Рішення № 57513821, 27.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2016Справа №910/2037/16

Суддя господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "ЕМКО"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арктика-Трейд"

про стягнення 262 603,60 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шкуратов О.С. - представник за довіреністю;

від відповідача: Опанасюк І. О. - директор;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "ЕМКО" звернулося до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арктика-Трейд" про стягнення вартості неоплаченої продукції в сумі 262 603, 60 грн.

01.04.2016 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Підченка Ю.О. на лікарняному.

Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Як зазначає Верховний Суд України в листі від 25.01.2006 №1-5/45 критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

Відповідач надав суду заяву від 27.04.2016 в якій позовні вимоги визнав та платіжні доручення, які свідчать про часткову сплату заборгованості перед позивачем.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та пояснення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "ЕМКО" поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Арктика-Трейд" прийняло продукцію на загальну суму 613 297,20 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними. Товар було прийнято представником відповідача Овчаровим В.С. на підставах довіреностей. Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг у розмірі 262 603,ь60 грн.

Відповідач листом від 21.12.2015 № 214 визнав заборгованість у сумі 262 603,ь60 грн. та гарантував позивачу погасити дану заборгованість за графіком, оскільки заборгованість не була погашена, то позивач намагається в судовому порядку стягнути з відповідача вартості неоплаченої продукції в сумі 262 603, 60 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач надав суду розрахункові документи на перерахування на адресу позивача суми основної заборгованості в розмірі 137 526, 80 грн., що підтверджують наступні платіжні доручення, зокрема:

- від 02.02.2016 № 3666 на суму 5 250 грн.;

- від 09.02.2016 № 3721 на суму 10 000 грн.;

- від 17.02.2016 № 3773 на суму 42 276,80 грн.;

- від 17.02.2016 № 3774 на суму 20 000 грн.;

- від 02.03.2016 № 3855 на суму 15 000 грн.;

- від 16.03.2016 № 3921 на суму 5 000 грн.;

- від 25.03.2016 № 3959 на суму 30 000 грн.;

- від 19.04.2016 № 4107 на суму 10 000 грн.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Судом з'ясовано, що звернення з позовом відбулося 09.02.2016, про що свідчить вхідний штамп канцелярії господарського суду міста Києва на першій сторінці позовної заяви. Відповідно до вимог статті 51 ГПК України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Таким чином, погашення відповідачем основного боргу в сумі 15 250 грн. (за платіжними дорученнями №№ 3666, 3721) відбулося до зверненням кредитора з позовом. За такими обставинами, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 15 250 грн., слід відмовити, як необґрунтовано заявленого.

Припинення провадження у справі - це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.

Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки перерахування частини основного боргу відбулося після звернення кредитора з позовом, а тому провадження у справі щодо стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар у сумі 122 276,80 грн., слід припинити за ознаками пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

На виконання вимоги ухвали суду позивач надав акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого основний борг відповідача перед позивачем станом на 25.04.2016 становить 125 076, 80 грн., акт підписаний двома сторонами, з боку відповідача - головним бухгалтером.

Позивач належним чином виконав покладені на нього зобов'язання, здійснив поставку товару, яка була прийнята відповідачем. Відповідач доказів повної оплати товару суду не надав. За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості неоплаченої продукції в сумі 125 076,80 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судові витрати, як це зазначено у частині другій статті 49 ГПК України, що кореспондується з вимогами ст. 7 Закону України "Про судовий збір" та приписами ст. 80 ГПК України. З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору в частині в сумі 3 710, 31 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арктика-Трейд", згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 27.04.2016, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, ч.3 ст. 43, 44, 80, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "ЕМКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арктика-Трейд" щодо стягнення основного боргу в сумі 122 276, 80 грн. припинити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "ЕМКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арктика-Трейд" задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арктика-Трейд", 03680, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 99, код ЄДРПОУ 38077111, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "ЕМКО", 03680, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 99, код ЄДРПОУ 01412785, вартість неоплаченої продукції в сумі 125 076, 80 грн. та судовий збір у розмірі 3 710, 31 грн., видавши наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 04.05.2016

Суддя Ю.О.Підченко