АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
_____
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів - Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.
при секретарі: П'ятничук В.Г.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача БілоконяМ.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Європейський газовий банк» та з урахуванням збільшених позовних вимог просила стягнути з відповідача 9 406,67 грн. заборгованості по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку та 71 254,90 грн. компенсаційних витрат за 103 робочих днів затримки розрахунку при звільненні, а всього разом 80 661,57 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2015 позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Європейський газовий банк» на користь ОСОБА_1 9 406,67 грн. заборгованості по заробітній платі та 71 254,90 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, а всього 80 661,57 грн.
Справа №759/10157/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/3120/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Сенько М.Ф.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.В апеляційній скарзі ПАТ «Європейський газовий банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Посилається на необґрунтованість та безпідставність рішення, ухваленого з неповним з'ясуванням та недоведеністю судом обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування своїх доводів вказує, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час, що не було враховано судом першої інстанції та стягнуто невірну суму. Зазначило, що 18.12.2014 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №150 «Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Єврогазбанк» призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку, а тому з даної дати припиняються всі повноваження органів управління та органів контролю Банку; виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банку здійснюється протягом всього періоду ліквідації банку, але в порядку черговості та в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість перед позивачем по заробітній платі відповідачем до цього часу не погашена, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача як сама заборгованість так і середній заробіток за час затримки розрахунку.
З таким висновком суду колегія суддів повністю погоджується.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено при розгляді справи в суді першої інстанції, що ОСОБА_1 працювала в ПАТ «Європейський газовий банк» на посаді начальника операційного департаменту. Національний банк України постановою правління від 17.11.2014 відкликав у ПАТ «Європейський газовий банк» банківську ліцензію та оголосив про ліквідацію банку (а. с. 35). Рішеннями Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2014 №121 та № 150 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Європейський газовий банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію (а. с. 36-38). Відповідно до наказу уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію банку від 14.01.2015 №VII-02-OC ОСОБА_1 була звільнена з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (за скороченням чисельності та штату) з 20.01.2015 (а. с. 3). При звільненні відповідач заборгував перед позивачем 9 406,67 грн. заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку, що підтверджується розрахунковим листком за січень 2015 року (а. с. 78). Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 звернулася з відповідним позовом до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до відповідача наслідків передбачених ст. 117 КЗпП України та стягнення з відповідача нарахованої але не виплаченої заробітної плати та вихідної допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно із ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст..117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-144цс13, який в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.
З урахування того, що при розгляді справи в суді першої інстанції було встановлено, що при звільненні позивача з роботи відповідач не виплатив йому 9 406 грн.67 коп., в самому наказі про звільнення не зазначено порядку виплати відхідної допомоги в порядку передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а. с. 3),колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо стягнення останньої на користь позивача нарахованих, але не виплачених сум при звільненні є правильними.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час не проведення розрахунку при звільненні в сумі 71 254 грн. 90 коп.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про плату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок).
З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).
Оскільки відповідач на вимогу суду не надав розрахунок заборгованої заробітної плати, колегія суддів вважає, що визначивши заборгованість по заробітній платі у сумі 71 254 грн. 90 коп., суд першої інстанції правомірно поклав в основу розрахунок позивача виходячи із заробітної плати останнього за два попередні місяці перед звільненням: листопад 2014 в сумі 7 691 грн. 26 коп. та за грудень 2014 в сумі 6 053 грн. 54 коп. (7 691 грн. 26 коп. + 6 053 грн. 54 коп. = 13 744 грн. 80 коп.). Середньоденної заробітної плати 13 744 грн. 80 коп. / 38 днів (листопад 20 робочих днів, грудень 23 робочих дні із них 5 днів позивач перебувала на лікарняному) = 361 грн. 70 коп. Середній заробіток, у зв'язку з не проведенням розрахунку при звільненні 197 дні х 361 грн. 70 коп. = 71 254 грн. 90 коп.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що при прийнятті зазначеного рішення суд першої інстанції не врахував вимоги положення ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб », про те, що оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідації банку здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом, до яких належать, зокрема, витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції .
Відповідно до матеріалів справи при звільненні позивачки відповідач видав наказ про виплату позивачу при звільненні вихідної допомоги в порядку передбаченому ст. 44 КЗпП України без зазначення порядку виплати такої допомоги відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Ні в суді першої, ні при розгляді справи в суді апеляційної інстанції відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що така виплата не була передбачена кошторисом відповідача.
Більш того, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції після роз'яснення судом вимог ст. 10 ЦПК України відповідачу було запропоновано надати докази на підтвердження того, що на час звільнення позивача у відповідача дійсно були відсутні кошти на виплату вказаної вихідної допомоги, але таких доказів надано не було.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що вказана виплата не була включена до відповідного кошторису відповідача, який було затверджено Фондом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вирішуючи справу, суд першої інстанції не навів свого розрахунку середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, але з урахуванням вимог ч. 2 ст. 308 ЦПК України не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, вимоги апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: Н.О. Прокопчук
Т.А.Семенюк
Судове рішення № 57493523, Апеляційний суд міста Києва було прийнято 28.04.2016. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 759/10157/15-ц. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: