Рішення № 57512295, 25.04.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/8836/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Князєв В. Б.Номер провадження 22-ц/788/703/16 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 53

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Криворотенка В. І. , Лузан Л. В.

за участю секретаря судового засідання-Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 березня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки публічного акціонерного товариства "Сумське науково-виробниче об'єднання" про зобов'язання до вчинення дій,

в с т а н о в и л а:

10 вересня 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 03 березня 2003 року він перебуває у трудових відносинах з Об'єднаною первинною організацією профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «Сумське НВО» (далі - Об'єднана первинна організація профспілки), працюючи консультантом з правових питань.

Відповідач, всупереч вимогам ст. 24 КЗпП України, належним чином не оформив його зарахування на роботу з 03 березня 2003 року по 01 березня 2008 року.

25 серпня 2015 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою з вимогою оформити трудові відносини в строк до 28 серпня 2015 року, однак відповідач не ознайомив його з документом про зарахування його на роботу з 03 березня 2003 року.

Відсутність належного оформлення відносин з відповідачем позбавляє його можливості вимагати від відповідача внесення до трудової книжки запису про прийом його на роботу з 03 березня 2003 року.

Обставини перебування сторін у трудових відносинах встановлені рішеннями судів, що, відповідно до ст. 61 ЦПК України, є підставою для звільнення від доказування цих обставин.

Діями відповідача йому заподіяна моральна шкода в розмірі 1000 грн. Тривалий час відповідач належним чином не оформляє трудові відносини з ним, у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду за захистом свого права, хвилюватися, нервувати з цього приводу, докладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Просив зобов'язати відповідача оформити трудові відносини з ним в період з 03 березня 2003 року по 01 березня 2008 року, видавши відповідний документ про зарахування його на роботу з 03 березня 2003 року по 01 березня 2008 року; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому заробітну плату у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні за період з 03 березня 2003 року по 01 березня 2008 року без урахування фактично виплаченої заробітної плати, нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 03 березня 2003 року по 01 березня 2008 року; стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 березня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до Об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ "Сумське НВО" про зобов'язання до вчинення дій відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вказує, зокрема, що є безпідставним висновок суду про пропуск ним строку звернення до суду, оскільки про порушення свого права на належне оформлення роботодавцем трудових відносин в спірний період він дізнався 28 серпня 2015 року, коли відповідач не ознайомив його з документом про зарахування його на роботу з 03 березня 2003 року, про що свідчить його письмова заява.

Безпідставно зазначивши в рішенні, що ще в 2011 році він не був позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про оформлення трудових відносин, суд послався на записи в трудовій книжці, однак такий висновок суперечить ст. 24 КЗпП України, згідно якої укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням роботодавця про зарахування працівника на роботу, а не записами в трудовій книжці. Наявність чи відсутність певного запису в трудовій книжці не може достовірно свідчити про наявність чи відсутність наказу чи розпорядження про зарахування працівника на роботу і, відповідно, отримавши в 2011 році трудову книжку, він не знав і не міг знати про відсутність документа про зарахування його на роботу з 03 березня 2003 року по 01 березня 2008 року.

Зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, отже, достовірно дізнавшись про відсутність документа відповідача про зарахування його на роботу з 03 березня 2003 року по 01 березня 2008 року лише 28 серпня 2015 року, він в межах строку, визначеного ч. 1 ст. 233 КЗпП України, а саме - 31 серпня 2015 року поштою направив даний позов до суду.

Висновок суду про відмову у задоволенні позову про зобов'язання нарахувати та виплатити заробітну плату у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні за період з 03 березня 2003 року по 01 березня 2008 року без урахування фактично виплаченої зарплати з посиланням на те, що він в спірний період отримував зарплату, суперечить ч. 6 ст. 235 КЗпП України, якою передбачено, що при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником суд одночасно приймає рішення про нарахування та виплату заробітної плати… без урахування фактично виплаченої заробітної плати, тобто суд не повинен був враховувати фактично виплачену йому заробітну плату за період неоформлених трудових відносин з відповідачем.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, який підтримав скаргу з мотивів, в ній викладених, представника відповідача, який заперечує проти скарги та вважає рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існували трудові відносини, про що свідчить договір №1 від 03 березня 2003 року, укладений між ОСОБА_3 та Об'єднаною первинною організацією профспілки, та розпорядження №01/06-09 від 22 березня 2012 року, проте вимога про оформлення трудових відносин не підлягає задоволенню, так як позивачем пропущений строк позовної давності, про що свідчить копія його трудової книжки, з якої вбачається, що перший запис був здійснений в 2008 році, а у березні 2011 року його було звільнено, отже, він не був позбавлений можливості звернутися з позовною заявою про оформлення трудових відносин ще у 2011 році (а.с. 42-46).

При цьому суд зазначив, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з вимогами про зобов'язання нарахувати та виплатити заробітну плату, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Пославшись на те, що позивач отримував у відповідача заробітну плату у спірний період з 03 березня 2003 року по 01 березня 2008 року, суд зазначив, що вимога щодо нарахування та виплати заробітної плати є необґрунтованою, так як позивач працював лише три дні на тиждень (понеділок, середа, п'ятниця) з 16-00 год. до 18-00 год., тобто на умовах неповного робочого тижня та неповного робочого дня, отримував заробітну плату, що підтверджується рішенням апеляційного суду Сумської області від 03 лютого 2012 року та копією довідки № 94 від 04 квітня 2012 року про отримання заробітної плати відповідно до договору №1.

Відмовляючи в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з недоведеності протиправності дій відповідача.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_3 та Об'єднаною первинною організацією профспілки 03 березня 2003 року було укладено договір №1, згідно п. п. 1.1, 2.1, 3.1, 4.1, 4.2, 7.1 якого ОСОБА_3 як консультант по правових питаннях зобов'язався виконувати, а роботодавець приймати і оплачувати роботи, пов'язані з наданням консультацій з питань трудового законодавства працівникам ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» (членам профспілки); консультант по правових питаннях зобов'язався виконувати зазначені в п. 1.1 договору роботи в наступному режимі робочого часу: щотижня в понеділок, середу, п'ятницю з 16.00 год. до 18.00 год., вартість виконуваних робіт складає 150 гр. за календарний місяць; оплата за виконані роботи проводиться за календарний місяць до 10 числа наступного за відпрацьованим місяця; виплати винагороди здійснюється в касі профкому; договір діє з моменту підписання сторонами до 31 грудня 2003 року (а.с. 36).

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 29 жовтня 2010 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Сумської області від 21 грудня 2010 року, у справі №2-244/10 за позовом ОСОБА_3 до Об'єднаної первинної організації профспілки про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, позов було задоволено частково.

Визнано тимчасову трудову угоду від 1 березня 2008 року, укладену між Об'єднаною первинною організацією профспілки в особі ОСОБА_4 з одного боку та консультанта з правових питань ОСОБА_3 з іншого боку, такою, що укладена на невизначений строк.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді консультанта з правових питань Об'єднаної первинної організації профспілки.

Стягнуто з Об'єднаної первинної організації профспілки на користь ОСОБА_3 13 000 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 4 січня по 29 жовтня 2010 року включно та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необгрунтованістю.

Вирішено, що рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

В зазначеній справі судами встановлено, що 01 березня 2008 року між відповідачем та ОСОБА_3 укладено тимчасову трудову угоду, відповідно до якої ОСОБА_3 як консультант з правових питань, зобов'язався надавати, а роботодавець приймати та оплачувати наступні послуги: юридичні консультації працівникам (членам профспілки «Машметал») ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» з питань трудового законодавства; юридичні консультації роботодавцю з усіх питань його діяльності, що потребують правового забезпечення; представництво у судових органах інтересів роботодавця як юридичної особи та членів профспілки «Машметал» у трудових спорах в кількості не більше двох осіб на місяць. Розділом другим цієї угоди визначено робочий час позивача: понеділок, середа та п'ятниця кожного тижня з 16 год. до 18 год.; постійне представництво інтересів роботодавця в судових процесах. Розділом третім угоди передбачена оплата праці ОСОБА_3 в сумі 1 300 грн. щомісяця. Строк дії угоди - з 01 березня по 31 грудня 2008 року.

30 грудня 2008 року між профспілкою та ОСОБА_3 укладено трудову угоду, якою передбачені ті ж самі права та обов'язки між сторонами, визначені у попередній угоді. Угода доповнена п. 3.5, згідно з яким позивач до 25 числа кожного місяця повинен складати акт виконаних робіт (наданих послуг), який є підставою для обліку робочого часу позивача та нарахування йому заробітної плати у визначеному угодою розмірі. Строк дії цієї угоди визначений з 01 січня по 31 грудня 2009 року, остання буде продовжена на невизначений строк, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу за місяць до закінчення її дії про намір розірвати угоду.

Суди прийшли до висновку, що правовідносини, які склались між сторонами, свідчать про те, що між ними склалися трудові відносини на підставі трудового договору, який був укладений 01 березня 2008 року по 31 грудня 2008 року, переукладений з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, тому вважається укладеним на невизначений строк.

12 квітня 2011 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду, в якому просив:

- визнати незаконними пункти 1.1 і 1.2 розпорядження голови комітету Об'єднаної первинної організації профспілки від 13 січня 2011 року №3 щодо визначення тривалості невикористаної щорічної відпустки в кількості 69 календарних днів та щодо розірвання трудового договору з ним з 28 березня 2011 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України;

- визнати незаконним розпорядження голови комітету Об'єднаної первинної організації профспілки від 08 квітня 2011 року №14 про визначення у зв'язку з перебуванням на лікарняному днем його звільнення 07 квітня 2011 року;

- зобов'язати відповідача надати йому невикористану щорічну відпустку тривалістю 5 календарних днів з 29 березня 2011 року по 02 квітня 2011 року;

- поновити на роботі на попередній посаді консультанта по правових питання Об'єднаної первинної організації профспілки ;

- стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Сумського районного суду від 25 жовтня 2011 року у зазначеній справі № 2-469/11 за позовом ОСОБА_3 до Об'єднаної первинної організації профспілки відмовлено в задоволенні позову за його необґрунтованістю.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 28 грудня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено частково.

Рішення Сумського районного суду від 25 жовтня 2011 року скасоване і ухвалене нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді консультанта з правових питань Об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» з 08 квітня 2011 року.

Стягнуто з Об'єднаної первинної організації профспілки на користь ОСОБА_3 22230 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визнані незаконними п. п. 1.2 та 1.1 в частині визначення тривалості чергової відпустки ОСОБА_3 розпорядження № 3 від 13 січня 2011 року зі змінами, внесеними розпорядженням № 14 від 08 квітня 2011 року, голови комітету профспілки Об'єднаної первинної організації профспілки.

Стягнуто з Об'єднаної первинної організації профспілки на користь ОСОБА_3 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Розпорядженням голови профкому Об'єднаної первинної організації профспілки № 01/06-07 від 24 лютого 2012 року, з посиланням на те, що рішенням апеляційного суду від 28 грудня 2011 року ОСОБА_3 поновлений консультантом з правових питань, в звязку з відсутністю посади в штатному розкладі та відсутності іншої роботи вирішено звільнити ОСОБА_3 у зв'язку з скороченням чисельності за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 16 липня 2012 року, попередити ОСОБА_3 про заплановане звільнення у зв'язку з відсутністю посади в штатному розкладі та скороченням чисельності з 16 липня 2012 року (а.с.6).

Розпорядженням голови профкому Об'єднаної первинної організації профспілки № 01/06-09 від 22 березня 2012 року, з посиланням на те, що апеляційний суд визнав договір 2003 року з ОСОБА_3 трудовим, період роботи позивача з 03 березня 2003 року по 01 березня 2008 року був включений до трудового стажу позивача (а.с. 5).

Після цього ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року касаційну скаргу Обєднаної первинної організації профспілки задоволено частково. Рішення апеляційного суду Сумської області від 28 грудня 2011 року скасоване, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою аапеляційного суду Сумської області від 30 серпня 2012 року у зазначеній справі №2-469 апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, а рішення Сумського районного суду від 25 жовтня 2011 року залишене без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2013 року у зазначеній справі касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Сумської області від 30 серпня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 30 липня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 квітня 2014 року, у справі № 2-469/11 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Сумського районного суду від 25 жовтня 2011 року в даній справі скасоване та ухвалене нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнано незаконним пункт 1.2 розпорядження голови комітету Об'єднаної первинної організації профспілки від 13 січня 2011 року №3 та розпорядження голови комітету Об'єднаної первинної організації профспілки від 08 квітня 2011 року №14 про розірвання трудового договору з ОСОБА_3 за п.1 ст.40 КЗпП України і про його звільнення з 07 квітня 2010 року.

Поновлено ОСОБА_3 з 08 квітня 2010 року на роботі на посаді консультанта з правових питань Об'єднаної первинної організації профспілки.

Стягнуто з Об'єднаної первинної організації профспілки на користь ОСОБА_3 70200 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Визнано незаконним пункт 1.1 розпорядження голови комітету Об'єднаної первинної організації профспілки від 13 січня 2011 року №3 у частині визначення тривалості невикористаної ОСОБА_3 щорічної відпустки у 69 календарних днів.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання надати невикористану щорічну відпустку тривалістю 5 календарних днів відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 17 вересня 2013 року у справі №2-469/11 заяву Об'єднаної первинної організації профспілки про виправлення описки та роз'яснення рішення апеляційного суду Сумської області від 30 липня 2013 року задоволено частково.

Відмовлено у роз'ясненні рішення апеляційного суду Сумської області від 30 липня 2013 року.

Внесені виправлення, зокрема, у абзаци 3 і 4 резолютивної частини рішення апеляційного суду Сумської області від 30 липня 2013 року, викладені ці абзаци у наступній редакції:

- Визнати незаконним пункт 1.2 розпорядження голови комітету Об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «Сумське НВО ім.М.В. Фрунзе» від 13 січня 2011 року №3 та розпорядження голови комітету Об'єднаної первинної організації профспілки від 08 квітня 2011 року №14 про розірвання трудового договору з ОСОБА_3 за п.1 ст.40 КЗпП України і про його звільнення з 07 квітня 2011 року.

- Поновити ОСОБА_3 з 08 квітня 2011 року на роботі на посаді консультанта з правових питань Об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «Сумське НВО ім.М.В. Фрунзе».

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 8 січня 2015 року у цій же справі № 2-469/11 у задоволенні заяви ОСОБА_3 про роз'яснення рішення апеляційного суду Сумської області від 30 липня 2013 року відмовлено.

Крім того, у квітні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Об'єднаної первинної організації профспілки про відновлення порушеного трудового права, в якому просив зобов'язати відповідача не чинити йому перешкоди у виконанні роботи, обумовленої трудовим договором від 03 березня 2003 року, стягнути заборгованість за час вимушеного прогулу з 08 квітня 2011 року та на відшкодування моральної шкоди 3000 грн., посилаючись на те, що 03 березня 2003 року був укладений трудовий договір, на підставі якого він до цього часу працює в Об'єднаній первинній організації профспілки консультантом з трудових питань.

Рішенням Сумського районного суду від 27 грудня 2011 року у вказаній справі № 2-470/11 у задоволенні позову відмовлено в зв'язку зі спливом позовної давності.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 3 лютого 2012 року (а. с. 3-4), у вказаній справі № 2-470 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Сумського районного суду від 27 грудня 2011 року змінене та виключено із мотивувальної частини рішення посилання на ст. 233 КЗпП України, а з резолютивної частини рішення виключені слова: «у зв'язку зі спливом строку позовної давності». В іншій частині рішення залишене без зміни.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду, зазначив, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення вирішив позовні вимоги по суті, дійшовши висновку щодо їх необґрунтованості, а висновки про строк звернення до суду у рішенні відсутні. Суд помилково послався на ст. 233 КЗпП України, а в резолютивній частині рішення помилково зазначив, що у позові відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності, тому ці посилання підлягають виключенню.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 березня 2012 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 грудня 2011 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 03 лютого 2012 року.

Рішенням Сумського районного суду від 15 листопада 2012 року у справі № 1817/1609/12 за позовом ОСОБА_3 до Об'єднаної первинної організації профспілки стягнуто з Об'єднаної первинної організації профспілки на користь ОСОБА_3 439 гривень 92 копійки недоплаченої заробітної плати за період з лютого 2004 року по червень 2010 року та 200 гривень на відшкодування моральної шкоди, всього 639 гривень 92 копійки, відмовлено йому в іншій частині позову в частині стягнення недоплаченої заробітної плати та моральної шкоди за його необгрунтованістю.

Зобов'язано Об'єднану первинну організацію профспілки нарахувати та виплатити ОСОБА_3 індексацію недоплаченої заробітної плати та компенсацію втрат частини недоплаченої заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати за період з 1 лютого 2004 року по день фактичної виплати.

Рішенням Сумського районного суду від 18 грудня 2012 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Сумської області від 21 лютого 2013 року, у цивільній справі №1817/1606 (а.с. 9-12), відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Об'єднаної первинної організації профспілки про зобов'язання вчинити певні дії, за безпідставністю позовних вимог.

З рішення суду вбачається, що ОСОБА_3, оскаржуючи рішення суду від 18 грудня 2012 року, доводив, зокрема, що з 29 грудня 2011 року по 17 лютого 2012 року, коли виконання рішення щодо нього апеляційного суду від 28 грудня 2011 року було зупинене, рішення про поновлення його на роботі повинно було виконуватись негайно. Ухвала Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року, якою рішення апеляційного суду Сумської області від 28 грудня 2011 року було скасоване, відповідно до вимог ст. 349 ЦПК України, набрала законної сили 11 липня 2012 року, і саме з цього часу скасоване рішення апеляційного суду від 28 лютого 2011 року втратило законну силу. Рішення Апеляційного суду від 28 грудня 2011 року було чинним та підлягало негайному виконанню з 29 грудня 2011 року по 17 лютого 2012 року, а тому за цей час з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу на підставі ст.236 КЗпП України.

Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, який виходив, зокрема, з відсутності правових підстав для оплати вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі і відшкодування моральної шкоди з огляду на послідуюче скасування такого рішення судом касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Сумського районного суду від 18 грудня 2012 року та ухвала апеляційного суду Сумської області від 21 лютого 2013 року залишені без змін.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 березня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Сумської області від 3 квітня 2013 року, у цивільній справі №1806/13916/12 за позовом ОСОБА_3 до Об'єднаної первинної організації профспілки про визнання формулювання причин звільнення неправильним, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов'язано Об'єднану первинну організацію профспілки заповнити відповідний розділ трудової книжки ОСОБА_3 російською мовою та привести зміст п. 5 трудової книжки ОСОБА_3 у відповідність з формулюванням чинного законодавства з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Стягнуто з Об'єднаної первинної організації профспілки на відшкодування моральної шкоди 100 грн. на користь позивача. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_3, апеляційний суд зазначив, зокрема, що твердження ОСОБА_3 про те, що суд при ухваленні рішення дійшов до необґрунтованого висновку про те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду в частині зобов'язання відповідача виконати в його трудовій книжці запис про прийняття ОСОБА_3 на роботу саме з 03 березня 2003 року, є безпідставними, оскільки ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 2003 року, але протягом 2003 - 2008 років працював 3 дні на тиждень з 16:00 год. до 18:00 години, тобто на умовах неповного робочого тижня та неповного робочого дня, а заяви про прийняття на роботу не писав та трудової книжки відповідачу не надавав.

Таким чином, колегія суддів вважала, що висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем строку звернення до суду із позовом про зобов'язання відповідача виконати запис в його трудовій книжці про прийняття його на роботу саме з 03 березня 2003 року є обґрунтованим.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у зазначеній справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 03 квітня 2013 року.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 12 листопада 2013 року у справі № 1817/1607/12 частково задоволено позов ОСОБА_3 до Об'єднаної первинної організації профспілки, третя особа: ОСОБА_4,

Зобов'язано Об'єднану первинну організацію профспілки виконати ОСОБА_3 перерахунок суми податку з доходів фізичних осіб з урахуванням вимог ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та його права на податкову соціальну пільгу, виплатити йому зайво утриману зарплату за період з 1 січня 2004 року по 1 березня 2008 року, нарахувати та виплатити йому індексацію зайво утриманої зарплати за період з 1 січня 2004 року по день фактичної виплати включно, нарахувати та виплатити йому компенсацію за порушення строків виплати зайво утриманої зарплати та індексації з 1 січня 2004 року по день фактичної виплати включно; нарахувати та виплатити зарплату у розмірі годинної ставки за роботу протягом 6 годин по середах, в які він перебував у відрядженні до клініки НДІ ГП та ПЗ Харківського національного медичного університету, нарахувати та виплатити середній заробіток за 3 години під час перебування у дорозі при поверненні із відрядження по середах за період з березня 2007 року по 29 лютого 2008 року, нарахувати та виплатити індексацію зарплати за період з березня 2007 року по 29 лютого 2008 року, нарахувати та виплатити компенсацію за порушення строків виплати зарплати та індексації з березня 2007 року по день фактичної виплати включно, відмовлено в іншій частині позову щодо вимог зобов'язального характеру за його необґрунтованістю.

Стягнуто з Об'єднаної первинної організації профспілки на користь ОСОБА_3 200 гривень на відшкодування моральної шкоди, відмовлено в іншій частині позову про відшкодування моральної шкоди за його необґрунтованістю.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 17 грудня 2013 року у справі №1817/1607/12 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Сумського районного суду від 12 листопада 2013 року відхилено, а апеляційну скаргу Об'єднаної первинної профспілкової організації задоволено частково.

Рішення Сумського районного суду від 12 листопада 2013 року в частині нарахування та виплати ОСОБА_3 середнього заробітку за три години під час перебування в дорозі при поверненні із відрядження по середах за період з березня 2007 року по 29 лютого 2008 року скасоване і ухвалене в зазначеній частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в зазначеній частині.

В іншій частині рішення Сумського районного суду від 12 листопада 2013 року в даній справі залишене без змін.

В цій же справі ухвалою апеляційного суду від 17 грудня 2013 року задоволена апеляційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Сумського районного суду від 12 листопада 2013 року про закриття провадження у справі у справі №1817/1607/12 в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Об'єднаної первинної організації профспілки про зобов'язання провести донарахування та виплату заробітної плати та середнього заробітку по відрядженнях за період з 01 березня 2008 року по лютий 2009 року. Ухвалу Сумського районного суду від 12 листопада 2013 року про закриття провадження у даній справі в частині зазначених позовних вимог ОСОБА_3 скасовано і направлено справу в частині вирішення вказаної вимоги для продовження її розгляду до цього ж суду.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2014 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Сумського районного суду від 12 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 17 грудня 2013 року.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 7 лютого 2014 року у зазначеній справі № 1817/1607/ за позовом ОСОБА_3 зобов'язано Об'єднану первинну організацію профспілки нарахувати та виплатити ОСОБА_3 зарплату в розмірі годинної ставки за роботу протягом 6 годин по середах, в які він перебував у відрядженні до клініки НДІ ГП та ПЗ Харківського національного медичного університету за період з 1 березня 2008 року по 31 березня 2008 року; нарахувати та виплатити йому індексацію недоплаченої зарплати та компенсацію за порушення строків виплати зарплати та індексації за період з 1 березня 2008 року по день фактичної виплати включно; відмовивши йому в іншій частині позову за його необгрунтованістю.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 21 березня 2014 року у справі №1817/1607/12 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сумського районного суду від 07 лютого 2014 року скасоване рішення Сумського районного суду від 07 лютого 2014 року із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та Об'єднаною первинною організацією профспілки за умовами якої сторони домовились між собою, що по даній мировій угоді Об'єднана первинна організація профспілки відшкодовує ОСОБА_3 кошти у розмірі 16200 грн., сума визначена без урахування податків з доходів фізичних осіб та загальнообов'язкових платежів, строк виплати становить чотири календарні дні, перебіг якого починається наступного дня після визнання судом мирової угоди, у свою чергу ОСОБА_3 відмовляється від всіх своїх заявлених позовних вимог до Об'єднаної первинної організації профспілки .

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 лютого 2014 року у справі №592/11913/13 позов ОСОБА_3 до Об'єднаної первинної організації профспілки про зобов'язання перенести відпустку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді консультанта з правових питань Об'єднаної первинної організації профспілки.

Стягнуто з Об'єднаної первинної організації профспілки на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 3740,02 грн. та моральну шкоду у розмірі 300 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Допущене негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за один місяць.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 8 квітня 2014 року апеляційну скаргу Об'єднаної первинної організації профспілки відхилено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 лютого 2014 року змінене в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнуто з Об'єднаної первинної організації профспілки на користь ОСОБА_3 6025 грн. 04 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення суду залишене без зміни в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 щодо перенесення щорічних відпусток на інший період, відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з порушенням трудових прав у зв'язку з відмовою відповідача перенести відпустки, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди у зв'язку з незаконним звільненням.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 липня 2014 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Сумської області від 27 серпня 2014 року, у справі №592/5433/14-ц за позовом ОСОБА_3 до Об'єднаної первинної організації профспілки про визнання незаконними та скасування розпоряджень про встановлення простою, визнання незаконним та скасування графіку відпусток, зобов'язання здійснити донарахування заробітної плати, відшкодування моральної шкоди у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 листопада 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 27 серпня 2014 року залишити без змін.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 05 листопада 2014 року у справі № 592/6400/14-ц за позовом ОСОБА_3 до Об'єднаної первинної організації профспілки про зобов'язання надати невикористану та додаткову відпустки, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 18 грудня 2014 року у справі № 592/6400/14-ц (а.с. 32- 35) задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_3

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 листопада 2014 року в даній справі в частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасоване і ухвалене в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Поновлено ОСОБА_3 з 15 травня 2014 року на роботі на посаді консультанта з правових питань Об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе».

Стягнуто з Об'єднаної первинної організації профспілки на користь ОСОБА_3 9453,08 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 300 грн. на відшкодування моральної шкоди з утриманням відповідних податків і обов'язкових платежів.

У судових рішеннях зазначено, зокрема, що рішенням Сумського районного суду Сумської області від 29 жовтня 2010 року, визнано такою, що укладена на невизначений строк, тимчасову трудову угоду від 1 березня 2008 року між Об'єднаною первинною організацією профспілки та ОСОБА_3 і поновлено його на посаді консультанта з правих питань цієї Об'єднаної первинної організації профспілки.

Розпорядженням голови Об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» ОСОБА_5 від 14 травня 2014 року № 01/06-13, ОСОБА_3 був звільнений з 14.05.2014 року з посади консультанта з правових питань за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності.

Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року касаційні скарги Об'єднаної первинної організації профспілки і третьої особи ОСОБА_5 відхилені, рішення апеляційного суду Сумської області від 18 грудня 2014 року залишене без змін.

Згідно розпорядження Об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» №01/06-24 від 29 грудня 2014 року поновлено ОСОБА_3 консультантом з правових питань з 15 травня 2014 року (а.с.31).

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 25 листопада 2014 року у цивільній справі №2/592/2388/14 (а.с.37-38) за позовом ОСОБА_3 визнано незаконною відмову Об'єднаної первинної організації профспілки у внесенні запису в дублікат трудової книжки про прийом ОСОБА_3 на роботу з 03 березня 2003 року.

Зобов'язано Об'єднану первинну організацію профспілки внести запис в дублікат трудової книжки про прийом ОСОБА_3 на роботу з 03 березня 2003 року.

Стягнуто з Об'єднаної первинної організації профспілки на користь ОСОБА_3 100 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 18 березня 2015 року (а.с.39-41) за апеляційною скаргою Об'єднаної первинної організації профспілки скасоване рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 листопада 2014 року та ухвалене нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_3 у внесенні запису до дублікату трудової книжки про прийом на роботу з 03 березня 2003 року та відшкодуванні моральної шкоди у зв'язку з його необґрунтованістю.

З судового рішення вбачається, що 24 вересня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому посилався на те, що 21 липня 2014 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою з вимогою здійснити запис в дублікат його трудової книжки про прийом його на роботу з 03 березня 2003 року. Листом від 28 липня 2014 року № 144 відповідач відмовив у здійсненні такого запису з посиланням на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 березня 2013 року.

Посилаючись на незаконність дій відповідача, ОСОБА_3 просив суд визнати незаконною відмову відповідача у внесенні запису в дублікат трудової книжки про прийом його на роботу з 03 березня 2003 року; зобов'язати відповідача внести запис в дублікат трудової книжки про прийом на роботу з 03 березня 2003 року; стягнути з відповідача на його користь 1000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Скасовуючи рішення суду від 25 листопада 2014 року та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд, пославшись на положення ст. 48 КЗпП України щодо трудових книжок та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110, зазначив, що з наведених норм права вбачається, що всі записи про прийняття на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи робляться у трудовій книжці (або у дублікаті трудової книжки) тільки на підставі відповідного наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу про прийняття, переведення або звільнення; або на підставі архівних довідок, які складаються на підставі первинних документів про прийняття на роботу, переведення або звільнення з роботи, тобто на підставі тих самих наказів (розпоряджень) власника або уповноваженого ним органу, які зберігаються в архівах; або на підставі рішення суду щодо перебування позивача певний період у трудових відносинах з відповідачем.

Як на підставу для внесення запису у трудову книжку щодо перебування у трудових відносинах з відповідачем у період з 03 березня 2003 року по 01 березня 2008 року ОСОБА_3 посилався на ряд договорів, які укладались ним та відповідачем у вигляді окремих документів, зокрема, надав два договори: від 03 березня 2003 року, строк дії якого закінчився 30 грудня 2003 року, та від 31 грудня 2003 року, строк дії якого закінчився 31 грудня 2004 року.

Зі змісту договорів вбачається, що ОСОБА_3 брав на себе зобов'язання виконувати, а відповідач - приймати і оплачувати роботи, пов'язані з наданням консультацій з питань трудового законодавства працівникам ВАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе".

ОСОБА_3 посилався на те, що договори аналогічного змісту укладались сторонами кожного року до 2008 року, їх оригінали суду не надав, окрім двох названих.

Апеляційний суд зазначив, що між сторонами існує не вирішений в установленому порядку спір з приводу правової оцінки вищеназваних договорів від 03 березня 2003 року та від 31 грудня 2003 року, а саме: ОСОБА_3 вважає, що це були трудові договори, а представник відповідача вважає, що це були не трудові договори, а цивільно-правові договори, які укладались сторонами на виконання певної роботи.

Апеляційний суд зазначив, що у даній справі, з огляду на вимоги ч.1 ст.11 та ст. 303 ЦПК України, вирішити названий спір неможливо. Вирішення названого спору (щодо характеру укладених сторонами договорів від 03 березня 2003 року та від 31 грудня 2003 року) виходить за межі заявленого у даній справі позову про спонукання до внесення записів у дублікат трудової книжки.

Колегія суддів вважала, що посилання ОСОБА_3 на те, що згадка про вищеназвані договори є у судових рішеннях, ухвалених у інших цивільних справах, не дає підстав для внесення відповідних записів у дублікат трудової книжки позивача, оскільки цими судовими рішеннями не вирішувався спір про характер укладених сторонами вищеназваних договорів (тобто судовими рішеннями, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не вирішувалось питання про те, чи перебував позивач у трудових відносинах з відповідачем у періоди, зазначені у договорах від 03 березня 2003 року та від 31 грудня 2003 року).

Суди у своїх рішеннях, на які посилався позивач як на підставу для задоволення позову, згадували про наявність укладених сторонами договорів від 03 березня 2003 року, від 31 грудня 2003 року та інших як про фактичні обставини, на які посилались сторони в обґрунтування своїх позовних вимог і заперечень, проте предметом спору у цих справах, зокрема, були:

- трудові відносини сторін після 01 березня 2008 року - у цьому спорі позивачу було відмовлено у задоволенні позову про виконання ним роботи за двома трудовими угодами, а саме: від 03 березня 2003 року та від 01 березня 2008 року (рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 грудня 2011 року та рішення апеляційного суду Сумської області 03 лютого 2012 року);

- проведення донарахування та виплати зарплати, премії, суми податку з доходів фізичних осіб, зарплати та середнього заробітку під час перебування у відрядженні, матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації та компенсації за порушення строків виплати спірних сум та стягнення моральної шкоди (рішення Сумського районного суду від 12 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 17 грудня 2013 року);

Саме з названих предметів спору суди і ухвалювали вищеназвані рішення.

Рішенням Сумського районного суду від 29 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 21 грудня 2010 року, визнано такою, що укладена на невизначений строк, тимчасову трудову угоду від 01 березня 2008 року, укладену між відповідачем та ОСОБА_3 На підставі цього рішення в дублікат трудової книжки позивача були внесені відповідні записи і спір з цього приводу між сторонами відсутній.

З огляду на зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що суди різних інстанцій не ухвалювали рішення, яким би було встановлено, що у спірний період, тобто з 03 березня 2003 року до 01 березня 2008 року, сторони перебували у трудових відносинах. Зазначене питання не було предметом спору у раніше розглянутих цивільних справах і з цього приводу судове рішення не ухвалювалось.

Як на підставу для задоволення позову про внесення запису у дублікат трудової книжки про прийняття на роботу позивач посилався також на наявність виданих відповідачем розпоряджень від 24 лютого 2012 року № 01/06-07 про надання ОСОБА_3 щорічної відпустки та від 22 березня 2012 року № 01/06-09 про проведення ОСОБА_3 перерахунку матеріального забезпечення по лікарняному листку.

Колегія суддів вважала, що названі розпорядження також не є підставою для задоволення позову, оскільки записи до дублікату трудової книжки вносяться тільки на підставі первинних документів про прийняття на роботу, переведення або звільнення з роботи, тобто на підставі наказів (розпоряджень) власника або уповноваженого ним органу про прийняття на роботу, переведення або звільнення з роботи. Розпорядження, на які посилається позивач, не є первинними документами щодо прийняття його на роботу.

Колегія суддів вважала, що за відсутності належних доказів щодо перебування сторін у трудових відносинах у період з 03 березня 2003 року до 01 березня 2008 року, відсутні підстави для задоволення позову про внесення відповідних записів до дублікату трудової книжки позивача, зазначивши, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтуються лише на тому, що ухваленими у інших цивільних справах судовими рішеннями було встановлено наявність між сторонами трудових відносин, починаючи з 01 березня 2008 року, і суд першої інстанції помилився у визначенні періоду спірних правовідносин, а також надав невірну правову оцінку наявним у справі документам.

Зазначено, що ОСОБА_3 не позбавлений можливості у майбутньому вирішити питання про внесення записів до дублікату трудової книжки при умові наявності у нього належних первинних документів про його прийом на роботу або при наявності рішення суду, ухваленого у цивільній справі, предметом спору у якій буде питання, чи перебував позивач у трудових відносинах з відповідачем у певний період.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2015 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Сумської області від 18 березня 2015 року.

25 серпня 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою, пославшись на те, що в зв'язку з прийняттям його на роботу з 3 березня 2003 року в строк до 28 серпня 2015 року, просив оформити трудові відносини відповідно до ст. 24 КЗпП України, ознайомити його з документом про зарахування на роботу з 3 березня 2003 року (а.с.13).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 жовтня 2015 року у справі №592/2991/15-ц позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з Об'єднаної первинної організаці на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення апеляційного суду Сумської області від 18 грудня 2014 року про поновлення на роботі у розмірі 415 грн. 52 коп. та на відшкодування моральної шкоди 100 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Додатковим рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 жовтня 2015 року допущено негайне виконання рішення в частині стягнення з профспілки на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення апеляційного суду Сумського області від 18 грудня 2014 року про поновлення на роботі у розмірі 415 грн. 52 коп.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 8 грудня 2015 року у зазначеній справі №592/2991/15-ц прийнято відмову ОСОБА_3 від апеляційної скарги в частині вирішених вимог про стягнення моральної шкоди та апеляційне провадження в цій частині закрите.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в іншій частині відхилено.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 жовтня 2015 року в частині незадоволених позовних вимог про визнання незаконними розпоряджень, зобов'язання нарахувати різницю заробітної плати до посадового окладу, нарахувати та виплатити індексацію заробітної плати та компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати та її індексації, залишене без змін.

Судами встановлено, що з 01 березня 2008 року ОСОБА_3 працює в профспілці за трудовим договором на посаді консультанта з правових питань, за умовами якого сторонами визначено робочий графік виконання обов'язків позивачем, а саме: в понеділок, середу та п'ятницю з 16 до 18 год.

ОСОБА_3 неодноразово звільняли із займаної посади з різних підстав, проте судовими рішеннями його поновлено на роботі.

На підставі рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 лютого 2014 року розпорядженням профспілки № 01/06-05 від 28 лютого 2014 року ОСОБА_3 поновлено на посаді консультанта з правових питань.

На підставі рішення апеляційного суду Сумської області від 18 грудня 2014 року позивача з 15 травня 2014 року поновлено на роботі на посаді консультанта з правових питань, стягнуто з профспілки середній заробіток за час вимушеного прогулу і відшкодовано моральну шкоду.

Зазначене рішення виконане розпорядженням відповідача № 01/06-24 від 29 грудня 2014 року і поновлено ОСОБА_3 на посаді консультанта з правових питань з 15 травня 2014 року.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 06 листопада 2015 року у справі №592/8838/15, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Сумської області від 16 грудня 2015 року за апеляційною скаргою Об'єднаної первинної організації профспілки, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з Об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки Публічного акціонерного товариства «Сумське МНВО» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 10076,36 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Суди послались на те, що ОСОБА_3 за тимчасово трудовою угодою від 01 березня 2008 року перебував у трудових відносинах з відповідачем на посаді консультанта по правових питаннях з наступним режимом праці: щотижня у понеділок, середу та п'ятницю з 16.00 до 18.00 години.

Згідно розпорядження за №01/06-13 від 14 травня 2014 року ОСОБА_3 звільнено з 14 травня 2014 року з посади консультанта з правових питань за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 18 грудня 2014 року поновлено ОСОБА_3 з 15 травня 2014 року на роботі на посаді консультанта з правових питань Об'єднаної первинної організації профспілки та на його користь стягнуто 9453, 08 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 300 грн. у відшкодування моральної шкоди з утриманням відповідних податків і обов'язкових платежів.

Розпорядженням Об'єднаної первинної організації профспілки від 29 грудня 2014 року №01/06-24 поновлено ОСОБА_3 консультантом з правових питань з 15 травня 2014 року.

Статтею 24 КЗпП України в нині діючій редакції передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою;

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 ст. 24 КЗпП України в редакції на час вининкення спірних правовідносин між сторонами і до 1 січня 2015 року було передбачено, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ або розпорядження не було видано, але працівник фактично приступив до роботи.

Частиною 6 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Колегія суддів вважає, що з врахуванням змісту позовних вимог ОСОБА_3 у всіх вищенаведених судових рішеннях різних інстанцій, висновків та змісту вказаних судових рішень є підстави для висновку про відсутність правових підстав для задоволення його позову по суті, а тому висновок суду про те, що йому слід відмовити у задоволенні позову за пропуском позовної давності, є безпідставним.

З матеріалів справи вбачається, що в жодній із цивільних справ, розглянутих судами, договір від 3 березня 2003 року, укладений між сторонами, не був предметом спору як такого, що давав би підстави для ухвалення рішення, яке б могло бути підставою для задоволення позову в даній справі про зобов'язання до належного оформлення трудового договору.

Посилання позивача на те, що обставини перебування сторін у трудових відносинах з 3 березня 2003 року встановлені попередніми рішеннями судів, а тому не підлягають доказуванню в силу положень ст. 61 ЦПК України, є безпідставними.

Висновки судів, наведені у деяких рішеннях, про те, що між сторонами існували трудові відносини з 3 березня 2003 року, грунтуються на дослідженні обставин, які не були предметом спору, і зроблені поза межами позовних вимог, з якими ОСОБА_3 звертався з позовами у вищенаведених справах, а тому не можуть бути покладені в основу рішення у даній справі.

Враховуючи положення ст. 48 КЗпП України щодо ведення трудових книжок та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110, з яких вбачається, що записи про прийняття на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи робляться у трудовій книжці (або у її дублікаті) на підставі відповідного наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу про прийняття, переведення або звільнення; або на підставі архівних довідок, які складаються на підставі первинних документів про прийняття на роботу, переведення або звільнення з роботи, тобто на підставі тих самих наказів (розпоряджень) власника або уповноваженого ним органу, які зберігаються в архівах; або на підставі рішення суду щодо перебування позивача певний період у трудових відносинах з відповідачем, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що між сторонами склались трудові правовідносини з 3 березня 2003 року.

Такий висновок суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства, передбаченому ч. 1 ст. 11 ЦПК України, згідно якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач не звертався до суду у даній справі за вирішенням спору з приводу правової оцінки договору від 03 березня 2003 року як трудового, а тому, з огляду на положення ч.1 ст.11 ЦПК України, висновок суду про характер укладеного сторонами договору від 03 березня 2003 року та про те, що між сторонами з 3 березня 2003 року виникли трудові відносини, виходить за межі заявленого у даній справі позову про зобов'язання відповідача оформити з ним трудові відносини з 3 березня 2003 року по 1 березня 2008 року, видавши відповідний документ про зарахуваня його на роботу у вказаний період.

Посилання позивача на те, що перебування його у трудових відносинах з відповідачем у вказаний період підтверджується вищенаведеними судовими рішеннями, ухваленими у інших справах, не дає підстав для задоволення позову, оскільки зазначеними судовими рішеннями не вирішувався спір про характер укладеного між сторонами договору від 3 березня 2003 року, тобто, чи перебував позивач у трудових відносинах з відповідачем з 03 березня 2003 року.

Наведені судові рішення та всі послідуючі дії відповідача, зокрема, розпорядження, яким зараховано трудовий стаж позивача за вказаний період до трудового стажу, видана довідка про його заробітну плату (а.с. 7-8), не свідчать про наявність правових підстав для задоволеня позову у вигляді зобов'язання до належного оформлення трудових відносин за відсутності судового рішення, що підтверджувало б по суті наявність таких відносин.

З огляду на зазначене не підлягають задоволенню по суті і вимоги щодо зобов'язання до нарахування заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, які є похідними від задоволення вимоги про зобов'язання до оформлення трудових відносин.

З огляду на те, що колегія суддів прийшла до висновку про скасування судового рішення та про відмову у задоволенні позову за необгрунтованістю позовних вимог, з позивача, якому ухвалою від 11 квітня 2016 року було відстрочено сплату судового збору в сумі 535,92 гр., вказана сума підлягає стягненню в доход держави на підставі ст. 88 ЦПК України.

Згідно п. п. 3, 4 ч. 1, ч. ч. 2, 3 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 березня 2016 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 за його необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави судовий збір в сумі 535, 92 гр. на рахунок: код бюджетної класифікації доходів бюджету - 22030101, рахунок 31211206780002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач УК у м. Сумах (м. Суми), 22030001, банк отримувача ГУДКСУ у Сумській області.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -