Ухвала суду № 57496836, 25.04.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/3179/15-ц Головуючий у І інстанції Опанасюк І. О.Провадження № 22-ц/780/1737/16 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 58

УХВАЛА

Іменем України

25 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Матвієнко Ю. О., Мережко М.В.,

за участю секретаря Говорун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» про стягнення матеріальної допомоги, гарантованої умовами колективного договору, та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивувала наступним:

Розділом 7 колективного договору між керівником та профспілковою організацією працівників національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», схваленого зборами трудового колективу від 08.02.2013 року, визначені соціальні гарантії та виплати працівникам НІЕЗ «Переяслав». Пунктом 7.1.1 вказаного розділу передбачено надання матеріальної допомоги працівникам при похованні їх близьких родичів.

У зв'язку з витратами на поховання родича позивач звернулася до відповідача з відповідною заявою. 19 травня 2015 року генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» Лукашевичем О.М. видано наказ № 43-ОС, згідно якого їй на підставі п. 7.1.1 розділу 7 Колективного договору НІЕЗ «Переяслав» надано матеріальну допомогу у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. В той же час вказаний наказ не був виконаний, виплату не здійснено, чим були порушені її права та спричинено моральну шкоду.Зважаючи на наведене, просила суд стягнути з Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на її користь матеріальну допомогу на поховання згідно наказу від 19 травня 2015 року № 43-ОС в розмірі 4134,00 грн., грошову компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 11000,00 грн. та судові витрати.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2016року позовні вимоги ОСОБА_2задоволено частково - стягнуто з НІЕЗ «Переяслав» на її користь матеріальну допомогу на поховання у сумі 4143,00 грн., моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн. та судові витрати у розмірі 131,54 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтував скаргу тим, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що відповідачем визнано зобов'язання перед позивачем здійснити виплату їй матеріальної допомоги в розмірі 3-х мін. заробітних плат, але у відповідності до пункту 7.1 розділу 7 Колективного договору - за наявності коштів в межах фонду оплати праці за рахунок економії коштів. При цьому на даний час така можливість у відповідача відсутня. Вказує, що відповідач видав наказ від 21 грудня 2015 року № 113-ОС про перенесення восьми нездійснених виплат на 2016 рік, серед яких і матеріальна допомога, що є предметом даного спору. За таких умов вважає, що підприємством не було порушено вимог закону. Крім того позивачем не було надано належних доказів завдання їй діями відповідача моральної шкоди. Вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як було встановлено судом першої інстанції, наказом генерального директора НІЕЗ «Переяслав» від 19.05.2015 року за № 43-ОС відповідачем у відповідності до положень п.7.1.1. розділу 7 колективного договору НІЕЗ «Переяслав» було прийнято на себе обов'язок виплатити ОСОБА_2 матеріальну допомогу у розмірі 3 мінімальних заробітних плат у зв'язку з витратами на поховання вітчима. При цьому вказане зобов'язання так виконано і не було, кошти не були виплачені. Дані обставини визнавалися обома сторонами по справі та додаткового доказування у відповідності до положень ст. 61 ЦПК України не потребують. Оскільки роботодавець прийняв на себе таке зобов'язання, однак його не виконав, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з такого роботодавця на користь працівника невиплачених коштів.

В апеляційній скарзі відповідач обґрунтовував правомірність невиплати вищевказаних коштів тим, що у відповідності до п. 7.1. колективного договору вищезазначена допомога на поховання виплачується за наявності коштів, в межах фонду оплати праці за рахунок економії коштів. Таким чином обов'язок з виплати вищезазначеної допомоги виникає лише у разі наявності таких коштів. Оскільки кошти на підприємстві були відсутні, то й виплачувати їх відповідач не мав. Саме тому директором відповідача й було видано наказ про перенесення виплати таких коштів на 2016 рік, який також поки ще не виконаний.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

Дійсно, з тексту п. 7.1. колективного договору НІЕЗ «Переяслав» вбачається, що допомога на поховання виплачується підприємством своїм працівникам за рахунок економії фонду оплати праці за наявності коштів. Таким чином відсутність відповідних коштів могла б обґрунтовувати нездійснення або перенесення таких виплат. В той же час відповідачем жодним чином не було доведено його посилань на відсутність у 2015 році економії фонду оплати праці та відсутність коштів на здійснення передбачених колективним договором соціальних виплат, що дало б йому підстави для невиконання/відтермінування прийнятих на себе зобов'язань перед працівниками. З цього приводу до суду не було надано жодного належного та допустимого доказу. Не було надано таких доказів й в ході апеляційного розгляду, хоча апеляційним судом ретельно роз'яснювався представнику відповідача обов'язок доказування стороною по справі своїх посилань. Таким чином вищевказані посилання залишилися недоведеними, що унеможливлює їх прийняття судом.

Зважаючи на прийняття роботодавцем на себе та подальше невиконання зобов'язання перед працівником з однієї сторони та недоведеність наявності підстав для звільнення від виконання такого зобов'язання (перенесення його виконання) з іншої, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення на його користь суми такої невиплаченої допомоги. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду в цій частині при його перегляді в апеляційному порядку відсутні.

Не вбачає колегія суддів невідповідності висновків суду першої інстанції й в частині вирішення вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування спричиненої незаконними діями моральної шкоди. В ході розгляду справи суд ретельно дослідив дане питання та, виходячи з принципів розумності та справедливості, прийшов до відповідного висновку про часткове задоволення даної вимоги, з яким погоджується й колегія суддів апеляційного суду. При вирішенні спору суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а його рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких умов передбачені законом підстави для скасування рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

У відповідності до положень ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»залишити без задоволення.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2016року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Ю.О. Матвієнко

М.В. Мережко