Ухвала суду № 57508580, 26.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1655/14 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

26 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАС» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАС» до Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАС» до Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів невідповідності нормам матеріального та процесуального права та ухвалити у справі нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що господарська операція між ТОВ «АСАС» та ТОВ «Украдор» була реальна, а за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів ТОВ «АСАС», будь-які порушення контрагентом податкового законодавства не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 26 листопада 2013 року по 27 листопада 2013 року на підставі направлення від 26 листопада 2013 року №79 та наказу першого заступника начальника Новгород-Сіверської ОДПІ від 25 листопада 2013 року №191 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності і правомірності визначення податку на додану вартість за період жовтень-грудень 2012 та за квітень 2013 року, за наслідками якої складено акт від 28 листопада 2013 року №400/22/38049131, в якому встановлено порушення ТОВ «АСАС» п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого підприємством було занижено податок на додану вартість на загальну суму 735115,00 грн., в тому числі за жовтень 2012 року на суму 107926,00 грн., за листопад 2012 року на суму 235252,00 грн., за грудень 2012 року на суму 216085,00 грн., за квітень 2013 року на суму 175852,00 грн.

На підставі акту перевірки від 28 листопада 2013 року №400/22/38049131 Новгород-Сіверською ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2013 року №000272200, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 918893,75 грн.,в тому числі за основним платежем - 735115,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 183778,75 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 05 грудня 2013 року №000272200, враховуючи, що у ТОВ «АСАС» було відсутнє право на формування податкового кредиту з ПДВ за відсутності факту придбання нафтопродуктів, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що господарські операції з ТОВ «Украдор» з придбання паливо-мастильних матеріалів були реально вчинені, що підтверджується поданими первинними бухгалтерськими документами, а отже ТОВ «АСАС» має право на податковий кредит згідно наданих ТОВ «Украдор» податкових накладних.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що видом економічної діяльності ТОВ «АСАС» за КВЕД є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

31 серпня 2012 року між ТОВ «АСАС» (покупець) та ТОВ «Украдор» (продавець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №10, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вчасно нафтопродукти в асортименті. Асортимент, ціна, кількість та загальна вартість товару визначається в рахунках-фактурах або видаткових накладних при поставці кожної партії. Рахунки та накладні є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

На виконання зазначених договірних зобов'язань між сторонами, були виписані видаткові накладні та відповідні рахунки, копії яких наявні в матеріалах справи.

Податковий кредит за жовтень-грудень 2012 року та квітень 2013 року сформований позивачем на підставі податкових накладних на загальну суму 559258,07 грн.: №5 від 15 жовтня 2012 року, №6 від 15 жовтня 2012 року, №7 від 16 жовтня 2012 року, №8 від 16 жовтня 2012 року, №35 від 23 жовтня 2012 року, №37 від 26 жовтня 2012 року, №38 від 26 жовтня 2012 року, №39 від 26 жовтня 2012 року, №40 від 29 жовтня 2012 року, №1 від 01 листопада 2012 року, №2 від 01 листопада 2012 року, №3 від 06 листопада 2012 року, №4 від 07 листопада 2012 року, №5 від 09 листопада 2012 року, №6 від 09 листопада 2012 року, №7 від 12 листопада 2012 року, №8 від 15 листопада 2012 року, №9 від 16 листопада 2012 року, №10 від 19 листопада 2012 року, №11 від 19 листопада 2012 року, №12 від 21 листопада 2012 року, №13 від 23 листопада 2012 року, №14 від 26 листопада 2012 року, №15 від 27 листопада 2012 року, №1 від 03 грудня 2012 року, №2 від 05 грудня 2012 року, №3 від 17 грудня 2012 року, №4 від 17 грудня 2012 року, №5 від 18 грудня 2012 року, №6 від 18 грудня 2012 року, №7 від 25 грудня 2012 року, №9 від 27 грудня 2012 року, які були включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року.

Операції з придбання нафтопродуктів були відображені в бухгалтерському обліку ТОВ «АСАС» наступним чином: сума без ПДВ Дт -281 Кт -631, сума ПДВ Дт -644 Кт -631, що підтверджується відомостями обліку розрахунків по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за жовтень-грудень 2012 року.

На підтвердження здійснення розрахунків за договором від 31 серпня 2012 року №10 позивачем подано до суду копії платіжних доручень: від 09 жовтня 2012 року №148, від 10 жовтня 2012 року №150, від 07 листопада 2012 року №186, від 07 листопада 2012 року №191, від 07 грудня 2012 року №235, від 17 грудня 2012 року №243, від 29 грудня 2012 року №263, від 04 січня 2013 року №8, від 11 січня 2013 року №14, від 16 січня 2013 року №18, від 17 січня 2013 року №19, від 28 січня 2013 року №44, від 30 січня 2013 року №49, від 18 лютого 2013 року №84, від 19 лютого 2013 року №91, від 20 лютого 2013 року №92, від 21 лютого 2013 року №94, від 22 лютого 2013 року №98, від 27 лютого 2013 року №105, від 28 лютого 2013 року №107, від 07 березня 2013 року №116, від 15 березня 2013 року №131, від 29 березня 2013 року №154, від 04 квітня 2013 року №159, від 05 квітня 2013 року №161, від 05 квітня 2013 року №167, від 10 квітня 2013 року №175, від 15 квітня 2013 року №180, від 22 квітня 2013 року №190, від 23 квітня 2013 року №195, від 25 квітня 2013 року №198, від 29 квітня 2013 року №205 та карток обліку розрахунків з ТОВ «Украдор» за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року.

На підтвердження здійснення доставки товару ТОВ «Украдор» позивачем надано копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти): №4 від 15 жовтня 2012 року, №5 від 15 жовтня 2012 року, №6 від 16 жовтня 2012 року, №7 від 16 жовтня 2012 року, №8 від 23 жовтня 2012 року, №9 від 26 жовтня 2012 року, №10 від 26 жовтня 2012 року, №11 від 26 жовтня 2012 року, №12 від 29 жовтня 2012 року, №13 від 01 листопада 2012 року, №14 від 01 листопада 2012 року, №15 від 06 листопада 2012 року, №16 від 07 листопада 2012 року, №17 від 09 листопада 2012 року, №18 від 09 листопада 2012 року, №19 від 12 листопада 2012 року, №20 від 15 листопада 2012 року, №21 від 16 листопада 2012 року, №22 від 19 листопада 2012 pоку, №23 від 19 листопада 2012 року, №24 від 21 листопада 2012 року, №25 від 23 листопада 2012 року, №26 від 26 листопада 2012 року, №27 від 27 листопада 2012 року, №28 від 05 грудня 2012 року, №29 від 17 грудня 2012 року, №30 від 17 грудня 2012 року, №31 від 18 грудня 2012 року, №32 від 18 грудня 2012 року та копією приймального акту №1 від 03 грудня 2012 року.

Починаючи з 25 грудня 2012 року, транспортування товару від ТОВ «Украдор» здійснювалось ТОВ «АСАС» самостійно, власним автотранспортом, відповідно до умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 31 серпня 2012 №10, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) №1 від 25 грудня 2012 року, №3 від 27 грудня 2012 року та подорожніх листів вантажного автомобіля від 25 грудня 2012 року №1, від 27 грудня 2012 року №3, на яких проставлена відмітка лікаря про допуск водія за станом здоров'я до керування автомобілем, а також відмітка механіка про технічний огляд автомобіля.

03 січня 2013 року між ТОВ «Украдор» (постачальник) та ТОВ «АСАС» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №1, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти. На виконання вказаного договору були виписані видаткові накладні та відповідні рахунки.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором позивачем подано до суду податкові накладні на загальну суму 175835,38 грн.: №1 від 03 квітня 2013 року, №2 від 06 квітня 2013 року, №3 від 11 квітня 2013 року, №4 від 12 квітня 2013 року, №5 від 18 квітня 2013 року, №6 від 18 квітня 2013 року, №7 від 23 квітня 2013 року, №8 від 25 квітня 2013 року, №9 від 26 квітня 2013 року, №10 від 26 квітня 2013 року, №11 від 29 квітня 2013 року.

На підтвердження проведення розрахунків за договором від 03 січня 2013 року №1 позивачем подано копії платіжних доручень від 04 липня 2013 року №333, від 04 липня 2013 року №334, від 08 липня 2013 року №345, та карток обліку розрахунків з ТОВ «Украдор» за квітень-липень 2013 року.

Операції з придбання нафтопродуктів були відображені в бухгалтерському обліку ТОВ «АСАС» наступним чином: сума без ПДВ Дт -281 Кт -631, сума ПДВ Дт -644 Кт -631, що підтверджується відомостями обліку розрахунків по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за квітень 2013 року.

Транспортування паливо-мастильних матеріалів від ТОВ «Украдор» до позивача було здійснено ТОВ «АСАС» самостійно та за власний рахунок, відповідно до умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 03 січня 2013 року №1, на підтвердження чого позивачем подано до суду копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) №19 від 03 квітня 2013 року, №20 від 06 квітня 2013 року, №21 від 11 квітня 2013 року, №22 від 12 квітня 2013 року, №23 від 18 квітня 2013 року, №24 від 18 квітня 2013 року, №25 від 23 квітня 2013 року, №26 від 25 квітня 2013 року, №27 від 26 квітня 2013 року, №28 від 26 квітня 2013 року, №29 від 29 квітня 2013 року, та копії подорожніх листів вантажного автомобіля від 03 квітня 2013 року №34, від 06 квітня 2013 року №35, від 11 квітня 2013 року №36, від 12 квітня 2013 року №37, від 18 квітня 2013 року №40, від 23 квітня 2013 року №41, від 25 квітня 2013 року №42, від 26 квітня 2013 року №43, від 29 квітня 2013 року №44 з відміткою лікаря про допуск водія за станом здоров'я до керування автомобілем, а також відміткою механіка про технічний огляд автомобіля.

Додатково позивачем були подані до суду копії журналів реєстрації довіреностей, сертифікати відповідності бензину та паспорти якості нафтопродуктів.

На підтвердження наявності технічних та технологічних можливостей здійснення господарських операцій по договорам поставки нафтопродуктів, ТОВ «АСАС» надано копії договору оренди ємностей для зберігання нафтопродуктів №4/12 від 30 липня 2012 року, акт здачі-прийняття обладнання (ємностей) від 01 серпня 2012 року, які знаходяться за адресою: м.Шостка, вул.Шевченка, 45, та договори оренди об'єктів нерухомості від 23 липня 2012 року № 5/12 (АЗС за адресою вул.Шевченка, 45 в м.Шостка), від 23 липня 2012 року №6/12 (АЗС по вул.Халтуріна в м.Шостка), від 23 липня 2012 року №7/12 (АЗС по вул.Некрасова, 6 в м.Шостка), від 23 липня 2012 року №8/12 (АЗС по пров.Ювілейному, 4-А в м.Середина-Буда) та акти здачі-прийняття АЗС від 01 серпня 2012 року.

На підтвердження оприбуткування та реалізації нафтопродуктів, отриманих від ТОВ «Украдор», позивачем надано копію товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) по бензину А-92, дизпаливу та по бензину А-95, копії торгових патентів на провадження торговельної діяльності «Роздрібна торгівля нафтопродуктами», а саме серія ТПВ №399932, виданим на АЗС по вул.Шевченка, 45 в м.Шостка, серія ТПВ №399933, виданим на АЗС по вул.Некрасова, 6 в м.Шостка, серія ТПВ №399934, виданим на АЗС по вул.Халтуріна в м.Шостка, серія ТПВ №399919, виданим на АЗС по пров.Ювілейному, 4-А в м.Середина-Буда, Сумська обл., а також копії накладних на внутрішнє переміщення товару зі складу до АЗС, змінних звітів АЗС за жовтень-грудень 2012 року та квітень 2013 року, за зміни, в яких нафтопродукти приймались операторами АЗС та журналів обліку надходження нафтопродуктів на АЗС.

Відповідно до поданих позивачем документів, перевезення нафтопродуктів здійснювалось ТОВ «АСАС» за допомогою автомобіля МАЗ-500А, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом цистерною ГКБ 8350 реєстраційний номер НОМЕР_2, який закріплений за водієм ОСОБА_2, на підтвердження чого подано копії договору суборенди транспортного засобу №4 від 24 грудня 2012 року, акта здачі-прийняття автомобіля МАЗ-500А від 24 грудня 2012 року, договору оренди транспортного засобу №11/12 від 24 грудня 2012 року, акта здачі-прийняття причепа-цистерни ГКБ 8350 від 24 грудня 2012 року, наказу від 25 грудня 2012 року №8-к про прийняття на роботу водія ОСОБА_2, наказу від 03 травня 2012 року №1-к про прийняття на роботу експедитора ОСОБА_3, свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, медичної довідки щодо придатності до керування транспортним засобом, дозволів №1204 від 24 грудня 2012 року (термін дії до 24 березня 2013 року) та №203 від 21 березня 2013 року (термін дії до 21 червня 2013 року), якими узгоджено умови та режим перевезення небезпечного вантажу.

За користування бензовозом-цистерною ОСОБА_4 позивачем було здійснено сплату орендної плати на підтвердження чого в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень від 15 березня 2013 року №132, від 21 червня 2013 року №306 та ТОВ «Украдор» виписано податкові накладні №13 від 29 грудня 2012 року, №12 від 30 квітня 2013 року.

Разом з тим, з наявних матеріалів справи вбачається, що перевезення товару від ТОВ «Украдор» до ТОВ «АСАС» здійснювалось протягом 5-10 хвилин, а ТОВ «Украдор» зареєстроване та знаходиться за адресою: м.Шостка, вул.Шевченка, 45, за якою також знаходяться ємності для зберігання нафтопродуктів, орендовані ТОВ «АСАС».

З товарно-транспортних накладних вбачається, що при здійсненні доставки товару ТОВ «Украдор» та транспортуванні товару ТОВ «АСАС» перевезення нафтопродуктів здійснювалось одним і тим самим автомобілем МАЗ-500А, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом-цистерною ГКБ 8350, реєстраційний номер НОМЕР_2. Автомобіль МАЗ-500А (бензовоз-цестерна), реєстраційний номер НОМЕР_1, що здійснював перевезення товару з пункту: м.Шостка, вул.Шевченка, 45 в пункт: м.Шостка, вул.Шевченка, 45 був орендований ТОВ «АСАС» у ТОВ «Украдор». Зазначені операції були зареєстровані як самостійні угоди, що, в свою чергу, передбачено договорами купівлі-продажу нафтопродуктів №10 від 31 серпня 2012 року, №1 від 03 січня 2013 року.

У відповідності до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на характер позовних вимог, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать, зокрема, про реальність господарських операцій, яка була підставою для виникнення права на формування податкового кредиту, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають позивачу право на податковий кредит.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з податку на додану вартість та бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Разом з тим, позивачем не надані суду докази на підтвердження можливостей контрагента позивача по виконанню укладеного з ТОВ «АСАС» договору поставки нафтопродуктів, зокрема, доказів наявності технічних та технологічних можливостей; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між ТОВ «АСАС» та ТОВ «Украдор», всупереч тому, що згідно із наявними в матеріалах справи копіями Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців засновниками та особами, які обрані до органу управління ТОВ «АСАС» та ТОВ «Украдор», є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а отже останні є пов'язаними особами.

Як вбачається з наданого відповідачем податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за 2 квартал 2013 року, у штаті ТОВ «Украдор» працювало лише 4 працівники, що вказує на недостатність кваліфікованого персоналу для здійснення задокументованої господарської операції.

З аналізу наявних в матеріалах справи документів, поданих позивачем, вбачається, що ТОВ «АСАС» орендує АЗС за адресою: м.Шостка, вул.Шевченка, 45, натомість, відповідно до реєстраційних даних контрагента позивача юридична адреса ТОВ «Украдор» також м.Шостка, вул.Шевченка, 45. З наданих товарно-транспортних накладних на транспортування бензину А-92 та А-95 вбачається, що бензин перевозився протягом 5 хвилин від постачальника ТОВ «Украдор» до покупця ТОВ «АСАС», що ставить під сумнів фактичне перевезення товару. У товарно-транспортних накладних за квітень 2013 року у графі «Автопідприємство», «Замовник» та «Вантажоодержувач» зазначено одне підприємство ТОВ «АСАС».

З наданих відповідачем податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік та фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2012 рік, поданих ТОВ «Украдор», не вбачається наявність основних засобів у зазначеного контрагента позивача, а також будь-яких витрат, понесених на їх утримання.

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, встановлено єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів. Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

В силу вимог п.п.5.4.1-5.4.3 вказаної Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Пунктами 7.5, 10.2 Інструкції передбачений порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом та порядок приймання нафтопродуктів на автозаправних станціях.

Разом з тим, документи на підтвердження транспортування нафтопродуктів у процесі виконання спірних поставок, прийняття товару за кількістю та якістю, відпуску та обліку нафтопродуктів, оформлених у відповідності до вказаних вище норм Інструкції матеріали справи не містять.

Крім того, у відповідності до п.7.5.8 вищезазначеної Інструкції у ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Однак, в долучених до матеріалів справи товарно-транспортних накладних не зазначено номер резервуара, з якого відпущено нафтопродукт, а враховуючи, що позивач орендує 6 ємностей за адресою: м.Шостка, вул.Шевченка, 45, де і відбувався налив нафтопродуктів, неможливо встановити, що нафтопродукти зберігались та відпускались ТОВ «Украдор» на виконання укладених договорів з ТОВ «АСАС».

Крім того, позивачем не доведено отримання нафтопродуктів від ТОВ «Украдор» автомобільним транспортом, оскільки не надано доказів дотримання вимог п.10.2.2 вищезазначеної Інструкції, згідно якої перед зливанням нафтопродуктів з автоцистерни оператору АЗС необхідно: перевірити наявність і непошкодженість пломб; переконатись у справності резервуара і його обладнання, технологічних трубопроводів і правильності функціонування запірної арматури; виміряти рівень нафтопродукту в резервуарі; проконтролювати рівень наповнення автоцистерни; визначити за свідоцтвом про повірку автоцистерни об'єм автоцистерни і перевірити одержаний результат на відповідність об'єму, зазначеному в ТТН: відібрати пробу з автоцистерни в тару відповідно до ДСТУ 4488, виміряти густину і температуру нафтопродукту. Опечатати пробу за підписами своїм та водія автоцистерни, надати номер і зберігати її протягом 10 діб; проконтролювати наявність в автоцистерні підтоварної води. Одержані результати вимірювань густини і температури нафтопродукту зазначаються у ТТН та журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП (додаток 13).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності факту здійснення господарських операцій з поставки нафтопродуктів, а також суборенди транспортного засобу та реальної зміни майнового стану платника податків ТОВ «АСАС», в результаті чого подані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, а отже податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2013 року №000272200 прийнято відповідачем обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, та підстави для його скасування відсутні.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАС» - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 04 травня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.