Постанова № 57507452, 29.04.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2016 року Справа № 803/453/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Масюк Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції у Волинській області, Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2 про визнання незаконними та скасування рішень, наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ НП у Волинській області, відповідач-1), Атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - АК №3 ГУ НП у Волинській області, відповідач-2), Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2 (далі - ААК Західного регіону №2, відповідач-3) про визнання незаконним та скасування рішення атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції у Волинській області оформлене протоколом ОП№15.00003163.0018471 від 12 лютого 2016 року, визнання незаконним та скасування рішення Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2 оформлене протоколом ОП№15.00003710.0018471 від 19 лютого 2016 року, визнання незаконним та скасування наказу №41 о/с від 02 березня 2016 року по особовому складу про звільнення зі служби в поліції на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» через службову невідповідність, поновлення на посаді інспектора управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Волинській області, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ та поліції з 15 серпня 1999 року по 06 листопада 2015 року та з 07 листопад 2015 року по 02 березня 2016 року відповідно. Наказом ГУ НП у Волинській області від 02 березня 2016 року №41 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію». Підставою звільнення слугували висновки АК №3 ГУ НП у Волинській області від 12 лютого 2016 року та ААК Західного регіону №2 від 19 лютого 2016 року.

Вважає, що висновок АК №3 ГУ НП у Волинській області є необґрунтованим, упередженим та таким, що не відповідає дійсності, прийнятим з порушенням Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України № 1465 від 17.11.2015 року, оскільки він успішно пройшов тестування. Під час проведення співбесіди в повному обсязі відповів на задані питання, у тому числі щодо його перебування на службі в органах внутрішніх справ, майнового стану, а також на запитання щодо знання законодавчої бази. Під час співбесіди з АК №3 ГУ НП у Волинській області та на розгляді апеляційної скарги ААК Західного регіону №2 останніми не були враховані його стаж роботи більше 16 років, якості проходження служби, наявності вищої освіти, безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської області, статус учасника бойових дій. Також, позивач зауважив, що під час проведення тестування він набрав достатню кількість балів на загальні навички та професійні знання, що свідчить про його належний рівень теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, а також здатність ефективно реалізувати свої можливості під час несення служби в поліції. Вказує на те, що підставою для прийняття висновку про відхилення його апеляційної скарги є те, що підчас співбесіди апелянт продемонстрував наднизький рівень теоретичних знань, а також неналежний рівень мотивацію для подальшої служби в поліції. А отже, атестацію проведено упереджено, з незрозумілим підходом до оцінювання його особистих, ділових та професійних якостей, без жодної мотивації прийнятого рішення.

Просив суд визнати незаконним та скасувати рішення атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції у Волинській області оформлене протоколом ОП№15.00003163.0018471 від 12 лютого 2016 року, визнати незаконним та скасувати рішення Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2 оформлене протоколом ОП№15.00003710.0018471 від 19 лютого 2016 року, визнати незаконним та скасувати наказ №41 о/с від 02 березня 2016 року по особовому складу про звільнення зі служби в поліції на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» через службову невідповідність, поновити на посаді інспектора управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Волинській області, стягнути грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову № 873/26/01-2016 від 28 квітня 2016 року (а.с.103-106) представник відповідача Головного управління Національної поліції у Волинській області адміністративний позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що атестування позивача було проведено на підставі і у порядку, що передбачені Законом України «Про Національну поліцію» та Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року № 1465, у складі атестаційних комісій були відсутні особи, які могли б не об'єктивно та упереджено прийняти рішення, вказані комісії створені з метою допомоги керівництву органів Національної поліції для якісного та неупередженого встановлення відповідності колишніх працівників міліції оновленим вимогам суспільства до поліцейських та наділені дискреційними повноваженнями, а висновки апеляційної атестаційної комісії є обов'язковими для виконання керівником, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції. На підставі вищевказаних норм права, керівником ГУ НП у Волинській області в межах повноважень був виданий наказ №41 о/с від 02 березня 2016 року про звільнення ОСОБА_1, зі служби в поліції, а підставою його винесення слугували висновки АК №3 ГУ НП у Волинській області від 12 лютого 2016 року та ААК Західного регіону №2 від 19 лютого 2016 року. Також, вказує на те, що позивачем у своїй позовній заяві не зазначено, які норми чинного законодавства було порушено Головним управлінням Національної поліцією у Волинській області під час проведення атестування та видання наказу про його звільнення з поліції через службову невідповідність. Вважає, оскільки оскаржуваний наказ узгоджується з вимогами законодавства і прийнятий відповідно до обставин справи, тому він є правомірним.

Відповідачі Атестаційна комісія №3 ГУ НП у Волинській області та Апеляційна атестаційна комісія Західного регіону №2 письмових заперечень проти позову до суду не подали.

В судове засідання позивач не прибув про те, 29 квітня 2016 року звернувся до суду із заявою про розгляд справи у його відсутності позовні вимоги викладених у позовній заяві підтримує повністю та просив суд позов задовольнити (а.с.241).

Представник відповідача-1 ГУ НП у Волинській області в судове засідання не прибув, хоча даний відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду (а.с.52). Також в судове засідання не прибули представники відповідачів Атестаційної комісії №3 ГУ НП у Волинській області та Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2, при цьому повістки, що були скеровані на їх адреси, повернулися до суду із відмітками про відмову від одержання повісток (а.с.53,78), а тому в розумінні частини першої статті 37 КАС України вказані відповідачі вважаються такими, що повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, судовий розгляд справи здійснювався у відсутності позивача та представників відповідачів, без фіксування судового процесу технічними засобами, на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення частково, з наступних мотивів та підстав.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Будь-яка публічна служба є державною службою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на службі в органах МВС України на різних посадах з 15 серпня 1999 року по 06 листопада 2015 року.

Постановою Кабінету міністрів України «Про утворення Національної поліції України» № 641 від 02.09.2015 року утворену Національної поліцію України.

Відповідно до статті 1 Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02 липня 2015 року (далі - Закон України №580-VIII), який набрав чинності з 07 листопада 2015 року Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки.

Законом України №580-VIII визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з пунктом 9 розділом XI Прикінцеві та Перехідні положення Законом України №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно з наказом Голови Національної поліції України №6 від 06 листопада 2015 року затверджено тимчасовий штат органів і підрозділів головних управлінь Національної поліції у Волинській, Луганській та Миколаївській областях (а.с.109).

Відповідно до статті 47 вищевказаного Закону призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Згідно з наказом №1 о/с т.в.о начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області генерала поліції третього рангу Шпиги П.П. від 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 (М-124229), який мав спеціальне звання майор міліції, відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» призначено до Головного управління Національної поліції у Волинській області як тих, що прибули з Міністерства внутрішніх справ України з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно штатного розпису, з 07 листопада 2015 року - інспектором управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Волинській області, присвоївши йому спеціальне звання капітан поліції (а.с.108).

Судом встановлено, що 12 лютого 2016 року рішенням АК №3 ГУ Національної поліції у Волинській області оформлене протоколом ОП№15.00003163.0018471 за результатами проведеної співбесіди та обговорення атестаційною комісією одноголосно (за - 5, проти - 0) прийнято рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с.36).

Не погоджуючись з даним рішенням позивач подав скаргу до ААК Західного регіону №2.

19 лютого 2016 року ААК Західного регіону №2 за наслідками розгляду скарги поліцейського ОСОБА_1 прийнято рішення оформленого протоколом ОП №15.00003710.0018471, про відхилення скарги поліцейського (а.с.37).

Відповідно до наказу т.в.о начальника ГУ Національної поліції у Волинській області №41 о/с від 02 березня 2016 року майора поліції ОСОБА_1 управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Волинській області, з 02 березня 2016 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність). Підставою слугували висновки АК №3 ГУ Національної поліції у Волинській області від 12 лютого 2016 року та ААК Західного регіону №2 від 19 лютого 2016 року (а.с.34).

Надаючи правову оцінку прийняттю АК №3 ГУ НП у Волинській області та ААК Західного регіону №2 вищевказаних рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 57 Закону України №580-VIII атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Наказом Міністра внутрішніх справ України №1465 від 17 листопада 2015 року затверджена Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських (далі - Інструкція).

Згідно з статтею 1 Інструкції, вона розроблена відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», і визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до статей 4 та 5 Інструкції рішення про проведення атестування та про строки, у які проводиться атестування, приймає Голова Національної поліції України, керівники органів поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими актами законодавства України призначаються на посади їх наказами. Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Згідно з наказом начальника ГУ НП у Волинській області № 85 від 22 січня 2016 року «Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції у Волинській області» було призначено проведення атестування поліцейських Волинської області з 22 січня 2016 року та визначені заходи щодо організації її проведення, передбачені пунктом 1 розділу IV Інструкції, у тому числі було оголошено набір до атестаційних комісій осіб з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації (а.с.110).

З матеріалів справи вбачається, що т.в.о начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області генералом поліції третього рангу Шпигою П.П. прийнято наказ № 95 від 25 січня 2016 року, згідно з яким керівникам відділів поліції, структурних і підпорядкованих підрозділів ГУ НП у Волинській області до 30 січня 2016 року забезпечити реєстрацію поліцейських, які підлягають атестуванню, у єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній мережі (ЄЦВТМ), розмістити на офіційному веб-сайті ГУНП оголошення про проведення тестування (а.с.111).

Крім того, наказом начальника ГУ НП у Волинській області № 145 від 03 лютого2016 року за погодженням Національної поліції України від 03 лютого 2016 року №343/12/1/1/03-2016, затверджено персональний склад атестаційних комісій Головного управління Національної поліції у Волинській області (а.с.112-115).

Як слідує з матеріалів справи позивач виявив бажання служити в НП України, тому з метою підтвердження своїх професійних якостей добровільно вирішив пройти атестування та зареєструвався в ЄЦВТМ.

Відповідно до Інструкції атестування поліцейських проводиться у два етапи: тестування та співбесіда.

Порядок організації, підготовки, проведення тестування зазначений у розділі V Інструкції.

Відповідно до пункту 1 цього розділу тестування проводиться з метою об'єктивного і неупередженого з'ясування спроможності поліцейських за своїми професійними та особистісними якостями виконувати службові обов'язки на посадах в апараті Національної поліції України чи органах поліції.

Пунктом 10 розділу IV Інструкції передбачено, що з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Згідно з пунктом 17 розділу V Інструкції результати тестування фіксуються у відповідній відомості і засвідчуються підписом поліцейського, після чого ці відомості передаються до відповідної атестаційної комісії (п. 20 цього розділу).

З матеріалів справи також слідує, що 12 лютого 2016 року позивач проходив тестування АК №3 ГУ НП у Волинській області.

Відповідно до атестаційного листа майора поліції ОСОБА_1, за результатами атестування позивач на тестуванні на загальні навички отримав 31 бали із 60 можливих та по професійному тестуванні - 34 балів з 60 можливих (а.с.38-зворот).

За рішенням атестаційної комісії, як визначено у пунктом 12 розділу IV Інструкції, поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Пунктом 15 Інструкції встановлено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків:

1) займаній посаді відповідає;

2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду;

3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;

4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно з пунктами 20-23 Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

З дослідженого протоколу АК №3 ГУ НП у Волинській області ОП №15.00003163.0018471 від 12 лютого 2016 року вбачається, що комісією (за - 5, проти - 0) прийнято рішення, що ОСОБА_1, займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с.36).

Під час проведення співбесіди комісією були досліджені атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на особу, яка проходить атестування, а саме: декларацію про доходи; послужний список (форми №1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» та інформацію з відкритих джерел, що є у вільному доступі.

Членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше.

Поліцейський, який атестувався, ознайомлюється з висновком атестування, зазначає дату та підпис (пункт 25 розділу IV Інструкції).

З атестаційного листа позивача слідує, що з висновком атестування він був ознайомлений 15 лютого 2016 року, про що свідчить його підпис, однак з таким висновком позивач не погодився та оскаржив рішення АК №3 до ААК Західного регіону №2.

Відповідно до пункту 5 Розділу IV Інструкції поліцейський, щодо якого центральною атестаційною комісією чи атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений підпунктом 3 або 4 пункту 15 розділу IV цієї Інструкції, за умови набрання ним загалом за професійний тест та тест на загальні здібності та навички 60 балів і більше має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії. Скарга подається безпосередньо до апеляційної атестаційної комісії відповідно до компетенції, яка визначена пунктом 1 цього розділу, чи шляхом надсилання на адресу відповідної апеляційної атестаційної комісії рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою). Одночасно з подачею скарги поліцейський зобов'язаний повідомити про її подання керівника відповідного органу поліції.

Згідно з пунктами 12 - 14 вищевказаного розділу Інструкції апеляційна атестаційна комісія на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, шляхом відкритого голосування приймає рішення про відхилення скарги поліцейського або скасовує висновок відповідної атестаційної комісії та приймає новий висновок. Рішення апеляційної атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів апеляційної атестаційної комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови апеляційної атестаційної комісії. Рішення апеляційної атестаційної комісії оформляються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, мотиви прийнятого рішення. Протокол підписує головуючий і члени комісії, які брали участь у прийнятті рішення. Висновки апеляційної атестаційної комісії заносяться до атестаційного листа, який підписують голова та секретар комісії, та протягом 5 робочих днів надсилаються для обов'язкового негайного виконання керівнику, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

З дослідженого протоколу ААК Західного регіону №2 №15.00003710.0018471 від 19 лютого 2016 року вбачається, що апеляційною атестаційною комісією одноголосно (за - 8, проти - 0) прийнято рішення, відхилити скаргу поліцейського виходячи з наступного: «під час співбесіди апелянт продемонстрував низький рівень теоретичних знань (не надав жодної правильної відповіді на питання по законодавству, що регулюють діяльність на займаній посаді). Не володіє професійними знаннями. Відсутня мотивація і готовність до змін.» (а.с.37).

У вищевказаних протоколах комісій відсутні перелік питань, які були поставлені позивачу атестаційними комісіями під час проведення співбесіди та на які позивач не надав чи уникав відповіді.

В розділі I до атестаційного листа ОСОБА_1, зазначено, що за атестаційний період зарекомендував себе грамотним працівником здатним кваліфіковано вирішувати службові питання. Знає та правильно застосовує в повсякденній роботі накази. Інші нормативні документи. Що регламентують роботу поліції, знає добре і вміло застосовує їх в практичній діяльності. Вміє правильно розподіляти час і сили на виконання дорученої справи. Добросовісно відноситься до виконання своїх функціональних обов'язків. Вміло та самостійно організовує роботу, добре володіє формами і методами аналітичної роботи, особисто готує оглядові матеріали з питань профілактики аварійності, постійно аналізує дорожньо-транспортні пригоди, причини та умови їх скоєння. В стройовому відношенні підтягнутий, правил носіння одягу дотримується, матеріальну частину табельної вогнепальної зброї та правила її застосування знає і вміло нею володіє. В побуті веде себе скромно, користується авторитетом у колективі. Однак були і прорахунки в роботі, за що наказом УМВС в області від 29 травня 2014 року№114о/с був звільнений з ОВС за п.66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ) але постановою Львівського апеляційного адміністративного суду поновлений в займаній посаді. Після чого перебував у зоні проведення антитерористичної операції та отримав статус учасника бойових дій (а.с.38).

Згідно з висновком безпосереднього керівника - заступника начальника ГУ НП у Волинській області полковника поліції Шумика А.П. (розділ II атестаційного листа) - ОСОБА_1 займаній посаді відповідає (а.с.38-зворот).

З витягу із послужного списку позивача вбачається, що за час служби в органах внутрішніх справ він 8 разів заохочувався та має відзнаки «За успіхи в роботі». Мав 10 дисциплінарних стягнень, більшість з яких це «догани», які зняті у встановленому порядку. На момент проходження атестації ОСОБА_1, дисциплінарних стягнень немає (а.с.120-121).

Згідно з пунктом 16 Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:

1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій);

2) показники службової діяльності;

3) рівень теоретичних знань та професійних якостей;

4) оцінки з професійної і фізичної підготовки;

5) наявність заохочень;

6) наявність дисциплінарних стягнень;

7) результати тестування;

8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Отже, з аналізу вищевказаної норми вбачається, що приймаючи рішення стосовно атестованого працівника поліції АК №3 ГУ НП у Волинській області та ААК Західного регіону №2 повинні були прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням усіх визначених критеріїв.

З досліджених в матеріалах справи документів не вбачається, що позивач характеризується негативно чи має низькі показники службової діяльності.

Відповідно до інформаційних довідок ОСОБА_1 за результатами складання підсумкових заліків зі службової діяльності та оцінювання професійної і фізичної підготовки за 2014-2015 навчальний рік отримав по п'ятибальній системі загальну оцінку «добре» (а.с.122-123).

Суд звертає увагу на те, що на обґрунтування прийнятого АК №3 ГУ НП у Волинській області рішення, що ОСОБА_1, займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність та рішення ААК Західного регіону №2 про відхилення скарги, відповідачами на вимогу суду не було надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей ОСОБА_1, чи інші дані, які свідчили про не обґрунтування позивачем мотивації для подальшої служби в поліції, його нерозуміння та неготовність до змін

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення Атестаційною комісією №3 ГУ НП у Волинській області, оформлене протоколом ОП №15.00003163.0018471 від 12 лютого 2016 року, про те, що ОСОБА_1, займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, та рішення Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2, оформлене протоколом ОП №15.00003710.0018471 від 19 лютого 2016 року про відхилення скарги, не ґрунтується на вимогах Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої Наказом міністра внутрішніх справ України №1465 від 17 листопада 2015 року, прийняті атестаційною та апеляційною комісією без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а відтак підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно з пунктом 28 Інструкції керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

З матеріалів справи вбачається, що наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області генералом поліції третього рангу Шпигою П.П. №41 о/с від 02 березня 2016 року капітана поліції ОСОБА_1, (М-124229), інспектора управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Волинській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію». Підстава: висновок АК №3 ГУ НП у Волинській області від 12 лютого 2016 року, висновок ААК Західного регіону №2 від 19 лютого 2016 року (а.с.34).

Оскільки, судом визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційною комісією №3 Головного управління Національної поліції у Волинській області, оформлене протоколом ОП №15.00003163.0018471 від 12.02.2016 року та визнано протиправним та скасовано рішення Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2, оформлене протоколом ОП №15.00003710.0018471 від 19.02.2016 року, які слугували підставою для винесення наказу ГУ НП у Волинській області №41 о/с від 02.03.2016 року про звільнення позивача зі служби в поліції, тому зазначений наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі належними та допустимими доказами не довели правомірності прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді та звільненню його зі служби в поліції через службову невідповідність, а тому заявлений позов підлягає до повного задоволення.

Виходячи із наданих статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов слід задовольнити повністю шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції у Волинській області оформленого протоколом ОП №15.00003163.0018471 від 12 лютого 2016 року, визнати протиправним та скасувати рішення Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2 оформленого протоколом ОП №15.00003710.0018471 від 19 лютого 2016 року, визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області №41 о/с від 02 березня 2016 року про звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 - інспектора управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Волинській області та поновити ОСОБА_1 - інспектора управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Волинській області з 02 березня 2016 року та стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 березня 2016 року по 28 квітня 2016 року, всього за 57 календарних днів (в березні 2016 року - 29, в квітні 2016 року - 28). При цьому судом встановлено, що позивач після звільнення не був працевлаштований.

Відповідно до пунктів 2 та 8 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки про доходи ГУ НП у Волинській області №275 від 28 березня 2016 року (а.с.44) слідує, що грошове забезпечення позивача за січень 2016 року становить 5805,00 грн., за лютий 2016 року - 5805,00 грн., тобто, загальна сума доходу за останні два місяці перед звільненням становить 11610,00 грн. При цьому середньоденний заробіток позивача за 1 день складає 193,50 грн. (11610,00 грн. : 60 календарних дні, у січні 2016 року 31 календарний день, в лютому 2016 року 29 календарних днів). Таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу складає 11610,00 грн. (193,50 грн. х 60 календарних днів вимушеного прогулу).

Відповідно до частин другої та третьої статті 256 КАС України виконуються негайно постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 - інспектора управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Волинській області з 02 березня 2016 року та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4905,00 грн., слід звернути до негайного виконання.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд звертає увагу на наступне.

В обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що незаконними діями відповідачів йому заподіяно значної моральної шкоди, яка полягає в наступному.

Після більше ніж 16 років служби позивача було звільнено за ганебною для будь-якого офіцера підставою - службова невідповідність, що принижує його честь і гідність. На утриманні позивача перебуває дружина та двоє малолітніх дітей, яких він завжди матеріально забезпечував, а на сьогоднішній день не має змоги цього робити і змушений шукати нову роботу, що є дуже проблематичним, враховуючи мій вузькопрофесійний досвід роботи, високий рівень безробіття та високу конкуренцію на ринку праці тощо, що також вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Сам факт його незаконного звільнення уже є підтвердженням необхідності докладати додаткові зусилля для організації свого життя і не потребує додаткових доказів заподіяння йому моральної шкоди.

Розмір заподіяної моральної шкоди визначає, виходячи з глибини душевних страждань, пов'язаних не тільки із незаконним звільненням як таким, але і у приниженні його честі і гідності як офіцера формулюванням підстави мого звільнення, тривалістю процесу щодо відновлення його порушених прав, в т.ч. необхідністю звернення до суду з даним позовом, необхідністю пошуку нової роботи та заробітків для матеріального забезпечення сім'ї тощо. Визначаючи розмір моральної шкоди, також враховує тривалість вимушеного прогулу, розмір втраченого грошового забезпечення, період часу, протягом якого ОСОБА_1 служив в ОВС і поліції, який перевищує 16 повних років. Тому, просить стягнути солідарно з Головного управління Національної поліції у Волинській області на його користь моральну шкоду в розмірі 20 000,00 гривень.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи те, що позивач не навів доказів причинного зв'язку між діями ГУ НП в Волинській області та завданою йому моральною шкодою, не вказав конкретно у чому полягає така шкода, не навів міркувань, з яких він виходив, визначаючи розмір завданої моральної шкоди, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї вимоги позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. не підлягають задоволенню.

Керуючись статями 3,41,71,122,128,158,160,162,163,186,256 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про національну поліцію», Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських затвердженої Наказом міністра внутрішніх справ України № 1465 від 17.11.2015 року, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції у Волинській області оформленого протоколом ОП№15.00003163.0018471 від 12 лютого 2016 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2 оформленого протоколом ОП№15.00003710.0018471 від 19 лютого 2016 року.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області №41 о/с від 02 березня 2016 року про звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 - інспектора управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Волинській області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Волинській області з 02 березня 2016 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 11029,50 грн. (одинадцять тисяч двадцять дев'ять гривень п'ятдесят копійок).

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Волинській області з 02 березня 2016 року та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4905,00 грн. (чотири тисячі дев'ятсот п'ять гривень 00 копійок) звернути до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський

Постанова в повному обсязі складена 04 травня 2016 року.