Ухвала суду № 57492979, 26.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року м. Київ К/800/33876/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

секретар Антипенко В.В.

за участю представника позивача ТОВ „Мелітас" - Левченка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі № 804/11209/13 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мелітас" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області,

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю „Мелітас" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року; скасування рішення ДПІ № 14866/10/158-1 від 09.07.2013 щодо невизнання податковою декларацією податкової звітності за червень 2013 року; зобов'язання відповідача прийняти податкову декларацію датою її фактичного отримання із 08.07.2013; зобов'язання відповідача відобразити показники податкової звітності в електронних базах даних та в картці особового рахунку.

Зазначило, що оскаржуване рішення ДПІ є протиправним, оскільки Товариство не вчиняло порушень вимог п. 48.3, п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, а підстава, яка визначена ДПІ для неприйняття декларації, не є суттєвим порушенням.

26 вересня 2013 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним невизнання ДПІ податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2013 року з додатками № 2, 3, 5 податковою звітністю, яке оформлено листом № 14866/10/158-1 від 09.07.2013; визнано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 року з додатками такою, що подана у день її фактичного отримання 08.07.2013. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суди зазначили, що норми Податкового кодексу України, якими врегульовано порядок подання та прийняття податкової звітності, не містять такої підстави визнання податкової декларації неподаною як відсутність прочерків у графах декларації, де відсутні данні і не вірне зазначення найменування податкового органу, що не є суттєвими порушеннями та не впливають на податкові показники, при яких податковому органу буде неможливо встановити податкове зобов'язання платнику.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 08.07.2013 позивачем було направлено до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 року.

Зазначена декларація була отримана ДПІ 08.07.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

На направлену декларацію Товариство отримало повідомлення № 14866/10/153-1 від 09.07.2013, в якому ДПІ повідомила про відмову у прийнятті податкової декларації за червень 2013 року, зазначивши в якості причини невизнання як податкової звітності відсутність прокреслень у рядках, де відсутні дані для заповнення, невірно зазначено найменування податкового органу: замість "ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області" зазначено "ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС".

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову з таких підстав.

Суди встановили, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 826718 від 25.06.2013 данні до реєстру щодо зміни найменування ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було внесено 19.06.2013, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Найменування ДПІ змінено 20.06.2013.

На час подачі позивачем декларації 08.07.2013 податковий орган знаходився в процесі реорганізації.

Відповідно до ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з п. 49.3, п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається до органу державної податкової служби за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до ч. 48.1-48.3 ст. 48 Податкового кодексу України форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов'язковим реквізитом є інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити, в тому числі найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність.

Згідно з п. 49.10, п. 49.11, п. 49.12, п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких невизначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: 49.11.1. у разі отримання такої декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; 49.11.2. у разі отримання такої декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

У разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право оскаржити рішення органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Суди обґрунтовано зазначили, що податкова декларація Товариства містить всі обов'язкові реквізити, передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

В декларації наявні прочерки (прокреслення) в тих рядках де відсутні дані по податковим зобов'язанням.

ДПІ, вказуючи платнику податків на відсутність прокреслень у декларації, не конкретизувала свої зауваження та не вказала в яких саме рядках таких прокреслень не має.

Таким чином, відсутність прокреслень у рядках декларації не впливає на показники поданої декларації, не призводить до неможливості або ускладнення перевірки податковим органом зазначених у ній даних, а відтак відсутні підстави для невизнання таких декларацій документами податкової звітності.

Позивачем найменування податкового орану у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року було зазначено ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС України керуючись даними, які містили державні реєстри щодо юридичної особи, що не призвело до неможливості або ускладнення перевірки податковим органом зазначених у ній даних.

Податковий орган на момент подачі декларації перебував у процедурі реорганізації.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.