Рішення № 57497765, 28.04.2016, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/79/16-ц

Провадження №2/541/238/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 квітня 2016 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі

головуючої судді - Куцин В. М.,

при секретарі - Борисенко М.Б.,

з участю представника позивача, адвоката - ОСОБА_1

представника відповідача, адвоката - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргорода справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору позики неукладеним

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначала, що договір позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який оформлений розпискою від 01 січня 2012 року, щодо якого в провадженні суду перебуває цивільна справа про стягнення боргу є неукладеннм, оскільки грошові кошти фактично не передавалися.

Між сторонами спору дійсно існували взаємовідносини щодо позики грошових коштів на протязі з 2004 по 2005 рік. Проте, всі отримані у борг грошові кошти відповідачка або повернула, або сторони досягли згоди щодо проведення зарахування зустрічних грошових вимог. Відповідачка не памятає події складання саме цього боргового документу 01 січня 2012 року та ставить його під сумнів, оскільки грошові кошти у сумі 870 750,00 грн. не передавалися, а розписка в цей час не була написана. Договір позики є неукладеннм, а розписка безгрошова, оскільки позивач не отримував від відповідача грошових коштів 01 січня 2012 року у сумі 870750,00 грн.

В звязку з чим просила визнати неукладеним договір позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який оформлений розпискою про отримання грошових коштів від 01січня 2015 року на суму 870750,00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримуючи позовні вимоги вказувала, що вона 01.01.2012 року від ОСОБА_4 не отримувала грошових коштів в сумі 870750 гривень, дану розписку склала на вимогу останньої на підтвердження не повернутої частини суми коштів та відсотків, визначеної відповідачкою, які нібито вона не повернула з раніше отриманої позики з 2004 року в розмірі 70000 доларів США та 120000 гривень. При цьому наполягала, що розписку вона склала в 2015 році на вимогу ОСОБА_4, власноручно, шляхом переписування тексту розписки який надавала їй відповідачка. Сума грошових коштів, які зазначені в розписці це визначена відповідачкою сума боргу з урахуванням відсотків, які на думку ОСОБА_4 вона, ОСОБА_3 повинна повернути. Оскільки вона понесла збитки внаслідок пожежі, якою було знищене майно, яке використовувалося для спільного бізнесу з відповідачкою, тому вважає, що будь - які кошти вона не повинна повертати ОСОБА_4.

Представник позивача ОСОБА_1 вважав, що позов підлягає задоволенню, оскільки розписка про отримання позики ОСОБА_3 у ОСОБА_4, датована 01.01.2012 року, насправді була складена ОСОБА_3 01.01.2015 року на вимогу ОСОБА_4 При написанні розписки ніякі грошові кошти в позику не передавалися. Оскільки розписка є безгрошовою, в день зазначений в розписці будь-які кошти не передавалися, тому договір є неукладеним.

Відповідач ОСОБА_4 в наданих суду письмових поясненнях вказувала, що ОСОБА_3 з 2001 року зверталася до неї з проханням надати позику, однак вона відмовляла в проханнях, і лише коли остання запропонувала вкладення грошей в ювелірний бізнес, вона погодилася і передала грошові кошти, однак письмово цей договір позики не оформлявся. В кінці грудня 2011 року ОСОБА_3 переконливо просила надати їй позику 120000 доларів США, для погашення банківських кредитів, оскільки нерухомість останньої перебувала під заставою. Лише на початку 2012 року вона змогла надати в позику 110000 доларів США, що на момент передачі грошей становило 870750 гривень, після отримання яких ОСОБА_3 написала відповідну розписку. В 2013 та 2014 роках вона потребувала коштів для власного лікування та лікування свого чоловіка, тому зверталися до ОСОБА_3 з проханням повернути борг, однак остання боргу не повернула, а пропонувала нерухомість за явно завищеною ціною, тому вона відмовилася. Враховуючи курс гривні до долару США на сьогодні, сума боргу вказана в розписці є значно меншою, тому вона становить 3300000 гривень. Просила ухвалити рішення в найкоротший термін, що дозволить розглянути справу про стягнення на її користь боргу з ОСОБА_3

Представник відповідача ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_2 вважала, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки в ході судового розгляду позивач ОСОБА_3 не заперечувала факту отримання нею в позику грошових коштів від ОСОБА_4 На підтвердження факту повернення позики будь-яких доказів не надала. Крім того наголошувала, що звернення з вказаним позовом до суду свідчить про намагання ОСОБА_3 ухилитися від повернення коштів її довірительці, враховуючи намагання представника позивача перешкодити суду ухвалити рішення по цьому спору. В задоволенні позову просила відмовити.

В судове засідання 28.04.2016 року сторони та їх представники не зявилися, направили на адресу суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. При цьому позивач зазначала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справи вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного.

В провадженні Миргородського міськрайонного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення з відповідача заборгованості за розпискою від 01.01.2012 року у сумі 1968 955,77 грн., в тому числі 870 750 грн. основного боргу, 913928,83 процентів, три процента річних у розмірі 7514,69 грн., інфляційні втрати у сумі 176762,25 грн.

Договір позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 оформлений розпискою від 01 січня 2012 року (а.с.4,5).

ОСОБА_3І звернулася до суду з позовом в якому просить визнати неукладеним договір позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який оформлений розпискою про отримання грошових коштів від 01 січня 2015 року на суму 870750,00 грн. (а.с. 2,3).

В ході судового розгляду позивач не змінюючи позовних вимог просила визнати неукладеним договір позики від 01.01.2012 року.

Статтею 10 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права;визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», розяснено, що вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач в супереч положень ст. 10 ЦПК України підтримала в судовому засіданні та надавала докази щодо незаявлених позовних вимог та зважаючи, що обраний нею спосіб захисту порушеного права не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів передбачених законом, тому в задоволенні позову необхідно відмовити за безпідставністю.

В звязку з відмовою в задоволенні позову судові витрати понесені позивачем при звернені до суду не підлягають стягненню з відповідача, а відповідачем суду не надані докази про понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.10, 11, 81, 88, 209, 211, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання неукладеним договору позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який оформлений розпискою про отримання грошових коштів від 01 січня 2015 року на суму 870750 гривень - відмовити.

Рішення може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з часу отримання копії рішення через Миргородський міськрайонний суд до апеляційного суду Полтавської області.

Суддя: ОСОБА_5