Ухвала суду № 57493149, 28.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2016 року м. Київ К/800/39066/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - РЗВА» до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - РЗВА» (далі - позивач, ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА») звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області: від 23.10.2014 року №0003052201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах» на 28819,50 грн., з яких: 19213,00 грн. - за основним платежем; 9606,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено на підставі акта перевірки від 14.10.2014 року № 681-17-16-22-200; від 23.10.2014 року №0003062201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на 179793,00 грн., з яких: 119862,00 грн. - за основним платежем; 59931,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено на підставі акта перевірки від 14.10.2014 року №681-17-16-22-200.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем, при продажі готової продукції нерезиденту, було застосовано ціни, менші за звичайні, що призвело до заниження доходів від продажу готової продукції за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року на загальну суму 530659 грн. Крім того, ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА» реалізовувало окремі ТМЦ за ціною, нижчою собівартості виготовленої (реалізованої продукції), та товариство неправомірно включило до складу валових витрат витрати по реалізованих нижче собівартості ТМЦ в частині, що перевищує дохід від продажу даних ТМЦ. а тому позивачем порушено вимоги п. 39.15 ст. 39, пп. 135.5.11, п. 135.5 ст. 135, пп. 153.2.1, 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 , п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У листопаді 2014 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 14.10.2014 року № 681/17-16-22-01/34704105.

У вказаному акті відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

- п. 39.15 ст. 39, пп. 135.5.11, п. 135.5 ст. 135, пп. 153.2.1, 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 , п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 119862 грн.;

- п. 188.1 ст. 188 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого позивачем занижено ПДВ, яке підлягає нарахуванню до з бюджет за 2013 рік в сумі 19213 грн., в т.ч.: за березень 2013р. - на суму 7561грн., за жовтень на суму 11652грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: від 23.10.2014 року № 0003052201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах» на 28 819,50 грн., з яких: 19213,00 грн. - за основним платежем; 9606,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено на підставі акта перевірки від 14.10.2014 року № 681-17-16-22-200; від 23.10.2014 року № 0003062201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на 179793,00 грн., з яких: 119862,00 грн. - за основним платежем; 59931,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено на підставі акта перевірки від 14.10.2014 року № 681/17-16-22-01.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

З огляду на положення пп. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Протягом перевіряємого періоду TOB «Високовольтний Союз - РЗВА» брав участь у тендері на замовлення ДП НАЕК «Енергоатом».

Комітетом з конкурсних торгів ДП НАЕК «Енергоатом» були прийняті рішення щодо укладання певних договорів на поставку продукції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі первинних бухгалтерських документів та специфікації до укладених угод з ДП НАЕК «Енергоатом», позивачем реалізовано наступну продукцію: Шафа релейна типу РШ (ОРШ). В бухгалтерському обліку продаж вищезазначеної готової продукції відображається в оборотній відомості в валюті по рахунку 361,362 наступними бухгалтерськими записами: Дт рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Дт рахунку 362 «Розрахунки з іноземними постачальниками», Кт рахунку 701 «Доходи від реалізації готової продукції». Відвантаження готової продукції позивачем нерезиденту проводилось на підставі контрактів, ВМД та накладних (рахунків).

Також, в березні 2013 року між позивачем та ЗАТ «Високовольтна союз» (м. Єкатеринбург Росія) укладений контракт від 04.03.2013 року №ВЄД-13-02/ВС-І (далі - Контракт №ВЄД-13-02/ВС-І) на поставку певної продукції.

Позивачем, на підтвердження фактичного виконання умов договорів, реальності здійснення господарських операцій, правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності формування витрат по господарських операціях ЗАТ «Високовольтна союз» (м. Єкатеринбург Росія), використання у власній господарській діяльності товару, подано суду копії: договорів, специфікацій, рахунки-фактури, ВМД, видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ та інші документи

Позивач здійснював оплату за отримані товари/послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагент ЗАТ «Високовольтна союз» (м. Єкатеринбург Росія) були включені до Єдиного державного реєстру, перебували на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям ЗАТ «Високовольтна союз» (м. Єкатеринбург Росія), оскільки реальність таких підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Реальність господарських операцій не заперечуються позивачем. В той же час, податковий орган вважає, що при проведенні аналізу умов контрактів (договорів, угод) та згідно наданих до перевірки ВМД, рахунків та оборотних відомостей по рахунку 26, 361, 362 за 2013 рік встановлено, що TOB «Високовольтний Союз - РЗВА» здійснювало поставку готової продукції на експорт та пов'язаним особам за цінам, які були менші за звичайні понад 20%. Також, у назві кожної одиниці готової продукції виробленої TOB «Високовольтний Союз - РЗВА» міститься номер замовлення, що створює видимість унікальності кожної окремої одиниці продукції.

Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до п. 39.1 ст. 39 ПК України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Відповідно до пункту 39.14 статті 39 Податкового кодексу України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при застосуванні звичайних цін до операцій між ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА» та нерезидентом ЗАО «Високовольтний союз» податковим органом використано метод порівняльної неконтрольованої ціни (п. 39.4 ПК України) згідно якого застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.80 п. 14.1 ПК України ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки.

Відповідно до пп. 14.1.131 п. 14.1 ПК України однорідні (подібні) товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано відповідачем, що податковим органом взагалі не проведено аналізу товарів, реалізованих на ДП «НАЕК «ЕНЕГОАТОМ» та нерезиденту ЗАО «Високовольтний союз» на предмет їх ідентичності та однорідності. Ознаки товарів щодо їх характеристик, компонентів, функцій та комерційної взаємозамінності податковим органом взагалі не взято до уваги. Продукція, що вказана в акті перевірки та продукція, яка була фактично відвантажена ДП «НАЕК «ЕНЕГОАТОМ» та нерезиденту ЗАО «Високовольтний союз» має суттєві відмінності, різні, тобто несхожі характеристики, різні та несхожі компоненти, різні функції, а тому висновок податкового органу реалізацію позивачем ТМЦ за ціною, нижчою собівартості виготовленої (реалізованої продукції) або нижчої ніж за звичайний рівень цін є необґрунтованим.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2015 року у справі № 817/293/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.О. Рибченко