Ухвала суду № 57493088, 28.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2016 р. м. Київ К/800/34771/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А 2622, Чернігівського обласного військового комісаріату про стягнення грошової компенсації замість норми харчування,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що у березні 2014 року його призвано на військову службу і відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту» (далі - постанова КМ України № 426) та наказу Міністра оборони України від 09 грудня 2002 року № 402 (далі - наказ МО № 402) він має право на забезпечення харчуванням за встановленими нормами за рахунок держави. Посилаючись на те, що через бездіяльність відповідачів його не зарахували на продовольче забезпечення і в подальшому не виплатили грошову компенсацію у розмірі вартості установленої норми харчування та уточнивши позовні вимоги, просив суд, визнати неправомірною бездіяльність Чернігівського ОВК стосовно не зарахування його на продовольче забезпечення з 18 березня по 30 листопада 2014 року до Військової частини А 2622 та несвоєчасне подання документів на виплату грошової компенсації у розмірі вартості встановлених норм харчування; визнати неправомірною бездіяльність Військової частини А 2622 щодо невиплати йому нарахованої компенсації за період з 18 березня 2014 року по лютий 2015 року включно та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 5691,26 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини А 2622 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію замість встановлених норм харчування «№ 1-загальновійськова» за період з 18 березня по 30 листопада 2014 року включно в сумі 4334,52 грн та за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року включно у сумі 1180,54 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанцій. Зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, норми Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) та постанови КМ України № 426. Вказує, що апеляційний суд не дав належної правової оцінки обставинам справи та наданим доказам, що підтверджують неправомірність дій відповідачів та наявність заборгованості по грошовій компенсації перед позивачем.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що у зв'язку з оголошенням мобілізації, 18 березня 2014 року ОСОБА_4 призвано на військову службу та призначено на посаду старшого офіцера відділення офіцерів запасу та кадрів Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату, згідно із наказом ТВО військового комісара Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату від 18 березня 2014 року № 32.

Наказом ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10 грудня 2014 року № 575 з 01 грудня 2014 року позивача зараховано на продовольче забезпечення при Військовій частині А 2622 та встановлено ОСОБА_4 грошову компенсацію замість встановлених норм харчування, за період з 18 березня по 30 листопада 2014 року включно в сумі 4510,72 грн (додаток №6).

В подальшому, Чернігівський ОВК видав накази про виплату такої компенсації позивачу за інші періоди, зокрема: від 02 січня 2015 року № 2 в сумі 546,22 грн за грудень 2014 року (додаток № 6); від 04 лютого 2015 року № 90 в сумі 546,22 грн за січень 2015 року (додаток № 9); від 04 березня 2015 року № 169 в сумі 88,10 грн за лютий 2015 року (додаток № 6). Проте, вказані суми позивачу не виплачено.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з наказами Чернігівського ОВК №№ 575, 2, 90, 169 Військова частина А 2622 повинна виплатити позивачу 5514,52 грн грошової компенсації у розмірі вартості встановлених норм харчування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за відсутності наказів Чернігівського ОВК про виплату грошової компенсації, Військова частина А 2622 не мала правових підстав проводити її розрахунок і визначати потребу в коштах (заявку) на відповідний місяць, у зв'язку з чим обсяг кошторисних призначень на вказані цілі не збільшувався і бюджетні асигнування на здійснення таких видатків до відповідача не надходили.

Проте, з такими висновками погодитись неможливо.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ, який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною 1 статті 9 цього Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

За приписами частини 1 статті 91 Закону № 2011-ХІІ, продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань затверджено постановою КМ України № 426, згідно з підпунктом «н» пункту 1 приміток до норми № 1 (загальновійськова) якої, за рахунок держави харчуванням забезпечуються, зокрема, громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату.

Наказом МО № 402 затверджено Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, відповідно до пункту 2.3. якого, у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Головним продовольчим управлінням, виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування, і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.

Розпорядженням начальника Центрального управління продовольчого забезпечення Збройних Сил України тилу Збройних Сил України від 07 червня 2012 року № 905 Про прикріплення на продовольче забезпечення військовослужбовців військових частин (установ) Чернігівського гарнізону, які самостійно ведуть військове господарство, Чернігівський ОВК прикріплений на продовольче забезпечення до Військової частини А 2622 з 01 вересня 2012 року.

Отже, з грудня 2014 року ТВО військового комісара Чернігівського ОВК видано накази №№ 575, 2, 90, 169 про виплату військовослужбовцям, призваним у зв'язку із мобілізацією, зокрема, позивачу, грошову компенсацію замість належних норм харчування у розмірі вартості набору продуктів за нормою №1 (загальновійськова) ОСОБА_4 має право на виплату такої компенсації за період з 18 березня 2014 року по лютий 2015 року включно.

Враховуючи те, що Чернігівський ОВК прикріплений на продовольче забезпечення до Військової частини А 2622 і невчасне надіслання наказів військового комісару Чернігівського ОВК щодо виплати ОСОБА_4 грошової компенсації та відсутність бюджетних асигнувань не позбавляє останнього права на встановлені для позивача державні гарантії під час проходження військової служби, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність у Військової частини А 2622 зобов'язань перед позивачем.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції має скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року скасувати, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак