Ухвала суду № 57492925, 28.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2016 року м. Київ К/800/45307/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Головчук С.В.,

Ліпського Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Львівського міського центру зайнятості до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про стягнення коштів,

за касаційною скаргою Львівського міського центру зайнятості на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року,

встановив:

У грудні 2013 року Львівський міський центр зайнятості звернувся в суд з позовом до Львівської митниці Міндоходів про стягнення 19478 грн 54 коп, виплачених як допомога по безробіттю звільненому працівникові митниці ОСОБА_4, якого згодом було поновлено на роботі за рішенням суду.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України.

У касаційній скарзі Львівський міський центр зайнятості просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що спір про стягнення 19478 грн 54 коп є публічно-правовим та зазначена справа належить до адміністративної юрисдикції.

В запереченні на касаційну скаргу Львівська митниця Державної фіскальної служби України вказує, що заявлена позивачем вимога про стягнення коштів не пов'язана з вимогою вирішити публічно-правовий спір, а тому зазначена справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства визначено захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до частини другої зазначеної статті юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Як вбачається з позовної заяви, підставою для пред'явлення позову стало отримання ОСОБА_4 допомоги по безробіттю та заробітної плати за час вимушеного прогулу без урахування суми допомоги по безробіттю, що є переплатою коштів для Львівської митниці, а не центру зайнятості.

Відповідно до частини третьої статті 6, пункту 5 частини другої статті 17, пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Стаття 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" надає Фонду право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, заявлені Львівським міським центром зайнятості позовні вимоги є публічно-правовими, а справа належить до адміністративної юрисдикції.

Такий висновок підтверджується постановою Верховного Суду України від 19 січня 2016 року (справа № 21-2812а15).

В постановах від 13 квітня 2010 року (справа №21-320во10) та від 14 лютого 2012 року (справа № 21-1099во10) Верховний Суд України зазначив, що спір за позовом Центру зайнятості до фізичної особи про стягнення допомоги по безробіттю є публічно-правовим.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Львівського міського центру зайнятості задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Ліпський Д.В.