Ухвала суду № 57513271, 26.04.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/11983/15-ц Провадження № 22-ц/795/801/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Литвиненко І. В. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4,за участю:представників сторін ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ГЛОБУС» на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 11 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ГЛОБУС» про стягнення відсотків за користування вкладом, трьох відсотків річних та пені,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 11 березня 2016 року задоволено частково позов ОСОБА_7 Стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 371 грн. 75 коп., 5680 грн. пені, а всього 6051 грн. 75 коп.

Не погоджуючись з даним рішенням представник ПАТ КБ «ГЛОБУС» звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм права, просив рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вкладник ОСОБА_7 за три банківських дні до закінчення строку зберігання коштів не зверталась до відповідача із заявою про виплату вкладу шляхом видачі готівки з каси банку, а тому ПАТ КБ «ГЛОБУС» виплатив вклад шляхом безготівкового перерахування на поточний (картковий) рахунок ОСОБА_8, що відкритий в цьому ж банку.

Апелянт зазначає, що саме 27 листопада 2014 року вклад був повернутий позивачеві на його поточний (картковий) рахунок, який має інший режим користування ніж депозитний, а саме: позивач мав можливість отримувати кошти з поточного рахунку у будь-якому відділенні відповідача, а також у будь-якому іншому банку. Тому банк вважає, що свої зобовязання по договору виконав належним чином та не повинен сплачувати 3% річних за неправомірне користування коштами за період з 27 листопада 2014 року по 29 грудня 2014 року. Крім того договором не передбачено перерахування коштів саме платіжним дорученням.

Також з апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_8, яка просила змінити рішення суду першої інстанції в частині не задоволених позовних вимог, скасувати його та ухвалити нове рішення у цій частині, яким стягнути проценти в розмірі 23% річних за користування вкладом за період з 27 листопада 2014 року по 29 грудня 2014 року в сумі 2846 грн. 31 коп.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 зводяться до того, що оскільки відсутні погоджені умови договору вкладу щодо реквізитів рахунку, на який мав перераховуватись вклад, банк зобовязаний був виплатити кошти виключно шляхом виплати з каси банку в день закінчення строку дії договору 27 листопада 2015 року. Перевівши кошти на рахунок, який не передбачений договором вкладу банк порушив умови договору, лише після звернення зі скаргою до Національного банку України 25 грудня 2015 року банк виплатив їй 30 грудня 2015 року суму вкладу повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2846 грн. 31 коп. відсотків за користування вкладом слід відмовити, оскільки строк дії договору банківського вкладу (депозиту) «Класичний» №113957 закінчився 27 листопада 2014 року, позивач не зверталась з заявою про видачу готівки не пізніше ніж за три дні до закінчення строку зберігання вкладу тому грошові кошти були перераховані на картковий рахунок позивача та проценти по картковому рахунку, відповідно до умов договору нараховувались за ставкою 1% річних.

Позовні вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошових зобовязань є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, стягненню із відповідача на користь позивача підлягають 3% річних за період з 27 листопада 2014 року по 29 грудня 2014 року в сумі 371 грн. 75 коп. та пеня за невиконання платіжних доручень при здійсненні переказу, відповідно до п. 32.2 статті 32 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», в сумі 5680 грн.

Судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 березня 2013 року між ПАТ «КБ «Глобус» та ОСОБА_7 було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Класичний» № 113957, відповідно до якого позивач зробила вклад у сумі 180000 грн. на строк 610 календарних днів з 27 березня 2013 року по 27 листопада 2014 року (а.с.4-5).

В подальшому, 19 вересня 2013 року суму вкладу було поповнено на 5000 грн., що підтверджується копією квитанції № 1662 (а.с.5). Загальний розмір депозиту складав 185000,00 грн.

В день укладення договору банківського вкладу, 27 березня 2013 року між ПАТ «КБ «Глобус» та позивачем було укладено договір банківського рахунку №7776/1 (а.с.43-44).

По закінченню договору, 27 листопада 2014 року позивач звернувся до ПАТ КБ «Глобус» із заявою про видачу депозитного вкладу. Заява зареєстрована відповідальною особою банку за Вх. № 108/34 (а.с.5).

Відповідно до копії виписки по договору від 26 грудня 2014 року відповідач зарахував на рахунок позивача 27 листопада 2014 року 185000 грн. тіла депозиту (а.с. 9-11).

05 грудня 2014 року позивач звернувся до ПАТ КБ «Глобус» із заявою про підвищення банківського ліміту на картковому рахунку № 36256007210001 з 2000 грн. до 150000 грн. та про виплату грошових коштів із каси банку. У випадку неможливості видати готівкові грошові кошти, позивач просила виконати платіжне доручення №1 від 05 грудня 2014 року про переказ грошових коштів у сумі 169000 грн. третій особі. Заява зареєстрована відповідальною собою банку 05 грудня 2014 року №115/34 (а.с.6).

12 грудня 2014 року ОСОБА_7 звернулася до відповідача із заявою про підвищення банківського ліміту на картковому рахунку №36256007210001 з 2000 грн. до 150000 грн. та про виплату грошових коштів із каси банку. У випадку неможливості видати готівкові грошові кошти позивач просила виконати платіжне доручення №2 від 12 грудня 2014 року про переказ грошових коштів у сумі 140000 грн. третій особі. Заява зареєстрована відповідальною собою банку 12 грудня 2014 року №123/34 (а.с.7).

19 грудня 2014 року ОСОБА_7 звернулася до ПАТ КБ «Глобус» із заявою про підвищення банківського ліміту на картковому рахунку №36256007210001 з 2000 грн. до 150000 грн. та про виплату грошових коштів із каси банку. У випадку неможливості видати готівкові грошові, кошти позивач просила виконати платіжне доручення №3 від 19 грудня 2014 року про переказ грошових коштів у сумі 120000 грн. третій особі. Заява зареєстрована відповідальною собою банку 19 грудня 2014 року №176/34 (а.с.8).

Відповідно до розрахунків позивача, який представником відповідача не спростований, 3% річних за період з 27 листопада 2014 року по 29 грудня 2014 року становить 371 грн. 75 коп.

Сума пені, відповідно до п. 32.2 статті 32 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» за період з 06 грудня 2014 року по 29 грудня 2014 року складає 5680 грн., в т.ч. за невиконання платіжного доручення №1 від 05.12.2014 р. про переказ 169 000 грн. за 23 дня прострочення 2921 грн., за невиконання платіжного доручення №2 від 12.12.2014 року про переказ 40000 за 16 днів прострочення 1836 грн., за невиконання платіжного доручення №3 від 19.12.2014 р. про переказ 120 000 грн. за 9 днів - 923 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст.1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

За правилами ч.ч.1, 2 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом. обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

За змістом ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду закону, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з п.1.35 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач прийняв, але не виконав платіжні доручення №1 від 05 грудня 2014 року, №2 від 12 грудня 2014 року та №3 від 19 грудня 2014 року на безготівковий переказ коштів.

Відповідно до п.32.2. статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобовязаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Тобто, підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення пені, з урахуванням приписів Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», зокрема, п.22.4., п.22.7. статті 22 вказаного Закону, яка регламентує ініціювання переказу за допомогою розрахункових документів та п.32.2. статті 32 даного Закону, яка регулює відповідальність банків при здійснення переказу, за невиконання платіжного доручення № 1 від 05 грудня 2014 року про переказ 169000 грн. за 23 дня прострочки розмір пені становить 2921 грн., за невиконання платіжного доручення № 2 від 12 грудня 2014 року про переказ 40000 грн. за 16 днів прострочки 1836 грн. та за невиконання платіжного доручення № 3 від 19 грудня 2014 року про переказ 120000 грн. за 9 днів прострочення 923 грн., а всього в сумі 5680 грн.

Відповідно до ст.1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Крім того, судом вірно встановлено, що оскільки ОСОБА_7 не надала доказів звернення за три банківські дні до закінчення строку дії договору про виплату їй коштів, то відповідачем правомірно було перераховано кошти на поточний рахунок позивача, відкритий в ПАТ КБ «Глобус» та правомірно були нараховані відсотки відповідно до умов договору банківського рахунку від 27 березня 2013 року та тарифів на послуги, що надаються держателям платіжної карти ПАТ КБ «Глобус». У задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2846 грн. 31 коп. відсотків за користування вкладом за період з 27 листопада 2014 року по 29 грудня 2014 року суд відмовив правомірно, оскільки строк дії договору банківського вкладу (депозиту) «Класичний» № 113957 закінчився 27 листопада 2014 року, грошові кошти були перераховані на картковий рахунок позивача та проценти нараховувались за ставкою 1% річних.

За таких обставин, перевіривши законність рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, з врахування пояснень представників сторін в суді апеляційної інстанції, перевіривши подані докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, давши належну оцінку доказам, які є в матеріалах справи, не допустив порушень процесуального закону, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому апеляційні скарги необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_7 та Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ГЛОБУС» відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 11 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: