Постанова № 57507561, 18.04.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2016 рокум. Ужгород№ 807/680/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

при секретарі судового засідання Кубічек Н.І.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2;

представника відповідача: Чубелка Олесі Юріївни;

представника третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 18 квітня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі було складено 25 квітня 2016 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі по тексту - відповідача), якою просить суд: "1. Визнати неправомірним та скасувати наказ № 318 від 11 березня 2015 року начальника УМВС України в Закарпатській області про звільнення з органів внутрішніх справ оперуповноваженого СБНОН Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_1; 2. Визнати неправомірним та скасувати наказ начальника УМВС України в Закарпатській області № 45 по особовому складу від 16 березня 2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за порушення дисципліни оперуповноваженого СБНОН Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_1; 3. Поновити мене - ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого СБНОН Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області в спеціальному званні капітан міліції з 16 березня 2015 року та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу".

17 березня 2016 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд також стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 60000 грн., яка йому заподіяна у зв'язку з незаконним звільненням (а.с. 131).

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з об'єктивними причинами. Також провадження у справі зупинялося.

Відповідно до ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року, що занесена до журналу судового засідання, Берегівський РВ УМВС України в Закарпатській області у відповідності до статті 52 КАС України - залучено як другого відповідача.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з мотивів наведених у позовній заяві. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що у спірних правовідносинах, при прийнятті та реалізації рішення про звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) були допущені порушення закону. Крім того факти, викладені в наказі про звільнення і доводи на яких фактично ґрунтується доведеність вчинення дисциплінарного проступку не відповідають дійсності і стали можливими внаслідок упередженого ставлення керівництва УМВС України в Закарпатській області до позивача як працівника міліції.

Представник відповідачів із позовною заявою не погодився з мотивів безпідставності і необґрунтованості заявлених вимог. Вважає, що звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ здійснено із повним дотриманням вимог діючого законодавства. Зазначає, що висновком службового розслідування встановлено, що 30 січня 2014 року відділенням Виноградівсьго PB УМВС до ЄРДР внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 125 частиною 2 КК України за фактом заподіяння оперуповноваженим СБНОН Берегівського PB УМВС України в Закарпатській області громадянці ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, які відповідно до акту судово-медичного дослідження № 425 від 09 січня 2014 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Так, представник відповідача зазначає, що своїми діями ОСОБА_5 грубо порушив вимоги статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статей 2, 10 Закону України "Про міліцію", Присяги працівника органів внутрішніх справ України, вимог наказу МВС України від 22 лютого 2012 №155 "Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України", вимог нормативних документів МВС України та УМВС України в Закарпатській області з питань неухильного дотримання дисципліни і законності, що проявилося у негідній поведінці в побуті, порушенні норм кримінального законодавства та навмисному заподіяні тілесних ушкоджень громадянці ОСОБА_4.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що змінена позовна заява підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 46 частин 1 та 6 Конституції України, кожен має право на працю, що вимагає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Під час судового розгляду встановлено, що на час звільнення позивач перебував у званні капітана міліції та займав посаду оперуповноваженого сектору БНОН Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області.

Представником відповідачів суду було надано копію матеріалів службового розслідування за фактом повідомлення про підозру о/у СБНОН Берегівського РВ УМВС ОСОБА_1 (справа № 62) (а.с.а.с. 139-163).

Так, 28 лютого 2015 року Начальнику УМВС України в Закарпатській області полковнику Шаранич С.О. надійшов рапорт з інформацією про те, що 30 січня 2014 року прокуратурою області до ЄРДР внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 125 частиною 2 КК України за фактом заподіяння оперуповноваженим сектору БНОН Берегівського РВ УМВС капітаном міліції ОСОБА_1 громадянці ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розклад здоров'я. Такий рапорт був складений начальником ВІОС УКЗ УМВС підполковником міліції В.І. Дьордяй (а.с. 142).

Наказом УМВС України в Закарпатській області від 04 березня 2015 року за № 284 було призначено службове розслідування за фактом заподіяння оперуповноваженим сектору БНОН Берегівського РВ УМВС капітаном міліції ОСОБА_1 тілесних ушкоджень громадянці ОСОБА_4 (а.с. 145). У вказаному наказі, зокрема, зазначено, що 30 січня 2014 року слідчим відділенням Виноградівського РВУМВС до ЄРДР внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статті 125 частиною 2 КК України за фактом заподіяння оперуповноваженим сектору БНОН Берегівського РВ УМВС капітаном міліції ОСОБА_1 тілесних ушкоджень громадянці ОСОБА_4, мешканці АДРЕСА_1.

Відповідно до даних з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 147), 30 січня 2014 року було внесено відомості щодо кримінального правопорушення (кримінальне провадження № 12014070080000099). Правова кваліфікація - стаття 125 частина 2 КК України. Фабула: 29 грудня 2013 року, близько 13 годин 40 хвилин, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2, на ґрунті тривалих неприязних відносин, діючи умисно, спричинив ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, тілесні ушкодження у вигляді саден шкірних покровів поперекової та сідничної ділянки справа, струсу головного мозку, які згідно акту судово-медичного дослідження № 425 від 09 січня 2014 року, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Відповідно до повідомлення від 06 листопада 2014 року про зміну раніше повідомленої підозри, слідчий в особливо важливих справах прокуратури Закарпатської області повідомив ОСОБА_1 про зміну раніше повідомленої 21 жовтня 2014 року підозри за ч. 2 ст. 125 КК України, та повідомив про підозру за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто заподіянні умисних тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Зокрема у вказаному повідомленні зазначено, що позивач, працюючи на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області, будучи працівником правоохоронного органу вчинив умисний злочин проти життя та здоров'я особи при наступних обставинах. 29 грудня 2013 року близько 13 годин ОСОБА_1 відмовився повернути ОСОБА_4 спільних дітей, затіяв сварку, в ході якої, на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс останній один удар рукою, затиснутою в кулак в область голови. Після чого, продовжуючи свої умисні дії, ОСОБА_1, взявши рукою за волосся ОСОБА_4, із застосуванням фізичної сили витягнув її з будинку на вулицю і скориставшись тим, що ОСОБА_4 лежала на землі, доводячи свій злочинний умисел до кінця щодо спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, наніс їй один удар ногою в область спини, спричинивши їй тілесні ушкодження. Згідно висновку судово-медичної експертизи від 13 лютого 2014 року № 35 виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили (та спричинили) короткочасний розлад здоров'я (а.с.а.с. 148-152).

23 лютого 2015 року повідомлено позивача та його захисника про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів іншій стороні (а.с.а.с. 153, 154).

10 березня 2015 року начальником УМВС України в Закарпатській області був затверджений Висновок службового розслідування за фактом повідомлення про підозру оперуповноваженому СБНОН Берегівського РВ УМВС ОСОБА_1 (а.с.а.с. 157-160). Зокрема у зазначеному висновку вказано, що позивача необхідно звільнити із органів внутрішніх справ відповідно до пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за пунктом "є" статті 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби. У вказаному висновку зазначено, що це порушення дисципліни позивачем проявилося у негідній його поведінці у побуті, порушення позивачем норм кримінального законодавства та навмисному заподіянні ним тілесних ушкоджень ОСОБА_4. Затверджений Висновок складений відповідачем виключно на матеріалах кримінального провадження за № 12014070080000099.

11 березня 2015 року відповідачем прийнято наказ № 318 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого СБНОН Берегівського РВ УМВС ОСОБА_1.", яким за грубе порушення вимог статей 1, 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", статей 2, 10 Закону України "Про міліцію", вимог наказу МВС України від 22 лютого 2012 № 155 "Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України", Присяги працівника органів внутрішніх справ України, нехтування вимогами нормативних документів МВС України та УМВС з питань неухильного дотримання дисципліни, що проявилося у негідній поведінці в побуті, порушенні норм кримінального законодавства та навмисному заподіяні тілесних ушкоджень громадянці ОСОБА_4, оперуповноваженого сектору БНОН Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_1 відповідно до пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, із органів внутрішніх справ звільнено за пунктом "є" статті 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби (а.с.а.с. 9-10, 162).

Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 16 березня 2015 року за № 45 о/с "По особовому складу" відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України - звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) капітана міліції ОСОБА_1 (М-088574), оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Берегівського районного відділу УМВС України в Закарпатській області, з 16 березня 2015 року. Як зазначено в цьому наказі, підставою для його прийняття слугував наказ від 11 березня 2015 року № 318 (а.с. 11).

З аналізу вказаних вище наказів суд резюмує, що позивача звільнено лише у зв'язку із негідною поведінкою позивача у побуті, порушенні позивачем норм кримінального законодавства та навмисному заподіяні ним тілесних ушкоджень громадянці ОСОБА_4, що встановлено відповідним службовим розслідуванням, яке проведено виключно на матеріалах досудового розслідування.

Суд також констатує, що на час прийняття оскаржуваного наказу обвинувального вироку відносно позивача щодо подій, про які суд вказував вище, і за які позивач був звільнений - не було.

На запит Закарпатського окружного адміністративного суду Виноградівським районним судом Закарпатської області було надіслано справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за статтею 125 частиною 2 КК України.

Відповідно до заяви потерпілої ОСОБА_4 від 02 вересня 2015 року, яка адресована Виноградівському районному суду Закарпатської області, потерпіла вказала, що повністю відмовляється від підтримки свого обвинувачення у відношенні ОСОБА_1 та у зв'язку із цим просить суд справу закрити.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2015 року, що постановлена у справі № 299/736/15-к (кримінальне провадження ((внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014070080000099)) - кримінальне провадження № 12014070080000099 відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 125 частиною 2 КК України - закрито у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (а.с.а.с. 85).

Згідно зі статтею 18 частиною 1 Закону України "Про міліцію", порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 64 підпункту "є" Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР 29 липня 1991 року за № 114 (далі по тексту - Положення), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, за порушення дисципліни.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року за № 3460-IV (далі по тексту - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом, статтею 7 якого передбачені обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо дотримання службової дисципліни.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, зокрема і звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначений порядок накладення таких дисциплінарних стягнень, а статтями 16 та 18 - строк їх накладення та виконання відповідно.

Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У зв'язку з тим, що висновок службового розслідування базувався виключно на матеріалах кримінального провадження, то суд вважає, що відповідний висновок мав би бути реалізований саме після закінчення кримінального провадження (не пізніше одного місяця з дня закінчення кримінального провадження). Таким чином суд вважає оскаржуваний наказ передчасним та таким, що виданий всупереч статті 16 Дисциплінарного статуту - до закінчення кримінального провадження.

Відповідно до статті 62 частин 1 та 2 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Таким чином позивач є невинуватим, в розумінні статті 62 Конституції України, у заподіянні умисних тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тобто у вчиненні злочину, про вчинення якого повідомлено позивача 06 листопада 2014 року повідомленням про зміну раніше повідомленої 21 жовтня 2014 року підозри, та повідомлено про підозру за статтею 125 частиною 2 КК України, тобто у заподіянні умисних тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я потерпілій ОСОБА_4.

Відповідно до статті 324 КПК України, питання про наявність кримінального діяння та наявності вини підсудного у вчиненні злочину вирішується судом при постановлені вироку.

Обставини, встановлені службовим розслідуванням без відповідного рішення суду за наслідками розгляду кримінальної справи, не можуть бути підставою для висновку про порушення ОСОБА_1 дисципліни, оскільки такий висновок відповідача базується лише на матеріалах досудового розслідування.

Суд зазначає, що відповідач, провівши службове розслідування, вважав за доведене ті обставини, які були предметом дослідження в межах порушеного кримінального провадження, яке знаходилося на стадії досудового розслідування. Сам факт вчинення діяння (кримінального правопорушення) позивачем, не надає права відповідачеві встановлювати цей факт лише шляхом проведення службового розслідування та винесення відповідного висновку за наслідками такого розслідування, оскільки порядок досудового розслідування та судового вирішення такого роду правопорушень регламентовано кримінально - процесуальним законодавством України, і сама причетність особи та ступінь її вини у вчиненні такого виду правопорушення (кримінально караного діяння) може бути встановлена виключно обвинувальним вироком суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 звільнено без законних на те підстав, а тому наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 11 березня 2015 року № 318 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого СБНОН Берегівського РВУ МВС ОСОБА_1." та наказ від 16 березня 2015 року за № 45 о/с "По особовому складу" щодо звільнення з органів внутрішніх справ у запас капітана міліції ОСОБА_1 (М-088574), оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Берегівського районного відділу УМВС України в Закарпатській області з 16 березня 2015 року необхідно визнати протиправними та скасувати, а також поновити позивача на раніше займаній посаді.

Щодо дати з якої необхідно поновити позивача, то суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до оскаржених наказів відповідача - позивача було звільнено з роботи 16 березня 2015 року, тобто дата звільнення - 16 березня 2015 року вважається останнім робочим днем позивача. А відтак з 17 березня 2015 року у позивача почався вимушений прогул. Таким чином суд вважає, що необхідно поновити позивача саме з 17 березня 2015 року, оскільки позивач вважається таким, що 16 березня 2015 року був на роботі.

Відповідно до пункту 24 Положення, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу. Враховуючи, що розгляд даної справи відкладався також й у зв'язку з поведінкою позивача, то суд вважає за необхідне стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік.

Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік" від 09 вересня 2014 року за № 10196/0/14-14/13 та за № 560/13/133-15 від 18 вересня 2015 року та листа Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року за №10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік", кількість робочих днів у березні 2015 року становить 11 днів (з дня звільнення); у квітні 2015 року становить 21 день; у травні 2015 року становить 18 днів; у червні 2015 року становить 20 днів; у липні 2015 року становить 23 день; у серпні 2015 року становить 20 день; у вересні 2015 року становить 22 дні; у жовтні 2015 року становить 21 день; у листопаді 2015 року становить 21 дні; у грудні 2015 року становить 23 дні; у січні 2016 року становить 19 днів; у лютому 2016 року становить 21 день; у березні 2016 року становить 12 дні (до дня з якого позивача поновлено).

Таким чином вимушений прогул становить 252 дні.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату від 03 червня 2015 року за № 39/3540 середньомісячна заробітна плата позивача за січень та лютий 2015 року - становить 2012,40 грн. (а.с. 138). Таким чином, середній заробіток за один день становить 100,62 (2012,40/20(середня кількість днів у січні та лютому 2015 року)).

Судом встановлено, що позивач протягом періоду вимушеного прогулу в іншому місці не працював, заробітну плату та соціальну допомогу по безробіттю не отримував.

Таким чином середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 17 березня 2015 року по 17 березня 2016 року становить 25356,24 (100,62х252) грн. при цьому виплаті позивачеві підлягає сума за виключенням обов'язкових платежів. Суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно стягнути із Берегівського РВ УМВС України у Закарпатській області.

Згідно зі статтею 2 частиною 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 71 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому суд бере до уваги положення статті 71 частини 2 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень не доведені підстави законності та обґрунтованості прийнятих ними рішень.

Щодо позовної заяви в частині позовної вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 60000 грн., суд констатує наступне.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує зусилля прикладені позивачем щодо поновлення на роботі, у тому числі оскарження попередніх наказів відповідача (вжитих заходів для відновлення своїх трудових прав), тривалий час поновлення на роботі, характер порушення прав. Таким чином суд вважає достатньою сатисфакцією щодо розміру заподіяної позивачеві моральної шкоди у 2500 грн..

Правову позицію щодо необхідності відшкодування моральної шкоди у трудових правовідносинах викладено Верховним Судом України у постанові від 25 квітня 2012 року, що ухвалена у справі за № 6-23цс12, яку, відповідно до статті 2442 частини 2 КАС України, враховує суд при вирішенні даного спору.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5 вказує, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням позивача поновлення прав. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням зазначених положень, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. Тобто, відшкодуванню шкоди в обов'язковому порядку передує встановлення судом незаконності рішень, дій чи бездіяльності органів певного суб'єкта та наявність причинного зв'язку між неправомірними діями (бездіяльністю) і шкодою, за яку вимагається компенсація.

З огляду на наведене нормативне обґрунтування та фактично порушення з боку відповідача права позивача на працю, що призвело до моральних страждань, відновлення ділової репутації та судові процеси, враховуючи винну поведінку відповідача суд вважає за необхідне стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот)грн..

На підставі статті 256 частини 1 пунктів 2 та 3 256 КАС України постанови суду в частині поновлення на роботі та присудження виплати середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 160-163, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області задовольнити частково.

Визнати наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області № 318 від 11 березня 2015 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого СБНОН Берегівського РВ УМВС ОСОБА_1 протиправним та скасувати.

Визнати наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області № 45 о/с від 16 березня 2015 року "По особовому складу" щодо звільнення з органів внутрішніх справ у запас капітана міліції ОСОБА_1 (М-088574), оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Берегівського районного відділу УМВС України в Закарпатській області з 16 березня 2015 року протиправним та скасувати.

Поновити капітана міліції ОСОБА_1 (М-088574), оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Берегівського районного відділу УМВС України в Закарпатській області на раніше займаній посаді з 17 березня 2015 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 17 березня 2015 року по 17 березня 2016 року у розмірі 25356,24 грн..

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2500 грн..

Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Берегівського районного відділу УМВС України в Закарпатській області та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 2012,40 грн..

У задоволенні позовної заяви в частині решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяС.Є. Гаврилко