Постанова № 57508160, 27.04.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 квітня 2016 р. № 820/11980/15

головуючого судді - Кучми Ю.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Молчанової О.М.,

представників:

представника позивача - Войтенка В.В.

представника відповідача - Ковальчука Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Старк" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові МГУ ДФС України про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Старк" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові МГУ ДФС України, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ ДФС за №0000154700 від 25.09.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами перевірки позивача відповідачем було складено акт перевірки та винесено податкове повідомлення-рішення №0000154700 від 25.09.15. За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення, Позивач не погоджується з зазначеним рішенням посилаючись на те, що повторна перевірка була проведена відповідачем безпідставно.

Представником відповідача в ході судового розгляду справи були надані письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Старк" зареєстроване як юридична особа те перебуває на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові МГУ ДФС України про скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Старк" код за ЄДРИОУ 30926071 з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Слік» за період з 01.10.2011р. по 30.11.2011р. , за результатами якої було складено акт перевірки №71/28-09-47-08/30926071 від14.09.15 (а.с.17).

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №000154700 від 25.09.15, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі: за основним платежем - 499933грн. та за штрафними санкціями - 249966,50 грн.(а.с.18)

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення рішенням Центрального офісу з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління ДФС в задоволенні заяви позивача було відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін(а.с.23-24).

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що первинні документи складені по господарським операціям по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Слік» не мають юридичної сили.

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що податковим органом вже проводилась перевірка позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Слік» за той самий період - жовтень - листопад 2011 року, результати якої були оформлені актом перевірки №207/28-09-47-08/30926071 від 27.06.14.(а.с.87-121)

Так позивачем були надані податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року та листопад 2011 року. (а.с.25-27, 33-35)

Під час проведення перевірки, результати якої були оформлені актом перевірки №207/28-09-47-08/30926071 від 27.06.14 позивачем були надані уточнюючі податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року та листопад 2011 року (а.с. 28-32, 36-40).

Порушень по взаємодії позивача з його контрагентом - ТОВ «Слік» податковим органом встановлено не було.

Так, на підставі доповідної записки №83 від 03.09.15 (а.с.85) була призначена повторна перевірка по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Слік» за жовтень 2011 року та листопад 2011 року, результати якої викладені в акті перевірки №71/28-09-47-08/30926071 від 14.09.15.

Щодо строків проведення перевірки суд зазначає наступне.

З акту перевірки №71/28-09-47-08/30926071 від 14.09.15 та рішення Центрального офісу з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління ДФС №26594/10/2810-10-4-33 від 07.12.15 вбачається, що уточнюючі податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року та листопад 2011 року не були прийняті податковим органом.

Відповідно до п. 102.1 ст.102 ПК України Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

З аналізу зазначеної норми випливає, що скільки відповідачем зазначені вище уточнюючі податкові декларації з податку на додану вартість не були прийняті та не визнані податковою звітністю, підстав для проведення перевірки протягом 1095 днів з моменту подачі позивачем уточнюючих розрахунків не виникло.

Отже, повторна перевірка позивача відбулася за межами граничних строків для проведення такої перевірки, тобто проведена з порушеннями вимог чинного законодавства.

Посилання відповідача на те, що позивачем безпідставно знищено первинні документи за жовтень та листопад 2011 року суд вважає таким, що суперечить вимогам п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Так з акту перевірки №71/28-09-47-08/30926071 від 14.09.15. вбачається, що він містить посилання на дослідження первинної документації по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Слік» за жовтень 2011 року та листопад 2011 року, викладене в акті перевірки №207/28-09-47-08/30926071 від 27.06.14.

Посилання податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Слік», постанову Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про порушення кримінальної справи від 18.06.2012р. по ТОВ «Слік», а також акти на проведення перевірок/ зустрічних звірок контрагентів контрагента позивача - ТОВ «Слік», не є належними та допустимими доказами з огляду на наступне.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки або акту (довідки) про проведення зустрічної звірки в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено та відображено в акті перевірки, що ТОВ «ВКФ «Старк» та ТВО «Слік» на момент здійснення господарських операцій, висновок про дефектність первинних документів яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, перебували зареєстрованим у встановленому порядку як юридичні особи.

Крім того, суд зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкового повідомлення-рішення №0000154700 від 25.09.2015 року. вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Старк" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові МГУ ДФС України про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ ДФС за №0000154700 від 25.09.2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена 04 травня 2016 року.

Суддя Кучма Ю.В.