Ухвала суду № 57511829, 28.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3178/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2016 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Кононенко Н.А.

ОСОБА_2

при секретарі Сідлецькій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (треті особи - реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, КП «Одеське бюро технічної інвентаризації») про визнання договору дарування недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на квартируза апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2016 року,

встановила:

26 травня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою (у подальшому уточненої) до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (треті особи - реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, КП « Одеське бюро технічної інвентаризації») про визнання договору дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, укладеного 09 листопада 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 недійсним таскасування рішень про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4.

При цьому позивач вказала, що правовою підставою зазначеного договору дарування, а також державної реєстрації права власності було розпорядження управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради від 20 жовтня 2004 року про приватизацію квартири, яке скасовано рішенням суду, а строк позовної давності позивачкою не було порушено, так як про існування договору дарування їй стало відомо лише у 2015 році;

В судовому засіданні:

- представник позивача позов підтримала у повному обсязі;

-представник відповідача заперечував проти позову та надав заяву про застосування строків позовної давності, вважаючи, що строк позовної давності зазначених вимог виник у позивачки з 04 жовтня 2011 року (з досягненням повноліття).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2016 року позовні вимогиОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (треті особи - реєстраційная служба Одеського міського управління юстиції, КП «Одеське бюро технічної інвентаризації») про визнання договору дарування недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на квартиру задоволено.

Визнано недійсним договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_2, загальною площею 43,6 кв.м, житловою площею 30,1 кв.м, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від 09 листопада 2010 року, зареєстрований в реєстрі за №6-1376, посвідчений державним нотаріусом третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_7

Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 43,6 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м., за ОСОБА_8, прийняте від 09 березня 2011 року на підставі договору дарування квартири АДРЕСА_3, загальною площею 43,6 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від 09 листопада 2010 року, зареєстрований з реєстрі за №6-1376, та скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 577 в книзі 762ир-81, дата внесення запису 09 березня 2011 року, на квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 43,6 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м., реєстраційний номер майна 9287258.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 43,6 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м., за ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, прийняте від 21 грудня 2004 року на підставі свідоцтва про право власності, р№ 19-19708. виданого управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради 20 жовтня 2004 року, та скасовано запис про державну реєстрацію права власності № 577 в книзі 546пр-188, дата внесення запису 23 грудня 2004 року, на квартиру № 60 по проспекту М. Жукова. 47 у м. Одесі, загальною площею 43,6 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м. реєстраційний номер майна 9287258.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розяснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обовязково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших, які беруть участь у справі.

Як вбачається з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Задовольняючи вищевказаний позов, суд першої інстанції на підставі ст.ст. 61, 261 ЦПК України, ст.ст. 182, 203, 215 ЦК України, Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року за № 1141, роз яснень викладених Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання праволчинів недійсними», правильно виходив з наступного.

ОСОБА_3 народилася 04 жовтня 1993 році, та була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1.

05 листопада 2002 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 визнано такою, що втратила право користування жилим та зобов'язано Київський РВ ОМУ УМВС України в Одеській області здійснити виписку з зазначеної квартири.

Рішенням апеляційного суду Одеської області 01 березня 2012 року, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2002 року скасовано.

Відмовлено ОСОБА_4 у позові до ОСОБА_3 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням (а.с. 19-21).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області 21 червня 2012 року, заяву ОСОБА_3 про поворот виконання рішення суду було задоволено, допущено поворот виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_9, ОСОБА_3 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням шляхом поновлення реєстрації ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_4 ( а/с. 22-23).

Таким чином, ОСОБА_3 було відновлено порушене право користування квартирою№ 60 по проспекту Маршала Жукова, 47 у м. Одесі.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2012 року по справі № 1512/6571/2012 були задоволені вимоги ОСОБА_3 та визнане недійсним і скасоване розпорядження управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської Ради №188076 від 20 жовтня 2004 року про приватизацію квартири АДРЕСА_5, ум. Одесі, а також визнане незаконним та скасоване свідоцтво про право власності на зазначену квартиру, видане управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської Ради 20 жовтня 2004 року №19-19708 (а/с 13-15).

У зазначену рішенні, судом, було встановлене, що визначене законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» право ОСОБА_3 на приватизацію житла було порушено, внаслідок того, що відсутність її реєстрації призвела до приватизації зазначеної житлової площі без її участі.

Також, судом визнане необґрунтованою заяву представника відповідачів щодо пропуску строку звернення до суду, оскільки, в силу вимог ч. 4 ст. 261 ЦПК України, у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі розпорядження управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради № 18/076 від 20 жовтня 2004 року про приватизацію квартири та свідоцтва про право власності на квартиру, виданого управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради 20 жовтня 2004 року, які в подальшому були скасовані рішенням суду,21 грудня 2004 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав, що вбачається із інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно від31 березня 2015 року індексний номер 35724889.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною і здійснюється відповідним органом в порядку, встановленому законом.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Записи до державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи, що рішенням Київського районного суду міста Одеси від 22 листопада 2012 року встановлена неправомірність набуття права власності за ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5В, але неправомірне право власності було зареєстровано, то відповідні рішення органу реєстрації підлягають скасуванню із скасуванням і запису про державну реєстрацію права власності, у відповідності до вимог наказу Міністерства юстиції України «Про заходи щодо взаємодії органів, державної реєстрації прав та їх посадових осіб» від 02 квітня 2013 року № 607/5 та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Рішенням Київського районного суду від 22 листопада 2012 року було скасовано розпорядження управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської Ради №188076 від 20 жовтня 2004 року про приватизацію квартири АДРЕСА_6, ум. Одесі, а також визнане незаконним та скасоване свідоцтво про право власності на зазначену квартиру.

Вищеназваним рішенням встановлено, що зазначена вище квартира була і має залишатися у державному житловому фонді.Крім того,згідно із чинним законодавством право здійснювати розпорядження майном державної власності, у тому числі передача його у власність або користування фізичним та юридичним особам належить до виключної компетенції уповноважених органів державної влади.

Отже, ОСОБА_10не мала прав здійснювати розпорядження частиною квартири, оскільки не набула право власності на неї в установленому законом порядку.

Відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд першої інстанції, враховуючи той факт, що ч. 2 ст. 264 ЦК України передбачене переривання перебігу позовної давності у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, на яку має позивач, дійшов до правомірного висновку, що ОСОБА_3 не порушене строк позовної давності вимог стосовно визнання договору дарування від 09 листопада 2010 року недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію від 09 березня 2011 року та 20 жовтня 2004 року, з наступних підстав:

Позивач ОСОБА_3, яка вважала що її право на участь у приватизації квартири АДРЕСА_7, була порушена і його слід поновити шляхом скасування відповідних державних актів, які стосуються державної реєстрації права власності на зазначену квартиру, звернулась до суду у термін дії строку позовної давності (що встановлене вищевказаним рішенням суду від 22 листопада 2012 року) з частиною вимог.

З моменту, коли рішення суду набрало законної сили, у відповідності до ч. 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності почався заново, та час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Саме з моменту скасування свідоцтва про право власності у позивачки виникло право на звернення до суду із вимогами про визнання недійсним договору дарування, правовою підставою якого і було зазначене свідоцтво.

При цьому, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57 - 60 ЦПК України.

На підставі зазначеного вище, судова колегія вважає, що відповідач не довела ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх заперечень вимог щодо вищевказаного позову, що є обовязком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317,

319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2016 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (треті особи - реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, КП «Одеське бюро технічної інвентаризації») про визнання договору дарування недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на квартиру - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_11

ОСОБА_12

ОСОБА_2