Рішення № 57504736, 19.04.2016, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/43/16-ц

Провадження по справі № 2/305/302/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.04.2016 року Рахівсьеий районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Тулик І.І.

з участю секретаря - Шемота М.І.

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія" "Ваш Авто" про визнання договору фінансового лізингу недійсним

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Товариства з бмеженою відповідальністю "Лізингова компанія" "Ваш Авто" про визнання договору фінансового лізингу недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 жовтня 2015 р. між позивачем і ТОВ «Лізінгова компанія «Ваш Авто» в особі представника ОСОБА_3 на підставі довіреності № 67 від 29.09.2015 р. укладено договір фінансового лізингу № 000436. Згідно з п. 1.3 договору лізингодавець прийняв зобовязання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на умовах, передбачених Договором. Згідно п. 1.1. договору предметом лізингу є транспортний засіб, зазначений у договорі та Специфікації , а саме: автомобіль «NISSAN Qashgai», комплектація -SE, обєм двигуна - 1.6 d, тип КПП Xtronic, привід - 2WD. Згідно Додатку № 1 до договору вартість предмету лізингу: 25467,39 доларів США, що за курсом 23 грн.=1 долар США станом на 15.10.2015 р. - 585 750 грн. Договір не відповідає встановленим ст. 203 ЦК загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину: правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Договір названий договором фінансового лізингу як у назві, так і тексті, втім правова природа, характер правовідносин між сторонами договору визначається не назвою чи термінами, а змістом умов правочину (договору). Правильне визначення правового характеру правовідносин фінансовий чи оперативний лізинг має практичне значення як під час укладення і виконання договорів, так і у разі виникнення спорів. Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов: орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик. Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда": лізинг (оренда) вважається фінансовим за наявності такої ознаки як-то орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди. Отже, договір лізингу можна кваліфікувати як фінансовий виключно за наявності у ньому зазначених умов (ознак), відсутність яких виключає можливість вважати цей договір фінансовим лізингом. Згідно п.11.2. договору Лізингоодержувач під час дії цього договору, при обовязковій умові оплати в повному обсязі заборгованості за лізинговими платежами за умовами договору, має право придбати у власність (викупити) предмет лізингу по його залишковій вартості за окремо укладеним Договором купівлі-продажу. Згідно п.11.6. договору перехід права власності на Предмет лізингу здійснюється на підставі та на умовах укладеного лізингодавцем і лізингоодержувачем Договору купівлі-продажу Предмета лізингу. Отже, договір не містить умови, яка є обовязковою для фінансового лізингу, про обовязок Позивача (лізингоодержувача) придбати у власність предмет лізингу протягом дії або після закінчення строку дії Договору. Договір також не містить умов, які є обовязковими для фінансового лізингу, про перехід у власність Позивача предмета лізингу протягом дії або по закінченні строку дії Договору, про те, що предмет лізингу виготовлений за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоодержувача.Таким чином, виходячи з приписів п. 14.1.97 ст. 14 ПК, за відсутності у договорі умов, які згідно п. 14.1.97 ст. 14 ПК, СБУ № 14 «Оренда» є кваліфікуючими ознаками фінансового лізингу, договір не можна вважати договором фінансового лізингу, а слід кваліфікувати як договір оперативного лізингу. Лізинг, поряд з іншими, є однією з форм передачі майна у користування (найм, оренду), яка, виходячи з притаманних їй особливостей, має спеціальне регулювання у випадках, прямо передбачених законодавством. Так відносини фінансового лізингу врегульовані спеціальним законом - Законом України «Про фінансовий лізинг» № 723/97ВР від 16.12.1997 р. Щодо оперативного лізингу, то до таких відносин законодавство не встановлює особливостей і такі відносини не регулюються спеціальним Законом. Оскільки договір лізингу згідно ст. 806 ЦКє різновидом договорів майнового найму, до якого правомірно застосовувати загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, а спеціальний закон (особливості) для оперативного лізингу відсутні, тому оспорюваний договір регулюється також загальними положеннями глави 58 ЦК про майновий найм (оренду). Згідно п. 2 ст. 799 ЦК договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно п.1.1. договору і Специфікації до договору (без дати) предметом лізингу є автомобіль (транспортний засіб). Оспорюваний договір укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, а отже має порок форми та не відповідає вимогам, необхідним для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання договору недійсним. Окрім зазначених, інших індивідуальних ознак (характеристик) предмета лізингу (автомобіль), а саме: рік випуску, технічний стан /новий, б/в/, ні Договір, ні Специфікація не містять, як не містять й відомостей про виробника (постачальника, продавця) автомобіля. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції. Ч. 1, 2 ст. 18 Закону визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Виходячи зі змісту договору, за відсутності у ньому та додатках умов, які індивідуалізують предмет лізингу, визначають його характеристики, необхідні для такого виду майна, а для автомобіля такими необхідними характеристиками є рік випуску, технічний стан (новий), умови оспорюваного договору є несправедливими, а діяльність відповідача не можна вважати чесною підприємницькою діяльністю, оскільки утворюється істотний дисбаланс між правами і обовязками на шкоду споживачу (Позивачу). Отже, за правовим змістом оспорюваний договір є договором оперативного лізингу, а тому за відсутності законодавчо встановлених особливостей регулювання відносин оперативного лізингу (спеціального закону) до нього як різновиду договорів майнового найму правомірно застосовувати положення ЦК про майновий найм (оренду), які встановлюють обовязкову нотаріальну форму посвідчення договорів найму транспортного засобу за участю фізичної особи (ст. 799 КК), якій він не відповідає, а отже не відповідає встановленим ст. 203 ЦК загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину: правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Оспорюваний договір здійснений з використання нечесної підприємницької діяльності та містить умови, які є несправедливими в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», які всупереч принципу добросовісності створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача як споживача, що згідно ч. 6 ст. 19 цього Закону є підставою для визнання договору недійсним. У зв"язку з чим просив договір фінансового лізингу №000436 від 15.10.2015 року, укладений між ОСОБА_2 і ТОВ "Лізингова компанія" "Ваш Авто" визнати недійсним.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні присутній не був. Надав заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутності, винести рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Вважає позов безпідставним, необгрунтованим, та таким, що не підкріплений жодним належним та допустимим доказом. Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, він свідомо перекручує або несвідомо помилається у їх тлумаченні через те, що недостатньо уважно читає та розуміє умови договору фінансового лізингу за №000436 від 15.10.2015 року, що був укладений між позивачем та відповідачем та на підставі якого виникли відповідні цивільно-правові відносини, а також додатково необхідно зазначитм невірне тлумачення позивачем норм чинного законодавства України, на які він посилаєтся в позові. Дійсно, 15 жовтня 2015 року між сторнами було укладено договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого лізингодавець придбає у свою власність предмет лізингу, а саме автомобіль «NISSAN Qashgai», і передає його у користування лізингоодержувачу в строк та на умовах цього договору, а лізингоодержувач зобов"язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізинговуі платежі та інші платежі згідно з умовами договору. Підтвердженням отримання позивачем повної, необхідної та достовірної інформації про положення договору є особисте підписання позивачем кожної сторінки самого договору, а отже було досягнуто згроди по всіх істотнихз умовах. Отже, правочини сторонами укладено в письмовій формі, осрбисто підписані позивачем та повноважної особою відповідача та скріплений його печаткою. Таким чином, було дотримано усі вимоги, які ставляться чинним законодавством. Позивач стверджує, що відповідач надає послуги оперативного лізингу, а не фнансового, однак таке твердження є помилковим та не відповідає дійсності. Звертає увагу суду, що ТОВ "Лізингова компанія" "Ваш Авто" займається виключним видом господарської діяльності по наданю послуг з фінансового лізингу, без набуття сеціального статусу фінансової установи. Відповідач виконав всі вимоги, які ставляться законодавством та отримав необхідну довідку ФЛ №551 (рішення про взяття на облік №1335 від 11.06.2015 року), видану Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, з якої вбачається, що ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" взято на облік як установу з правом надавати послуги з фінансового лізингу. Відповідно до ст. 6 ЗУ "Про фінансовий лізинг" договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Проте, звертає увагу суду на те, що між сторонами не було укладено договір найму транспортних засобів. Сторони уклали договір фінансового лізингу, а отже у даних договорів різна правова природа та наслідки. Також, позивач зазначає, що сторонами не визначено предмет лізингу, не визначено постачальника (продавця) автомобіля. Між сторонами укладено, договір фінансового непрямого лізингу, тобто лізингодавець зобов"язаний придбати предмет лізингу в майбутньому, а саме після виконання лізингоодержувачем певних зобов"язань. На момент укладення договору позивач особисто обрав і сторони в п.1.1 договору погодили, що предметом лізингу є автомобіль «NISSAN Qashgai», предмет лізингу був самостійно та свідомо обраний лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача. На момент укладення договору у лізингодавця був відсутній транспортний засіб, оскільки особливістю укладення саме цього правочину є набуття товару у власність в майбутньому. На її думку вказані марка, модель та характеристики типу двигуна, коробки пеередач предмета лізингу достатньо його ідентифікують з поміж іншого асортименту продукції компанії NISSAN, як і з поміж інших транспортних засобів, що можна придбати на території України. Зважаючи на те, що позивач підписав і отримав примірник договору та додатки до нього, у яких зокрема передбачено визначення термінів, що використовуються в цьому договорі, що слід розглядати як підтвердження факту ознайомлення, розуміння сторонами умов договору та згоди сторін з усіма вимзначеннями, умовами та змістом угоди й додатків до неї, то слід дійти до висновку, що позивачем не було доведено, що з боку відповідача мав місце обман. На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія" "Ваш Авто" та ОСОБА_2 укладено договір фінансового лізингу № 000436 від 15 жовтня 2015 р., згідно з п. 1.3 якого лізингодавець (відповідач) прийняв зобовязання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (Позивачу) на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючиумови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника) (пункт 2 ч. 3 ст. 18 Закону); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 1 ст. 808 ЦК, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Згідно п. 1.3. договору лізингодавець бере зобовязання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лизингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим Договором. Договір з додатками до нього не містять умов, що вибір продавця (постачальника) предмета лізингу здійснюється лізингоодержувачем. Отже, виходячи зі змісту зобовязання відповідача про придбання у власність предмета лізингу і його передачі лізигоодержувачу, вибір продавця, у якого лізингодавцем буде придбаний предмет лізингу для його передачі лізингоодержувачу, здійснює відповідач.

Аналізуючи умови договору, згідно ч. 1 ст. 806 ЦК договір є договором непрямого лізингу, згідно умов якого вибір продавця (постачальника) здійснюється лізингодавцем (відповідачем), а тому згідно ч. 1 ст. 808 ЦК продавець (постачальник) та лізингодавець (відповідач) повинні нести перед позивачем (лізингоодержувачем) солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Згідно п. 1.4. договору лізингодавець не відповідає перед позивачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець. Таким чином, п. 1.4. договору суперечить вимогам ч. 1ст. 808 ЦКщодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця перед лізингоодержувачем (позивачем). Зміст п.1.5 договору не спростовує зазначених висновків.

В договорі і додатках відсутні будь-які відомості про продавця товару, у якого лізингодавцем буде придбаний предмет лізингу для передачі лізингоодержувачу на виконання умов договору, його найменування та місцезнаходження, до якого і куди позивач може звертатися як споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару (предмету лізингу).

Окрім опису предмета лізингу у п. 1.1. договору транспортний засіб «Nissan Qashdai», комплектація SE, обєм двигуна1,6d, тип КПП «Xtronic», привід 2WД - Договір і Специфікація не містять інших індивідуальних ознак (характеристик) предмета лізингу, зокрема, вид транспортного засобу (легковий, вантажний автомобіль тощо), рік випуску, технічний стан: новий чи бувший у використанні тощо.

За відсутності умов, які повною мірою індивідуалізують предмет лізингу (а не частково), за відсутності відомостей про продавця (виробника) предмета лізингу, до якого і куди може звертатися Позивач (споживач) у випадку порушення якості та інших умов продажу предмету лізингу, за наявності умов, які повністю звільняють відповідача від відповідальності стосовно належної якості і гарантій предмета лізингу, умови договору є несправедливими, оскільки утворюється істотний дисбаланс між правами і обовязками на шкоду споживачу (Позивачу).

Розмір лізингових платежів в період дії Договору може індексуватися в залежності від зміни законодавства, яке впливає на лізингову діяльність Лізингодавця, збільшення або зменшення податків і прирівняних до них платежів, зміни ситуації на грошовому ринку, які впливають на вартість предмета лізингу (п. 10.13 договору). У випадку настання істотних змін на кредитно-грошовому ринку та/або при виникненні процесів, які зумовили зміну валюти резервів НБУ та комерційних банків та/або обрання Продавцями/Постачальниками предмета лізингу за договорами інших грошових еквівалентів долара чи євро, грошовий еквівалент виконання лізингоодержувачем грошового зобовязання в іноземній валюті буде обрано Лізингодавцем зіставно із виниклими змінами (п. 10.18 договору).

При цьому, порядку (способу перерахунку) індексації і зміни розміру лізингових платежів у випадках, передбачених п. п. 10.13, 10.15, 10.18 договору, не визначено.

Лізингодавець наділений правами одностороннього розірвання договору без обовязку компенсацій (повернення) сплачених коштів.

Лізингодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізингоодержувачем умов даного Договору (п. 3.2.6 договору).

Лізингодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку неможливості придбання предмету лізингу або відмови продавця здійснити продаж/поставку предмета лізингу протягом одного року. У такому разі лізингоодержувачу повертаються сплачені ним кошти, а адміністративний платіж (10%) не повертається (п. 3.2.7 договору).

Згідно п. 10.15 договору, у разі неузгодженої у даному договорі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець та лізингоодержувач складають додаткову угоду до договору, а також на вимогу Лізингодавця підписують акт погодження вартості Предмета лізингу. У разі відмови Лізингодержувача від підписання такої додаткової угоди та/або вартості коригування вартості Предмета лізингу, Лізингодавець має право розірвати договір, після чого Лізингоодержувач зобовязаний повернути Лізингодавцю предмет лізингу протягом 5 (пяти) днів з моменту отримання від Лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів. При цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.

Надання можливості продавцю (виконавцю) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору згідно п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону є несправедливими умовами договору.

Згідно п. 12.7 договору, Лізингодавець має право достроково припинити дію договору та вимагати повернення предмету лізингу у випадках: Лізингоодержувач не оплатив або сплатив не повністю у встановлений строк лізинговий платіж і прострочення сплати становить більше 30 днів, а також штрафні санкції; Лізингоодержувач використовує предмет лізингу не у відповідності до договору; Лізингоодержувач не виконує умов гарантії на предмет лізингу, не підтримує його в належному технічно-справному стані, не проводить гарантійний і післягарантійний ремонт, якщо такий ремонт потрібен, не проводить технічний огляд, що погіршує технічний стан предмета лізингу; Лізингоодержувач надає Лізингодавцю інформацію не в повному обсязі або надає недостовірну інформацію згідно договору.

Згідно п. 12.8 договору, у випадках настання обставин, перелічених у п. 12.7. договору, вже після передачі Лізингоодержувачу предмета лізингу, останній зобовязаний протягом 10 днів з моменту повідомлення Лізингодавця про розірвання договору з підстав порушення Лізингоодержувачем умов договору, оплатити Лізингодавцю всі неоплачені платежі згідно додатку № 3 договору, що залишилися до оплати до моменту повернення Лізингодавцю предмета лізингу, а також всі належні до оплати штрафні санкції, та повернути предмет лізингу і покрити всі витрати, понесені Лізингодавцем при виконанні договору. Всі витрати по поверненню предмета лізингу покладаються на Лізингоодержувача.

Отже, зі змісту п.12.8 договору Лізингодавець (відповідач) має право припинити договір, а Лізингоодержувач (позивач) в такому випадку зобовязаний не тільки повернути йому предмет лізингу, а й сплатити всі неоплачені лізингові платежі, тобто по суті оплатити Лізингодавцю повну вартість предмет лізингу, повернувши при цьому предмет лізингу.

Згідно п. 12.1. договору, Лізингоодержувач, який оплатив адміністративний платіж, частково або повністю оплатив Авансовий внесок (50% вартості предмета лізингу) та не отримав транспортний засіб, має право розірвати договір за власним бажанням, про що має повідомити Лізингодавця, який розглядає заяву про розірвання договору та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60 % від сплаченого Авансового платежу (50% вартості предмета лізингу) та/або частини авансових платежів, а 40 % - Лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж (10% вартості лізингу) поверненню також не підлягає.

Не можна вважати справедливими умови договору, якими відповідач наділений правом одностороннього розірвання договору з підстав (п. п. 3.2.7, 10.13, 10.18, 12.7), які не мають суттєвого впливу на обсяг майнових прав відповідача як Лізингодавця, при тому, що ціна договору визначена у гривневому еквіваленті до долара і вплив на ціну предмета лізингу можуть мати коливання саме курсу гривні до долара, а не навпаки, без будь-якої компенсації (повернення сплачених коштів) Лізингоодержувачу, не надаючи аналогічних прав Лізингоодержувачу, навіть при сплаті ним лізингових платежів, що перевищують 50 % вартості предмета лізингу, чим утворюється істотний дисбаланс між правами і обовязками на шкоду позивачу.

Лізингоодержувач також наділений правом розірвання договору (п.12.1 договору), але це право зумовлене не поверненням йому фактично сплачених коштів Лізингодавцю у значному розмірі (60% авансового платежу - 50% вартості предмета лізингу), що фактично є компенсацією Лізингодавцю за розірвання договору Лізингоодержувачем та встановленням жорсткої відповідальності за розірвання договору.

Як вбачається з ст. 12 договору, відповідальність Лізингодавця за невиконання або неналежне виконання договору повністю виключена і останній не несе відповідальності за невиконання договору. В той же час, позивач несе відповідальність фактично за будь-яке порушення договору (зокрема, пункти 3.3.15, 5.2, 12.4, 12.5, 12.10 - 12.13. договору), а також несе відповідальність й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципу свободи договору, справедливості і добросовісності.

Встановлення жорстких обов'язків і відповідальності споживача, тоді як надання послуги по договору обумовлене лише власним розсудом виконавця (відповідача), є несправедливими умовами договору (п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону).

Аналогічні висновки містяться в Ухвалі ВССУ по справі № 6-13507св15 від 07.10.15 р., Постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 р.

Згідно пунктів 5, 6 статті 18 Закону Украни "Про захист прав споживачів, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним; у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому. Згідно п. 8 ст. 18 Закону нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Виходячи з наведеного, умови договору не відповідають вимогам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки встановлюють жорсткі обовязки і відповідальність для споживача і створюють істотний дисбаланс між правами і обовязками на шкоду споживачу, що є підставою для визнання договору недійсним.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову з відповідачав користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в сумі 551,20 гривень.

Керуючись ст. ст. 6, 8, 10,11, 57,58, 60, 88, 212- 215, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Договір фінансового лізингу №000436 від 15.10.2015 року, укладений між ОСОБА_2 і ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" (код ЄДРПОУ 39733392) визнати недійсним.

Стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто", 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, код ЄДРПОУ 39733392 в користь ОСОБА_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, судовий збір в сумі 551,20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до цивільної палати апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Тулик І.І.

З оригіналом вірно,

Суддя Рахівського районного суду: Тулик І.І.