Рішення № 57494229, 21.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2016Справа № 910/3256/16

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Адміністрація) та комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (далі - Компанія) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Підприємець) про стягнення 57 618,38 грн.,

за участі представників:

позивача: Майданіка В.Ю. за довіреністю № 1346/9/1/103 від 25 лютого 2016 року,

позивача 1: Майданіка В.Ю. за довіреністю від 18 грудня 2015 року,

відповідача: не з'явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2016 року Адміністрація та Компанія звернулись до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 27 червня 2014 року між Підприємцем, позивачем та комунальним підприємством «Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва» був укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 74/1 (далі - договір), за умовами якого Адміністрація передала відповідачу в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення, будівлі, споруди) за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об'єкт оренди) для розміщення суб'єкта господарювання, який здійснює виробничу діяльність продовольчих товарів. Після передання на баланс Компанії об'єкта оренди 1 квітня 2015 року, остання звернулась до відповідача із пропозицією укласти додаткову угоду до договору про зміну балансоутримувача, однак Підприємець примірник такої угоди не підписав, приміщення Компанії не повернув. Оскільки зобов'язання по оплаті орендної плати у період з квітня по листопад 2015 року Підприємець виконав не у повному обсязі, Адміністрація та Компанія, посилаючись на статті 509, 525, 526, 629, 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просили суд стягнути з відповідача 57 618,38 грн. заборгованості по орендній платі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 лютого 2016 року порушено провадження у справі № 910/3256/16 та її розгляд призначено судом на 10 березня 2016 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10 березня 2016 року відклав розгляд даної справи на 31 березня 2016 року.

Ухвалою суду від 31 березня 2016 року розгляд справи відкладений на 21 квітня 2016 року.

Під час судового засідання 21 квітня 2016 року представник позивачів просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з врахуванням поданих ним 10 березня 2016 року та 8 квітня 2016 року додаткових документів.

Відповідач у призначені судові засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 26 лютого 2016 року та про відкладення розгляду справи від 10 березня 2016 року та від 31 березня 2016 року надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих позивачами документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника позивачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2016 року між Адміністрацією, комунальним підприємством "Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва" та Підприємцем було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 74/1 (далі - договір), за умовами якого Адміністрація передала відповідачу в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення, будівлі, споруди) за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об'єкт оренди) для розміщення суб'єкта господарювання, який здійснює виробничу діяльність продовольчих товарів, загальною площею 91,10 м2.

Пунктом 9.1 договору сторони погодили строк його дії до 25 червня 2017 року.

Згідно пункту 3.1 договору за користування об'єктом оренди відповідач сплачує орендну плату. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (пункт 3.2. договору). Відповідно до пункту 3.5. договору орендна плата сплачується Підприємцем на рахунок балансоутримувача. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця (пункт 3.6. договору).

9 жовтня 2014 року на підставі рішення № 270/270 Київської міської ради було створено комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва".

13 лютого 2015 року Адміністрація Розпорядженням № 61 закріпила за Компанією, на праві господарського відання, управління об'єктами житлового і нежитлового фонду спірний об'єкт оренди.

1 квітня 2015 року комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва" передало на баланс Позивача1 житлове і нежитлове майно, у тому числі й спірний об'єкт оренди, та функції по отриманню орендної плати.

Компанія листом від 30 березня 2015 року № 103/32-416 повідомила Підприємця про необхідність внесення змін до договору оренди через зміну балансоутримувача об'єкта оренди та відповідно реквізитів для внесення орендної плати.

Відповідач додаткову угоду до договору не підписав, однак продовжив користувався об'єктом оренди.

Судом встановлено, що за період з квітня по листопад 2015 року Компанією були надані, а відповідачем отримані послуги з оренди за договором на загальну суму 64 717,07 грн.

Всупереч положенням договору Підприємець взятий на себе обов'язок по оплаті орендної плати у вказаний період виконав не у повному обсязі, сплативши Компанії 7 098,69 грн. та заборгувавши таким чином позивачу 57 618,38 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном справляється з наймача (частина 1 статті 762 ЦК України).

Орендар, який займає орендоване приміщення і не здає його, має сплачувати орендну плату до моменту його фактичної здачі згідно умов договору оренди. Аналогічна правова позиція викладена в пункті 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна".

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

З наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків від 7 квітня 2016 року, складеного та підписаного Компанією, вбачається, що заборгованість відповідача станом на 7 квітня 2016 року становить 21 618,38 грн.

Так, судом встановлено, що відповідачем протягом лютого 2016 року було здійснено перерахування грошових коштів на користь позивача 1 в загальному розмірі 30 000,00 грн., а саме: 10 000,00 грн. 19 лютого 2016 року, 10 000,00 грн. 22 лютого 2016 року та 10 000,00 грн. 23 лютого 2016 року. Вказані факти підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок про рух грошових коштів на рахунку Компанії.

З поданого до суду позивачем 1 акту звірки взаєморозрахунків також вбачається, що Підприємцем у березні 2016 року в рахунок погашення спірної заборгованості сплачено 6 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини 1 статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Так, провадження у справі порушено 26 лютого 2016 року, про що постановлено ухвалу суду про порушення провадження у справі, у той час як заборгованість у розмірі 30 000,00 грн. була сплачена 23 лютого 2016 року (останнє перерахування в розмірі 10 000,00 грн.), тобто до порушення провадження у справі, що є достатньою та обґрунтованою підставою для відмови у позові у частині суми основного боргу в розмірі 30 000,00 грн.

Також, суд дійшов висновку, що провадження у справі у частині стягнення 6 000,00 грн. підлягає припиненню, оскільки зарахування вказаної суми здійснено після порушення провадження у справі, а саме у березні 2016 року, що також відображено в акті звірки взаємних розрахунків від 7 квітня 2016 року.

Враховуючи те, що сума основного боргу по орендній платі, яка складає 21 618,38 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимоги Адміністрації та Компанії про стягнення з Підприємця вказаної суми, у зв'язку з чим даний позов підлягає частковому задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Суд дійшов висновку про стягнення судового збору з відповідача на користь позивача 1, оскільки судовий збір за подання позовної заяви був сплачений комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (02002, місто Київ, вулиця Челябінська, будинок 9-Г, ідентифікаційний код 39606435) 21 618 (двадцять одну тисячу шістсот вісімнадцять) грн. 38 коп. основного боргу, а також 517 (п'ятсот сімнадцять) грн. 02 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 30 000 (тридцяти тисяч) грн. 00 коп. відмовити.

Провадження в справі № 910/3256/16 в частині позовних вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 6 000 (шести тисяч) грн. 00 коп. припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26 квітня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко