Вирок № 57505024, 17.03.2016, Василівський районний суд Запорізької області

Справа№ 311/629/16-к

Провадження№1-кп/311/108/2016

17.03.2016

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року м.Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Кочевої І.В., при секретарі Гончаровій К.Ю., за участю прокурора Гіди І.С., захисника-адвоката Калашник М.П., потерпілого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Молочанськ, Токмацького району, Запорізької області, українця, громадянина України, маючого середню-спеціальну освіту, працюючого директором комунального підприємства «Венеція» Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області, учасника АТО, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей : 2009, 2005 та 2004 років народження, , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого в тому ж населеному пункті по АДРЕСА_2, раніше не судимого, за ч.2 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

14 січня 2016 року, близько 07 год. 50 хв., водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснюючи рух у напрямку м. Харкова по автошляху «Харків - Сімферополь» зі швидкістю приблизно 55-60 км/год., маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити наявність на дорозі ожеледиці та реальну можливість обрати безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, в порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року, відповідно до якого під часу вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не знизив швидкість руху, внаслідок чого поблизу с. Кам'янське Василівського району Запорізької області, на 326 км+250м, не впорався з керуванням транспортного засобу, в результаті чого рухаючись в заносі виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення з вантажним автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пасажиру автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, було спричинено тілесні ушкодження: рану на голові, перелом склепіння та основи черепу, перелом 1-го шийного хребця, численні переломи ребер з пошкодженням реберної плеври, розрив аорти, розриви селезінки, які відповідно до висновку СМЕ №17 від 12 лютого 2016 року, є небезпечними для життя під час їх отримання, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та призвели до смерті потерпілої.

У справі цивільний позов не заявлявся.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю, у скоєному розкаявся. Суду пояснив, що він 14 січня 2016 року, ранці віз на автомобілі НОМЕР_3 до лікарні у м.Запоріжжя свого батька - ОСОБА_5, який сидів на передньому пасажирському сидінні, з ними їхала його матір - ОСОБА_4, яка сиділа на задньому пасажирському сидінні. Приблизно 07 год. 50 хв. , коли він рухався зі швидкістю близько 55-60 км/год. по дорозі, на якій була ожеледиця, поблизу с. Кам'янське Василівського району Запорізької області, де він об'їхав автомобіль, який посипав дорогу та зупинився. Після продовження руху його автомобіль занесло, проте він вирівняв автомобіль та продовжував рух, а потім він не впорався з керуванням, в результаті чого, рухаючись в заносі, виїхав на смугу зустрічного руху та зіткнувся з вантажним автомобілем «Volvo-FH». В результаті отриманих в ДТП травм його матір загинула. Його батько - ОСОБА_5 який був визнаний по справі потерпілим, був інвалідом 2 групи у зв'язку з хворобою серця, помер 08 березня 2016 року. У скоєному розкаюється, просить його суворо не карати та не позбавляти волі. Він приймав участь в

АТО, має намір продовжувати службу у Збройних силах України у разі мобілізації або за контрактом до закінчення АТО, тому просив призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, щоб він не мав перешкод для продовження служби в ЗСУ.

Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що обвинувачений ОСОБА_2 є його рідним братом. Він жодних претензій до брата у зв'язку зі смертю матері не має. Цивільний позов у справі заявити не бажає. Вважає брата невинуватим у ДТП, бо дорога була слизькою, а батько говорив, що обвинувачений зробив все можливе для запобігання ДТП. Їх батько - ОСОБА_5 помер , претензій до брата також не мав. Він на теперішній час проходить службу за контрактом у Збройних силах України, приймає участь в АТО.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію його дій, судом встановлено, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого у тих рамках, в яких він побажав давати показання, та дослідженням матеріалів, що надані суду прокурором щодо речових доказів, характеристики особи обвинуваченого, судових витрат.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до характеризуючих матеріалів, обвинувачений є громадянином України, має постійне місце проживання, перебуває у зареєстрованому шлюбі, має трьох малолітніх дітей, раніше судимим не був, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебував та не лікувався; приймав участь в АТО в якості гранатометники з 22 серпня 2014 року по 11 вересня 2014 року в складі другого відділення 1 взводу роти охорони 23 Батальйону Територіальної оборони (в\ч 0131) оперативного командування «Південь», звільнений з військової служби у запас відповідно до п. «г» ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через наявність трьох дітей).

Долю речових доказів, суд вирішує відповідно до положень ст.100 КПК України: відеореєстратор, накладки з педалей, чохол з керма, ручки КПП, що зберігаються в камері зберігання речових доказів Василівського ВП ГУНП України в Запорізькій області (квитанція 1043); автомобіль НОМЕР_4, що знаходиться на охоронюваному майданчику Василівського відділення ДЕТ Запорізького облавтодору: Запорізька область, м.Василівка, вул.Леніна,113, суд вважає - необхідним передати ОСОБА_2; автомобіль НОМЕР_2, що знаходиться там же - повернути власнику ТОВ «Епіцентр-К» (м.Киіїв, Дніпровський район, вул..Братиславська,11); відеофайл з відеореєстратора, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах справи.

Відповідно до положень ст.174 КПК України суд вважає необхідним скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді на вказані вище автомобіля під час досудового розслідування.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд згідно із вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відноситься до категорії тяжких злочинів; особу винного, який раніше не був судимим та вперше притягується до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, одружений, працює, веде нормальний спосіб життя та займається суспільно корисною діяльністю. Суд враховує як обставини, що пом'якшують покарання: повне визнання обвинуваченим вини та щире каяття у скоєному, активне сприяння досудовому розслідуванню, наявність на утриманні обвинуваченого трьох малолітніх дітей, вчинення злочину з необережності, те, що обвинувачений був учасником Антитерористичної операції, та має намір продовжити службу у Збройних силах України, де на теперішній час проходить службу його брат - потерпілий ОСОБА_2 Також суд враховує обставиною, що пом'якшує покарання те, що в результаті ДТП загинула матір обвинуваченого та потерпілого, обвинувачений тяжко переживає втрату найріднішої та найближчої людини для кожної людини - матері та сам переносить сильні душевні страждання від смерті матері, фактично і сам постраждав внаслідок цього. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Із врахуванням обставин справи, що пом'якшують покарання, вказаних вище, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, та особи обвинуваченого і обставин справи, суд вважає можливим, на підставі ст.69 КК України, з врахуванням думки потерпілого, призначити обвинуваченому інший вид основного покарання, не передбаченого санкцією ст. 286 ч.2 КК України, найм'якший вид покарання передбачений КК України у вигляді штрафу, у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Застосування вказаного виду та міри покарання, в врахуванням у сукупності всіх обставин справи, дослідженим судом, відповідає меті покарання, передбаченій ст.50 КК України, завданням кримінального судочинства, передбаченим ст.2 КПК України, буде достатнім для попередження вчинення злочинів обвинуваченим, є справедливою та достатньою карою з боку Держави Україна - для обвинуваченого. Той вид та строк покарання, який в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, було запропоновано призначити обвинуваченому прокурором, на думку суду, з врахуванням обставин справи та даних про особу обвинуваченого, позиції потерпілого, є занадто суворим, та не відповідає принципам розумності та справедливості.

Судові витрати суд покладає на обвинуваченого відповідно до положень ст.ст.122, 124 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 100, 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання, на підставі ст.69 КК України, у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3400 (три тисячі чотириста) грн., без позбавлення права керування транспортними засобами.

Речові докази: відеореєстратор, накладки з педалей, чохол з керма, ручки КПП, що зберігаються в камері зберігання речових доказів Василівського ВП ГУНП України в Запорізькій області (квитанція 1043); автомобіль НОМЕР_4, що знаходиться на охоронюваному майданчику Василівського відділення ДЕТ Запорізького облавтодору: Запорізька область, м.Василівка, вул.Леніна,113 - передати ОСОБА_2; автомобіль НОМЕР_2, знаходиться на охоронюваному майданчику Василівського відділення ДЕТ Запорізького облавтодору: Запорізька область, м.Василівка, вул.Леніна,113 - передати ТОВ «Епіцентр-К» (м.Киіїв, Дніпровський район, вул.Братиславська,11); відеофайл з відеореєстратора, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах справи.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області Носик М.А. від 18 січня 2016 року на : автомобіль НОМЕР_1 та автомобіль НОМЕР_2.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_5) на користь держави судові витрати на проведення експертиз: № 53/16 від 25 лютого 2016 року в сумі 736 грн. 56 коп., № 54/16 від 26 лютого 2016 року в сумі 736 грн. 56 коп., № 114/16 від 23 лютого 2016 року в сумі 736 грн. 56 коп., № 52/16 від 26 лютого 2016 року в сумі 736 грн. 56 коп., а всього 2946 грн. 24 коп.

Платіжні реквізити для зарахування коштів на користь держави: рахунок №31116115700009, одержувач - УК у Шевченківському районі м.Запоріжжя /Шевч./ 24060300; код банку:813015; код ЄДРПОУ - 38025367; назва банку: ГУДКСУ у Запорізькій області.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Василівський районний суд Запорізької області до апеляційного суду Запорізької області. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області І.В.Кочева