Ухвала суду № 57493459, 27.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Заєць Т.О.

№ 22-ц/796/5902/2016 Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,

секретар: Троц В.О.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року в справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання недійсним договору страхування,-

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року відмовлено в задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - ТДВ «СК «Альфа-Гарант») до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання недійсним договору страхування.

В апеляційній скарзі представник ТДВ «СК «Альфа-Гарант» просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТДВ «СК «Альфа-Гарант» задовольнити. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що на момент дорожньо-транспортної пригоди 25 червня 2015 року бланк полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/5879666 не було оплачено. Вказаний бланк значиться як втрачений, що підтверджується випискою з Моторно (транспортного) бюро України. Відносно страхового агента ОСОБА_3 порушено кримінальне провадження з приводу привласнення бланків договорів страхування, серед яких був бланк договору страхування АІ/5879666. Відповідно до укладеного між ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_3 агентського договору, останній не мав права одержувати страхові платежі. Станом на 21 січня 2016 року страховий платіж за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/5879661 від ОСОБА_2 та інших осіб на жоден із рахунків страховика не надходив. Враховуючи викладене, договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/5879666 не набув чинності.

В апеляційній інстанції представник ТДВ «СК «Альфа-Гарант» підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

В судове засідання ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Вислухавши пояснення представника ТДВ «СК «Альфа-Гарант», дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 11 червня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» з повідомленням про ДТП, відповідно до змісту якого 10 червня 2015 року о 09:40 в м. Києві по вул. Мечникова, 16 сталася ДТП за участю транспортного засобу «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 (а. с. 5-6).

Транспортний засіб «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_2

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5879661 від 10 лютого 2015 року, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант», термін дії з 00 год. 00 хв. 11 лютого 2015 року до 10 серпня 2015 року (а. с. 7).

Бланк вказаного полісу було передано ОСОБА_3 згідно акту прийому-передачі бланків договорів страхування на підставі укладеного з ТДВ «СК «Альфа-Гарант»договору доручення (агентського договору) № 2\529\171 від 05 лютого 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язувався від імені та на користь ТДВ «СК «Альфа-Гарант» укладати договори страхування з фізичними та юридичними особами.

24 липня 2015 року ТДВ «СК «Альфа-Гарант» звернулося з позовом про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5879661, укладеного 10 лютого 2015 року з ОСОБА_2 В обґрунтування заявлених вимог зазначило, що вказаний бланк полісу не використовувався та рахується як втрачений, а страховий платіж за ним до страхової компанії не надходив.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТДВ «СК «Альфа-Гарант».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно з ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання на момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Статтею 988 ЦК України визначені підстави недійсності договору страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 998 ЦК України договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом. Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо: 1) його укладено після настання страхового випадку; 2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.

Звертаючись до суду з позовом, ТДВ «СК «Альфа-Гарант» не було доведено підстав для визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5879661, укладеного 10 лютого 2015 року з ОСОБА_2

В обґрунтування заявлених вимог позивачем було надано виписку з бази даних Моторно (транспортного) бюро України, відповідно до якого бланк полісу № АІ/5879661 рахується як втрачений, копію повідомлення про вчинення страховим ОСОБА_3 кримінального провадження з приводу привласнення бланків договорів страхування (а. с. 8, 23).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, оголошення про втрату бланку полісу № І/5879661 було розміщено в засобах масової інформації лише 09 липня 2015 року, тобто після ДТП (а. с. 28-29). Сам по собі факт звернення ТДВ «СК «Альфа-Гарант» до правоохоронних органів з приводу привласнення ОСОБА_3 бланків договорів страхування не може слугувати підставою для визнання договору страхування недійсним.

Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ТДВ «СК «Альфа-Гарант».

Суд правильно відхилив посилання ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на те, що до них не надходив страховий платіж за полісом № АІ/5879661.

Відповідно до положень ст. 983 ЦК України до моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, договір вважається таким, що не набрав чинності, якщо інше не передбачено договором. За змістом ст. ст. 203, 215, 998 ЦК України визнанню недійсним підлягає лише правочин, який вчинений. Тобто, несплата страхового платежу за договором страхування не може бути підставою для визнання його недійсним.

У полісі № АІ/5879661 зазначено, що страховий платіж в сумі 1102 грн. 14 коп. сплачений о 10.00 год. 10.02.2015 року. Поліс скріплений печаткою «для договорів № 31» ТДВ «СК «Альфа-Гарант»(а.с.7).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», відхилити, а заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді