Рішення № 57513753, 27.04.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.04.16р. Справа № 904/2383/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЛ Компані", (м. Кривий Ріг)

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення 3 853,71 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 2 від 01.03.16р.)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 14-168юр від 31.03.16р)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЛ Компані" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі-відповідач) про стягнення 6 361,06 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 4 995,43 грн. - 3% річних, 1 365,63 грн. - інфляційних втрат.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 3974 SAP НОМЕР_1 від 20.11.14р., а саме, виконуючи свої зобов'язання відповідачем були прострочені строки передбачені умовами даного договору, у зв'язку із чим, позивачем нараховані останньому інфляційні втрати та 3% річних.

18 квітня 2016 року представником відповідача подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву, яким не погоджується з позовними вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні, яке відбулось 26.04.16р., на підставі положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 27.04.16р. о 11 год. 45 хв.

Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЛ Компані", як виконавець, та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг", як замовник, був укладений договір № 3974 SAP НОМЕР_1.

відповідно до пункту 1.1 якого виконавець у межах договірної ціни виконує власними і притягнутими силами проектні роботи, постачання обладнання, будівельно-монтажні роботи, пусконалагоджувальні роботи та авторський нагляд у повному обсязі основних та супутніх робіт на обєкті: "Створення обєкта інфраструктури локальної інформаційної мережі "Сайт 546" - мобільні приміщення на будівельному майданчику ПГОУ конвертерного цеху", згідно технічного завдання № 62-04-124 від 16.09.2014р. з отриманням дозволів, погоджень та інших документів, необхідних для виконання робіт.

Відповідно до умов специфікації обсягів робіт, яка є додатком № 1 до договору, сторони погодили загальну вартість робіт - 203 640,00 грн. (з ПДВ).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що загальна ціна договору складає 203 640,00 грн., у тому числі ПДВ 33 940,00 грн. згідно зі специфікацією обсягів робіт.

Згідно з умовами специфікації на поставку обладнання, яка є додатком № 3 до договору, сторони узгодили вартість обладнання на обєкті "Створення обєкта інфраструктури локальної інформаційної мережі "Сайт 546" - мобільні приміщення на будівельному майданчику ПГОУ конвертерного цеху" - 149 640,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2 договору сторони, керуючись положеннями статей 524, 533 Цивільного кодексу України, встановили еквівалент вартості обладнання по даному договору у сумі 149 640,00 грн. з ПДВ у іноземній валюті у сумі 11 553,92 Дол. США, розрахований по обмінному курсу НБУ у розмірі 12,9514445 гривні за 1 долар США, встановленого на дату 16.10.2014р.; сторони узгодили, що у разі зміни поточного обмінного курсу НБУ гривні до іноземної валюти на дату оплати більше ніж на 3% по відношенню до курсу іноземної валюти, зазначеного у договорі, вартість обладнання підлягає пропорційній зміні; така пропорційна зміна буде відбуватися без додаткового узгодження сторін і буде обовязковою для сторін.

Згідно з пунктом 2.3 договору вартість робіт по договору складає 54 000,00 грн. з ПДВ, і залишається без змін до закінчення виконання зобовязань сторонами; вартість включає всі основні й супровідні роботи з підготовки обєкта та вводу його в експлуатацію, авторський нагляд виконується на безоплатній основі.

Відповідно до пункту 3.5 договору по виконанню робіт виконавець повинен надати наступний пакет документів: - рахунок-фактура, в якому вказаний юридичний номер договору, номер SAP специфікації, номер SAP замовлення на закупівлю, номер виконавця, під яким він зареєстрований в SAP; - податкову накладну; - акт прийому-здачі виконаних робіт.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/8878/15 стягнуто основний борг у розмірі 108 596,23 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 833,06 грн. та 3% річних у розмірі 1 490,59 грн.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач звернувся до суду з даним позовом у зв'язку і тим, що останній нарахував інфляційні втрати у розмірі 4 995,43 грн. (період нарахування вересень 2015 року по січень 2016 року), а також 3% річних від простроченої суми, розмір яких складає 1 365,63 грн. (період нарахування з 24.09.15р. по 24.02.16р.), відповідно до розрахунку, який зазначений в позовній заяві.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст.11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно інформаційного листа ВГСУ №01-06/928/2012 від 17.07.12, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, в силу приписів статті 625 ЦК України, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 11/109).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те, що судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідач проти стягнення інфляційних втрат та 3% річних заперечує, у відзиві на позов зазначає, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції у вигляді:

- інфляційних втрат за період вересень 2015 року - січень 2016 року;

- 3% річних за період з 24.09.15р. по 24.02.16р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2015 року по справі № 904/8878/15 вже було стягнено з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" інфляційні втрати в сумі 2 833,06 грн. та 3 % річних в сумі 1 490,59 грн. за прострочення оплати поставленої продукції у розмірі 108 596,23 грн., що свідчить про застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 108 596,23 грн.

Таким чином, позовні вимоги по даній справі про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення оплати поставленої продукції на суму 108 596,23 грн. фактично є вимогами про повторне застосування до відповідача заходів відповідальності за прострочення виконання одного й того ж грошового зобов'язання, що становить порушення вимог ч. 1 ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення, тобто дана норма прямої дії має своїм наслідком недопущення притягнення особи (юридичної/фізичної) до покарання вдруге, в разі понесення покарання за вчинене правопорушення, та підтверджує безпідставність і необґрунтованість вимог позивача, що, в свою чергу, унеможливлює їх задоволення.

Крім того, відповідач зазначає, що є цілком необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, розрахунок інфляційних втрат, наведений позивачем у позовній заяві.

Відповідно до п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року зазначено, що: "Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ " від 03.04.97 N 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N52/30)".

Відповідно до абз.5 листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 року для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

Згідно п.3.1., абз.2, 3 п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14: "Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Отже, якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше місяця, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.

Вказана позиція підтверджується в судовою практикою розгляду аналогічних справ судами апеляційної та касаційної інстанцій, зокрема постановою Вищого господарського кодексу України від 10.07.2013 року по справі № 5002-33/4081-2012; постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2014 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 по справі №910/15873/13, постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2015 року по справі № 917/1667/14.

В даному випадку, позивачем заявляється вимога про стягнення інфляційних втрат за період вересень 2015 року - січень 2016 року з простроченої до сплати суми в розмірі 108 596,23 грн.

При цьому, в позовній заяві позивачем зазначається період прострочення відповідача 24.09.2015 року - 24.02.2016 року, тобто у вересні 2015 року період прострочення становить 6 календарних днів.

Тобто в порушення наведених норм позивач при розрахунку інфляційних втрат включив до відповідного розрахунку вересень 2015 року, в якому заборгованість існувала менше місяця, тоді як такий період підлягає виключенню з розрахунку інфляційних втрат.

Крім того, як вбачається зі змісту рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.15р. по справі № 904/8878/15, яке набрало законної сили, судом відмовлено в задоволенні позовних вимог тОВ "МЛ Компані" про стягнення збитків від інфляції за вересень 2015 року.

У відзиві відповідач розрахував інфляційні нарахування, період заборгованості становить з 25.09.15р. по 24.02.16р., тобто період розрахунку інфляції становить з жовтня 2015 року по січень 2016 року, отже сума інфляційних втрат складає у розмірі 2 488,08 грн.

З огляду на викладене вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню частково в сумі 2 488,08грн., в решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає, у зв'язку з допущеними арифметичними помилками при розрахунку.

Перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, вимогу позивача щодо стягнення 3% річних у сумі 1 365,63 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 25.09.2015р. по 24.02.2016р. в розмірі 1 365,63 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 193, 218, 275, 276 Господарського кодексу України, ст. 49, ст. 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1; код ЄДРПОУ 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЛ Компані" (50031, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 31; код ЄДРПОУ 35005133) - 2 488 (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 08 коп. інфляційних втрат, 1 365 (одна тисяча триста шістдесят п'ять) грн. 63 коп. 3% річних, 834 (вісімсот тридцять чотири) грн. 83 коп. витрати по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04.05.16р.

Суддя ОСОБА_3