Постанова № 57507547, 13.04.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 р. Справа № 805/306/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Управління) в якому просила стягнути з Управління суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені з 01 грудня 2014 року по 10 серпня 2015 року у розмірі 17 628,38 гривень та суму моральної шкоди у розмірі 20 000,00 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що наказом Управління від 24 листопада 2014 року № 3299/1 її звільнено з займаної посади 27 листопада 2014 року відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, за згодою сторін. Вказала, що станом на момент звільнення заборгованість по виплаті їй заробітної плати становила 5 840,04 гривень, яка була погашена лише 11 серпня 2015 року. Вважає, що Управління повинно виплатити на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку. Крім того, у зв'язку з тим, що заборгованість по заробітній платі виплачена несвоєчасно, позивач понесла певні моральні страждання, які оцінює у розмірі моральної шкоди в сумі 20 000,00 гривень. Просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Управління проти позову заперечило, про що надали письмові заперечення. Зазначали, що дійсно, при звільненні ОСОБА_1, їй не виплачена заборгованість по заробітній платі у розмірі 5 840,04 гривень. Вказали, що на час розгляду справи триває антитерористична операція та у зв'язку з тим, що на території, яка не контролюється українською владою з 06 серпня 2014 року призупинені всі види фінансових операцій, а також видатки з Державного бюджету України.

Наголосили, що відповідно до приписів Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» громадянам, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадянам, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція до 31 грудня 2015 року має бути погашена заборгованість із відповідних виплат, зокрема - заробітної плати. Просили відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач до судового засідання не з'явився, просив суд розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

За таких обставин, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмовому провадження за наявними у справі доказами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 відповідно до наказу Управління від 02 квітня 2007 року № 342 призначена на посаду спеціаліста ВДВС Торезького міського управління юстиції.

У зв'язку з тим, що на території Донецької області проводиться антитерористична операція та відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 25 листопада 2014 року № 247/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області» Управління попередила всіх працівників органів юстиції Донецької області, у тому числі позивача, про наступне їх звільнення та запропонувало переведення на роботу у іншу місцевість. Оскільки ОСОБА_1 не виявила такого бажання, наказом Управління від 24 листопада 2014 року № 3299/1 її звільнено з займаної посади 27 листопада 2014 року відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України за згодою сторін.

Як встановлено судом позивач у червні 2015 року звернулась до Управління із заявою, у якій повідомила про її переміщення до підконтрольної Україні території (м. Артемівськ), надала відповідну довідку про її реєстрацію у якості переселенця та просила погасити заборгованість із заробітної плати.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами на день звільнення позивача перед Управлінням рахувалась заборгованість зі сплати заробітної плати у розмірі 5 840,04 гривень. Відповідні розрахунки проведені лише 11 серпня 2015 року.

Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку щодо часткового задоволення адміністративного позову. При цьому виходить з такого.

Статтею 116 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Суд наголошує, що Управлінням позивачу нараховано але не сплачено заробітну плату у розмірі 5 840,04 гривень за період роботи з вересня по листопад 2014 року. При цьому цей факт не заперечується сторонами. Також, Управління не заперечує і того, що зазначена сума своєчасно не виплачена позивачу, а розрахунки відбулись лише у серпні 2015 року.

Таким чином, ОСОБА_1 набула права на компенсацію у розмірі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей.

Цей Порядок визначає процедуру фінансування бюджетних установ, надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям, здійснення соціальних виплат населенню Донецької та Луганської областей.

У населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.

З цього приводу суд зазначає, що вказана Постанова Кабінету Міністрів України не може суперечити положенням Кодексу законів про працю України, оскільки останній має вищу юридичну силу.

В той же час, 13 січня 2015 року прийнятий Закон України № 85 - VIII «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», яким врегульовані спірні правовідносини. Вказаний закон набрав чинності 07 лютого 2015 року.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону метою цього закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція.

Цією же статтею передбачено, що до 31 грудня 2015 року громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Таким чином, спеціальним Законом врегульовані питання щодо виплати заробітної плати відповідній категорії громадян. Між згаданим Законом та КЗпП України має місце конкуренція правових норм, яка має вирішуватись на користь Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», оскільки він є спеціальним та прийнятий пізніше у часі.

На виконання вказаного Закону Управлінням 11 серпня 2015 року погашена заборгованість по заробітній платі у розмірі 5 840,04 гривень.

Таким чином суд вважає, що порушення законних прав та інтересів позивача мало місце в період часу з дати її звільнення (27 листопада 2014 року) по дату набрання чинності (07 лютого 2015 року) Законом України від 13 січня 2015 року № 85 - VIII «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».

Посилання відповідача на положення Закону України «Про боротьбу з тероризмом» не приймаються судом до уваги, оскільки вказаний Закон не надає Кабінету Міністрів України права звужувати права громадян, визначені нормативними актами вищої юридичної сили.

Відповідно до приписів статті 117 КЗпП України якщо спір щодо виплати компенсації за затримку здійснення розрахунків по заробітній платі вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд враховує, що останнім робочим днем ОСОБА_1 є 27 листопада 2014 року, а тому період, за який слід стягнути компенсацію є період з 28 листопада 2014 року по 06 лютого 2015 року, тобто 2 місяці і 9 днів (71 календарних днів).

Як вбачається з матеріалів справи позивач отримала за вересень та жовтень 2014 року суму заробітної плати у розмірі 5 462,54 гривень, сума середньоденного заробітку становить 121,39 гривень.

Викладене означає, що сума компенсації, що підлягає виплаті ОСОБА_1 за період з 28 листопада 2014 року по 06 лютого 2015 року становить 8 618,67 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення з Управління суми моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно приписів Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю

її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно з статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що позивачем не доведені ті обставини на які вона посилається у позові щодо підстав стягнення моральної шкоди, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями ст. ст. 4-15, 51, 69-72, 86, 94, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені з 01 грудня 2014 року по 10 серпня 2015 року у розмірі 17 628,38 гривень та суми моральної шкоди у розмірі 20 000,00 гривень - задовольнити частково.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму компенсації за весь час затримки, в період з 28 листопада 2014 року по 06 лютого 2015 року у розмірі 8 618 (вісім тисяч шістсот вісімнадцять) гривень 67 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного через Донецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Аляб'єв І.Г.