Постанова № 57511509, 29.04.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 521/13489/14-а

№ 2а/521/4/16

26 квітня 2016 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря - Борисової Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання дій протиправними, відшкодування збитків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, після неодноразового уточнення якої просив визнати дії відповідача протиправними, стягнути збитки в розмірі 55920000,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 6000000,00 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами. 16.01.2006 року позивач подав заяву до Одеської міської ради про надання земельних ділянок в межах норм, встановлених ст. 121 Земельного кодексу України, який діяв на момент подачі заяви. Дана заява була прийнята до розгляду та вирішена по суті управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради, про що позивач отримав відповідь від 31.01.2016 року. Управління земельних ресурсів Одеської міської ради відмовило позивачу у задоволенні заяви у зв'язку з неможливістю визначення вільних земельних ділянок у м. Одесі. ОСОБА_1 вважає, що йому відмовлено незаконно. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2009 року було зобов'язано Одеську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.01.2006 року в порядку ст. 118 Земельного кодексу України, що діяв на час виникнення спірних правовідносин. 07.10.2009 року на сесії Одеською міською радою було прийнято рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок у зв'язку з порушенням ч. 6 та ч. 7 ст. 118 ЗК України, а також ч. 4 та ч. 5 ст. 151 ЗК України. На підставі цього, позивач вважає, що його заява від 16.01.2006 року не мала достатніх відомостей для прийняття обґрунтованого рішення і тому у відповідності до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» мала бути повернута заявнику протягом п'яти днів з відповідним роз'ясненням. У зв'язку з вищевикладеним, на думку позивача, протиправні дії відповідача щодо неповернення йому його заяви у відповідності до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» призвело до того, що позивач не отримав, встановлених ст. 121 ЗК України п'яти земельних ділянок загальною площею 2,33 га та поніс збитки в розмірі 55920000,00 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 6000000,00 грн., яка полягає в глибоких душевних стражданнях, викликаних поведінкою відповідача, приниженням гідності та честі позивача.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити. В судових дебатах ОСОБА_1 уточнив свої вимоги щодо розміру моральної шкоди та зменшив їх до 1,00 грн.

Представник Одеської міської ради заперечував проти позову. В останнє судове засіданні не з'явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість представника в іншій справі, призначеної до розгляду в Одеському апеляційному адміністративному суді.

Позивач залишив вирішення цього клопотання на розгляд суду.

Суд визнав неявку представника відповідача неповажною та відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представником Одеської міської ради не було надано достатніх доказів на підтвердження розгляду іншої справи на ту ж дату. Крім того, неявка в судове засідання представника відповідача призводить до порушення розумних строків розгляду справи.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази по справі та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, зважаючи на такі обставини.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 28.11.2013 року, яка набрала законної сили після розгляду 11 червня 2014 року Одеським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги, було встановлено, що 16.01.2006 року ОСОБА_1 звернувся на підставі Конституції України та Земельного кодексу України до Міського голови м. Одеси з заявою про виділення йому земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у придатному для цього місці з усіма міськими комунікаціями, для ведення садівництва та для індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Листом начальника Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради № 02-07/П-36-40-08 від 31.01.2006 року позивачу у задоволенні заяви було відмовлено у зв'язку з неможливістю вирішення даного питання до закінчення робіт з інвентаризації міських земель, що здійснюються за рішенням міськвиконкому.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2009 року було зобов'язано Одеську міську раду вчинити дії по розгляду в порядку ст. 118 Земельного кодексу України заяви ОСОБА_1

Рішенням Одеської міської ради від 07.10.2009 року № 4737-V позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність, у зв'язку з невиконанням вимог частин 6, 7 ст. 118, частин 4, 5 ст. 151 ЗК України, який діяв на момент винесення рішення Одеською міською радою.

Проте, постановою Верховного суду України від 09.06.2015 року, яка є обов'язковою для всіх судів України, встановлено, що на час звернення позивача із заявою до Одеської міської ради частиною шостою статті 118 ЗК України було передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Тому ОСОБА_1, звертаючись до відповідача із заявою, вказані вимоги закону виконав.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З положення вказаної статті вбачається, що на час звернення позивача з заявою до Одеської міської ради діяв Земельний кодекс України, зі змінами, в редакції від 01.01.2006 року.

Суд звертає увагу на те, що позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо неповернення заяви від 16.01.2006 року у відповідності до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян».

Так відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» в редакції закону від 09.02.2005 року, яка діяла на момент подачі заяви, у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в термін не більше п'яти днів повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Заява позивача не мала бути повернута у відповідності до ст.7 Закону України «Про звернення громадян» так як вона містила дані, необхідні для обґрунтованого рішення та була подана у відповідності до чинного на той час законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про правомірність дій Одеської міської ради щодо неповернення заяви від 16.01.2006 року ОСОБА_1

Що стосується вимог позивача щодо стягнення збитків в розмірі 55920000,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 1,00 грн., то суд звертає увагу на те, що позивач пов'язує виникнення збитків та моральної шкоди з вчиненням протиправних дій відповідача.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

Згідно з ч. 1. ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Таким чином відповідальність органів місцевого самоврядування наступає за їх неправомірні рішення, дії або бездіяльність, якими вони завдають юридичним і фізичним особам матеріальної та моральної шкоди. У зв'язку з тим, що дії Одеської міської ради є правомірними, відсутні законні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення збитків та моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1І, є незаконними, необґрунтованими та не можуть бути задоволені.

Керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 118 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 5, 11, 71, 72, 122, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання дій протиправними, відшкодування збитків та моральної шкоди - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Малиновський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю.В. Тополева