Рішення № 5750816, 16.06.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.09 р. Справа № 35/48

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Житлово-комунального підприємства № 4 Приморського району м. Маріуполь

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 м. Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 2689,29грн.

За участю

представників сторін

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_2 за довір.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Житлово-комунальне підприємство № 4 Приморського району м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 м. Маріуполь про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибуденкової території в розмірі 2689,29грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 15 від 14.03.2005р. по відшкодуванню витрат, повязаних з обслуговуванням будинку та прибуденкової території, що знаходиться в комунальній власності міста. З посиланням не порушення зазначеного договору, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за період з березня 2005р. по грудень 2008р. у розмірі 2689,29грн. Як на правові підстави викладених позовних вимог посилається на ст. 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України. Як на правові підстави викладених позовних вимог посилається на ст. 360, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України.

У судових засіданнях позивач свої вимоги підтримував.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, надав відзив на позовну заяву, де вказує, що з 02.06.2006р. власником приміщення АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на підставі договору дарування частини нежитлового приміщення від 02.06.2006р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 18.05.2009р. у звязку з закінченням повноважень судді Мальцева М.Ю. передано на розгляд судді Мартюхіній Н.О.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14.03.2005р. між Житлово-комунальним підприємством № 4 Приморського району (підприємство) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір № 15 на відшкодування витрат, повязаних з обслуговуванням будинку та прибуденкової території, що знаходиться в комунальній власності міста.

За цим договором Орендар, який займає нежитлове приміщення за адресою вул.. Латишеві, 33, загальною площею 72,1м2, сплачує експлуатаційні витрати за ставкою 0,38грн. за 1 м2 загальної площі орендного приміщення, відповідно рішення Маріупольської міської ради від 01.01.2004р.. “Про участь орендарів та власників вбудованих нежитлових приміщень в експлуатаційних витратах з утримання будинку”, а Підприємство забезпечує організацію виконання експлуатаційних послуг з утримання Споруди та прибуденкової території.

Згідно до п. 2.2.4. договору Орендар (власник) зобовязується не пізніше 5-ти днів після отримання рахунку вносити плату на розрахунковий рахунок підприємства в відповідності з загальною площею орендованого приміщення по ставці 0,38 грн. за 1 м2, затвердженою рішенням Маріупольської міської ради від 01.01.2004р. “Про участь орендарів та власників вбудованих нежитлових приміщень в експлуатаційних витратах з утримання будинку”; в разі зміни тарифів на підставі рішення Маріупольської міської ради оплата здійснюється за новими тарифами з дня вступу в силу цього рішення.

Пунктом 2.2.8. договору встановлено, що в разі розірвання договору оренди Орендар (власник) повідомляє про це Підприємство за 30 днів та сплачує витрати по день передачі відділу оренди Управління державного майна за актом орендне приміщення.

Розділом 4 “Порядок розрахунків” договору визначено, що за приміщення, що розташоване за адресою: вул. Латишева, 33, загальною площею 72,1м2 Орендар (власник) щомісячно сплачує послуги Підприємства в сумі 27,40грн. Річна сума платежу 328,80грн. Підприємство щомісячно до 5 числа місяця надає Орендарю рахунки на оплату витрат. Орендар в продовж 5-ти банківських днів здійснює оплату рахунку на розрахунковий рахунок Підприємства.

Відповідно до п. 5.1. договору договір діє з 14.03.2005р. по 31.12.2005р.

Згідно до п. 6.3. договору при відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору за місяць до спливу його строку, договір вважається пролонгованим на наступний строк на тих же умовах.

01.07.2005р. між сторонами було укладено угоду про зміну договору у звязку з підвищенням тарифів з 01.07.2005р., відповідно до рішення виконкому Маріупольської міської ради від 15.06.2005р. № 211.

Вказаною угодою сторони погодили оплату експлуатаційних витрат за ставкою 0,61грн. та визначено, що строк дії угоди з 01.07.2005р. по 31.12.2006р.

На виконання умов договору позивачем у період з 14.03.2005р. по 31.12.2008р. надавались послуги, обумовлені договором на загальну суму 2997,15грн.

За вказаний період відповідач розрахувався в сумі 307,86грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

У звязку з наявністю заборгованості в розмірі 2689,29грн. за період з 14.03.2005р. по 31.12.2008р. позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 175,92грн. за період з липня 2005р. по травень 2006р. з огляду на наступні підстави.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем останній у період з березня 2005р. по вересень 2005р. був орендарем вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 72,1м2, що розташоване в підвалі пятиповерхового житлового будинку № 130, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. Латишева, 33, а з 21.09.2005р. є власником вказаного приміщення на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Апалько М.Ю. 21.09.2005р. за № 7563 та зареєстрованого в реєстрі про право власності на нерухоме майно згідно Витягу про реєстрацію права власності Маріупольського бюро технічної інвентаризації 28.09.2005р.

Тобто у період з липня 2005р. травень 2006р. включно відповідач на законних підставах володів та користувався спірним приміщенням, а отже й повинен нести витрати на його утримання у відповідності з умовами договору.

Статтями 319, 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобовязаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” встановлено, що субєкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обовязковою умовою договорів на надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення зобовязань відповідно до чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” визначено, що утриманням будинків і прибудинкових територій є господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та\або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків, споруд, комплексів будинків і споруд, а також, утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Пунктом 2 ст. 14 закону України „Про житлово-комунальні послуги”, ціни\тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно із ст. 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як було встановлено судом, повноваження утримання будинку, що знаходиться у комунальній власності міста належить Житлово-комунальному підприємству № 4 Приморського району м. Маріуполь.

В підтвердження виконання робіт з утримання будинку та прибуденкової території позивачем до матеріалів справи надані акти виробничого списання, видаткові накладні, накладні акти приймання виконаних робіт.

З огляду на викладене, за висновками суду, позивачем виконувалися обовязки з утримання будинку та прибудинкової території, витрати на які відповідач повинен був своєчасно відшкодовувати.

Однак, відповідач всупереч умовам договору, свої зобовязання щодо своєчасної оплати експлуатаційних витрат виконував несвоєчасно та не в повному обсязі. За спірний період позивач здійснив оплату отриманих послуг в розмірі 307,86грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Загальні умови виконання зобовязань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Виходячи з матеріалів справи позивачем було належним чином виконанні зобовязання з утримання будинку та прибуденкової території в період з червня 2005р. по травень 2006р. Що стосується виконання відповідачем зобовязань по оплати отриманих послуг з утримання будинку та прибуденкової території, то такі зобовязання відповідачем виконані не в повному обсязі, а саме не оплачені експлуатаційні витрати за спірний період.

У звязку з невиконанням зобовязань по оплаті отриманих послуг позивачем на адресу відповідача направлялися претензія № 1598 від 29.12.2008р., яка зі сторони відповідача залишена без відповіді та задоволення.

З огляду на викладене за період з липня 2005р. по травень 2006р. за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 175,92грн. та підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з червня 2006р. по грудень 2008р. то суд відмовляє у їх задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи та пояснень представника відповідача, а саме з договору дарування частини нежитлового приміщення від 02.06.2006 р. посвідченого нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Тулаіновим ЕА., вбачається, що нежиле приміщення АДРЕСА_1 в місті Маріуполь Донецької області було подаровано відповідачем ОСОБА_2 та право власності на яке зареєстровано за останнім у Маріупольському бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером НОМЕР_2 номер запису 1437 в книзі 3.

З урахуванням того, що в силу закону тягар утримання майна повинен нести власник майна, а також, згідно пункту 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї, зобовязання до сплати та відшкодовування експлуатаційних витрат за період з червня 2006р. по грудень 2008р. саме відповідача не відповідає чинному законодавству. Тому такі витрати повинен сплачувати новий власник приміщення, тобто ОСОБА_2, а відповідач не є зобовязаною особою щодо несення обовязків з утримання майна, яке йому не належить.

У звязку з вище викладеним вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача експлуатаційних витрат за період з червня 2006р. по грудень 2008р. не підлягають задоволення, оскільки у вказаний період відповідач не був власником приміщення, що обслуговувався позивачем та не володів й не користувався цим приміщенням на інших підставах.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги частково у сумі 175,92грн. В іншій частині, суд дійшов висновку про неправомірність позовних вимог, у звязку з чим, у решті частині позовних вимог відмовляє.

Щодо посилання позивача на той факт, що Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 12.03.2009р. зверталася до позивача, де просила дозволити ремонтні роботи у спірному приміщенні, то вони судом до уваги не приймаються, у звязку з тим, що як встановлено судом власником спірного приміщення з 02.06.2006р. є ОСОБА_2.

Відносно посилання позивача на той факт, що СПД ОСОБА_1 письмових заяв про зміну чи розірвання договору протягом 2006-2008р. до позивача не надходило, остаточні розрахунки з підприємством не проводилися, про зміну власника нежитлового приміщення не повідомляла, у звязку з чим договір № 15 від 14.03.2005р. не втратив юридичної сил, то судом вказані заперечення до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вище викладеним.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України, тобто, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Житлово-комунального підприємства № 4 Приморського району м. Маріуполь до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 2689,29грн., - задовольнити частково.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) на користь Житлово-комунального підприємства № 4 Приморського району м. Маріуполь (м. Маріуполь, вул. Латишеві, 25, р/р 26002054000109 у МФ КБ Приватбанк, МФО 335429, ЗКПО 32457558) заборгованість за експлуатаційні витрати у розмірі 175,92грн., судові витрати: державне мито у розмірі 6,67грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 7,72грн.

В решті частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя