.04.2016 року.

Суддя Е.М. Олейняш

Попередній документ : 57514399
Наступний документ : 57514406