Ухвала суду № 57493219, 28.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2016 р. м. Київ К/800/39561/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Полісся» до Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Полісся» (далі - позивач, ТОВ «Агрофірма Полісся») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Сумській області від 20.03.2015 року №296 про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування з 01.11.2014 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що у позивача відсутні власні або орендовані земельні ділянки для виробництва у відповідних обсягах сільськогосподарських товарів (послуг) та не надано достовірних даних щодо виробленої ним продукції при подачі заяви про реєстрацію як платника спеціального режиму оподаткування, а тому у позивача відсутнє право передбачене ст. 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на режим спеціального оподаткування.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

З 01.11.2014 року позивач зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування - сільськогосподарське підприємство.

Посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість суб'єкта спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства ТОВ «Агрофірма «Полісся» за січень 2015 року, за результатами якої складено акт № 144/18-12-15-32213957.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 20.03.2015 року прийнято рішення № 296 (2) про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування з 01.11.2014 року через відсутність власних або орендованих земельних ділянок для виробництва у відповідних обсягах сільськогосподарських товарів (послуг) та через надання недостовірних даних щодо виробленої ним продукції при подачі заяви про реєстрацію як платника спеціального режиму оподаткування.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.

Згідно з пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на час реєстрації позивача суб'єктом спеціального режиму оподаткування) сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII було внесено зміни до даної норми, відповідно до яких визначення сільськогосподарського товаровиробника застосовується для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу та встановлено вимогу про необхідність оформлення та реєстрації відповідно до законодавства права власності/користування земельними ділянками.

Відповідно до вимог п. 209.1. ст. 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п. 209.2. ст. 209 ПК України).

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Для перерахування суми податку із рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

При цьому, відповідно до п. 209.6 ст. 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Ця норма діє з урахуванням того, що:

а) для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду;

б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання основних фондів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 4 ст. 7 КАС України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що до реєстраційної заяви ТОВ «Агрофірма «Полісся» додало документи про суборенду земельних ділянок у ТОВ «Фаст Розвиток» площею 2268,40 га на території Новотроїцького району Херсонської області, що використовуються ним для виробництва сільськогосподарської продукції, однак з 01.01.2013 року реєстрація прав власності та прав користування відноситься до компетенції Реєстраційної служби Міністерства юстиції України, відповідно не могла проводитися органом Держземагенства в 2014 році, а тому запити ДПІ до відділу Держкомзему у Новотроїцькому районі Херсонської області, за результатами розгляду яких держкомземом надані відповіді про відсутність реєстрації такого, не можуть братися до уваги.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія договору № СП-12/03 від 12.03.2014 року та додатку № 1, що укладений між позивачем та ТОВ «АПГ Кремнянський крохмальний завод» про спільну діяльність без об'єднання вкладів, предметом якого є спільні дії по вирощуванню с/г продукції на виробничі площі 2359 га на території Лугинського району Житомирської області, що свідчить про наявність у користування позивача земельної ділянки та протиправність оскаржуваного рішення ДПІ.

В порушення вимоги процесуального законодавства щодо з'ясування усіх обставин у справі, судами попередніх інстанцій не перевірено доводи відповідача щодо не можливості позивача самостійно виготовляти сільськогосподарську продукцію та наявність у користуванні земельних ділянок, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок, що, за замістом вищезазначених норм ПК України, землі які використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб в розумінні цивільного законодавства України включає не лише орендні відносини, а інші договори між власником та землекористувачем.

В свою чергу, вищезазначені норми матеріального права для надання платнику податків спеціального режиму оподаткування вимагають наявність двох складових:

1) наявність у власності, оренді чи користуванні земельних ділянок;

2) постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг.

Судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувались документи що підтверджують укладання позивачем договорів про суборенду земельних ділянок з ТОВ «Фаст Розвиток» площею 2268,40 га на території Новотроїцького району Херсонської області, копії таких відсутні і в матеріалах справи.

Крім того, наявність лише договору № СП-12/03 від 12.03.2014 року укладеного між позивачем та ТОВ «АПГ Кремнянський крохмальний завод» не може свідчити про те, що позивачем вироблялась певна сільськогосподарська продукція на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, питома вага яких становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг наданих позивачем.

В даному випадку, враховуючи специфіку договору, № СП-12/03 від 12.03.2014 року укладеного між позивачем та ТОВ «АПГ Кремнянський крохмальний завод» судам попередніх інстанцій слід було перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його постачальників щодо можливості виконання обумовлених договорами робіт як самостійно позивачем так і його партнером, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням.

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді сільськогосподарська продукція вироблялась на вищезазначених сільськогосподарських площах.

Для цього треба встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та ТОВ «Фаст Розвиток», ТОВ «АПГ Кремнянський крохмальний завод». Яким чином здійснювався розподіл продукції.

З огляду на це, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а тому рішення судів ухваленні з порушенням положень ст. 159 КАС України.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року у справі № 818/1493/15 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко