Ухвала суду № 57493178, 21.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 року м. Київ К/800/37652/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - позивач, ПАТ «Укрнафта») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, правонаступником якого на час касаційного розгляду є Роменська об'єднана державна податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач, ДПІ) від 21.11.2014 року № 0007381501, № 0007391501, № 0007401501.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що податкові зобов'язання з ПДВ були сплачено позивачем в межах строку встановленого п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасність сплати суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з ПДВ за відповідний період.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що узгоджені податкові зобов'язання із плати за користування надрами, зазначені платником податків у податкових розрахунках з плати за користування надрами за червень 2014 року, підлягали сплаті протягом 10 днів, наступних за останнім днем строку подання податкових розрахунків за червень 2014 року, тобто, не пізніше 30.07.2014 року. В той же час, самостійно узгоджені податкові зобов'язання за червень 2014 року сплачено позивачем лише 31.07.2014 року, чим порушено пп. 263.12.1 п. 263.12 ст. 263 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Публічне акціонерне товариство «УКРНАФТА» зареєстроване 31.03.1994 року за № 10741050026002352 та взято на податковий облік у відповідача 19.01.2007 року за № 31/29-189 як платник податків за неосновним місцем обліку.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «УКРНАФТА» (код за ЄДРПОУ 00135390) з питань дотримання вимог податкового законодавства, а саме своєчасності сплати самостійно узгоджених грошових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату за червень 2014 року, за наслідками якої складено акт № 000428/18-13-15-01/00135390 від 27.10.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 263.12.1 п. 263.12 ст. 263 ПК України у зв'язку з несвоєчасною сплатою до бюджету узгоджених сум грошових зобов'язань по платі за користування надрами за червень 2014 року, а саме:

- частина податкового зобов'язання по платі за користування надрами для видобування нафти в розмірі 106729315,75 грн. по строку сплати 30.07.2014 року фактично була погашена 31.07.2014 року згідно з платіжним дорученням № 6647, тобто із затримкою на 1 календарний день;

- частина податкового зобов'язання по платі за користування надрами для видобування природного газу в розмірі 13442955,62 грн. по строку сплати 30.07.2014 року фактично була погашена 31.07.2014 року згідно з платіжним дорученням № 6656, тобто із затримкою на 1 календарний день;

- частина податкового зобов'язання по платі за користування надрами для видобування газового конденсату в розмірі 7014597,53 грн. по строку сплати 30.07.2014 року фактично була погашена 31.07.2014 року згідно з платіжними дорученнями № 4895 та № 6651, тобто із затримкою на 1 календарний день.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.11.2014 року:

- № 0007381501, яким за затримку позивачем на 1 календарний день граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 10672901,59 грн.;

- № 0007391501, яким за затримку позивачем на 1 календарний день граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування природного газу зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 1 344 265,57 грн.;

- № 0007401501, яким позивачу за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування газового конденсату зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 701429,76 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пп. 263.11.1 п. 263.11 ст. 263 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до пп. 263.1.4 п. 263.1 ст. 263 цього Кодексу, при видобуванні вуглеводневої сировини подають до контролюючого органу розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю.

Вимогами п. 126.1 ст. 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, зокрема, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 49.20 ст. 49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

За змістом п. 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В свою чергу, зазначена норма не містить посилання конкретно на пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України щодо визначення строків подання податкової декларації, а містить лише загальне поняття - «граничний строк, передбачений цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом».

Натомість, п. 49.20 ст. 49 ПК України чітко визначає, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

У вказаному пункті статті 49 ПК відсутнє поняття «переноситься», а вжито термін «вважається», що не допускає жодних двозначних трактувань.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Європейська конвенція про обчислення строків (ETS № 76) від 16.05.1972 року, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у ст. 5 вказує, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін «diesadquem» означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм матеріального права, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що у разі якщо останній день строку подання податкової декларації, передбачений пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України, припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день. Тому початок перебігу встановленого п. 57.1 ст. 57 ПК України десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов'язання пов'язаний саме із таким робочим днем.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 09.06.2015 року у справі № 21-18а15.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що граничним строком подання платником податків податкової звітності з плати за користування надрами для видобування природного газу, за користування надрами для видобування нафти та за користування надрами для видобування газового конденсату за червень 2014 року було 21.07.2014 року (понеділок, перший операційний /банківський/ день, що настав за вихідним днем 20.07.2014 року),

Тобто, узгоджені податкові зобов'язання із плати за користування надрами, зазначені платником податків у податкових розрахунках з плати за користування надрами за червень 2014 року, підлягали сплаті протягом 10 днів, наступних за останнім днем строку подання податкових розрахунків за червень 2014 року, тобто, не пізніше 31.07.2014 року.

Згідно з платіжними дорученнями № 4895 від 29.07.2014 року, № 6647, № 6651 та № 6656 від 30.07.2014 року оплата самостійно визначених платником податків податкових зобов'язань по платі за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату за червень 2014 року проведена банком 30.07.2014 року, тобто до закінчення граничного строку сплати.

Враховуючи те, що позивач сплатив суми грошових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування природного газу та для видобування газового конденсату до закінчення граничного строку сплати, суд касаційної інстанції вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій, що застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до ст. 126 ПК України є безпідставним, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у справі № 826/4886/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко