Постанова № 57508197, 27.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року м. Київ справа № 826/7905/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абсолют

Фінанс Груп»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абсолют фінанс груп» (надалі - Позивач/ТОВ «Фінансова компанія «Абсолют Фінанс Груп») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Шевченківському районі), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі №0007482207 від 28.05.2014 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року, у справі № 826/7905/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абсолют Фінанс Груп» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 07 квітня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, та поданих додаткових поясненнях.

Представник Відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, з підстав викладених у наданих письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми ПК України.

На підставі частини 4 ст. 122 КАС України суд прийшов до переконання про можливість подальшого розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах докази та заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови Головного управління МВС у Дніпропетровській області про призначення перевірки від 18.02.2014 р., на підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі №30 від 04.04.2014 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ФК«Абсолют Фінанс Груп» (податковий номер 37723890)» та направлень на проведення перевірки, в період з 07.04.2012 р. по 28.04.2014 р. Відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка Товариства з обмежено відповідальністю «ФК«Абсолют Фінанс Груп», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.

Проведено перевіркою встановлено допущення ТОВ «ФК«Абсолют Фінанс Груп» порушень пп.153.1.4 п.153.1 ст.153, пп.135.5.15 п.135.5ст.135 ПК України, в результаті чого ТОВ «ФК «АФК» занижено податок на прибуток за 2013 р. у сумі 4 617 652,20 грн.

За результатами перевірки Державно податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 07.06.2014р. складено Акт №1044/2207/37723890 (надалі - акт перевірки).

ТОВ «ФК«Абсолют Фінанс Груп» не погодившись із висновками акту перевірки подано заперечення до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.05.2014 р. За результатами розгляду заперечень, висновки акту перевірки залишені без змін, а подані заперечення без задоволення, про що повідомлено листом №5026/10/26-59-22-07 від 23.05.2014 р. «Про розгляд заперечень».

Державно податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі висновків акту перевірки від 07.06.2014р. №1044/2207/37723890, 22.05.2014р. винесено податкове-повідомлення рішення №0007482207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5 772 065,20 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 4 617 652,20 грн., та 1 154 413,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

ТОВ «ФК«Абсолют Фінанс Груп» не погоджується із винесеним Державно податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податковим повідомленням-рішенням, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, суб'єктом владних повноважень під час проведення перевірки встановлено заниження позивачем доходу за 2013рік на 24 303 430,58грн., що призвело до заниження зобов'язання з податку на прибуток за 2013 р. у сумі 4 617 652,20 грн., в тому числі:

- 4 585 99,40грн., при перевірці порядку продажу іноземної валюти та віднесення частки, різниця між сумою отриманого від реалізації іноземної валюти, та еквівалентом такої іноземної валюти, вираженим за курсом Національного банку України на дату її продажу, встановлено порушення п.п.153.1.4 п.153.1 ст.153, п.п.135.5.15 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем було занижено «інші доходи» на загальну суму 24 136 791,58грн.;

- 31 661,41грн., у зв'язку з порушенням п.п.135.5.15 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, а саме товариством позивачем не включено до «інших доходів» за 2013р. суму сплачених відсотків за надану позику у розмірі 166 639,00грн.

Разом з тим позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо протиправності оскаржуваних рішень, як підставу позову, зазначив лише про протиправність збільшення йому податкового зобов'язання щодо порушень, допущених при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток внаслідок операцій з продажу іноземної валюти.

Відповідно до ч. 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, суд розглядаючи дану адміністративну справу вирішує питання правомірності винесення податкового повідомлення - рішення №0007482207 від 22.05.2014р. лише в частині визначення податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку із встановленням допущення порушень продажу іноземної валюти.

Так, пп. 153.1.1 п. 153.1 ст. 153 ПК України визначено, що доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.

Водночас, відповідно до пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 ПК України, визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №193 від 10.08.2000 р. (надалі - П(С)БО 21) визначено, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. При цьому, в п.4 П(С)БО 21 передбачено, що курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

В п.5 П(С)БО 21 передбачено, що операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат)

Відповідно до пп.153.1.4 п.153.1 ст.153 ПК України передбачено, що у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів. У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти.

Також до витрат відносяться витрати на сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з придбанням іноземної валюти. Термін «балансова вартість іноземної валюти» для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше.

В п.135.1 ст.135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п.135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п.135.3 цієї статті та у ст.136 цього Кодексу.

В п.135.2 ст.135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

В пп.135.5.15 п.135.5 ст.135 ПК України інші доходи включають інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач, у перевіряємий період, здійснював купівлю-продаж іноземної валюти, на підставі Ліцензії НБУ № 98 від 06.12.2012р. на здійснення валютних операцій №98.

Проведеною перевіркою встановлено, що протягом 2013 року ТОВ «ФК«Абсолют Фінанс Груп» продано іноземної валюти, саме долара США, в розмірі 70 066 305,00 доларів (США), що еквівалентно 584 176 767,45 грн., по курсу НБУ.

Податковим органом, за результатами наданої до перевірки інформації встановлено, що курс проданої валюти (USD) за ставкою Національного банку України становив 8,337 грн. за 1 долар США, тоді як за даними офіційного сайту НБУ, курс даної валюти становив 7,993 грн. за 1 долар США.

Виходячи з вищенаведеного, перевіряючими було зроблено висновок про те, що ТОВ «ФК «Абсолют фінанс груп» протягом 2013 року завищено ставку офіційного курсу Національного банку України гривні до долара США, що спричинило заниження позитивної різниці між доходом від продажу (по курсу продажу) валюти та офіційної вартості (еквівалент по курсу Національного банку України) валюти на дату здійснення операції.

Як вбачається із змісту акту перевірки, а також наданих відповідачем заперечень, висновки, щодо обсягу реалізованої позивачем валюти за 2013 року, визначались податковим органом на підставі Інформаційної довідки Позивача за 2013 р. від 29.04.2014 р. та частково карток бухгалтерських рахунків 942, 302, 301, 711, 333.

Разом з тим, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд не погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи із наступних міркувань.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88) передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Суд зазначає, що надана до перевірки інформаційна довідка від 29.04.2014р., сама по собі не може свідчити про реальні обсяги реалізованої позивачем валюти, оскільки потребує належного документального підтвердження первинною документацією.

Крім того, при первинному розгляді справи, опитані судом свідки, будучи попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, пояснили, що така довідка була виконана виключно для погодження форми складання такої, та за домовленістю, містила приблизну інформацію, а надану первинну документацію досліджувалось вибірково та не у повному обсязі.

Натомість суд, у повній мірі дослідивши надані суду докази, встановив, що позивачем протягом 2013року продано іноземної валюти, саме долара США, в розмірі 73 828 026,00 доларів (США), що еквівалентно 590 107 411,82грн., по курсу НБУ. При цьому курс проданої валюти (USD) за ставкою Національного банку України становив 7,993 грн. за 1 долар США, що у повній мірі відповідає інформації з офіційного сайту НБУ.

Відомості, щодо реалізації позивачем протягом 2013 року доларів США саме на суму 73 828 026,00 підтверджуються наданими копіями виписок по рахунках (т. а.с.142-250, т. 2 а.с.1-82), копіями даних про оборот готівкової іноземної валюти (т.2 а.с.89-102), а також копіями звітності, що подавалась до НБУ протягом 2013 року.

Окрім цього, суд приймає до уваги наданий позивачем письмовий доказ - висновок експертного дослідження №04 від 28.07.2015р., складений судовим експертом ОСОБА_3 та пояснення останнього, що були надані вказаною особою суду, як свідка, з яких вбачається, що висновки акту перевірки позивача щодо заниження ним інших доходів від здійснення операцій купівлі-продажу іноземної валюти (доларів США) за 2013 рік на загальну суму 24 136 791,58грн. документально та нормативно не підтверджуються. У той же час показники інформації про купівлю та продаж валюти за 2013 рік, складеної позивачем щодо операцій з доларами США документально підтверджено.

Таким чином, суд погоджується із доводами Позивача про необґрунтованість висновків Відповідача про завишення курсової різниці, та погоджується із посиланням Позивача щодо правомірності не включення суми 24 136 791,58грн. до інших доходів за 2013 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення позивачу зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4 585 99,39 грн. здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 22.05.2014 р. №0007482207 підлягає визнанню протиправними та скасуванню в цій частині і в частині нарахування штрафних фінансових санкцій в розмірі 1 146 497,50грн..

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст. 11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача.

З урахуванням ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4393,80грн. з бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Абсолют Фінанс Груп» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.05.2014 р. №0007482207 в частині донарахування зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 4 585 99,39грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 146 497,50грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Присудити з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Абсолют Фінанс Груп» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4393,80грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя І.М. Погрібніченко