Рішення № 57494233, 25.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2016Справа №910/2224/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» до публічного акціонерного товариства «УКРВТОРЧОРМЕТ» про стягнення 121930,00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Хлабистін Д.М. (довіреність від 10.12.2015 № б/н);

від відповідача - Кравчук О.А. (довіреність від 02.12.2015 № 8/01),

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року до Господарського суду міста Києва звернулося ПАТ УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» з позовом до ПАТ «УКРВТОРЧОРМЕТ», яким заявлено вимоги про стягнення з останнього штрафу в сумі 121930,00 грн.

Позов мотивований неправильним зазначенням відповідачем у накладній № 32723223 маси вантажу у вагоні № 67862367, позивач на підставі ст. 122 Статуту залізниць України просить стягнути з відповідача штраф у розмірі вказану вище суму штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 вищевказаний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/2224/16.

Відповідач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовну вимогу відхилив повністю.

Так, на думку відповідача, вантаж мав видаватися без перевірки, оскільки вагон прибув без ознак недостачі, а також між сторонами спору відсутній договір на переважування вантажів. Відповідач також заперечує проти позову, посилаючись на роз'яснення Державної адміністрації залізничного транспорту України, наведені у листі від 16.03.2007 № ЦМКО-1/242. Крім того відповідач зазначає, що номер та дата комерційного акту, долучений до матеріалів справи, не співпадає з тими, які зазначено у залізничній накладній. Відповідач також стверджує, що дані щодо ваги вагону вносилися з наданих позивачем даних, отриманих останнім за наслідками зважування на станції відправлення Жмеринка, а тому відповідач має сумнів щодо точності ваг позивача на станціях. За твердженнями відповідача, позивач вніс ці дані щодо ваги вагону до книги зважування вантажів. Відповідач також у відзиві, посилаючись на приписи ст. 218 Господарського кодексу України, зазначив, що позивачем не доведено і документально не підтверджено наявність причинно-наслідкового зв'язку між зазначенням відповідачем маси вантажу у накладній та збитками. При цьому відповідач не вважає штраф збитками, а також, на думку останнього, позивач не несе будь-яких витрат у зв'язку з несплатою відповідачем штрафних санкцій.

Крім того, відповідач просить суд зважити на його скрутне фінансове становище та скористатися правом, наданим суду п. 3 ст. 83 ГПК України, та правилами, встановленими ст. 233 ГК України та 551 ЦК України.

25 березня 2016 року до господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача від 24.03.2016 № 09, у яких останній зазначає таке. Відповідач стверджує, що напіввагони приймаються до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, лише у тому випадку, коли відправник (у даному випадку відповідач) має ваги. Як зазначає відповідач, ваг останній не має, а згідно з Правилами приймання вантажів до перевезення маса вантажу, який перевозиться навалом, має бути визначена зважуванням на вагонних вагах. Відповідач також зазначає, що у разі зазначення останнім іншої маси, ніж тієї, що була повідомлена позивачем, останній би не прийняв накладну та вантаж до перевезення. Крім того, відповідач вказує на те, що останнім було надано позивачеві інші документи, які містять вагу вантажу, та за наслідками перевірки яких вантаж було прийнято до перевезення. Також відповідач припускає, що вантажу у розмірі 9700 кг зник у зв'язку з неправомірними діями охорони. Відповідач стверджує, що дані комерційного акту не можуть бути належними доказами, оскільки зважування вагону відбувалося без його розчеплення, що суперечить п. 10 Правил приймання вантажів до перевезення. Крім того, відповідач заперечує проти відповідності форми комерційного акту п. 10 Правил складання актів, оскільки його підписано неналежними особами.

У судовому засіданні 28 березня 2016 року представником позивача надано суду письмові заперечення проти відзиву.

08 та 21 квітня 2016 року до господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача, у яких останній зазначає, зокрема, що на підставі телеграми начальника станції Жмеринка, посадова особа - начальник станції, зобов'язана була внести відповідні зміни до накладної. На думку відповідача, з 02 серпня 2015 року масу вантажу у вагоні № 67862367, зазначену у графі 24 накладної № 32723223 слід вважати 47150 кг. Решта доводів наводяться відповідачем повторно.

Ухвалою від 11.04.2016 суд задовольнив клопотання представників сторін спору та продовжив строк розгляду спору в порядку, передбаченому ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні 25 квітня 2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши повноважних представників сторін спору у даній справі, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено таке.

Як вбачається з залізничної накладної від 31.07.2015 № 2935 (далі - залізнична накладна), 31 липня 2015 року з Південно-західної залізниці Жмеринка відправником ПАТ «УКРВТОРЧОРМЕТ» відправлено до станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці вантаж - лом чорних металів (металобрухт), завантажений навалом та промаркований білою. фарбою, у вагоні № 67862367. Вантажоодержувачем визначено у вказаній накладній ПАТ «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМ. ІЛЛІЧА».

Відповідно до п. 24 залізничної накладної маса вантажу становить 56000,00 кг.

Статтею 908 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Аналогічні положення містяться у ст. 307 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 6 Статуту залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, (далі - Статут) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

З наведених норм права вбачається, що між сторонами спору на підставі залізничної накладної виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Спір між сторонами справи виник, як стверджує позивач, внаслідок допущення вантажовідправником, яким є відповідач, порушення, яке полягає у неправильному зазначені у залізничній накладній маси вантажу.

Так, як стверджує позивач, перевіркою встановлено, що фактична маса вантажу у вагоні № 67862367 складає 46300,00 кг, тобто на 9700,00 кг менше, ніж вказано відповідачем у залізничній накладній.

Отже, наведені обставини стали наслідком звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 23 Статуту залізниці відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з Правилами оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів) може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Як вбачається зі ст. 37 Статуту залізниць та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, (далі - Правил приймання вантажів до перевезення) загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.6 Правил оформлення перевізних документів заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил з урахуванням таких особливостей, зокрема, у графах 24 «Маса вантажу, визначена відправником» та 25 «Маса вантажу, визначена залізницею» зазначається загальна маса вантажу.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно з 2.3 Правил оформлення перевізних документів у графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниці за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Так, судом встановлено, що у залізничній накладній маса вантажу визначена відправником, тобто відповідачем, (п. 24 накладної), шляхом зважування на вагонних вагах (150 т) (п. 26 накладної).

З пункту 28 залізничної накладної вбачається, що вантаж завантажувався у вагон № 67862367 вантажовідправником - відповідачем.

Залізнична накладна підписана представником відправника - відповідача 31 липня 2015 року шляхом накладання ЕЦП.

Таким чином, відправник - відповідач своїм ЕЦП підтвердив вірність даних, внесених до залізничної накладної.

Статтею 129 Статуту залізниці встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (ч. 2 ст. 129 Статуту).

Пунктом 5.5 Правила оформлення перевізних документів встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Так, по прибутті вагону № 67862367 до станції Ніжньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, позивач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 24 Статуту залізниць України, здійснив переважування вантажу, за наслідками чого було виявлено, що маса вантажу, зазначена відповідачем у залізничній накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт від 07.08.2015 серії РА № 009146/502/889.

Таким чином, обставина невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у накладній, належить до предмету доказування у справі і повинна бути підтверджена комерційним актом.

З розділу «Д» комерційного акту вбачається, що внаслідок зважування вагону № 67862367 з вантажем на справних вагах (150 т) (остання повірка - 15 жовтня 2014 року) було виявлено, що маса вантажу складає 46300,00 кг, що на 9700,00 кг менше, ніж вказано у залізничній накладній. Також вказано, що навантаження вантажу рівномірно на рівні бортів, вкрите листами заліза, марковано; поглиблення відсутні, маркування не порушено; люки для розвантаження закриті; технічно вагон справний. При повторному зважуванні вага підтвердилася.

Відповідно до п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Судом встановлено, що комерційний акт від 07.08.2015 серії РА № 009146/502/889 підписано заступником начальника станції, приймальником та здавальником станції (інші працівники залізниці). Завідувач вантажного двору не передбачено штатним розписом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що комерційний акт складено із дотриманням п. 10 Правил складання актів.

З комерційного акту від 07.08.2015 серії РА № 009146/502/889 вбачається, що різниця маси вантажу виникла не у зв'язку з втратою вантажу, а внаслідок невірного визначення відповідачем маси у залізничній накладній.

Статтею 24 Статуту залізниць України відзначається, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, В свою чергу, статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порти стягується штраф у розмірі згідно Із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

З урахуванням викладеного, відповідач, як відправник вантажу, несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній є обґрунтованими і відповідають матеріалам справи та вимогам Статуту.

Отже, враховуючи приписи статей 122, 118 Статуту залізниць України, позивачем нараховано штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 121930,00 грн (9897 (ставка для вантажів, що перевозяться на відстань 1139 км з масою 56000,00 кг) х 2,464 (коефіцієнт для вантажів з кодом вантажу 316) = 24386,00; 24386,00 х 5 = 121930,00).

Відносно доводів відповідача суд зазначає, що вони відхиляються, з огляду на таке. Номер комерційного акта співпадає з тим, що вказано у п. 49 залізничної накладної. З п. 49 залізничної накладної вбачається, що вагон затримано у період з 06 серпня 2015 року по 08 серпня 2015 року, а тому комерційний акт складено у межах періоду його затримки.

Відповідно до норм Статуту, зокрема, який регулює правовідносини, що склалися між сторонами спору, відповідальність за дані, внесені до залізничної накладеної несе вантажовідправник, зокрема й що стосується маси вантажу, а залізниця, у свою чергу має право перевіряти відповідність даних, внесених до накладеної, з фактичними.

Також суд зазначає, що згідно з п. 11 Правил приймання вантажів до перевезення у разі зважування вантажів на вагонних вагах відправник у разі потреби провадить дозування вантажу (довантаження або часткове вивантаження). Для цього він повинен безпосередньо біля вагонних ваг організувати дозувальний майданчик, забезпечити його необхідним інвентарем, а при відправленні масових вантажів (вугілля, руди, цементу тощо) - додатковими механізмами для виконання дозувальних операцій в процесі зважування.

Пунктом 1.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Так, судом встановлено, що 01 серпня 2015 року позивачем в особі Південно-західної залізниці Жмеринка отримано від відповідача лист, а 02 серпня 2015 року - телеграму, зі змісту яких вбачається, що маса вантажу, відправленого вагоном № 67862367, складає 47150,00 кг, а не 56000,00 кг, як вказано у залізничній накладній.

Як передбачено у п. 2.6 Правил оформлення перевізних документів, якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу у відповідність до кількості, зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити), або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 %.

Однак, відповідачем не надано суду доказів того, що він, виявивши невірне зазначення маси вантажу у залізничній накладній, відповідач здійснив його довантаження або оформив нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу.

Суд, водночас, зазначає, що нормами права не покладено на залізницю обов'язок вносити зміни (виправлення) у дані, які внесено вантажовідправником до залізничної накладної та які є невірними. Як зазначалося вище, відповідальність перед залізницею за внесення вантажовідправником невірних даних до накладеної лежить на останньому.

Таким чином, решта доводів, наведених відповідачем у відзиві та поясненнях спростовуються змістом його листом та телеграмою. Тобто сам відповідач фактично визнав невідповідність фактичної маси вантажу, тій, що ним вказана у залізничній накладній.

Щодо посилань відповідача на лист Головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України №ЦМКО-1/242 від 16.03.2007 року, то вони судом до уваги не приймаються, оскільки його зміст є рекомендаційним ненормативним актом для службового користування та не змінює, не доповнює і не скасовує положення Статуту залізниць України та правил перевезення вантажів залізничним транспортом України. Вказаний лист від 16.03.2007 № ЦМКО-1/242 є позицією лише Головного комерційного управління - структурного підрозділу ДАЗТ «Укрзалізниця» і адресувався не безпосередньо залізницям, а окремо начальникам служб комерційної роботи та маркетингу. Виходячи зі змісту п. 6 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 262, Укрзалізниця в межах своєї компетенції видає накази, обов'язкові для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери управління Укрзалізниці, організує та контролює їх виконання.

Отже, обов'язок доказування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

позов у даній справі є обґрунтованим, документально підтвердженим та відповідачем належними доказами, як того вимагають приписи статей 33 і 34 ГПК, не спростовано.

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про застосування до відповідача відповідальності на підставі статей 122, 118 Статуту залізниць України є правомірною, обґрунтованою та документально підтвердженою, і, водночас, відповідачем належними доказами, як того вимагають приписи статей 33 і 34 ГПК, не спростованою.

Як зазначалося вище, відповідач просив суду зменшити розміру штрафу в порядку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК, та на підставі ч. 2 ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України

Розглядаючи вказану заяву відповідача, суд виходить з такого.

Положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлено, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписом п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з наведених норм права і обставин даної справи, суд вважає за необхідне скористатися своїм правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір неустойки на п'ятдесят відсотків.

При цьому суд бере до уваги такі фактори: скрутне фінансове становище відповідача, про що свідчить скорочення робочого дня товариства, скорочення робочих місць з метою економії грошових коштів, що підтверджується відповідними довідками та наказами відповідача; заборгованість по заробітній платі та за несплаченим податками у загальному розмірі 3881984,00 грн, про що свідчить довідка відповідача станом на 03 березня 2016 року, підписана генеральним директором та головним бухгалтером; соціальну важливість діяльності відповідача; перевищення суми штрафу, яка заявлена до стягнення, порівняно з вартістю перевезення; відсутність належних доказів, які б свідчили про заподіяння позивачеві збитків та порушення інших інтересів, що заслуговують на увагу.

Суд зауважує на тому, що правова позиція щодо можливості зменшення штрафу, який застосовується на підставі статей 118 та 122 Статуту, викладена у п. 6.4 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею».

Враховуючи наведене, клопотання відповідача щодо зменшення неустойки підлягає задоволенню частково.

Таким чином, позов ПАТ УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» підлягає задоволенню частково в сумі 60965,00 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача повністю.

Керуючись статтями 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов публічного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «УКРВТОРЧОРМЕТ» (02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд. 27; ідентифікаційний код 00191483) на користь публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (49602, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, буд. 108; ідентифікаційний код 40075815) штраф сумі 60965,00 (шістдесят тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1828,95 (одна тисяча вісімсот двадцять вісім) грн 95 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29 квітня 2016 року.

Cуддя Я.А. Карабань