Рішення № 57512827, 28.04.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 369/3384/15-ц

Провадження № 2/750/647/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2016 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Рахманкулової І.П.,

із секретарем Разумейко К.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

У березні 2015 року позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № CNCNGI0000004770 від 27 лютого 2008 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 158500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27 лютого 2023 року.

Згідно заяви позичальника від 11 серпня 2008 року кредитний договір № CNCNGI0000004770 від 27 лютого 2008 року переведено валюту гривня у валюту долар США. Розмір кредиту після конвертації з урахуванням винагороди банку складає 34239,17 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У порушення умов договору ОСОБА_2 зобовязання за вказаним договором належним чином не виконала. У звязку із зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором станом на 06 березня 2015 року має заборгованість у розмірі 18077,58 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом 15 285,76 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом 1639,72 доларів США, заборгованості по комісії за використанням кредитом 115,33, нарахована пеня за несвоєчасне виконання зобовязання - 165,53 доларів США, а також штрафів відповідно до умов договору у розмірі 10,92 доларів США штраф (фіксована частина), 860,32 доларів США штраф (процентна складова).

Враховуючи викладене, ПАТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 18077,58 доларів США, що в еквіваленті складає 413795 грн. 78 коп. та понесені витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, після оголошеної в судовому засіданні перерви просив продовжити розгляд справи без його участі.

Відповідач та її представник у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_2 отримувала кошти виключно у гривні, і вони були перераховані на рахунок забудовника за придбання житла. Грошових коштів від банку в доларах США відповідач не отримувала. Також відповідач у своїх письмових запереченнях зазначила, що банк подав до суду абсолютно необгрунтований розрахунок заборгованості за Договором від 27.02.2008 року, вказана заборгованість встановлена передчасно без належних для цього доказів, визначених Законом, а також з використанням фальшивих документів (подана Банком до суду копія Договору про іпотечний кредит № CNCNGI0000004770 від 27.02.2008 року та копія Додаткової угоди до Договору від 11.08.2008 року не відповідають по змісту тим примірникам, які надавалися відповідачу при підписанні договорів); сума заборгованості розраховувалась банком за різними вихідними показниками (значна частина коштів позичальником вносилася достроково), у різних валютах, в умовах повної правової невизначеності Додаткової угоди до Договору від 27.02.2008 року; сума заборгованості розраховувалась банком в умовах змінності відсоткової ставки за кредитом (з 27.02.2008 р. ? 15%; з 27.07.2008 р. ? 25,08%, яка є невизнаною позичальником; з 11.08.2008 р. ? 17,04% на підставі неукладеної Додаткової угоди та ін.); сума заборгованості розраховувалась банком з використанням абсолютно безпідставного та незрозумілого нарахування пені, починаючи з 27.09.2008 року, тобто навіть за ті періоди, коли позичальник не мала жодних просрочених платежів (пеня нараховувалася навіть за той період, коли позичальником вносилися суми, що значно перевищували місячний платіж і вносилися достроково).

ОСОБА_2 у запереченні зазначила, що в даному випадку підлягає застосуванню правова позиція Верховного суду України, викладена у Постанові ВСУ від 16 вересня 2015 року при розгляді справи № 6-190цс15, у якій сформульовано, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті,якщо саме вона надавалась за договором. Відповідач вказує, що кредит вона отримувала виключно у гривні, що підтверджує підписаний нею 27.02.2008 року Договір про іпотечний кредит № CNCNGI0000004770.

Також відповідач у своєму запереченні на позовну заяву зазначає, що підписання заяви на продаж валюти та на зміну валюти кредитування, а потім Додаткової угоди до кредитного договору від 27.02.2008 р. відбувалося не за власним бажанням Позичальника (волевиявлення якого не було вільним та не відповідало його внутрішній волі), а під впливом загрози втратити житло та на вкрай невигідних для нього умовах, у результаті односторонньої недобросовісної зміни істотних умов кредитування зі сторони Банку (а саме підвищення фіксованої відсоткової ставки за кредитом без належних на те підстав згідно умов самого Договору та чинного на той час законодавства), що призвело до значних фінансових втрат Позичальника та зростання його ризиків (насамперед валютних) у процесі обслуговування кредиту.

Відповідач зазначає, що у заяві про зміну валюти кредитування датованій 11.08.2008 року взагалі не згадується ні розмір нового боргового зобовязання, ні розмір відсоткової ставки за новим кредитом. У Заяві не вказана причина такого дивного рішення Позичальника щодо зміни валюти кредитування, навіть приблизно не означаються можливості виконання поданої Заяви (адже заробітну плату Позичальник отримує у гривнях, а не у валюті). Отже, така Заява не може бути ані борговим документом, ані розпорядчим документом для здійснення іншою юридичною особою банківських операцій, ані навіть Анкетою-Заявою. Окрім того на самій заяві відсутня відмітка Банку з вхідним номером та датою її отримання Банком, на заяві відсутнє будь-яке рішення кредитного комітету Банку про надання Позичальнику досить великої суми в іноземній валюті на довгострокових умовах). Тобто відсутність такої резолюції Банку засвідчує той факт, що ця Заява ним взагалі не розглядалась. Однак відсутність погодження даної Заяви з іншої Сторони, а саме зі Сторони Банку, може засвідчувати й те, що Сторони не досягли домовленості з приводу питання можливої конвертації гривневого кредиту.

У судовому засіданні встановлено, що 27 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приват Банк», яке змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № CNCNGI0000004770, відповідно до якого банк зобовязався надати, а відповідач прийняти грошові кошти в сумі 158500 грн. на придбання у власність квартири, розташованої за адресою: м. Чернігів, пр-т. МируАДРЕСА_1, належним чином використати та повернути кредит в сумі 158500 грн., сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15% річних, а також інші платежі в порядку та на умовах та в строки, визначені цим договором, а також сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту з кінцевим терміном повернення до 27.02.2023 року (а/с 9-12).

Згідно заяви від 11 серпня 2008 року ОСОБА_2 просила змінити валюту кредитування згідно договору про іпотечний кредит № CNCNGI0000004770 від 27 лютого 2008 року та залишок заборгованості по вказаному договору конвертувати у валюту долар США по курсу процесингу на дату укладання додаткової угоди до договору (а/с 13).

11 серпня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит № CNCNGI0000004770 від 27 лютого 2008 року та викладено договір про іпотечний кредит № CNCNGI0000004770 від 27 лютого 2008 року в новій редакції.

За умовами вказаної вище угоди банк зобовязався надати позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок № 29098050048013 на строк з 27.02.2008 року по 27.02.2018 року включно у вигляді строкового кредиту у розмірі 34239,17 доларів США на наступні цілі: придбання нерухомості зі сплатою за користування кредитом 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагорода за резервування ресурсів 3% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу. Згідно даної угоди станом на 11.08.2008 року залишок заборгованості по договору про іпотечний кредит № CNCNGI0000004770 від 27 лютого 2008 року складає 158869 грн. 76 коп., що еквівалентно 34239,17 доларів США (а/с 14-16).

На запит суду позивачем надано копію меморіального ордеру №1 від 27.02.2008 року про надання ОСОБА_2 кредитних коштів в сумі 158500 грн. шляхом їх перерахування на рахунок ДП «Укрсівербуд» за обєкт нерухомості згідно кредитного договору CNCNGI0000004770 від 27 лютого 2008 року (а.с.226)

Жодних доказів на підтвердження надання позичальнику кредитних коштів у іноземній валюті (доларах США) згідно додаткової угоди від 11.08.2008 року позивачем не надано.

На думку суду укладення додаткової угоди від 11.08.2008 року мало на меті захистити інтереси саме банку від знецінення національної валюти і фактично було здійснено формальне переведення вже наданих раніше коштів з гривні у долари США без надання відповідних коштів позичальнику, адже кредитні кошти ще 27.02.2008 року були перераховані на рахунок ДП «Уксівербуд» за придбане позичальником житло.

Положеннями ст. ст. 42, 92 Конституції України громадянам України гарантовано, що держава захищає права споживачів, здійснюючи контроль за якістю і безпечністю усіх видів послуг та встановлюючи законами України засади створення та функціонування грошового та кредитного ринків, має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. Враховуючи те, що споживач фінансових послуг фактично є слабким суб'єктом економічних відносин, держава забезпечує його захист, а також рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.

Наведений підхід до правовідносин у сфері споживчого кредитування прописано і Конституційним судом України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 7-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»

Міжнародними актами, і зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів, серед яких визначено сприяння у боротьбі зі шкідливою діловою практикою підприємств, яка негативно відбивається на споживачах.

Хартією захисту споживачів, ухваленою 25 сесією консультативної асамблеї Европейського союзу у 1973 році за № 543, передбачено, що надання товарів чи послуг, у тому чи опосередкованого обману споживача, оскільки споживачу під час укладення кредитного договору об'єктивно бракує знань для здійснення правильного вибору послуг із запропонованих на ринку та оцінки укладеного договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістомзобовязання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України,боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановленоДекретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він помякшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обовязків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

16 жовтня 2011 року вступив у силу Закон України від 22 вересня2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», згідно з яким частину першу статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» було доповнено абзацом третім, відповідно до якого надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

На час укладення кредитного договору у даній справі Закон України «Про захист прав споживачів» не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті.

У звязку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинномузаконодавству України стягненнязаборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.

Проте, у матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили, що позивач надавав відповідачу кредитні кошти в іноземній валюті, а навпаки матеріалами справи підтверджено надання ОСОБА_2 грошових коштів у гривні, які вона на руки не отримувала, а вони були перераховані згідно кредитного договору CNCNGI0000004770 від 27 лютого 2008 року за придбання житлового приміщення в ДП «Укрсівербуд», що підтверджується меморіальним ордером №1 від 27.02.2008 року (а.с.226)

Наведені обставини свідчать про те, що, кредитні кошти в сумі 185500 грн., отримані позичальником, як споживчий кредит, фактично були сплачені.

Оскільки факту надання позичальнику грошових укоштів у доларах США в судовому засіданні не підтверджено, а згідно розрахунку, наданого відповідачем (а.с.202-211), нею в повному обсязі проведені виплати за кредитним договором у національній валюті гривні, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: