Рішення № 57510166, 04.05.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

04.05.2016

Справа № 2/489/893/2016

РІШЕННЯ

Іменем України

04.05.2016 року

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

при секретарі - Бреженюк Н.С.,

за участі:

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2016 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивували тим, що 05.01.2009 р. відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При цьому, відповідно до умов договору, відповідач зобовязувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в порядку, встановленому кредитним договором.

Проте відповідач ОСОБА_2 свої зобовязання за кредитним договором не виконав, в звязку з чим, станом на 31.12.2015 р., утворилась заборгованість за кредитом.

Посилаючись на вищевикладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 40 403 грн. 86 коп. за кредитним договором № б/н від 05.01.2009 р., а також судовий збір.

Відповідно до заяви, позивач просив про розгляд справи без участі представника, підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив застосувати строк позовної давності до однієї частини заявлених вимог та відмовити у задоволенні інших через їх безпідставність та недоведеність.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

05.01.2009 р. між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (правонаступник Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») був укладений Договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 250 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за його використання в розмірі 2,5 % на місяць (30 % на рік) на залишок заборгованості, а також зобовязувався сплачувати інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором.

Відповідно до умов Договору Клієнт ОСОБА_2 ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами.

Відповідно до п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг Клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт.

Відповідно до зазначених умов, кредитний ліміт Банком відповідачу поступово було збільшено до 8000 грн., про що свідчать дані, відображені у розрахунку боргу та руху по рахунку, наданими позивачем. Через що судом не може бути прийнято до уваги твердження представника відповідача щодо неправомірності збільшення кредитного ліміту Банком.

Згідно п. 6.5 Умов та Правил надання банківських послуг, Клієнт зобовязувався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перерахунком платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

При цьому, згідно доданої до позову Довідки про умови кредитування, комісія нараховується в розмірі залишку коштів на рахунку, але не більше 10 грн. у місяць.

Згідно п. 8.6 Договору у випадку порушення Клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених цим Договором більш, ніж на 120 днів, Клієнт зобовязаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Проте, в порушення умов, передбачених кредитним договором, відповідач ОСОБА_2 грошові зобовязання перед кредитодавцем не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що відносини за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, яким врегульовано відносини позики. Згідно ч. 2 ст. 1050 вказаного Кодексу, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Відповідно до положень ст. 536 цього Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно із положеннями статей 526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, з дотриманням строку (терміну) його виконання, якщо такий встановлено зобовязанням.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Між тим згідно положень ст. 258 ЦК України позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) складає один рік.

Так, Банк звернувся до суду в лютому 2016 р., а нарахування пені здійснював починаючи березня 2013 р., що є порушенням вищезазначених положень Цивільного кодексу України.

Останнє погашення за кредитом відповідачем відбулося 22.06. 2013 року, отже позивачем не було пропущено строк звернення до суду із вимогами щодо стягнення боргу за кредитом та процентами, проте пеню нараховано позивачем поза межами строку позовної давності. Крім того, позивачем, без достатніх правових підстав, проценти за кредитом було збільшено в односторонньому порядку з 01.09.2014 року до 34,80 %, а з 01.04.2015 року до 43,20 %.

З огляду на наведене, суд не може погодиться із наданим розрахунком.

Відповідно до наданого позивачем ОСОБА_3, станом на 31.12.2015 р., заборгованість відповідача складає 40 403 грн. 86 коп., а саме: 7 140 грн. 93 коп. заборгованість за тілом кредиту, 28 062 грн. 75 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 2 800 грн. 00 коп. заборгованість з пені та комісії, 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина), 1 900 грн. 18 коп. штраф (процентна складова).

При цьому, згідно розрахунку позивача, загальна сума процентів з 01.09.2014 року по 31.12.2015 року, з урахуванням збільшення відсоткової ставки становить 23210, 98 грн. ОСОБА_1, як розмір процентів за той же період із 30 % ставки, згідно розрахунку, самостійно виконаному судом, становить 10164, 73 грн.. Через що загальний розмір боргу відповідача за процентами складає 15016 грн.50 коп.

Загальний розмір комісії та пені, з урахуванням положень ст.258 ЦК України та умов кредитування, складатиме 1150 грн. 00 коп.

Крім того, суд не в повній мірі погоджується із стягненням штрафних санкцій.

Так, у разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначеністаттею 611 ЦК Українита умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

Проте, відповідно достатті 61 Конституції Українизаконодавством України заборонено притягнення особи до подвійної відповідальності за одне і теж правопорушення.

Але, як вбачається із розрахунку позивача та Умов та правил надання банківських послуг покладення на відповідача відповідальності у вигляді пені і фіксованого штрафу зумовлено порушенням ним грошових зобовязань, що є подвійною відповідальністю за одне і теж порушення, тому суд вважає, що стягненню підлягає лише пеня.

Відсутні підстави і для стягнення з відповідача штрафу (процентна складова).

Штрафом є неустойка, що обчислюється від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина другастатті 549 ЦК України).

Виходячи з аналізунаведеної норми, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

За змістом Умов та правил надання банківських послуг зобов'язання нарахування процентної (розрахункової) частини штрафу пов'язано не з певною подією кредитних правовідносин (прострочення платежів), а з фактом звернення з позовом, що не відповідає сутності штрафу як способу забезпечення виконання зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір 1 378 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 14, 30, 60, 62, 88, 212 - 214, 226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.01.2009 р. в розмірі 23 307 грн. 43 коп., а саме: 7 140 грн. 93 коп. заборгованість за тілом кредиту, 15016 грн.50 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1150 грн.00 коп. заборгованість з комісії та пені.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1 378 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії.

Суддя: