Рішення № 57494158, 26.04.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.04.2016 Справа № 905/1066/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»простягнення 117 568,08 грн

за участю представників:

від позивачаОСОБА_1 - представник за довіреністювід відповідачаОСОБА_2 - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про стягнення заборгованості у розмірі 89953,13 грн, пені у розмірі 29396,72 грн, 3% річних у розмірі 4159,45 грн та інфляційних втрат у розмірі 1883,62 грн.

У судовому засіданні 26.04.2016 позивачем подано клопотання про зменшення позовних вимог, у звязку перерахуванням штрафних санкцій, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 89953,13 грн, пеню у розмірі 22064,29 грн, 3 % річних у розмірі 2898,81 грн та інфляційних втрат у розмірі 2651,85 грн.

В судовому засіданні 26.04.2016 судом прийнято вказане клопотання до розгляду, у звязку з чим судом розглядаються позовні вимоги в редакції клопотання про зменшення позовних вимог, поданого 26.04.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки №ДУ-2014/538-КП від 31.12.2014 щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не були передані відповідачу усі товаросупроводжувальні документи, що передбачені п. 2.4, 4.3 Договору, а тому зобовязання щодо оплати товару у відповідача не виникло.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

31.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (покупець, відповідач) підписано договір №ДУ-2014/538-КП з протоколом погодження розбіжностей від 28.01.2015 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобовязався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція, товар) в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі і Специфікаціях, які є невідємною частиною даного Договору.

17.02.2015, 18.02.2015, 24.02.2015, 03.03.2015, 12.03.2015, 20.04.2015 сторонами підписані Специфікації до Договору, якими визначено асортимент, кількість, ціну, умови поставки товару та строк оплати.

Відповідно до п. 5.1 Договору загальна сума Договору визначається загальною сумою всіх Специфікацій, які є невідємною частиною даного Договору. У випадку відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженої до поставки кількості, загальна сума Договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції із розрахунку її ціни, вказаної в Специфікаціях до Договору. Толеранс (відхилення по кількості) поставки продукції складає 20%, якщо інше не передбачено сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

В будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума Договору не повинна перевищувати еквіваленту 15000000,00 грн на дату підписання Договору. Сума Договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної Додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого органу управління покупця.

Згідно з п. 5.2 Договору ціни на продукцію, що поставляється, встановлюються сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

На виконання умов Договору позивач у період з 03.03.2015 по 15.05.2015 поставив відповідачу товар на загальну суму 351374,63 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: №РН-03034 від 03.03.2015 на суму 30603,36 грн, №РН-03035 від 03.03.2015 на суму 25782,00 грн, №РН-03039 від 03.03.2015 на суму 69833,76 грн, №РН-030311 від 03.03.2015 на суму 12772,55 грн, №РН-030313 від 03.03.2015 на суму 18842,76 грн, №РН-030314 від 03.03.2015 на суму 6659,52 грн, №РН -15055 від 15.05.2015 на суму 133999,20 грн, №РН-15056 від 15.05.2015 на суму 7185,60 грн, №РН-15054 від 15.05.2015 на суму 45695,88 грн, товарно-транспортними накладними та податковими накладними.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених видаткових накладних та довіреностями відповідача на отримання товару від позивача.

В судовому засіданні 26.04.2016 представник відповідача не заперечив щодо отримання відповідачем продукції від позивача за вказаними видатковими накладними.

Посилання відповідача на те, що позивачем не були передані усі товаросупроводжувальні документи, що передбачені п. 2.4, 4.3 Договору, а тому зобовязання щодо оплати товару у відповідача не виникло, судом відхиляється з огляду на наступне.

Згідно з п. 2.4. Договору постачальник зобовязується разом з продукцією надати покупцю технічну документацію на кожен вид поставленої продукції (в тому числі, але не виключно, ГОСТ/ДСТУ, ТУ (копії витягів, що дають можливість ідентифікувати приналежність ТУ та його узгодження реєструючими органами, а також витяги, що стосуються безпеки, правил експлуатації, зберігання, транспортування, маркування, пакування та утилізації продукції, методів контролю і проведення іспитів), іншу технічну документацію) або вказати офіційні видання, в яких можна ознайомитися з даною документацією.

Відповідно до п. 4.3 Договору в редакції Протоколу погодження розбіжностей постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: рахунок, податкову накладну, видаткову накладну, відповідні товаросупровідні накладні, сертифікат якості заводу-виробника та/або паспорт, сертифікат відповідності (якщо продукція підлягає обовязковій сертифікації), дозвіл Держпромнагляду (якщо отримання даного документа є обовязковим згідно з нормами чинного законодавства), інструкцію з експлуатації (якщо даний документ передбачений), технічну документацію, передбачену п. 2.4 даного Договору.

У відповідності з п. 4.4 Договору у випадку поставки продукції без товаросупровідних документів, що потягне за собою неможливість здійснення приймання за кількістю, якістю, асортиментом, комплектністю, покупець вправі відмовитись від приймання поставленої продукції. В такому випадку, повернення продукції здійснюється в порядку, передбаченому п. 2.5 даного Договору.

Згідно з п. 14 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» від 25.04.1966 № П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідного акту про відсутність документів суду не надано.

При отриманні товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару, поставки товару неналежної якості та неналежної комплектності.

Згідно з положеннями ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження встановлення позивачу строку для передання документів, що стосуються товару, визначених умовами Договору, не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, а приймання відповідачем товару підтверджується підписами та печатками відповідача у відповідних накладних, тому суд прийшов до висновку, що зобов'язання позивач виконав відповідно до умов договору №ДУ-2014/538-КП від 31.12.2014.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (із змінами, внесеними згідно з ОСОБА_3 господарського суду № 01-06/950/2012 від 20.07.2012), підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобовязання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обовязки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.4 Договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію по даному Договору здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного Договору, якщо інший більший строк відстрочки не передбачений у відповідних Специфікаціях. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

У Специфікаціях до Договору від 17.02.2015, 18.02.2015, 24.02.2015, 03.03.2015, 12.03.2015 погоджені умови оплати: розрахунки за поставлену постачальником продукцію по даним Специфікаціям здійснюються шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки відповідної продукції.

Таким чином, товар отриманий за видатковими накладними №РН-03034, №РН-03035, №РН-03039, №РН-030311, №РН-030313, №РН-030314 від 03.03.2015 відповідач зобовязаний був оплатити - до 08.06.2015 включно, за видатковими накладними № РН-15055, №РН-15056, №РН-15054 від 15.05.2015 - до 20.08.2015 включно.

Судом встановлено, що позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 351374,63 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач оплату за товар, поставлений згідно вищезазначених видаткових накладних, здійснив не в повному обсязі, сплативши на рахунок постачальника лише кошти в загальній сумі 261421,50 грн (належним чином засвідчені копії банківських виписок містяться в матеріалах справи).

Таким чином, станом на час розгляду справи у відповідача утворилась непогашена заборгованість за Договором №ДУ-2014/538-КП від 31.12.2014 у розмірі 89953,13 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 89953,13 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 22064,29 грн, 3% річних у розмірі 2898,81 грн та інфляційні втрати у розмірі 2651,85 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 6.8 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення від вартості своєчасно не оплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукцію.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобовязання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 22064,29 грн (оскільки розмір пені розрахований за подвійною обліковою ставкою НБУ є більшим, ніж погоджена сторонами у Договорі максимальна сума пені - 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукцію) є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобовязання щодо оплати отриманого товару встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат також визнаються судом обґрунтованими.

Однак, перевіривши розрахунок 3%, здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначено початкову дату нарахування 3% за спірними видатковими накладними з урахуванням строку настання платежу за вказаними накладними.

За здійсненим судом перерахунком розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 2667,79 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних задоволенню не підлягають, у звязку їх з безпідставністю.

За здійсненим судом перерахунком інфляційних втрат, в межах періоду визначеного позивачем, їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріали справи не містять заяв чи клопотань позивача про зміну (збільшення) розміру позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2651,85 грн підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У звязку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, при поданні позову позивачем за платіжним дорученням №1270 від 25.02.2016 сплачено 1880,90 грн судового збору за розгляд позовних вимог про стягнення 125392,92 грн.

Під час розгляду справи позивачем 26.04.2016 подано клопотання про зменшення позовних вимог, в якому останній просить стягнути з відповідача всього 117568,08 грн. Вказане клопотання прийнято судом.

У звязку зі зменшенням позивачем позовних вимог, судовий збір у розмірі 117,38грн буде повернуто ухвалою суду позивачу за його клопотанням на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»

(85043, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, 1А, ідентифікаційний код 37014600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» (71600, Запорізька обл., Василівський район, м.Василівка, вул. Ліхачова, 2, ідентифікаційний код 36549406) заборгованість у розмірі 89953 (вісімдесят девять тисяч девятсот пятдесят три) грн 13 коп., пеню у розмірі 22064 (двадцять дві тисячі шістдесят чотири) грн 29 коп., 3% річних у розмірі 2667 (дві тисячі шістсот шістдесят сім) грн 79 коп., інфляційні втрати у розмірі 2651 (дві тисячі шістсот пятдесят одна) грн 85 коп. та судовий збір у розмірі 1759 (одна тисячі пятдесят девять) грн 99 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 28.04.2016

Суддя М.В. Сажнева