Постанова № 57508453, 27.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 квітня 2016 рокусправа № 804/13905/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеопс" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 р. у справі № 804/13905/15 за позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеопс" про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна та стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Дніпродзержинська ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням подальшого уточнення до нього) просила стягнути з рахунків Товариства податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість у розмірі 12 328,00 грн. та надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 63 866,26, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 року позов задоволено повністю з мотивів дотримання податковим органом законодавчо визначених підстав та порядку звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати ухвалене у справі судове рішення та виключити з судового рішення надання Дніпродзержинській ОДПІ дозволу на погашення боргу за рахунок майна Товариства.

Сторони до суду не з'явилися. Про день, місце та час розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

У зв'язку з неявкою сторін фіксування судового засідання не здійснювалось, відповідно ч.1 ст. 41 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду першої інстанції наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судом норм матеріального права та дотримання ним процесуальних норм, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазаначає.

Під час перегляду справи встановлено, що оспорювана сума боргу виникла у Товариства відповідно до самостійно наданих податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток, які набули статусу узгоджених.

Частина боргу, яка утворилася внаслідок несплати сум по податковим повідомленням-рішенням також є узгодженою, податкові повідомлення-рішення складені за результатами камеральних перевірок, надіслані платнику податків та отримані останнім, отже їх сума є погодженою з Товариством, що встановлено судовим рішенням від 15.10.2014 року у справі №804/15550/14 та відповідно до положень статті 72 КАС не потребують доказування, як обставини, встановленні судовим рішення, що набрало законної сили.

Отже, підставою для подання позову про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих товариство, слугував висновок про наявність у товариства непогашеної суми узгоджених зобов'язань за самостійно поданими деклараціями.

В судовому порядку встановлено, що станом на 03.11.2015 року у Товариства існує заборгованість у сумі 63 866,26 грн., яка утворилася у 2011 році і стягнута за рішеннями судів від 15.10.2014 року (залишено без змін Ухвалою Дніпропетровського адміністративного суду від 19.05.2015 року) та від 08.04.2015 року (не оскаржувалася). Також встановлено, що за період з 02.03.2015 року по 30.07.2015 року у Товариства виник новостворений борг в розмірі 12 328,00 грн. по податку на додану вартість, який виник в результаті несплати податкових зобов'язань самостійно визначених платником податків відповідно наданих декларацій за січень 2015 року №9016924216 від 17.02.2015 року в розмірі 7 333,00 грн. та в декларації за червень 2015 року № 9149058052 від 16.07.2015 року в розмірі 4 995,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення суми податкового боргу в сумі 12 328,00 грн. з рахунків Товариства в обслуговуючих банках, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Стягнення коштів платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Разом з тим відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

При цьому п. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Таким чином, надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, є дійсною, а на податковий борг, що погашений - відкликаною.

Отже, якщо податковим органом направлено податкове повідомлення щодо раніше існуючого податкового боргу (незалежно від того податкове зобов'язання визначено контролюючим органом чи самостійно платником податків), а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу (незалежно від того податкове зобов'язання визначено контролюючим органом чи самостійно платником податків), у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму новоствореного боргу.

У такому разі право на стягнення новоствореного податкового боргу у податкового органу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати, у даному випадку, самостійно узгодженого грошового зобов'язання.

З огляду на встановлену судом першої інстанції обставину про те, що податкова вимога від 06.06.2011 року № 531 не є відкликаними, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення з рахунків Товариства податкового боргу.

З таким висновком колегія суддів апеляційного суду погоджується та вважає, що в цій частині судове рішення підлягає залишенню без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення суми податкового боргу в сумі 63 866,26 грн. за рахунок майна відповідача слід зазначити наступне.

Задовольняючи ці позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано процедуру передбачену положеннями п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України, а тому вимоги про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків є обґрунтованим.

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки визначальним для правильного вирішення спору по даній справі є встановлена Податковим кодексом України послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника, проте, вказана обставина залишилася поза межами дослідження судом першої інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції не може погодитися з позицією суду першої інстанції, оскільки вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу майна, а також будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Статтею 88 Податкового кодексу України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: - несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (підпункт 89.1.1); - несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (підпункт 89.1.2).

Згідно з п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до наступного пункту названої статті, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Судом під час перегляду справи встановлено, що 21.06.2011 року ДПІ прийняла рішення №134 щодо опису майна Товариства у податкову заставу.

На підставі зазначеного рішення податковим керуючим 21.06.2011 року, 11.08.2011 року, від 19.10.2012 року, від 07.07.2014 року складені акти опису майна за №70, №81, №78 та №49.

Орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (пункт 89.8 статті 89 Податкового кодексу України).

Таким чином, податкова застава зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідним витягом, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.,п. 95.1, 95.2, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

При цьому, процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Отже, Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, податковий орган повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив податковий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.

Податковий орган для доведення обставини відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, не надав довідку про діючі (закриті) рахунки Товариства у фінансових установах, інкасові доручення (розпорядження) №555 від 12 серпня 2015 року, №561, №562, №563 від 13 серпня 2015 року, №556, №554 від 12 серпня 2015року, №45, №44,41,42,40,45 від 19 січня 2015 року виставленні не на всю суму боргу.

Відмітки про повернення інкасових доручень (розпоряджень) у зв'язку з відсутністю грошових коштів містяться тільки на інкасових доручень (розпоряджень) №45 від 19 січня 2015 року, №556,555,563,562 від 12,13 серпня 2015 року.

Крім того, наданими податковим органом інкасовими дорученнями (розпорядженнями) не підтверджено відсутність грошових коштів на всіх рахунках, відкритих Товариством у фінансових установах та про які відомо ДПІ.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом не були надані докази на підтвердження відсутності на рахунках Товариства грошових коштів на час звернення до суду, оскільки зазначені вище інкасові доручення датовані січень, серпень 2015 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, правова оцінка у справі дана без дослідження усіх обставин по справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.195, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеопс" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року у справі № 804/13905/15 - скасувати та відмовити Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в задоволені позовних вимог в частині, щодо надання Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 63866,26 грн. за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеопс", що перебуває у податковій заставі.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року у справі № 804/13905/15- залишити без змін.

Постанова набирає чинності відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 28.04.2016 року

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак