Рішення № 57494160, 26.04.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.04.2016 Справа № 905/854/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет» м.Харків

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод» м.Макіївка Донецька область

про стягнення боргу в сумі 95417,60 грн., 3% річних у розмірі 5896,04 грн., втрат від інфляції в сумі 77906,87 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №4 від 12.01.2016 року

від відповідача: не з'явився

у судовому засіданні 12.04.2016року оголошувалась перерва на 26.04.2016року

СУТЬ СПРАВИ:

26.02.2016року Приватне акціонерне товариство "Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет» м.Харків (далі ПрАТ «ВТП «Укренергочормет») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод» м.Макіївка Донецька область (далі - ПАТ «Ясинівський коксохімічний завод» ) з вимогами про стягнення заборгованості у розмірі в сумі 95417,60 грн., 3% річних у розмірі 5896,04 грн., втрат від інфляції в сумі 77906,87 грн.

Ухвалою господарського суду від 29.02.2016року за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/854/16. Розгляд справи відкладався.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що на підставі укладеного договору підряду №545/08/9925 від 20.06.2011року та додаткової угоди №9 від 09.09.2013року до договору позивачем належним чином виконані роботи з технічної діагностики металу елементів котлоагрегату ТП-35 №5, підписано акти виконаних робіт №16-9925 за листопад 2013року, №17-9925 за грудень 2013року на загальну суму 105195,80грн., однак, у порушення умов договору вартість робіт в сумі 95417,60грн. відповідачем не оплачена, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору підряду №545/08/9925 від 20.06.2011року, додаткових угод №2 від 24.06.2011року, №7 від 02.11.2012року, б/н від 23.11.2012року, №9 від 09.09.2013року, №11 від 25.12.2013року, кошторису з розрахунком договірної ціни, розрахунку №1-1,актів приймання виконаних підрядних робіт №16-9925 за листопад 2013року, №17-9925 за грудень 2013року, відомостей ресурсів до актів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, рахунків №16-9925 від 28.11.2013року, №17-9925 від 23.12.2013року, претензії №100-1/13 від 30.01.2014року, повідомлення про отримання поштового відправлення, виписки з банківського рахунку від 28.05.2014року, Статуту позивача, витягів з ЄДРПОУ щодо позивача, щодо відповідача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 174,193, 198 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 54,82-85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

06.04.2016року позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 95417,60 грн., 3% річних у розмірі 5874,41 грн., втрат від інфляції в сумі 74744,62грн. Даний документ направлено на адресу електронної пошти відповідача.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Позивачем дотримані вимоги ст.22 ГПК України при зверненні з заявою про зменшення позовних вимог, тому суд приймає вказану заяву та розглядає позовні вимоги з урахуванням зменшення.

У відзиві на позовну заяву, який отриманий судом 11.04.2016року, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач не направив відповідачу рахунки на оплату, строк оплати, передбачений п. 5.1 договору, не настав, прострочене грошове зобовязання відсутнє, що унеможливлює застосування приписів ст.625 ЦК України.

Відповідач надав для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії Статуту підприємства, витягу з ЄДРПОУ, довідки ЄДРПОУ, сертифікату Торгово-промислової палати України №666 про настання обставин непереборної сили, листів №08-39/2652 від 05.09.2014року, №Н-01/2523 від 11.09.2014року, №02/2830 від 09.09.2014року, наказу №480 від 19.08.2014року, акту зупинення всіх основних коксохімічних агрегатів підприємства, наказу №33 від 06.02.2015року, акту зупинення всіх основних коксохімічних агрегатів підприємства, звітів про фінансові результати за 2014рік, за 2015рік.

У судове засідання року 26.04.2016року представник позивача зявився, підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання 26.04.2016року, не зявився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином повідомлення про оголошення перерви від 12.04.2016року, яке міститься в матеріалах справи, містить особистий підпис представника відповідача.

Представник відповідача брав участь у судовому засіданні 12.04.2016року, надавав пояснення по суті спору, просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, які зазначені у відзиві на позовну заяву.

Оскільки поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 ГПК України та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні враховуючи обмеженість строку розгляду справи, передбаченого ст.69 ГПК України,- 26.04.2016року, відсутність клопотань сторін про його продовження та про відкладення розгляду справи.

Відповідно до положень статті 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу сторони до суду не звертались.

Дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

20.06.2011року між ПАТ «Ясинівський коксохімічний завод» (Замовник) та ПрАТ «ВТП «Укренергочормет» (Підрядник) укладено договір підряду №№545/08/9925, за умовами п.1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує у відповідності з кошторисною документацією та умовами договору виконання підрядних робіт на обєктах Замовника. Адреса місцезнаходження обєкта підрядних робіт: 86110, Донецька область, м. Макіївка, вул. 50років утворення СРСР, буд.5 (територія ПАТ «Ясинівський коксохімічний завод») (п.1.2 договору).

Склад та обсяги робіт, строки виконання робіт, які доручаються до виконання Підряднику, визначені кошторисною документацією, яка є невідємною частиною договору та обумовлюється у додаткових угодах, що є невідємною частиною даного договору (п.1.3 договору).

Сторонами договору підписані додаткові угоди до останнього: №2 від 24.06.2011року, №7 від 02.11.2012року, б/н від 23.11.2012року, №9 від 09.09.2013року, №11 від 25.12.2013року.

Строк дії договору встановлено сторонами у розділі 15 договору, а саме: договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє 31.12.2014року, а по не виконаним зобовязанням, до повного їх виконання.(п.15.1 договору у редакції додаткової угоди №11 від 25.12.2013року).

Згідно п. 4.1 договору договірна ціна визначається на підставі кошторисів та обумовлюється у додаткових угодах, що є невідємною частиною даного договору.

Сторонами договору підписано додаткову угоду №9 від 09.09.2013року, згідно якої Замовник доручає, а Підрядник у відповідності з умовами договору підряду №545/08/9925 від 20.06.2011року зобовязується виконати наступні види робіт: технічне діагностування металу елементів котлоагрегату ТП-35 №5 (інв.№104101562), цех- ТЕС, вартість виконання робіт з урахуванням ПДВ 105199,20грн., у тому числі ПДВ 20% - 17533,20грн.

Строк виконання робіт: 90 календарних днів з моменту передачі Підряднику обєкта підрядних робіт.(п.2 додаткової угоди №9).

Інші умови договору підряду №545/08/9925 від 20.06.2011року залишаються без змін та сторони підтверджують за ним свої зобовязання (п.4).

До додаткової угоди №9 сформовано кошторис з розрахунок договірної ціни, розрахунок №1-1 загальновиробничих витрат до розрахунку №1 у складі договірної ціни до локального кошторису, відомість ресурсів до локального кошторису. Копії означених документів долучені до матеріалів справи.

Положеннями статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору як угоди (правочину) є сукупністю визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обовязки, що складають зміст договірного зобовязання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Зі змісту спірного договору убачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договірного зобовязання, обєму робіт, а також їх вартості та строку виконання. Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсними не визнаний.

Відтак, в силу положень статті 629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Здійснивши аналіз узгоджених сторонами пунктів договору, суд вважає, що укладений договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 Господарського кодексу України регулюються відповідними нормами зобовязального права і глави 61 Цивільного кодексу України.

Приписами частини 1 статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою закону належною підставою для виникнення у замовника обов'язку оплатити виконану виконавцем роботу за договором відповідно до чинного законодавства є прийняття замовником виконаних робіт, підтверджене відповідними доказами.

За приписами частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Порядок та умови здачі приймання робіт визначено у розділі 8 договору, а саме, моментом виконання робіт є дата складання акту, оформленого у відповідності з вимогами діючого законодавства, які підтверджують виконання робіт. Підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, які належать до оплати, готовить відповідні документи та надає їх для підписання Замовнику протягом 10 календарних днів після виконання робіт. Замовник зобовязаний підписати надані Підрядником документи, які підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 10 календарних днів з дня отримання.(п.п.8.2,8.8 договору).

Крім того, у п.8.6 договору передбачено, що по факту виконання робіт Підрядник передає Замовнику: рахунок на виконані роботи; акт форми КБ-2в; довідку форми КБ-3. Податкова накладна видається в момент виникнення податкових зобовязань у відповідності з ст. 187 Податкового кодексу України (п.8.7 договору).

Сторонами договору підписано акти приймання виконаних підрядних робіт №16-9925 за листопад 2013року, №17-9925 за грудень 2013року. Загальна вартість робіт за визначеними актами - 105196,80грн.

Крім того, сторонами підписані довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) типової форми № КБ-3 за листопад 2013року, за грудень 2013року на аналогічну суму.

Вищенаведені акти і довідки, які у відповідності до пункт 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами обліку, містять посилання на договір підряду №545/08/9925 від 20.06.2011року,додаткову угоду №9 від 09.09.2013року, що беззаперечно свідчить про їх підписання саме на виконання вказаного договору з урахуванням додаткової угоди до нього.

Первісні документи підписано посадовими особами Замовника та Підрядника за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписані між сторонами акти та довідки є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобовязань за договором.

Суд звертає увагу, що вищенаведені акти є підтвердженням здійснення господарської операції позивача, формування податкового кредиту відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі ПК України).

Відповідно до підпункту 201.7 пункту 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з підпунктом 198.2 пункту 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За наслідками факту господарської операції позивачем виписані податкові накладні №74 від 28.11.2013року та №62 від 23.12.2013року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивачем розміщено інформацію про видані податкові накладні в Єдиному реєстрі виданих податкових накладних, що підтверджується квитанціями, та витягами з реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за відповідний період.

З огляду на те, що складання податкової накладної обумовлено фактом господарської операції, у даному випадку підписання акту виконаних робіт, дата підписання актів не може бути пізніше дати складання податкових накладних, суд вважає акт №16-9925 за листопад 2013року підписаний 28.11.2013року, а акт №17-9925 за грудень 2013року -23.12.2013року відповідно.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно п.п.5.1, 5.2 договору оплата по акту виконаних робіт форми КБ-2в здійснюється за фактично виконані обсяги робіт, у урахуванням фактично використаних матеріалів, машин, механізмів. Розрахунок за виконані роботи здійснюється Замовником шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок Підрядника протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт форми КБ-2в, підписаного уповноваженими представниками сторін, на підставі рахунку виставленого Підрядником, якщо інше не передбачено у додаткових угодах, що є невідємною частиною даного договору.

Позивачем виставлено рахунки №16-9925 від 28.11.2013року, №17-9925 від 23.12.2013року, копії яких містяться в матеріалах справи. Представник позивача стверджує, що рахунок був вручений відповідачу нарочно разом з актом та довідкою згідно п. 8.6 договору, однак належних доказів на підтвердження цього факту суду не надав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує факт отримання вказаних рахунків та вважає, що з огляду на відсутність належних доказів направлення рахунків строк оплати виконаних робіт, передбачений п.5.2 договору, не настав.

В цьому сенсі суд зазначає наступне.

Відповідно до ОСОБА_3 фінансів України від 30.05.11 р. № 31-08410-07-27/13794, за своїм призначенням рахунки (рахунки-фактури) не відповідають ознакам первинного документу, оскільки їм не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження чи дозвіл на проведення господарської операції, а носять виключно інформаційний характер.

Таким чином, рахунок-фактура призначений для інформування особи у якої існують зобов'язання по його сплаті про суму до сплати, розрахункові реквізити отримувача коштів та інші дані, необхідні для здійснення оплати. Саме з такою метою рахунок передбачений договором.

За своєю правовою природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України, відповідно до частини першої якої особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обовязків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 вказаного нормативно-правового акту, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не мін виконати свого обовязку.

Означена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2009 року по справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 18 червня 2013 року по справі № 923/38/13-г.

В п.5.2 договору строк виконання зобовязанням по оплаті виконаних робіт протягом 30 банківських днів обумовлений моментом підписання акту виконаних робіт форми КБ-2в, тоді як рахунок виставлений Підрядником визначений саме як підстава для проведення розрахунків. Платіжні реквізити сторін наведені в тексті договору підряду №545/08/9925 від 20.06.2011року.

Крім того, опосередковано факт отримання рахунків відповідачем підтверджується фактом посилання на рахунок №16-9925 від 28.11.2013року у графі «призначення платежу» при здійсненні часткової оплати виконаних робіт.

З урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України «Про перенесення робочих днів у 2014році» №920-р від 21.11.2013року, листа Національного банку України «Про регламент роботи у період завершення звітного періоду» №25-205/28803 від 19.12.2013року суд вираховує строк виконання зобовязанням з оплати виконаних робіт за актом акт №16-9925 за листопад 2013року 14.01.2014року включно, за актом №17-9925 за грудень 2013року 06.02.2014року включно.

Позивач звертався до відповідача з претензією №100-1/13 від 30.01.2014року, факт отримання якої останнім 03.02.2014року підтверджується повідомленням про отримання поштового відправлення. Відповідь на претензію відповідачем не надана.

Згідно виписки з банківського рахунку від 28.05.2014року відповідач частково сплатив вартість виконаних робіт в сумі 9779,20грн.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження оплати заборгованості в сумі 95417,60 грн.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підряду №545/08/9925 від 20.06.2011року в частині виконання робіт, строк виконання зобов'язання відповідача настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт, тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 95417,60 грн. Відповідно ПАТ «Ясинівський коксохімічний завод» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних робіт у встановленому договором порядку.

Відповідно до ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Згідно до ст. 617 Цивільного кодекс України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Одночасно, як передбачено сторонами у розділі 11 договору, якщо які небудь обставини можуть перешкодити будь-якій з сторін повністю або частково виконати свої зобовязання за даним договором, а саме: пожежа, землетрус, страйки, війна, військові дії будь-якого роду, блокада, заборона уряду на експорт або імпорт, строки вказані у договорі, продовжуються на строк дії вищезазначених обставин. У разі, якщо дані обставини продовжуються більше одного місяця, кожна з сторін має право відмовитись від виконання своїх обовязків по даному договору. В цьому випадку не одна з сторін не повинна предявляти претензії іншій стороні, до яких би збитків це не призвело. Сторона, що не має можливості виконувати свої зобовязання за договором, повинна негайно проінформувати протилежну сторону в письмовій формі про початок, строках тривалості та закінченні обставин, що перешкоджають виконанню зобовязання.

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що протягом термiну дiї цього Закону єдиним належним та достатнiм документом, що пiдтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали мiсце на територiї проведення антитерористичної операцiї, як пiдстави для звiльнення вiд вiдповiдальностi за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифiкат Торгово-промислової палати України.

Відповідач надав суду на підтвердження стану господарської діяльності підприємства належним чином засвідчені копії сертифікату Торгово-промислової палати України №666 про настання обставин непереборної сили, листів №08-39/2652 від 05.09.2014року, №Н-01/2523 від 11.09.2014року, №02/2830 від 09.09.2014року, наказу №480 від 19.08.2014року, акту зупинення всіх основних коксохімічних агрегатів підприємства, наказу №33 від 06.02.2015року, акту зупинення всіх основних коксохімічних агрегатів підприємства, звітів про фінансові результати за 2014рік, за 2015рік.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем вимог розділу 11 договору щодо негайного повідомлення позивача про неможливість виконання зобовязання внаслідок обставин непереборної сили.

До того ж, згідно сертифікату Торгово-промислової палати України №666 засвідчено настання обставин непереборної сили для відповідача з 01.08.2014року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання законодавчих актів України, що стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів.

Відповідно, строк виконання зобовязання з оплати виконаних робіт сплив значно раніше настання обставин непереборної сили для відповідача, що засвідчені сертифікатом.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в розмірі 95417,60 грн. слід задовольнити.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобовязанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3%річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Згідно розділу 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як виходить з наданого розрахунку позивачем до заяви про зменшення позовних вимог розрахунку, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 5874,41 грн.: нараховані за актом №16-9925 за листопад 2013року на суму 54493,20грн. за період 14.01.2014року до 27.05.2014року; на суму 44714,00грн з 29.05.2014року по 31.01.2016року; за актом №17-9925 за грудень 2013року на суму 50703,60грн. за період з 06.02.2014року по 31.01.2016року; втрати від інфляції в сумі 74744,62грн.: нараховані за актом №16-9925 за листопад 2013року на суму 54493,20грн. за період січень 2014року травень 2014року; на суму 44174,00 за період червень 2014року січень 2016року; за актом №17-9925 за грудень 2013року на суму 50703,60грн. за період лютого 2014року по січень 2016року.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд вказує, що позивачем невірно визначено початкову дату прострочки виконання зобовязання при розрахунку 3% річних, невірно включено у розрахунок 14.01.2014року та 06.02.2014року. При здійсненні розрахунку інфляційних позивачем не враховано, що у період нарахування включаються повні місяці, в яких наявна заборгованість, при цьому сума, на яку нараховуються інфляційні повинна визначатись з урахуванням оплати, здійсненої у відповідному місяці.

Таким чином, вірний період для нарахування 3% річних: за актом №16-9925 за листопад 2013року на суму 54493,20грн. за період 15.01.2014року до 27.05.2014року; на суму 44714,00грн з 29.05.2014року по 31.01.2016року; за актом №17-9925 за грудень 2013року на суму 50703,60грн. за період з 07.02.2014року по 31.01.2016року. Вірний період для нарахування втрат від інфляції: за актом №16-9925 за листопад 2013року на суму 54493,20грн. за період лютий 2014року квітень 2014року; на суму 44174,00 за період травень 2014року січень 2016року; за актом №17-9925 за грудень 2013року на суму 50703,60грн. за період березня 2014року по січень 2016року.

Здійснивши розрахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Ліга "суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 5869,92грн., втрати від інфляції частково в сумі 74657,72грн., в іншій частині у задоволенні цих вимог слід відмовити.

За правилами статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема: пункт 6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідач надав для залучення до матеріалів справи низку документів, які свідчать про складний фінансовий стан підприємства внаслідок місцезнаходження підприємства на території проведення антитерористичної операції, призупинення роботи підприємства, але не звертався до суду з заявами про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду з вказанням конкретних строків, в які можливо буде виконання рішення та доказів в обґрунтування цих строків.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2639,18грн.

На підставі ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Внаслідок зменшення позивачем заявлених позовних вимог за клопотанням ПрАТ «ВТП «Укренергочормет», яке викладене у вказаній заяві, судовий збір в сумі 47,77грн. повертається позивачу з Державного бюджету України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 217, 509, 526, 530, 613, 617, 625, 629, 837,838, 854,882 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 15,17, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет» м.Харків до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод» м.Макіївка Донецька область про стягнення заборгованості в сумі 95417,60 грн., 3% річних у розмірі 5874,41 грн., втрат від інфляції в сумі 74744,62грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод»(ідентифікаційний код 00191035, адреса: 86110, Донецька область, м.Макіївка,вул.50 років утворення СРСР,буд.5) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет»(ідентифікаційний код 00192494, адреса:61072, м.Харків, пр.Науки, буд.58) заборгованість в сумі 95417,60 грн., 3%річних в сумі 5869,92грн., втрати від інфляції в сумі 74657,72грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 2639,18грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет»(ідентифікаційний код 00192494, адреса:61072, м.Харків, пр.Науки, буд.58) судовий збір в сумі 47,77грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 26.04.2016року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду підписано 29.04.2016року.

Суддя А.М. Осадча