Постанова № 57507705, 25.04.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2016 року справа № 2а-10437/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретаря судового засідання Бугари М.Р.,

за участю:

представника позивача Сеньківа А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріуспроект Львів" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області, третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Софегар-Україна" про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000472350 від 22 квітня 2011 року, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТзОВ "Сіріуспроект Львів" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області, третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Софегар-Україна" про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000472350 від 22 квітня 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в процесі перевірки відповідачем не встановлено об'єктивних та достовірних обставин, які б свідчили про безтоварність операцій між позивачем і його контрагентом. Зазначив, що відносини з ТзОВ "Софегар-Україна" мали реальний характер та підтверджуються всіма первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та усних поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення, подав клопотання про відкладення розгляду справи, проте доказів, що підтверджують поважність причин неприбуття у судове засідання не надав.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши подані документи та матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією в Пустомитівському районі Львівської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ "Сіріуспроект Львів" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ТзОВ "Софегар-Україна" за період з 01.01.2010 по 30.06.2010 р., за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Товариством п.п.7.4.1, п.п 7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 137 851,00 грн. в т.ч. : у січні 2010 р.- 281 933,00 грн., у березні 2010 р. - 332 817,00 грн., у квітні 2010 р. - 225 824,00 грн., у травні 2010 р. - 40 672,00 грн., у червні 2010 р. - 490 605,00 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних виписаних ТзОВ "Софегар Україна"по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства (придбання будівельних матеріалів та будівельно-монтажних робіт); в порушення п.1.8 ст.1 та пп.7.2.3 п.7.2, п.п 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено залишки від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за лютий 2010 р. - 281 933,00 грн., квітень 2010 р. - 332 817,00 грн., травень 2010 р. - 225 824,00 грн., червень 2010 р. - 40 672,00 грн., липень 2010 р. - 490 605,00 грн., що викладено в Акті перевірки від 14.04.2011 р. № 181/234/33753565.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000472350 від 22 квітня 2011 року, яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 1 371 851,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням ТзОВ "Сіріуспроект Львів" звернулося до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір по суті, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Між ТзОВ "Софегар Україна" (підрядник) та ТзОВ "Сіріуспроект Львів" (замовник) укладено ряд договорів підряду, а саме № 01/08-01 від 01.08.2009 року, № 01/08-10 від 01.08.2009 року, № 05/12-01 від 05.12.2008 року.

Згідно договору підряду № 01/08-01 від 01.08.2009 року, підрядник зобов'язується за завданням замовника виконувати роботи, а саме: загальні слюсарні роботи, зовнішні двері гіпермаркету, протипожежні двері. Договірна ціна робіт складає 17 538 750,00 грн. без ПДВ або 1 559 000,00 Євро.

Відповідно до договору підряду № 01/08-10 від 01.08.2009 р. підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати роботи, а саме : конструкція шахти панорамного ліфта. Договірна ціна робіт складає 517 500,00 грн. без ПДВ або 46 000,00 Євро.

Згідно договору підряду № 05/12-01 від 15.12.2008 року підрядник за завданням замовника виконати роботи, а саме: загальні слюсарні роботи, металеві грати і завіси -практікер, пожежні двері. Договірна ціна робіт складає 2 081 200,00 грн. без ПДВ або 220 000 Євро.

На виконання договорів підряду № 01/08-01 від 01.08.2009 року, № 01/08-10 від 01.08.2009 року, № 05/12-01 від 05.12.2008 року, ТзОВ "Софегар Україна" протягом січня-червня 2010 р. надавало будівельні роботи ТзОВ "Сіріуспроект Львів"по будвіництву торгово-розважального центру за адресою с. Сокільники вул. Стрийська, 30, та складено акти виконаних робіт від 15.01.2010 р., 15.02.2010 р., 15.03.2010 р., 15.03.2010 р., 25.03.2010 р., 15.04.2010 р., 30.04.2010 р., 30.04.2010 р., 15.05.2010 р., 10.06.2010 р. та виписано податкові накладні №1 від 15.02.2010 р., №2 від 15.02.2010 р., №3 від 15.02.2010 р., №4 від 15.02.2010 р., №5 від 15.02.2010 р., №6 від 15.02.2010 р., №14 від 15.03.2010 р., №15 від 15.03.2010 р., №16 від 15.03.2010 р., №17 від 15.03.2010 р., №18 від 15.03.2010 р., №22 від 25.03.2010 р., №23 від 25.03.2010 р., № 28 від 15.04.2010 р., № 27 від 15.04.2010 р., № 26 від 15.04.2010 р., № 25 від 15.04.2010 р., № 32 від 30.04.2010 р., № 31 від 30.04.2010 р., № 33 від 15.04.2010 р., № 34 від 10.06.2010 р., № 35 від 10.06.2010 р., № 36 від 10.06.2010 р., № 37 від 10.06.2010 р., № 38 від 10.06.2010 р., № 39 від 10.06.2010 р., на загальну суму 16 519140,78 грн. в т.ч. ПДВ 2753 190,13 грн.

В підтвердження обставин виконання вищенаведених господарських операцій позивачем представлено податкові накладні, які відповідають вимогам чинного законодавства та долучені до матеріалів справи. Також, на підтвердження господарських операцій з ТзОВ "Софегар Україна", позивачем надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат до Акту КБ-2, рахунки-фактури.

Орган державної податкової служби в акті перевірки прийшов до висновків, що господарські операції з приводу придбання товарів (робіт, послуг) ТзОВ "Сіріуспроект Львів"у ТзОВ "Софегар Україна"фактично не відбувались. Такі висновки податкового органу грунтуються на даних ДПІ у Сихівському районі м.Львова, викладених в акті перевірки від 18.02.2011 року №121/23-209/36248695 про нікчемність господарських операцій між ТзОВ "Софегар Україна" у ТзОВ "Вікторі Ко", ТзОВ "Іртас", ПП "Універсалбуд", ТзОВ "Екопласт-Львів".

Проте з такими висновками ДПІ, суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до вимог підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагента позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірені періоди було надано податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Зазначені обставини давали право позивачу включити суму податку на додану вартість до кладу податкового кредиту.

Факт здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Контрагент на момент події надання послуг знаходився в базі ДПС платників ПДВ та в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави. Системний аналіз наведених норм свідчить про існування презумпції правомірності правочину укладеного між сторонами, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. "а", "в", "г", "д"п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку контрагентом продавця (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Окрім того у судовому засіданні для повного та об'єктивного розгляду справи були допитані в якості свідків: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та досліджено матеріали кримінальної справи №1319/5153/2012 про обвинувачення ОСОБА_3 по ст.. 367, 366 КК України.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 надав наступні пояснення.

Зазначив, що у 2010 р. працював на будівництві "Кінг крос-Леополіс" у м.Львові, де здійснював технічний нагляд за роботою підрядника - ТзОВ "Софегар Україна". Зазначив, що даний підрядник неодноразово виконував роботи, пов'язані з металевими конструкціями, будівництвом, вказане підприємство має позитивну ділову репутацію. Також наголосив, що ТзОВ "Софегар Україна" неодноразово наймало субпідрядників для виконання певних будівельних робіт, що підтверджується підписанням актів виконаних робіт.

ОСОБА_3 зазначив, що перебував на посаді директора ТзОВ "Софегар Україна" з 2009 р. Дане підприємство (підрядник) проводило на замовлення ТзОВ "Сіріуспроект Львів" слюсарно-монтажні роботи. На момент виконання вказаних робіт на підприємстві працювало близько 20 осіб. Також для виконання певних робіт залучали багато субпідрядників та брали в оренду велику техніку, що підтверджується документально укладеними договорами оренди. Про погодження з ТзОВ "Сіріуспроект Львів" про залучення субпідрядників не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_4, що на момент здійснення будівельних робіт перебувала на посаді перекладача, теж зазначила, що ТзОВ "Софегар Україна" залучало субпідрядників для виконання певних робіт.

Слід зазначити, що судом при дослідженні матеріалів кримінальної справи №1319/5153/2012 про обвинувачення ОСОБА_3 по ст. 367, 366 КК України встановлено наявність доказів, що підтверджують матеріально-технічний стан ТзОВ «Софегар Україна» та можливість фактичного виконання робіт.

Зокрема, у кримінальній справі містяться документи, що засвідчують наявність у ТзОВ «Софегар Україна» необхідної кількості персоналу для виконання робіт, виплату їм заробітної плати, здійснення будівельних робіт, а саме:

- довідка Фонду соціального страхування про середньо облікову кількість працюючих;

- довідка Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві про розмір фонду оплати праці та середньооблікову кількість працюючих та ін. (Т.1 кримінальної справи) ;

- договори на виготовлення і монтаж продукції (Т.9);

-договори оренди будівельного устаткування з актами приймання передачі в оренду (Т.9);

-рахунки -фактури та МД на придбання в ТОВ "Софегар Польша" обладнання та матеріалів (Т.10);

-дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки з експертним висновком (Т.18).

Отже, доказами, які містяться в матеріалах кримінальної справи, в тому числі показаннями свідків достовірно підтверджується факт виконання робіт ТзОВ «Софегар Україна» на користь позивача.

Крім того, в матеріалах кримінальної справи (Т.18 а.с. 222-290) міститься акт від 13.04.2012 р. №300/23-209/36248695 про результати виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Софегар Україна» за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р.

Як вбачається з акту перевірки від 13.04.2012 р. був перевірений в тому числі той самий період, якого стосується оскаржуване повідомлення- рішення за 2010 р. Контролюючий орган дійшов висновку про те, що ТзОВ «Софегар Україна» не було транзитером податкової вигоди, яку воно отримало від субпідрядників визнаних фіктивними. ТзОВ «Софегар Україна» само скористалось цією податковою вигодою для протиправного зменшення податкових зобов'язань, що виникли в нього у зв'язку з виконанням робіт на користь позивача.

Так, актом перевірки від 13.04.2012 р. контролюючий орган визнає правильною суму податкових зобов'язань ТзОВ «Софегар Україна» в період 2010 р. Вказана сума податкових зобов'язань задекларована ТзОВ «Софегар Україна» саме у зв'язку з виконанням будівельних робіт на користь позивача.

Перевіркою відображення показників у рядку 9 Декларацій «Усього податкових зобов'язань» за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р. в загальній сумі 4 859 921, 00 грн. встановлено, що на формування цих показників мали вплив операції із виконання загально-слюсарських робіт, монтажу та встановлення протипожежних дверей та воріт, монтажу та встановлення металевих ґрат та завісів. Перевіркою повноти визначення податкового зобов'язання за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р. не встановлено його заниження або завищення.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

На підставі вищевикладеного, наявні в матеріалах справи докази спростовують висновки податкового органу про те, що операції між позивачем та його контрагентом фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріуспроект Львів" 3,40 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати винесене Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області податкове повідомлення-рішення № 0000472350 від 22.04. 2011 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріуспроект Львів" з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29.04.2016 року.

Суддя Братичак У.В.